НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ФЕЙСБУК-ПРОЕКТ ДМИТРА ДУБЕНКА “КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ: ANAMNESIS VITAE”. Буремні 1920-ті. Крадіжки. Кримінал. Заручники.

09.08.2019

Історія Київського медичного різна. Можна довго описувати славетних вчених, лікарів, громадських діячів. Можна писати про злети, падіння та балансування між ними. Можна писати про назви: медичний факультет, інститут, академія, знову інститут, університет, нарешті. Але сьогодні, напишу такий-собі кримінальний нонфікшн про буремні 20-ті роки минулого століття.
Так вже склалось, що після революційних подій, Київ був скутий бандитизмом та іншими кримінальними проявами. Так, серед звітів та повідомлень до ректорату того часу, можна знайти документи про: викрадення трьох мікроскопів з Госпітальної клініки(1922 рік) , викрадення усього гістологічного обладнання з відповідної лабораторії на Собачій тропі 1923 року (сьогодні корпус по вул. Мечникова 5), викрадення колекції навчальної зброї професора Морозова з кафедри Оперативної хірургії (докладніше тут: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=889597018071431&id=100010634234342 ). Понад 10 повідомлень про крадіжки в Університеті тільки за 1922-23 роки. Але найбільш “голлівудською” є наступна подія. Про неї згадки я знайшов у “Щоденниках” академіка Сергія Єфремова. Цитую автора: “15 квітня 1925 року. Йду до
Академії. На розі Тимофіївської знайомий стоїть, дивиться до
Хрещатика, але з місця не рушає. «Що таке?» – питаю. «Та, мабуть, повстання почалося. Стріляють. Певне, на Печерському
щось діється». Справді – чутно постріли, один навіть ніби якийсь
вибух. «Дарма – кажу – ходім: до Академії якось доберемося». На
вулиці метушня, сила народу, що враз кидається тікати в під’їзди
та під ворота. Прихожу до Академії – кругом тиск. «Що таке?» –
«Бандити допіру пробігли, засіли в клініці Яновського, чи в
університетському дворі – і їх не можуть узяти. Вже 5-х чоловіка
покалічили. Хотіли когось пограбувати, а коли набігла міліція,
кинулись тікати, одстрілюючись». Пробув я в Академії до 5-ї години, – ще їх не взяли. Час од часу лунають постріли, вибухи. Кажуть, що розбишаки атакомились у клініці серед хворих і тому на їх стріляти не можна, а вони одстрілюються завзято. Останніми часами грабунки на вулиці серед Божого дня часто трапляються, і то в найлюдніших місцях. Новий побут! По бульвару і кругом – тисячі народу, чекають, як скінчиться облога цього форта…” Так автор описує захоплення факультетських клінік лікарні бандитами (сьогодні КМКЛ #18). Це, мабуть, єдиний день в історії, коли ця лікарня не працювала…


Наступного разу буде про справу” лікарів-мікробіологів”. Сфабриковане провадження проти професорів Київського медичного, які нібито, хотіли перемогти радянську владу методами біологічної війни…