НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Екс-ректорка Медичного університету імені Богомольця Катерина Амосова — про беззахисного пацієнта, лікаря-кріпака і медичну реформу

05.08.2019

Історія битви за НМУ далека від завершення і ввійде в історію. Вперше розплатою за боротьбу за університетську автономію з виграшами в судах стало 4-кратне поспіль звільнення особою, в.о. міністра охорони здоров’я, ректора Катерини Амосової. Ймовірна причина – зведення особистих рахунків, бо незаконність першого звільнення визнали суди трьох інстанцій, включно з Верховним, а підстави для трьох подальших –  ті ж самі.

Чекаючи на результати розгляду, читаємо про боротьбу команди Амосової за академічну доброчесність і виважену експертну оцінку ліцензійних іспитів і медичної реформи.

 

Ракурс

Катерина Амосова — доктор медичних наук, кардіолог, професор внутрішньої медицини. На хвилі Революції гідності трудовий колектив і студенти обрали дочку легендарного кардіохірурга Миколи Амосова ректором київського Національного медичного університету імені Богомольця. Цю посаду вона обіймала з 13 червня 2014 року по 8 січня 2019-го. «Ракурс» поговорив з Катериною Амосовою про те, чи вдалося перемогти корупцію в медуніверситеті, про протистояння з МОЗ, а також про плюси і мінуси медичної реформи.

Екс-ректорка Медичного університету імені Богомольця Катерина Амосова — про медичну освіту

— Катерино Миколаївно, почнімо з медичної освіти. Студенти, які купують тести, дипломи, потім йдуть нас лікувати. Заступник міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський, анонсуючи американські тести, які нещодавно складали студенти медичних вишів, запевняв, що тести «Крок» можна купити приблизно за  3,5–4 тис. дол. Що не так з медичною освітою в Україні?

— На жаль, сфера освіти є дуже корупціогенною. Корупцію викорінити неможливо, але, принаймні, можна мінімізувати. Безумовно, багато залежить від керівника закладу, його позиції, незамараності, готовності приймати непопулярні рішення. Медичний університет імені Богомольця, по-перше, запровадив збори студентів, на яких стало відомо, що гроші іноді давали навіть завкафедри. Це проблема молодших курсів, клініцисти зазвичай цим не займаються, у них є інші джерела доходу (іноді не більш привабливі, але тим не менш). Цікаво, що відсоток тих викладачів, які вимагають хабарі, менший, ніж студентів, які намагаються їх дати. Давайте не будемо ідеалізувати студентів: деякі хочуть диплом купити.

Катерина Амосова, доктор медичних наук, кардіолог, професор внутрішньої медицини, екс-ректорка Медичного університету імені Богомольця

Катерина Амосова, доктор медичних наук, кардіолог, професор внутрішньої медицини, екс-ректорка Медичного університету імені Богомольця

“Відсоток викладачів, які вимагають хабарі, менший, ніж студентів, які намагаються їх дати”.

Другий запроваджений крок у Медичному університеті імені Богомольця — масове анонімне анкетування та публічність. На кафедрах роздавалися кілька сотень анкет з питанням про випадки корупції на відробках, на іспитах. Отримані результати публікувалися на нашому сайті та озвучувалися на вчених радах. Коли на одній кафедрі 4% студентів стикалися з корупцією, а на іншій — 20‒25% — це вже завкафедри чути неприємно. Далі на ректораті я виносила питання щодо зняття премій наприкінці року на кафедрах, які були лідерами з корупції (скажімо, понад 10%). Це не додавало мені народної любові.

“Ми щорічно відраховували близько 10% українських та 20% іноземних студентів”.

Третій момент. Запровадження так званого електронного деканату (зайняло майже два роки) — перехід академічних журналів і відомостей в онлайн-режим. Всі поточні оцінки та оцінки за іспити потрапляли в базу до кінця робочого дня, будь-яке проникнення фіксується. Раніше часто-густо траплялося так: студент не склав, отримав двійку. Але паперові відомості не віднесли, потім увечері пішли перемовини і оцінку виправили. Виправлення оцінок я взяла під свій контроль. Декани та завідувачі кафедр приносили документальні підтвердження, чому оцінки виправлені. Я не всім це дозволяла.

