НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

100 років від дня народження Гудзенка Прокопія Микитовича …

04.12.2013
100 років від дня народження  Гудзенка Прокопія Микитовича
 
ГУДЗЕНКО ПРОКОПІЙ МИКИТОВИЧ – доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України, завідувач кафедри факультетської педіатрії Київського медичного інституту ім. акад. О.О. Богомольця (нині кафедра педіатрії №3 НМУ імені О.О. Богомольця) (1965–1982), Головний педіатр МОЗ України (1966), декан педіатричного факультету КМІ (1976-1978), член правління Всесоюзного наукового товариства дитячих лікарів, Голова правління наукового товариства дитячих лікарів України, головний редактор журналу «Педіатрія, акушерство та гінекологія» (1970-1982), учасник ВВВ.
Він  народився 4 грудня 1913 року в с. Гончариха Катеринопільського району Черкаської області в селянській сім’ї.
П.М. Гудзенко в 1939 році закінчив Київський медичний інститут. Після закінчення інституту працював лікарем-інфекціоністом в Хмельницькій області, потім лікарем в лавах Радянської Армії. В період Великої Вітчизняної війни перебував у партизанському з’єднанні, діючому в Хмельницькій області, яким керував депутат Верховної Ради УРСР С.А. Олексеєнко.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни Прокопій Микитович понад 20 років працював у Чернівецькій області: спочатку практична робота на посаді завідуючого відділенням обласної лікарні, а з лютого 1946 по вересень 1965 року – в Чернівецькому медичному інституті (асистент кафедри педіатрії, а потім доцент).
З 1955 року П.М. Гудзенко завідував кафедрою педіатрії Чернівецького медичного інституту. Одночасно, в 1962-1965 рр. він виконував обов’язки проректора з наукової та учбової роботи в інституті. Свою докторську дисертацію на тему: «Питання патогенезу та клініки туберкульозного менінгіту у дітей» П.М. Гудзенко успішно захистив у 1958 році.
З 1965 року життя та діяльність професора П.М. Гудзенка пов’язані з Київським медичним інститутом. Цього року він очолив кафедру факультетської педіатрії (нині кафедра педіатрії №3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця), якою він завідував до останніх днів свого життя. Одночасно був Головним педіатром МОЗ України (1966). В 1976-1978 роках виконував обов’язки декана педіатричного факультету.
Прокопій Микитович підготовив 3-х докторів і 24 кандидати медичних наук. Серед них доктор медичних наук В.В. Бережний, кандидати медичних наук Л.І. Чернишова, М.І. Борисенко, Ю.В. Марушко, Л.В. Курило, інші. Його учні і нині продовжують працювати в галузі клінічної педіатрії.
Перу Прокопія Микитовича належить 153 наукових праці, в тому числі 8 монографій, 10 авторських свідоцтв, значна кількість методичних рекомендацій для практичних лікарів.
В науковій роботі Прокопія Микитовича цікавило широке коло актуальних наукових і практичних проблем педіатрії: організація педіатричної служби, проблеми етики та деонтології в педіатрії, туберкульоз у дітей, захворювання травного каналу, кишкові інфекції, стафілококова інфекція у дітей, захворювання нирок. Увагу приділяв також розробці питань раціонального вигодовування та харчування здорових та хворих дітей, застосування нових високоефективних молочнокислих продуктів.
П.М. Гудзенко велику увагу приділяв розробці питань раціонального вигодовування дітей. Цьому присвячена монографія П.М. Гудзенка «Раціональне харчування дітей». Інша книга «Молочнокислі продукти в харчуванні дітей» стала продовженням розробки питання вигодовування дітей раннього віку. В книзі переконливо показана велика роль молочнокислих продуктів у харчуванні здорових та хворих дітей.
