НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ІНТЕРВ’Ю ІЗ ЗАВІДУВАЧЕМ КАФЕДРИ ПЕДІАТРІЇ №1 ВАЛЕНТИНОЮ БЕРЕЗЕНКО

20.10.2016

Історія кафедри педіатрії №1 триває вже понад 127 років. Кафедра була відкрита у 1889 році на медичному факультеті при Університеті Святого Володимира.

А цього року колектив кафедри педіатрії №1 вітав новообраного завідувача. Нею стала Валентина Сергіївна Березенко – керівник Центру дитячої гепатології , учений секретар ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», доктор медичних наук.

img_8316Валентина Сергіївна Березенко народилася в м. Бершадь Вінницької області. У 1986 році з відзнакою закінчила Вінницький державний медінститут (зараз Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова), навчалась на педіатричному факультеті.

«В моїй родині до мене лікарів не було, – розповідає Валентина Сергіївна, – ще підлітком відчула поклик до медицини, хотілось якомога більше знати про хвороби та причини їх розвитку, щоб зберегти здоров’я рідних та близьких».

Після закінчення медичного університету Валентина Березенко проходила інтернатуру у Бершадьській районній лікарні, а пізніше, протягом двох років працювала лікарем-ординатором дитячого віділення «Це був стаціонар на 60 ліжок, пацієнтів лікували 3 лікарі. То була гарна школа, в лікарні не було реанімації, районний центр знаходився на великій відстані від обласного (180 км) і тому вся невідкладна допомога лягала на наші плечі, тоді ще молодих лікарів. Порадниками та учителями були досвідченіші педіатри, які працювали тут раніше».

Після закінчення медінституту Валентина Сергіївна була рекомендована на наукову діяльність. «Оскільки я з відзнакою закінчила педіатричний факультет то мала право навчатися далі і тому через 2 роки, не відпрацювавши 3-х річного терміну, вступила в клінічну ординатуру до Київського Інституту педіатрії акушерства і гінекології, який очолювала відома в країні академік Олена Лук’янова. Саме у відділ гастроентерології, яким опікувалась Олена Михайлівна, я потрапила. Великою школою клінічної та наукової думки для мене були клінічні розбори тяжких, в аспекті діагностики та курації, пацієнтів, які двічі на тиждень проводила О.М. Лукянова. Я навчалась проводити диференціальний діагноз, аналізувати, трактувати результати досліджень та прогнозувати у професора Антипкіна Ю.Г., професора Омельченко Л.І., професора Денисової М.Ф.,професора Задорожної Т.Д., професора Тараховського М.Л. та багатьох інших талановитих учених, клініцистів які працювали та досі працюють в стінах цього славетного інституту. Під час навчання в ординатурі, мені затвердили тему кандидатської дисертації», – згадує Валентина Березенко.

ДУ «Інституту педіатрії акушерства і гінекології НАМН» – багатопрофільний науковий та медичний заклад який має сучасну лабораторно-діагностичну базу, наукові лабораторії, клінічні підрозділи педіатричного та акушерсько-гінекологічного спрямування де надається медична допомога високого рівня дітям та жінкам з усіх регіонів України. І саме тут, після захисту у 1994 році кандидатської дисертації залишилася працювати сьогодні вже завідувач кафедри педіатрії №1 НМУ Валентина Березенко, спочатку у відділенні функціональної діагностики (де оволоділа ультразвуковою діагностикою обстеження легень у дітей) поєднуючи діагностичну роботу з курацією хворих, потім у відділені дитячої гастроентерології.

Напрямком своєї наукової діяльності, Валентина Сергіївна обрала дитячу гепатологію. Нею вона поглиблено займається протягом життя: її кандидатська і докторська дисертація була присвячена питанням дитячої гепатології. «Докторська дисертація, яку я захистила в 2007 році була присвячена питанням фіброгенезу печінки, темпи якого визначають швидкість прогресувування вірусних і автоімунних гепатитів у дітей, розробці методів його медикаментозного стримування. Консультантом моєї дисертаційної роботи була академік О.М. Лукянова, яка й спонукала мене до виконання цього дослідження та всіляко підтримувала».

В 2006 році Валентина Березенко стала ученим секретарем Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України, не полишаючи наукову та клінічну роботу.