Загалом з Медичного університету імені Богомольця ми щорічно відраховували близько 10% українських та 20% іноземних студентів. Це тисячі осіб.

— Я спілкувалася зі студентами та викладачами Медичного університету імені Богомольця щодо іспитів «Крок» (охочі можуть прочитати інтерв’ю на «Ракурсі»). Виявилося, що українські іспити абсолютно не відповідають сучасному рівню медицини. «Крок» містить близько 30% некоректних завдань. Щоби скласти тест, іноді треба вибрати неправильну відповідь, є зовсім алхімічні й кумедні задачі. Викладачі зазначали, що їм принизливо пояснювати студентам, чому так відбувається.

— «Крок» ввели понад 20 років тому, у 1998-му. Тоді це була прогресивна річ. Я була у витоків запровадження. На жаль, згодом директорка Центру тестування Ірина Булах розслабилася — як це часто буває з людьми. 20 років без ротації — це неправильно. Вона перестала чути конструктивну критику щодо контенту тестів. У викладачів, які їх писали, не було стимулів. Якщо їм за цю роботу заплатити, вони напишуть класні тести.

— Наскільки знаю, Медичний університет імені Богомольця свого часу звернувся до іноземних лікарів, які так само винесли вердикт, що тести «Крок» не відповідають сучасним знанням про медицину. Університет звертався з цього приводу до МОЗ. Тоді вашу критику щодо «Кроків» у міністерстві, здається, не розділяли. Наразі думка у МОЗ змінилася: пан Лінчевський критикує українські тести, а також каже, що їх можна купити, а от з міжнародними екзаменами подібну операцію не провернеш.

— Так, два роки казали, що «Крок» — це нормально, Амосова проти «Кроку», бо хоче продавати дипломи. Тепер транслюють протилежне. Взагалі тричі купляти американські тести, робити пілоти… Це дурня! Для чого ці тести?

— Як зазначав Лінчевський, для оцінки рівня підготовки майбутніх лікарів, а також, щоб визначити точки докладання зусиль для зміни медичної освіти на краще…

— Щоби проаналізувати результати, треба отримати тести, подивитися, як студенти відповідали по розділах. Наприклад, цей розділ гістології знають гірше, ніж той. Але ж американці не дають свою інтелектуальну власність, і ми отримуємо лише відсоток кожного студента. Що з цим робити далі? Це афера. Це тільки голий відсоток! Ми не можемо проаналізувати. Я не думаю, що Лінчевський не розуміє цього. Спадає на думку грошова зацікавленість.

— Яким ви бачите вихід, як удосконалити тестування?

— Вихолощена сама ідея незалежного оцінювання. Навіть якщо взяти ЗНО, то його основою є рада вчителів, які відповідають за напрями. Американській раді екзаменаторів 100 років, але основа її не директор (як у нас), який займається логістикою, а рада екзаменаторів, які визначають, що тестувати, які питання, як їх покращити. Тобто мають бути експерти, фахівці. У нас це не розглядається.

Вважаю, що ми не можемо щоразу купувати американські тести. З досвідченими викладачами нам до снаги писати свої, тести можуть бути якісними. Отже, це має бути перезавантаження наших «Кроків» з організацією реальної ради медичних екзаменаторів, 100% закрита база (вона була напіввідкрита, зазубрювали нісенітниці). Це реально організувати. Але гарних тестів багато не напишеш. Для нашої кількості студентів ми не можемо забезпечити тести на комп’ютерах в одну зміну. Це нереально!

Треба зазначити, що тестовий іспит — одна з двох складових. Друга складова — це так звані ОСКІ — об’єктивний структурований клінічний іспит на пацієнтах (для оцінки таких важливих компетентностей лікаря, як клінічний огляд, техніка виконання медичних маніпуляцій, комунікація з пацієнтом, дотримання професійних і етичних норм. Це дає більшу гарантію для суспільства, що лікар буде підготовлений).