Багато уваги П.М. Гудзенко приділив і актуальним питанням дитячої нефрології. Разом з Т.К. Набухотним опублікував монографію «Первинний пієлонефрит у дітей». Наступна книга з цієї тематики – «Функціональні методи дослідження в дитячій урології та нефрології», написана разом з А.Ф. Возіановим (нині академіком НАН та НАМН України) та іншими.
З 1971 року Прокопій Микитович займався проблемою стафілококових захворювань у дітей. Ця тема стала єдиною для всіх працівників кафедри. Під керівництвом Гудзенка П.М. вивчені питання патогенезу й клініки різних форм стафілококової інфекції, запропоновано ряд нових методів лікування стафілококових захворювань у дітей та вдосконалено методи діагностики. Було виявлено, що стафілококова інфекція поряд з нагнійно-некротичними процесами викликає продуктивні зміни в тканинах різних органів та систем; цим можна пояснити затяжний і хронічний перебіг стафілококових захворювань. Важливою була розробка експериментальної моделі хронічної стафілококової тонзилогенної інтоксикації та стафілококового сепсису, що дозволило вирішити ряд теоретичних і практичних питань щодо стафілококової інфекції.
Гудзенко П.М. запропонував класифікацію форм стафілококової інфекції у дітей. Було розроблено критерії ранньої діагностики різних форм стафілококової інфекції, що сприяло своєчасному етіологічному лікуванню, скороченню термінів терапії та профілактики хронічних форм. В практику охорони здоров¢я було запропоновано застосування стафілококового адсорбованого анатоксину в мікродозах. Це дозволило значно зменшити кількість стафілококових захворювань із затяжних, рецидивуючим та хронічним перебігом у дітей, запобігти небажаних реакцій.
Гудзенко П.М. очолив авторський колектив професорів-педіатрів України з підготовки та видання підручника «Дитячі хвороби» для студентів педіатричних факультетів. За перше видання підручника «Дитячі хвороби» професора Гудзенка П.М. було нагороджено Дипломом ІІ ступеня МОЗ СРСР «За кращу медичну книгу» (1975) та Бронзовою медаллю ВДНГ СРСР (1976). За друге видання цього підручника авторському колективу було присуджено Державну премію України (1979).
Великою популярністю серед лікарів-педіатрів користувався «Рецептурний довідник педіатра» (два виданнями, 1978, 1982). В ньому наведено рецептурні прописи, що рекомендуються при найчастіших захворюваннях дитячого віку.
Гудзенко П.М. постійно був біля ліжка хворого, постійно в боротьбі за здоров’я дітей, щедро обдаровуючи своїм величезним клінічним досвідом лікарів-педіатрів, які його оточували. Його безвідмовність у лікувальній роботі – приклад для колег.
Гудзенко П.М. обирався членом Чернівецького міськкому КПРС й депутатом Чернівецької міськради. Був головним педіатром Міністерства охорони здоров’я України (1966), членом правління Всесоюзного наукового товариства дитячих лікарів та головою правління наукового товариства дитячих лікарів України. Упродовж 1970-1982 рр. Гудзенко П.М. головний редактор журналу «Педіатрія, акушерство та гінекологія». Протягом багатьох років Гудзенко П.М. був членом редакційної ради журналу «Педиатрия».
Уряд нагородив Гудзенка П.М. орденом Трудового Червоного Прапора та медалями.
Помер Гудзенко П.М. 29 листопада 1982 року. Похований на Київському міському цвинтарі Берковець.
Вся діяльність Прокопія Микитовича – яскравий приклад творчого відношення до праці. Його характеризує величезна працьовитість, людяність, чуйність, доброзичливість, за що Гудзенко П.М. користувався заслуженим авторитетом та любов’ю своїх студентів, численних учнів, співробітників і колег.
Світлій пам’яті Прокопія Микитовича Гудзенка від учнів: професора В.В. Бережного, доцента (нині професора) Ю.В. Марушка разом з професором П.С. Мощичем, була присвячена монографія «Затяжное, рецидивирующее и хроническое течение стафилококковой инфекции у детей» (1990), в яку ввійшли наукові надбання нашого Вчителя.