БОРОТЬБА ЗА СОТ "МЕДИК"

Нещодавно ми розповідали про відпочинок в таборі «Медик» – місці, яке має особливу атмосферу, особливу енергетику, місці, де викладачі та студенти забувають про важкий, сповнений революційними подіями та змінами навчальний рік, важку невтомну працю, недоспані за підручниками ночі. 25 липня там розпочався новий заїзд, а також поселилось 29 сімей із зони АТО.

Та, вочевидь, люди, які мають в кишені мільйони, не дуже хочуть, щоб там перебували студенти та викладачі – прості люди. На їхню думку земля в Конча-Заспі повинна належати лише «обраним». Саме тому уже 5 років ведеться боротьба за територію табору. Його намагаються приватизувати дві приватні особи – «водій» та «кухар» (як би це абсурдно не звучало!). Насправді всі розуміють, що це, по-суті, рейдерське захоплення великої території, на дуже дорогій землі в с. Козин. Протягом цих 5 років було багато судових засідань, багато свідків, багато сказаного і не менше ухвалених рішень. Не всі вони були на нашу користь. Самі розумієте, як воно у нас в державі – хто більше заплатив, той і виграв. Та після всіх подій в нашій країні судді стали побоюватись обурених людей, і нарешті почали ухвалювати справедливі рішення. 27 березня була задоволена апеляційна скарга НМУ імені О.О.Богомольця і територію «Медика» було повернено у власність нашого університету. Ми раділи, бо це мала бути остання крапка у судовій тяганині. Та чи надовго вистачило совісті у суддів? Ні. 24.07 половиною табору (а саме лугом та пляжем – площею в 2 гектари) знову заволоділи рейдери.

Але ми не здаємося і будемо продовжувати боротьбу. Знову будуть судові засідання, апеляції, рішення. Бо немає землі для обраних, бо гроші не повинні вирішувати все! Ми не віддамо нашого табору.

P.S. Можливо зимові події не змінили, нічому не навчили продажних суддів та рейдерів, та вони змінили нас – простих людей. Всі події в нашій країні вселили в нас впевненість та звільнили від страху. Ми не просимо ухвалювати антизаконних рішень – ми просимо справедливості. Ми не погрожуємо нікому – ми нагадуємо, що народний гнів важить багато, а народний голос значно цінніший за гроші.