НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

АРГУМЕНТИ У СУДОВОМУ СПОРІ ВИЧЕРПАНІ? МОЗ ЗНОВУ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО ІДЕЇ РЕФОРМУВАННЯ НМУ?

30.12.2018

Про те, що очільниця українського МОЗу ніколи не церемонилися з українськими судами, знає вся Україна. Які тільки «компліменти» не надсилала суддям з офіційних ресурсів державного органу влади, якщо їх ухвали не відповідали її очікуванням. Якими тільки словами не «характеризувала» ці рішення, абсолютно не комплексуючи з приводу того, що, як високопосадовець, цим  публічно демонструє зневагу до законів України.

Але всьому є край. Сьогодні намагання міністерства уникнути виконання судових рішень та законодавчо аргументувати свої недолугі кадрові призначення і управлінські рішення виглядають для суспільства настільки очевидно протизаконними, що, здається, вже і до цих небожителів-чиновників почало доходити – цей шлях до бажаного результату не приведе. Проте визнати свою непрофесійність, упередженість і особисту зацікавленість у передачі повноважень очільника вишу власній маріонетці означає визнати ще й готовність нести відповідальність за порушення закону, причому, судячи з набору протиправних діянь, не лише адміністративну.

Планом «Б» є передача медичних вишів, як феодальних князівств, разом  з угіддями і простолюдинами, своїм відданим васалам шляхом їхньої штучної «реорганізації». До речі, щодо НМУ, в цьому є інтерес і наближеного до заступника міністра з дипломом лікаря, кар’єра якого у МОЗі з високою ймовірністю закінчиться після виборів.

Наразі йдеться про Одеський та Київський національні медичні університети, бо саме з їх керівниками очільники міністерства вже півроку ведуть неоголошену війну, в якій не гребують нічим – шантаж та погрози колективам навчальних закладів, масові звільнення, ігнорування судових рішень, призначення на відповідальні посади людей за принципом особистої відданості, які впроваджують в закладах міліцейські порядки, крок за кроком руйнуючи студентське самоврядування, засади демократичного управління, знищуючи їх імідж і міжнародний авторитет. Але це не означає, що у список на «реформування» не потраплять і інші заклади.

Тож про «реформування».

Нагадаємо, перша інформація про подібні плани МОЗу з’явилася на початку осені і наробила великого галасу. Воно й не дивно. Внаслідок  ініційованого  міністерством об’єднання Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця з Національним музеєм медицини України мав утворитися такий собі навчальний заклад під назвою Київський медичний університет (https://ua.112.ua/polityka/zamist-reform-moz-zaimaietsia-znyshchenniam-ukrainskoi-istorii–ekspert-462132.htmlhttps://m.znaj.ua/ru/politics/174130-bogomolec-pozbavlennya-medichnogo-universitetu-imeni-bogomolcya-ce-sproba-chiniti-tisk-na-mene).

Ні тобі згадки про великого ученого і громадського діяча Олександра Богомольця (нехай його дочка знає, як критикувати дії Уляни Супрун і її команди), ні, звісно, статусу Національного…

Інформація виявилась не просто інформацією. До відома платників податків, які розраховують, що вони йдуть на покращення матеріальної бази лікарень, підвищення зарплати медичним працівникам, закупівлю ліків для тяжко хворих дітей, тощо. Під це об’єднання розробляється фінансово-економічне обґрунтування, прогноз впливу на ключові інтереси заінтересованих сторін, проводиться правова експертиза, готуються проекти підзаконних нормативних актів (ймовірно все це здійснюється відповідними службами МОЗ у робочий час за кошти платників податків). За результатами всієї цієї титанічної роботи МОЗ доходить однозначного висновку – злиття необхідне, без злиття НМУ з Національним музеєм медицини України забезпечити ефективне фінансування та управління НМУ неможливо.

