НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

П’ЯТА РІЧНИЦЯ РОЗСТРІЛІВ НА МАЙДАНІ. СУМУЄМО І ПАМ’ЯТАЄМО УСЕ І ВСІХ… ЩОБ НЕ ДОПУСТИТИ РЕВАНШУ

22.02.2019

Дні, сповнені болю і горя… Мільйони українців згадують про події п’ятирічної давності, які стали символом готовності віддати за свою мрію про краще життя і Україну, найдорожче. Герої Небесної Сотні. Поважного віку і зовсім юні… Вони відходили у вічність з впевненістю, що все те недарма.

Ми пам’ятаємо ті дні. І бережемо у серцях світлу пам’ять про розстріляних снайперами, забитих кийками і міліцейськими берцами знайомих і незнайомих Героїв Революції Гідності, про воїнів, загиблих згодом на Сході країни.

Але одне з найголовніших питань, яке хвилює українців донині: чи покарали силовиків та політиків, які були причетні до кровопролиття на Майдані? Щороку воно постає як пекучий докір невблаганного сумління. А відповіді все нема.

ПОСАДИ ЗАМІСТЬ ПОКАРАННЯ

Більш того. Переважна більшість політиків – знову у політиці чи зовсім близько біля неї. А представники численної армії колишніх міліціонерів різних рангів, які брали найактивнішу участь у «приборканні» Майдану, потихеньку почали вилазити зі своїх схованок і вже не просто з чесними очима виходять у люди, а навіть намагаються повернути втрачені кар’єрні позиції та привілеї, наприклад, формують світогляд молодих військовослужбовців, як оцей полковник.

А ті, хто більше не хоче ризикувати життям і здоров’ям на службі, приміром, мають усі шанси прилаштуватися на теплі адміністративні місця у цивільні заклади, скажімо, навчальні. Та ще й впритул зайнятися наукою, неважливо якою.

У буремному січні 2014-го інтернет просто сколихнула серія публікацій про керівника ДПС Києва підполковника Григорія Лукиша, який організовував «відлови» активістів та особисто керував полюванням на «Автомайдан». Закидали йому багато чого. Виправдання ж полковника були відверто нахабними з людської точки зору і абсолютно нікчемними – з правової. Він просто «пресував» «Автомайдан»…

Про таких як він комендант Київради часів Революції Гідності, лідер української праворадикальної організації С14 Євген Карась згадує у своєму інтерв’ю, де, зокрема, йдеться про діяльність елітної міліцейської спецгрупи Захарченка – «ескадрону смерті».

Цікаво, що після Майдану полковнику Лукишу вдалося не лише утриматися на посаді, а й отримати підвищення. І лише після скандалу, коли «Дорожній патруль» викрив його причетність до шахрайства з підставними ДТП, той змушений був написати рапорт і відправився на пенсію.

Але, мабуть, пенсія підполковника, виявилась замалою, як для апетитів колишнього міліцейського начальника. Тож почав шукати нові застосування своїм талантам. І знайшов у, здавалось би, зовсім несподіваному місті. А саме у Національному університеті ім. О.О.Богомольця, яким МОЗ у особі пана Кучина та його команди недоспеціалістів саме почало «реформувати», у незаконний спосіб звільняючи стару команду і нашвидкуруч набираючи нову.

Так от, пан підполковник у цій команді нині посідає місце керівника канцелярії. Не так, щоб дуже престижне порівняно з колишньою посадою у міліції, але все залежить від того, хто працює поруч.

А поруч усі переважно свої.

Не будемо детально зупинятися на особистості пана Кучина, який нині керує Університетом, впевнено опускаючи його на десятки позицій у престижних світових рейтингах, і навіть пана Науменка, котрий так щиро ненавидів активістів Майдану, що, попри своє професорське виховання, публічно назвав їх  «бандою безмозглых и пьяных идиотов».

Звернемося до людей, які нині також обживаються у кабінетах приміщення ректорату, але на посадах трохи нижчих.

Екс-міліціонер Віктор Поливач.

Ветеран МВС підполковник Поливач увійшов в історію Революції Гідності як начальник Оболонського управління ДАІ МВС в м. Києві, який, зокрема, особисто блокував автівки активістів, в т.ч. народних депутатів. Цей епізод діяльності підполковника міліції відображений на відео в матеріалі відомого депутата Володимира Ар’єва, датованого серединою лютого 2014 р.

Обійшовши дивним чином люстрацію, пан Поливач закінчив службу влітку 2018 р. на посаді цілого заступника начальника управління поліції охорони Київської області… Тепер він заступник ректора.

До речі, головний кадровик в НМУ сьогодні – теж з міліціонерів з непростим минулим.

Колишній заступник начальника Шевченківського райвідділу міліції Ігор Драпей. В інтернет-просторі це прізвище неодноразово згадується в контексті сумних подій 2010 року, пов’язаних зі смертю у приміщенні Шевченківського райуправління міліції в ніч на 18 травня затриманого студента Ігоря Індила.

Така ось незрозуміла логіка кадрових привілеїв для колишніх міліціонерів-антимайданівців, на якій дуже не хотілось би закінчувати цей сумний і світлий день Пам’яті. Але ще більше не хотілось би, щоб рідний Університет, студенти і викладачі якого були активними учасниками подій на Майдані, рятували життя під час Революції Гідності і гинули за Україну на Сході, став прихистком для людей, які cвідомо були і залишаються по той бік барикад.

Жорсткий пропускний режим за паспортами. Металеві решітки на вході. Папки з компроматом на кожного. Ігнорування принципів публічності і свободи слова.

Це те, що вже впровадила в ректораті НМУ нова «адміністрація». Вам це нічого не нагадує? Скільки ще таких прихистків для колишніх антимайданівців сьогодні є в Україні? І що буде далі, якщо їх не зупинити?