У мене гомеричний регіт, адже мене звільнили за невиконання контракту при тому, що ми провели на 3-му курсі два таких іспити — два роки поспіль. Це не іспит заради іспиту. Будь-який іспит має мету навчити, дає імпульс і викладачам, і студентам. Там дуже цікава система: 10 станцій — 10 окремих кімнат. В одній кімнаті, наприклад, студент чи актор, якого турбує біль у грудях. Студенти мають поставити запитання, важливі для диференційної діагностики. І все це за дефіциту часу. Друга станція — непрямий масаж серця. Третя, наприклад, — визначення групи крові тощо. Екзаменатор сидить, він не питає, а просто фіксує, що робить студент. Є ключові пункти в чек-листі. Відмічається, чи всі питання поставлені, комунікація. Це дуже цікаво і корисно. Це не менш важливо, ніж тестові іспити. Це не коштувало би країні нічого. Дякувати Богу, у медвишів є контрактники, є певний бюджет.

“Треба перекладати англомовні підручники та на них переходити, оскільки вони якісно інші”.

Чи продовжив це 2019 року Юрій Кучин, нинішній в. о. ректора, — не знаю. Ми планували зробити такий іспит на 6-му курсі як пілот вже цього року. Коли наша команда повернеться, ми мобілізуємося і плануємо це зробити. Це дуже важливо для суспільства, щоб отримати найкращих лікарів.

Обов’язково треба перекладати англомовні підручники та на них переходити, оскільки вони якісно інші.

Екс-ректорка Медичного університету імені Богомольця Катерина Амосова — про плюси та мінуси медичної реформи

— Останнім часом ви стали експертом з питань медичної реформи. Увійшли до складу експертної групи лікарів, яка розробила власну програму трансформації медицини. Це означає, що запропоновані зміни вас не влаштовують. Які кроки медреформи, на вашу думку, є правильними, а що варто змінити?

“Ця медична реформа не є реформою Супрун. Запровадження сімейних лікарів — це міністр Поліщук, відокремлення трьох рівнів медичної допомоги — Раїса Богатирьова”.

— Давайте будемо справедливими. Є певні позитивні зміни. Для молодих людей, які живуть у Києві, — це електронний запис до лікаря. Певний плюс — насильницька комп’ютеризація. У деяких лікарів є проблема з кваліфікацією, частина тягне з пацієнтів гроші, інші продають добавки з кишень… Але ж вони роблять це не від розкоші! І ось їх взяли за горло. Виходить довше, бо папірці залишилися, а комп’ютери додалися. Щоб змусити лікарів це робити, треба бути людиною ззовні, яка не має до них поваги, навіть співчуття. Комп’ютеризація — це позитив. Незахищеність даних — це великий негатив. Суспільство цього не розуміє. Дуже поспішали, зробили швидко, некваліфіковано.

Команда Супрун залишила на первинному рівні педіатрів та терапевтів. Це великий плюс! Оскільки свого часу міністр Микола Поліщук хотів усіх перекваліфікувати на сімейних лікарів. До речі, ця медична реформа не є реформою Супрун, вона була започаткована раніше. Запровадження сімейних лікарів — це міністр Поліщук, відокремлення трьох рівнів медичної допомоги — Раїса Богатирьова. Ще влітку 2014 року (міністром охорони здоров’я був Олег Мусій) працювала експертно-дорадча група. Прописали стратегію і концепцію, яку підписав Гройсман. Супрун, імовірно, пройшла кастинг на те, на що не погодилося багато людей — приймати рішення, які заощаджують гроші, але суперечать соціальним засадам охорони здоров’я. Непопулярні рішення треба приймати, але є міра. Є непопулярні рішення, а є безвідповідальність та відсутність співчуття…

Повернемося до позитиву. Попри неоднозначність, у проведеному через Верховну Раду завдяки президентській команді законі «Про державні фінансові гарантії» плюсів більше. Зокрема, там закладено 5% ВВП на охорону здоров‘я. До речі, це — заслуга комітету ВР з охорони здоров’я.

“Слід віддати належне команді Супрун, яка зробила пріоритетом заробітну платню на первинці”.

— Є думка, що цих коштів все одно не вистачить, їх проковтне чорна діра — корупція.