Скандал з того вийшов гучний. І проект начебто «забувся». Але не встигли вщухнути пристрасті, як з’явилася інформація про те, що в реформаторських коридорах МОЗ розроблено проект нового розпорядження МОЗу про реорганізацію НМУ імені О.О.Богомольця шляхом злиття з Національною медичною академією післядипломної освіти імені П.Л.Шупика. Внаслідок такого злиття двох медичних закладів, що мають статус Національних, має з’явитися той самий Київський медичний університет (правда, ім’я видатного вченого О.О.Богомольця після скандалу йому вирішили все-таки залишити, пожертвувавши цього разу ім’ям П.Л.Шупика). І знову відповідні підрозділи МОЗ розробляють фінансово-економічне обґрунтування, прогноз впливу на ключові інтереси заінтересованих сторін, проводять правову експертизу тощо.

Цікаво, що між цими двома «ініціативами» було розроблено ще одне розпорядження – про злиття НМУ імені О.О.Богомольця із ДЗ «Луганський державний медичний університет», причому, з тією ж метою – «підвищення ефективності фінансування і управління» НМУ імені О.О.Богомольця». Така «заміна» була викликана усвідомленою авторами в процесі «злиття» неможливістю об’єднати два заклади, що мають статус Національних, адже внаслідок такого злиття один з них втратить цей статус, а надання статусу Національний є прерогативою Президента України.

І знову, вже втретє за кілька місяців, розробляється фінансово-економічне обґрунтування, прогноз впливу на ключові інтереси заінтересованих сторін, проводиться правова експертиза тощо, причому, вони кардинально відрізняються від попередніх, адже у Національного музею медицини України та ДЗ «Луганський державний медичний університет», крім слова «медицина» в назві, нема нічого спільного. І знову той самий висновок – тільки злиття НМУ з ЛДМУ дозволить забезпечити ефективне фінансування та управління НМУ.

Проходить декілька тижнів, і про цей проект також «забувають». Але ненадовго.

Наразі питання «злиття» чи «реформування» знову постає на порядку денному. Бо МОЗ, схоже, вичерпав свої аргументи у «дискусії» з судовими органами, а офіційні зауваження  Окружного Адміністративного суду м.Києва на адресу керівництва МОЗу і щодо відповідальності за невиконання судових рішень, і за висловлення неповаги до суду, можуть мати серйозні наслідки.

 Трохи історії

Будь-який практикуючий юрист може підтвердити, що з кінця 90-х років серед рейдерів, які захоплювали чужі компанії, існувала схема подальшої реорганізації цих компаній разом зі зміною назви та посади керівника. Вона спрямована на те, аби незаконно звільнений, наприклад, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Х», генеральний директор не міг поновитися на посаді, адже, поки він судиться за поновлення, його посада вже називається «голова правління Закритого акціонерного товариства «Y». Насправді, нічого не змінилося: те саме підприємство, з тим самим кодом, веде ту ж діяльність, проте, в судовому рішенні зазначено «поновити на посаді генерального директора», а такої посади вже нема.

Звичайно, це не означає, що судове рішення не виконується, адже «нове» підприємство є правонаступником попереднього, а роботодавець зобов’язаний запропонувати поновленому судом працівнику всі вакантні посади, проте, така «схема» ускладнює поновлення прав незаконного звільненого працівника.

Схоже, саме на це і розрахована така непересічна жага до злиття НМУ з будь-ким.

Цікаво, що в цю «схему» намагалися пограти свого часу навіть у високих владних колах, проте, швидко схаменулися.

Очевидно, що така «нормотворчість» не має нічого спільного ні з медичною реформою, ні з завданнями, визначеними у положенні про МОЗ України. А отже має прихований, сподіваємось – не особистий  мотив…

Проте, цілком очевидно, що жертвами ідеї «реформування» стане не лише НМУ.

27.12.18р. МОЗ на своєму сайті розмістив повідомлення “В Україні буде створено новий Національний одеський медичний університет на базі Одеського національного медуніверситету та Кримського державного медуніверситету ім. С.І.Георгієвського. Оргпроцеси не вплинуть на поточний навчальний процес”.

Це повідомлення навіть встигли передрукувати ЗМІ (наприклад, https://m.tyzhden.ua/News/224839), однак, пізніше воно раптом зникло без будь-яких пояснень.

Злі язики кажуть, що спроба проштовхнути цю «ініціативу» через Кабмін, скориставшись передноворічною біганиною, зазнала фіаско, тобто повідомлення на сайті виявилося фальстартом.