Одним із завдань, які ставила перед собою у житті Валентина Березенко – створення Центру дитячої гепатології в Україні. Ця подія відбулася у 2015 році – в Інституті педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України було створено відділення та Центр дитячої гепатології. «Наша мета полягала в створенні спеціалізованого центру, на базі високоспеціалізованого медичного закладу, що дозволить забезпечити мультидисциплінарний підхід, підвищити якість діагностики та лікування захворювань печінки у дітей. В центрі працюють небайдужі молоді фахівці. Ми створили інформаційний сайт, провели першу науково-практичну конференцію з дитячої гепатології. Спрямовуємо зусилля на налагодження співпраці з подібними центрами в світі. Ідеально було б створити в Україні єдиний центру гепатології де б надавалась терапевтична та хірургічна допомога дорослим та дітям і проводилась трансплантація печінки. Думаю, що це можливо», – розповідає Валентина Березенко.

img_8336Розкажіть, будь ласка, про Ваші наукові дослідження, а також головне дослідження, над яким працюєте протягом лікарської діяльності.

«Хвороби печінки – часто є складними в плані діагностики та лікування для педіатрів. Це та патологія, яка, на жаль, при пізній діагностиці призводить до розвитку інвалідизації та смерті вже в дитячому віці. Від того наскільки ми вчасно поставимо діагноз сьогодні залежить і перспектива дитини в майбутньому Дуже багато дітей приходять до нас на стадії цирозу печінки. Ця ситуація спонукала мене до дослідження механізмів прогресування найпоширеніших хвороб печінки у дітей – хронічних вірусних та автоімунного гепатиту. Разом з морфологами, імунологами, біохіміками, спеціалістами з УЗ діагностики ми вивчили механізми формування фіброзу печінки у дітей, які призводять до швидкого прогресування хвороби у одних дітей та більш сприятливого перебігу у інших. Безперечно без хорошої діагностичної імунологічної бази інституту, цю роботу виконати було б не можливо. Разом з професорами Задорожною Т.Д., Чернишовим В.П., Ципкуном А.Г. та іншими ми запропонувати схему патогенезу фіброзу печінки у дітей з хронічними гепатитами і розробили шляхи медикаментозної корекції в різних ситуаціях і на різних етапах захворювання, щоб загальмувати хворобу та попередити розвиток тяжких ускладнень. Взагалі дитяча гепатологія – це ще й велика кількість спадкових захворювань, які проявляються саме в дитинстві, тому ми дуже тісно співпрацюємо з генетиками і разом з ними також вибудовуємо схему діагностики та стратегію введення таких хворих».

За словами Валентини Березенко, Центр дитячої гепатології тісно співпрацює з іншими інститутами НАМН та НАН, лікарнею ОХМАТДИТ, в складних ситуаціях співпрацюють із закордонними фахівцями. «В Україні трансплантація печінки проводиться в Національному інституті хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова. Перша успішна трансплантація печінки була виконана в березні 2003 році. Тоді була пересаджена печінка від матері (живого родинного донора) дочці, це була моя хвора, яка вже поступила до нас з діагнозом цироз печінки. Коли хвороба була на такій стадії, що перспектив для лікування не залишилось ми разом з трансплантологом – професором Котенко О.Г. переконали батьків в необхідності проведення пересадки печінки, яку він успішно здійснив. Сьогодні дівчинці більше 30 років, вона закінчила університет і живе повноцінним щасливим життям», – згадує Валентина Березенко. Після цього випадку, в Україні було проведено більше 140 таких пересадок.

Якою Ви бачите кафедру в майбутньому, сьогоднішні проблеми та перспективи?

«Кафедра педіатрії №1 стала тим джерелом, навколо якого сформувалась Київська школа педіатрів, до якої увійшли І.В. Троїцький, Е.А.Скловський, Л.А.Фінкельштейн, О.О. Карницький, О.З. Лазарев, В.А. Жуковський, І.М. Ямпольський. Я прийшла на кафедру з міцним історичним підгрунттям, якою близько 25 років керувала відомий педіатр – професор Олександра Тяжка. Тут добре налагоджений навчальний, науковий та лікувальний процес, діє студентський науковий гурток. Сподіваюся, поєднання досвіду попередників, наробок колективу кафедри та власного наукового і практичного досвіду дозволить підвищити ефективність навчального та наукового процесу на кафедрі. Планую розширити клінічні бази кафедри. Моя мета – плекати високих фахівців, які є майбутнім вітчизняної медицини. Прагнення поєднати академічну науку, навчальний процес і практику і стало ідеологією мого приходу в навчальний заклад на посаду завідувача кафедри».

Прес-центр