НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

“ХТО ДОБРЕ ДІАГНОСТУЄ – ТОЙ ДОБРЕ ЛІКУЄ”. ІНТЕРВ’Ю ІЗ ЗАВІДУВАЧЕМ КАФЕДРИ ПАТОЛОГІЧНОЇ АНАТОМІЇ №1 ЛЮБОВ’Ю ЗАХАРЦЕВОЮ

18.08.2016

IMG_1959«Немає нічого важливішого за порятунок людського життя»: інтерв’ю із завідувачем кафедри патологічної анатомії №1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Любов’ю Михайлівною Захарцевою.

Любов Михайлівна Захарцева – лікар вищої категорії за спеціальністю «патологічна анатомія», доктор медичних наук, очолює підрозділ імуногістохімічних досліджень в Асоціації патологоанатомів України, член консультативно-експертних груп при МОЗ України «Стандарти діагностики та лікування мієлопроліферативних захворювань» (2014-2016), «Стандарти діагностики та лікування пухлин яєчок» (2016), «Стандарти діагностики та лікування лімфопроліферативних захворювань у дітей» (2012-2015), член редакційної ради журналу «Онкологія», автор наукових досліджень, посібників та статей, а з 2016 року – завкафедрою.

Найбільшою гордістю Національного медичного університету імені О.О. Богомольця протягом 175-ти річної історії завжди були, є і будуть студенти. З часом студенти стають випускниками – найкращими фахівцями. З липня 2016 року саме випускниця тоді ще Київського медичного університету (а сьогодні НМУ імені О.О. Богомольця) очолила одну з найстаріших кафедр університету – Патологічної анатомії №1.

Як розпочиналася Ваша професійна кар’єра?

Я киянка, навчалася в Київському медичному університеті. Після закінчення університету отримала направлення на роботу у Туркменський державний медичний інститут. Свою трудову діяльність розпочала на посаді викладача інфекційних хвороб та епідеміології. У 1986 році, коли сталася трагедія на Чорнобильській АЕС, повернулася в Київ. Вже тоді нашій державі були потрібні лікарі-спеціалісти, які б вивчали ті захворювання, які стали наслідковими після жахливої катастрофи. Я стала молодшим науковим співробітником лабораторії гістологічної діагностики у Київському науково-дослідному рентгенорадіологічному та онкологічному інституті, а з 1988 лікарем патологоанатомом.

Розкажіть, будь ласка, про Ваші наукові дослідження, а також головне дослідження, над яким працюєте протягом лікарської діяльності.

З 1995 року я одна з перших на території СНГ почала займатися імуногістохімічними дослідженнями для діагностики захворювань людей. Впровадження цієї методики дозволило глибше пізнати молекулярно-біологічні особливості пухлин, прогнозувати їх клінічний перебіг і чутливість до лікування. Це дало можливість лікарям розробляти індивідуальні протоколи лікування і завдяки цьому підвищити виживаність онкологічних хворих. Після впровадження в Україні в клінічну практику імуногістохімічних показників пухлини хворих на рак грудної залози 10-річна виживаність цих пацієнтів зросла на 15%. Завдяки розробці і впровадженню імуногістохімічної методики вивчення клітин кровотворення, були створені умови для застосування міжнародної класифікації лімфопроліферативних захворювань. Але моя діяльність не обмежувалась тільки класичними гістологічними та імуногістохімічними дослідженнями пухлин, я намагалась вивчати і генетичні мутації пухлин. Так протягом 5 років мала нагоду працювати з групою генетиків під керівництвом член-кореспондента НАМН України, професора Наталії Горовенко, яка створила наукову школу з комплексних досліджень ролі генетичних та середовищних факторів у виникненні спадкової та мультифакторіальної патології людини. Ця наукова група, вперше в Україні, проводила широкомасштабні дослідження спадкового раку молочної залози, визначила частоту мутацій генів BRCA1/2. В Києві було проведено генетичне дослідження близько 800 хворих на рак грудної залози різного віку. Це дозволило мені визначити особливості молекулярної біології раку молочної залози у жінок молодого віку та тенденцію до зростання показників захворюваності цим раком у жінок до 35 років. Зараз беру участь у міжнародному науковому дослідженні особливостей раку молочної залози у ліквідаторів та постраждалих після аварії на ЧАЕС.

Ви проходили стажування закордоном…

Так, у лабораторії PhenoPath під керівництвом професора Allenа Gоwnа – вченого-патологоанатома, провідного світового експерта в діагностичних і дослідницьких застосуваннях імуногістохімії. З 1998 по 2000 роки моє стажування проходило в Сполучених Штатах Америки, а саме в Сіетлі (Штат Вашингтон). Згодом брала участь в конференціях Європейської організації “Europa Donna” і заходах, що проводила громадська організація хворих на рак молочної залози. Сама ж проводила конференції з міжнародною участю, тренінги, майстер-класи для патологоанатомів України, створила та очолюю спільноту патологоанатомів з імуногістохімічних досліджень. Неодноразово брала участь у європейських Конгресах патологоанатомів (2003, 2005, 2006, 2009, 2014), Європейських конференціях з питань раку молочної залоз (2004, 2006, 2010) і міжнародних курсах Американського інституту патології збройних сил (AFIP, 2005).