Катерина Амосова, доктор медичних наук, кардіолог, професор внутрішньої медицини, екс-ректорка Медичного університету імені Богомольця

Катерина Амосова, доктор медичних наук, кардіолог, професор внутрішньої медицини, екс-ректорка Медичного університету імені Богомольця

— Це не зовсім так. Адже 5% ВВП замість нинішніх 2,7% дозволяють зробити певні речі. Мають бути пріоритети. Перший пріоритет — заробітна платня медикам. Слід віддати належне команді Супрун, яка зробила пріоритетом зарплату на первинці. На жаль, не все так райдужно, як рапортують у МОЗ. Зараз це все може завалитися, оскільки підживлювалося перед виборами і доплачувалося із субвенції.

Тариф 370 грн (подушна оплата) — нічим не обґрунтований. Штучно викинули частину собівартості — комунальні послуги, гроші на утримання, інтернет… Те саме заплановане на вторинці. Все перекладають на плечі громади. Це штучно і маніпулятивно. Держава винна в тому, що за 28 років, які були «ситнішими», ніж зараз, вона нічого не вкладала. Я поцікавилася: у Великій Британії, наприклад, всі лікарні належать Національній службі здоров’я (прототип нашої), а не громадам. Громади не опікуються тим, як лікуються їхні громадяни. Коли тут частково держава, а тут — громада, це варіант для маніпуляцій, неунормованих рішень.

“Одна з пропозицій — захистити лікарів. Щоб лікарі не залежали від свого феодала — головного лікаря. Наразі лікарі — як кріпаки”.

Все ж команда Супрун досягла певного результату і завоювала симпатію частини лікарів первинки. З’явилася можливість для відкриття ФОП. Однак це було зроблено не тільки для того, щоб людям стало краще, але й щоб зняти відповідальність за заробітну платню.

Автономізація медичних закладів — це також про це. Знімається гарантія з держави. Важлива проблема — не був нормативно затверджений колективний договір. Десь головні лікарі взяли собі 30 тис., десь — менше, тому в одній амбулаторії лікарі отримують, наприклад, зарплатню по 14 тис. грн, в іншій — 8. МОЗ відмежувалося — мовляв, йдіть добивайтеся.

Одна з пропозицій нашої експертної групи — захистити лікарів і первинки, і вторинки (на яких ще чекають зміни), прописавши типовий колективний договір. Щоб лікарі не залежали від свого феодала — головного лікаря. Наразі лікарі — як кріпаки. Адже не кожен може змінити місце роботи, не всі поїдуть до Польщі або підуть торгувати…

Другим пріоритетом має бути система ургентної медицини. Користуюся словом «ургентна» (термінова), щоб об’єднати те, що роз’єднали — невідкладну та екстрену допомогу. Вважаю помилкою те, що команда Супрун зосередилася на первинці. За наявності штату в міністерстві можна було би паралельно займатися іншими питаннями. За цей час екстрена допомога зруйнувалася. Є ситуації, коли карета швидкої катає пацієнта по місту, його не беруть у жодну лікарню, тому що не можуть визначитися, чий саме це пацієнт і хто буде його лікувати.

Ургентна допомога — безумовний пріоритет. Немає більшого жаху, ніж коли привозять нещасних важкохворих людей без грошей і їм немає чим допомогти. На жаль, не тільки Супрун, але й інші організатори охорони здоров‘я вважають, що «швидка» — це тільки машина на колесах. Насправді екстрена допомога — це включно вся стаціонарна. Стаціонар — стрижень охорони здоров’я. Як центр екстреної медичної допомоги може бути комунальним підприємством? Це взагалі не вкладається в голові. Є також інфекційні лікарні, травматологія…

Якщо казати про фінансове забезпечення, то модель державного бюджетного фінансування медицини за взірцем Британії та Канади, яку взяла команда Супрун, має певні переваги перед так званою страховою медициною (термін некоректний!), під якою всі розуміють різне. На жаль, для суспільства слово «страхова» є мантрою.

Ще один плюс: команда Супрун навчила тих, хто здатен вчитися, багатьох речей — як важливо правильно «подавати себе», бути публічним і активним у соцмережах. І піару — як профілактики інформаційних атак.