Проте, оскільки цей фальстарт продемонстрував, що псевдореформаторські ініціативи з об’єднання «чучелом чи тушкою» не вмерли і досі блукають у збудженому мозку окремих функціонерів, шукаючи нові об’єкти для своїх «реорганізацій», мусимо нагадати  ЩЕ РАЗ ПРО НЕЗАКОННІСТЬ СПРОБ МОЗУ ОБ’ЄДНАТИ НМУ ТА ОДНМУ З ІНШИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ, ОРГАНІЗАЦІЯМИ ТА УСТАНОВАМИ, АБИ УСКЛАДНИТИ ПОВЕРНЕННЯ НА ПОСАДИ ЇХ НЕЗАКОННО ЗВІЛЬНЕНИХ РЕКТОРІВ

  1. Те, що МОЗ тепер хоче не об’єднувати чи реорганізовувати, а створювати новий університет свідчить про те, що МОЗ, нарешті, визнало, що єдиним випадком, коли воно може призначати в.о. ректора – це випадок, передбачений ч. 4 ст. 42 Закону «Про вищу освіту», а саме створення нового ЗВО. Таке визнання є безумовним позитивом, який дає надію, що МОЗ визнає й решту норм Закону «Про вищу освіту», зокрема, щодо автономії ЗВО.
  2. Очевидно, що «створення Національного одеського медичного університету на базі Одеського Національного медичного університету» не має нічого спільного зі створенням нового ЗВО, йдеться лише про зміну назви (фактично, перестановку місцями двох слів з назви, які не змінюють самої назви) з одночасним приєднанням Кримського державного медуніверситету, тобто про реорганізацію шляхом приєднання КДМУ до ОдНМУ. При цьому, зважаючи на те, що все майно Кримського державного медуніверситету залишилося в окупованому Криму, йдеться навіть не про приєднання, а про переведення викладачів та студентів цього університету до ОдНМУ.
  3. Підтвердженням фіктивності цього «створення нового університету» є шикарна за своєю суттю фраза в повідомленні: «Оргпроцеси не вплинуть на поточний навчальний процес. Які «оргпроцеси» можуть бути при створенні нового університету і як вони повинні впливати на поточний навчальний процес в університеті, який тільки створюється на рівному місці, невідомо. Ймовірно йдеться про обмовку за Фрейдом, тобто мали на увазі, що оргпроцеси зі зміни назви ОдНМУ та переведення до нього викладачів КДМУ не вплинуть на навчальний процес в ОдНМУ, але ж написати так прямо – це визнати, що нічого нового не створюється.
  4. Відповідно до ст. 31 Закону «Про вищу освіту», рішення про утворення, реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, перетворення) чи ліквідацію закладу вищої освіти приймається для закладів державної форми власності Кабінетом Міністрів України. Проте, Кабмін не наділений правом створювати, реорганізовувати чи перетворювати ЗВО, що мають статус Національних, адже все, що стосується надання чи позбавлення цього статусу, є виключною прерогативою Президента.
  5. Всі негативні наслідки, пов’язані з цими «реорганізаціями», незалежно від того, як їх називатиме МОЗ, покладатимуться особисто на керманичів МОЗ, адже, відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону «Про вищу освіту», реорганізація чи ліквідація закладу вищої освіти не повинна порушувати права та інтереси осіб, які навчаються у цьому закладі вищої освіти. Обов’язок щодо вирішення всіх питань продовження безперервного здобуття вищої освіти такими особами покладається на засновника (засновників) закладу вищої освіти.
  6. Відповідно до ст. 36 КЗпП України, зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відтак, проста реорганізація, незалежно від того, як її назвати, не дає МОЗ можливості позбавитись ректора чи інших працівників, які не подобаються, потрібне наступне скорочення штатів. Очевидно, що скорочення посади ректора є абсурдом, адже ЗВО не може залишитись без ректора, а скорочення інших працівників під приводом «боротьби з корупцією» викличе обурення, особливо, зважаючи на те, яких «професіоналів» набрали «визнані МОЗ» Кучин і ко замість незаконно звільнених. До того ж, будь-яке скорочення потрібно завчасно погодити з профспілками.