НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

НОВОЕ ВРЕМЯ: «МЕДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ: ОПЕРАЦІЯ СПЕЦІНТЕГРАЦІЯ»

23.06.2018

У топ-списку найбільш затребуваних професій в Україні медики посідають друге місце після IT-фахівців. Більш того, в рамках євроінтеграції список традиційних медичних спеціальностей доповнюється новими.

Про те, як цей складний процес проходить у сфері вітчизняної медичної психології, розповідає доктор медичних наук, професор Олег Созонтович Чабан, який очолює кафедру медичної психології, психосоматичної медицини і психотерапії НМУ ім. О. О. Богомольця.

Медична психологія – галузь психології, що вивчає закономірності функціонування психіки в умовах виникнення і перебігу захворювання, лікування хворих людей і використання психологічних факторів у лікувальному процесі

НВ: Які зміни відбуваються на ввіреній вам кафедрі в рамках сучасних євроінтеграційних процесів?

О.Ч. : Наша кафедра була створена на медико-психологічному факультеті з розумінням того, що вона буде суто клінічною. Кафедра готує медичних психологів – фахівців, затребуваних у всьому світі. Вони вивчають психологічні форми реагування на хворобу і виявляють неадекватні реакції пацієнтів під час того чи іншого захворювання.

Ми не прагнули винайти черговий «велосипед», а скористалися вивіреною моделлю, на якій «катаються» системи освіти США і Західної Європи. Відразу зазначу, що закордонні клінічні психологи отримують свою освіту різними шляхами, але кожен такий фахівець в процесі навчання неодмінно поєднує теорію з клінічною практикою.

Наші педагогічні вузи не можуть надати можливості попрактикуватися «біля пацієнта» і звертаються саме до нас, щоб дати своїм студентам години для практичної роботи. Ця практика передбачає участь в клінічних обходах і діагностиці психопатологічних критеріїв реальних людей.

Специфіка медичного вузу – це робота з пацієнтом. Без практичного навчання отримати будь-яку медичну спеціальність просто неможливо

НВ: Яким чином було ініційовано впровадження цієї зарубіжної моделі в життя?

О.Ч. : Цю модель три роки тому привезла зі США ректор Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Катерина Миколаївна Амосова. І ця практика швидко увійшла в наше життя. Зараз ми з вами спілкуємося не в університетських стінах, а на території психоневрологічного відділення київської Дорожньої клінічної лікарні №1, де тепер розміщується наша кафедра. Кожен мій робочий день починається з консультації пацієнтів. Потім я приділяю час предметному спілкуванню зі студентами, які освоюють у цьому відділенні всі тонкощі ведення пацієнтів, які страждають від тих чи інших захворювань.

НВ: Ви співпрацюєте з однією лікарнею?

О.Ч. : Ми співпрацюємо вже з п’ятьма клінічними базами, на яких проходить навчання студентів. Це дозволяє охопити кілька спеціальностей, наприклад, гінекологію, педіатрію, гастроентерологію, неврологію, ортопедію тощо.

Навіть у «найзапеклішого» клініциста знання повинні бути підкріплені ще одним професійним навиком – умінням правильно спілкуватися зі своїми пацієнтами

НВ: Чи є на кафедрі ще якісь нововведення?

О.Ч. : У нас був введений принципово новий предмет під назвою «Комунікативні навички лікарів», що охоплює все більше університетських курсів. На базі матеріалів, наданих американськими колегами, ми розробили програму навчання і створили конспект лекцій, а незабаром вийде і підручник.

До слова, впроваджуючи «Комунікативні навички лікарів» в життя, ми виявили цікавий парадокс: студенти другого курсу з мінімальними ще професійними навичками були більш схильні до засвоєння нового предмета, ніж студенти шостого курсу, які отримали класичну базову освіту.

Стало ясно, що потреба в цьому предметі буде рости. Більш того, зараз ми бачимо величезний інтерес до освоєння навичок комунікації з боку адміністрацій лікарень та лікарів-практиків. Вони свідомо прагнуть «прокачати» свої інструменти спілкування з пацієнтами і звертаються за допомогою саме до нас. Причому першими зреагували представники приватної медицини, які запропонували організувати практичні майстер-класи для своїх фахівців.

НВ: Наскільки ваша кафедра зараз готова відповідати на такі прохання?

О.Ч.: За можливості ми прагнемо відповідати на всі ці запити, зокрема й за допомогою соціальних мереж. Медичні психологи – саме ті фахівці, які в змозі оцінити биопсихосоціальну модель життя того чи іншого пацієнта і надати професійну допомогу.

Для громадян нашої країни це дуже актуально – на тлі зростання соціальної тривожності зростає і кількість психосоматичних розладів. Традиційно таких пацієнтів відправляють до психіатра, але, як показує закордонна практика, їх повинен вести лікар-інтерніст, що володіє необхідними для цього навичками. І наше завдання – озброїти фахівця такими навичками, пам’ятаючи про те, що від соціальної тривожності до клінічної буквально один крок – збіг певних обставин, і процес пішов.

Наше суспільство переживає величезні потрясіння, і потреба в медичних психологах очевидна

НВ: Як швидко можна буде заповнити цю прогалину в медичній освіті?

О.Ч.: Ми докладаємо всіх зусиль, щоб дефіцит фахівців такого класу був заповнений найближчим часом. Головне, щоб нічого не завадило нашій інтеграції в європейське медичне співтовариство.

Джерело: Новое время