Про роботу в Медичному університеті імені Богомольця

— Ви очолили Національний медичний університет імені Богомольця (НМУ) у 2014 році — на хвилі Революції гідності. Студенти повстали проти тодішнього ректора Віталія Москаленка, який підтримував Януковича та тиснув на учасників подій на Майдані. Це також було студентським протестом проти корупції керівництва університету. Студенти підтримали вашу кандидатуру на пост ректора. Однак згодом МОЗ назвало вас людиною системи і корупціонеркою.

Екс-ректорка Медичного університету імені Богомольця Катерина Амосова (третя ліворуч) та студенти-медики

Екс-ректорка Медичного університету імені Богомольця Катерина Амосова (третя ліворуч) та студенти-медики

— На жаль, серйозні високопосадовці і так звані антикорупціонери дозволяють собі перекручувати факти. Я працювала понад 20 років завідувачкою кафедри внутрішньої медицини №2. Ніколи не була ані заступником декана, ані деканом. Взагалі адміністративна кар’єра мене абсолютно не цікавила. Я зачарувалася на рівні ідеалізму, по-перше, Революцією гідності, по-друге — повстанням студентів Медичного університету імені Богомольця. Вони самоорганізувалися, їх було декілька тисяч. Це надавало реальний шанс зняти тодішнього ректора Москаленка, оскільки він принижував людську гідність і студентів, і викладачів, яких, приміром, використовували як масовку в очікуванні гостей. Для картинки студентів у білих халатах виводили на вулицю за будь-якої погоди, де вони чекали, наприклад, на Богатирьову.

Щоби взяти на роботу старшого лаборанта чи асистента, його спочатку потрібно було привести до ректора Медичного університету імені Богомольця. Потрапити до ректора можна було лише через запис, очікувати доводилося місяць-два. Припустимо, я хочу взяти відпустку за свій рахунок, щоби поїхати на міжнародний конгрес, — ректор міг підписати теж через пару місяців. Взагалі на другий поверх ректорату, де була приймальня-«резиденція» Москаленка, навіть завкафедри не пускали. Викладачі мали очікувати внизу, стояли, бо стільців не було. Ще багато чого було…

— Ви зауважили, що адміністративна кар’єра вас ніколи не цікавила.

— Я підв’язалася у цю справу, адже студентського протесту було недостатньо для того, щоб зняти ректора Медичного університету імені Богомольця Москаленка. Тодішній міністр охорони здоров’я Олег Мусій підтримав студентський опір, але зауважив: щоб розірвати контракт з Москаленком, потрібне рішення трудового колективу, і порадив спочатку провести вчену раду. Викладачі, які складають 90% ради, були страшенно залякані. Мені вдалося очолити команду, до якої примкнули декілька представників викладацької спільноти, щоб надихнути зокрема тих, хто раніше збирав підписи на захист Москаленка. Віталій Федорович зі своїми адвокатами приходив і на вчену раду, і на збори трудового колективу. Виступав. Але ми отримали більшість. І тільки після цього Мусій розірвав контракт з Москаленком.

“Колишній ректор був «хлопчиком» порівняно з бенефіціарами Революції гідності”.

Ще мені було цікаво, чи можна взагалі таку «махіну», як Медичний університет імені Богомольця, — а це 13 тис. студентів і 3000 співробітників — мобілізувати в умовах низьких заробітних плат, високого навантаження, щоб все реально працювало. У нас класна команда, і я пишаюся нашими результатами. Я розуміла, на що йшла, але була впевнена, що нова влада, яка прийшла на крові, не буде передбачати, наприклад, що перед МОЗом треба «пластувати». Сподівалася, що тепер все має бути справедливо. На жаль, помилилася. Якщо коротко: колишній ректор Москаленко був «хлопчиком» порівняно з бенефіціарами Революції гідності.

— Гучний скандал, в якому фігурував Медичний університет імені Богомольця, — зникнення взимку 2018 року студентки вашого вишу. В деканаті у дівчині нібито вимагали хабара і довели до самогубства. Що ви можете сказати з цього приводу?