Любов Захарцева – представник однієї з найблагородніших професій. Чому обрали професію лікаря?IMG_1946

Мабуть, мали вплив ті слова, що підлітком прочитала в книзі Антона Чехова: “профессия врача – это подвиг, она требует самоотвержения, чистоты души и чистоты помыслов. Не всякий способен на это”. Подумала: а зможу я? Зможу я бути такою ж наполегливою і самовідданою, як ті лікарі, що вивчали інфекційні хвороби, часом роблячи експерименти на собі. Це лікар А.Уайт, О.О.Мочутковський, Г.Н.Минх, І.І. Мечніков, Н.Ф.Гамалея, А.А.Богданов та інші. Тому і поїхала до Туркменістану, де в ті часи була висока захворюваність на інфекційні хвороби. Там я побачила епідемію гепатиту, про який казали “не А не В”. Зараз ми знаємо, що це гепатит С, але в 1986 році ще вивчали цю хворобу. Я бачила що багато людей хворіють на ті інфекції, про які ми зараз тільки читаємо в книгах. До речі, в мене нараховується 10 публікацій того часу по інфекційним хворобам. Після Чорнобильської аварії я вважала, що треба вивчати онкологічні хвороби. Сутність пухлин в порушені функції клітин, а патологоанатом займається визначенням морфологічних проявів цих порушень. Мені стало цікаво працювати в цьому напрямку.
В 1992 році захистила кандидатську дисертацію («Морфологічна діагностика гістіоцитарної саркоми») і почала працювати в Київському міському клінічному онкологічному центрі, де очолила патологоанатомічне відділення. В онкологічному центрі створила колектив професіоналів патологоанатомічної служби. Всі лаборанти мають вищу освіту, вони проходили стажування у відомих фахівців США. Патологоанатомічне відділення має сучасну техніку і стало передовим завдяки сучасним методам дослідження і постійному контролю закордонних колег. Кожен день я приймаю десятки хворих різного віку з усієї Украйни для уточнення патологоанатомічного діагнозу. І радію, коли можу доказово обґрунтувавши, зняти онкологічний діагноз хворих, особливо дітей. А якщо діагноз підтверджую, стараюся визначити, враховуючи молекулярно-біологічні особливості пухлини, ефективні методи лікування. Це дає надію. Немає нічого важливішого за порятунок людського життя. Думаю, що заради цього і стала лікарем. Я працюю вже більше 20 років і все більше впевнююсь, що найкращий символ нашої професії “палаюча свіча”- красивий і точний символ однієї з самих гуманних професій.

Як вдається поєднувати лікарську практику, наукову діяльність, а з цього року й роботу на кафедрі?

Так склалось, що я часто працювала на кількох посадах. Поєднуючи практичну та наукову роботи, працювала в рідному мені Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця асистентом кафедри патологічної анатомії (з 1993 – 1995), кафедри онкології (з 2004 – 2015), а в Інституті генетичної та регенеративної медицини НАМН України провідним науковим співробітником лабораторії ДНК діагностики у відділі генетичної діагностики (2007 – 2012). Посада завкафедрою, як і професія лікаря, вимагає постійної роботи над собою та щохвилинної пильності тому, що ми передаємо усі свої знання, вміння та досвід нашим студентам, а вже від них залежатиме майбутнє української медицини. Дуже допомагають колеги – співробітники кафедри, без них я б і половини не встигла зробити.

Яку роль відіграє студентський науковий гурток на кафедрі? Чи залучають студентів до науково-практичного життя кафедри?

Участь студентів у науковому гуртку кафедри – це своєрідна форма підвищення якості й ефективності навчання. Наші студенти самовдосконалюються і в подальшому результати їхньої науково-дослідницької роботи можуть бути використані у медичному дослідженні. Сам факт залучення студента до наукових досліджень свідчить про наявність в нього певних особистісних якостей, нахилів і здібностей, наше завдання на кафедрі – такі здібності розвивати. Як показує досвід роботи СНГ кафедри патологічної анатомії №1, під час виконання самостійних наукових досліджень у студентів зростає інтерес до сучасних клініко-діагностичних методів і відповідальність за роботу, активізується наукове мислення, поглиблюються знання, а головне, формуються професійні риси майбутнього лікаря. В цьому році кружковці нашої кафедри зайняли призове місце на Республіканський олімпіаді в м. Харкові. Я вважаю своїм обов’язком створювати умови для виконання студентських наукових досліджень. Це наше майбутнє.
IMG_1955

Що головне у ставленні лікаря до пацієнта та завкафедрою до студентів?

Гуманізм та порядність. Кожна людина заслуговує на правду та хороше ставлення. Ми лікарі, викладачі маємо стати авторитетом для наших студентів, бути відкритими і готовими допомагати.  Між пацієнтом і лікарем та студентом і завідувача кафедри повинна бути взаємна довіра і повага. Я з пацієнтами відкрито обговорюю їх діагноз та перспективи лікування.

Якою Ви бачите профорієнтаційну роботу та перспективи кафедри в майбутньому?

Патологоанатомічна служба довгий час в країні була в занепаді. Склалась катастрофічна ситуація з кадрами. Останні 20 років укомплектованість лікарями – патологоанатомами була менше 40%. Престиж професії падав. Зараз ця професія переживає новий підйом завдяки появі нових можливостей, які дає гістохімія, імуногістохімія, молекулярна діагностика. В провідних патологоанатомічних відділеннях в штат входить молекулярний біолог, генетик. Значно виросла роль патологоанатома в прижиттєвій діагностики. Біопсійний матеріал беруть голкою з усіх органів, навіть головного мозку. Усе це збільшує вимоги до професійної підготовки спеціалісти. Моє завдання – показати студентам значення патологоанатома в прижиттєвій діагностиці, вказати напрямки можливої наукової роботи.

Ваше професійне кредо?

“Точний діагноз” Я завжди пам’ятаю “qui bene diagnostic – bene curat” (хто добре діагностує – той добре лікує).

Прес-центр