— Це була студентка-першокурсниця однієї з колишніх середньоазійських республік СРСР. Вона звернулася в деканат Медичного університету імені Богомольця по довідку для подальшої легалізації свого перебування в Україні. Звична процедура. Але на той час її віза місяць як була прострочена, тож вона перебувала в Україні нелегально. В цьому разі потрібно було повернутися додому, звернутися до українського посольства по нову візу.

Дівчина мешкала на найнятій квартирі разом із рідною сестрою, яка також вчилася в Медичному університеті імені Богомольця, але на старшому курсі. Я відкидаю всі розмови, що дівчина не знала нюансів з оформленням документів. Вона російськомовна, її сестра все це пройшла. Її одногрупники це пройшли. У деканаті дівчині запропонували виїхати назад, оформити візу та повернутися, не втрачаючи рік навчання. Вона чомусь не захотіла.

В цій історії багато дивного. Востаннє в деканаті студентка була о 16 годині, вдома того дня не ночувала. Вже наступного ранку у відділенні поліції відкрили кримінальне провадження, а по обіді проводилися слідчі дії — обшуки в іноземному деканаті. У нас зникали студенти. Одного хлопця не знайшли досі. Ще один факт. Приїхала сім’я дівчини. Ви уявляєте собі, щоб батьки та родина не намагалися поспілкуватися ані зі мною, ані з проректорами? Вони мали з мене душу витрясти!

Ніхто не знає, що трапилося. Всі наведені факти виглядають доволі дивно. Ці події були приводом влаштувати ходу на бульварі Шевченка під гаслом «Корупція вбиває». Далі пішли серйозні погрози в іноземний деканат. Припускаю, що в деканаті Медичного університету імені Богомольця погано комунікували. Це взагалі типова проблема і в освіті, і в лікарнях. І це погано. Але примус до самогубства — даруйте.

— Вперше з посади ректора Медичного університету імені Богомольця вас відсторонили, наскільки пам’ятаю, ще за міністра Квіташвілі. Потім я вже втратила відлік відсторонень за Уляни Супрун. Приводи були різні і розібратися в цьому протистоянні непросто.

Катерина Амосова, доктор медичних наук, кардіолог, професор внутрішньої медицини, екс-ректорка Медичного університету імені Богомольця

Катерина Амосова, доктор медичних наук, кардіолог, професор внутрішньої медицини, екс-ректорка Медичного університету імені Богомольця

— Для людей незрозуміло, що мною рухало. Це бажання справедливості та жити по правилах. Навесні 2017 року ми виселили Центр тестування з корпусу Медичного університету імені Богомольця на Пушкінській. Угода з Центром тестування була дивною, підписана ще Москаленком: університет надавав центру 100 кв. м на Пушкінській, а вони тестували наших студентів безкоштовно. Університет був у виграші, оскільки тестування студентів коштувало мільйон, а оренда приміщення — значно менше. Тим не менше, це відповідало поняттю «прихована оренда». Мене хвилювало, що несплата за оренду завдавала збитків державі, за це можна понести відповідальність. Хотілося, щоб все відповідало букві закону.

Мирним шляхом це питання вирішити не вдалося. Ми подали до суду та виграли. Суд зобов’язав Центр виселитись, водночас залишивши в силі безоплатну угоду про співпрацю до кінця дії — 31 грудня 2017 року. Тодішній директор Центру тестування Ірина Булах звернулася до Лінчевського. Центр тестування не видав випускникам Медичного університету імені Богомольця сертифікати, вимагаючи розірвати безоплатну угоду (яка ще тривала до 31 грудня) та укласти нову — платну. Я не могла цього зробити, оскільки у рішенні господарського суду було прописано, що угода залишається в силі. Рішення суду показувала Лінчевському. Але той у присутності свідків (проректорів і мого адвоката) сказав, що якщо я не підпишу нову угоду, то підпише інший ректор. Пішло протистояння — ми подали до суду і виграли. МОЗ не має права втручатися в автономію вишу. Студенти отримали сертифікати.

З Антимонопольним комітетом ми розкрутили історію щодо схеми — годувальниці Центру тестування. Наш опір зруйнував цю схему. Але я зрозуміла, що ця молода команда має корону на голові і не бачить під собою землі.