НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ФЕЙСБУК-ПРОЕКТ ДМИТРА ДУБЕНКА “КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ: ANAMNESIS VITAE”. Про роботу лікарів та співробітників медичного інституту в окупованому Києві

07.06.2019

Навіть в умовах війни, тотальної нестачі їжі та палива, відсутності електроенергії та водовідведення, у місті продовжували працювати лікувальні заклади. Роль центральної лікарні міста відігравала сучасна Олександрівська лікарні, також медична допомога надавалась у сучасній КМКЛ #18 та Кирилівській лікарні (сьогодні – Центральна психіатрична лікарня імені Павлова), менших шпиталях та поліклініках. В лікарнях, окрім стандартних палат, були розгорнуті спеціальні ліжка для військовополонених. Так, тільки в Олександрівській лікарні, в жовтні 1941 року для них виділили 700 місць. Для них окремо були викликані протезисти з інших міст через величезну кількість полонених солдатів з втраченими кінцівками. Також, на території сучасної лікарні ОХМАТДИТ функціонував однойменний підрозділ Олександрівської лікарні. Там здійснювався нагляд за вагітними, приймались пологи, надавалась педіатрична допомога найменшим пацієнтам. У місті була налагоджена робота Центру переливання крові, закладів з контролю інфекційних захворювань. Згідно з реєстром наказів німецької комендатури по Олександрівській лікарні, першими були: встановлення робочого графіку для лікарів (з 7 до 16), неухильне дотримання санітарних норм у лікарні та переведення усього документообігу на українську мову. Ця історія надзвичайно важка для сприйняття та аналізу, для будь-яких висновків та суджень, особливо, коли працюєш з архівними документами. Деколи інформація суперечить звичним нам знанням, деколи суперечить сильно. Але напередодні Дня пам’яті хочу згадати про лікарів, які продовжували виконувати свою роботу не зважаючи на тяжкі умови праці, комендантську годину, окупаційний режим. Більшість з них потім буде вимушена емігрувати, дехто буде вбитий нацистами, дехто – заарештований за роботу на окупованій території органами НКВС. Тільки одиниці продовжать служити медицині після війни. Але вічна пам’ять Тим, хто своєю самопожертвою врятував життя інших, хто лікував, хто допоміг народитись новому життю. Маленькому життю, що, ніби вогник, жевріло серед страшної війни.

Архівний документ. Про забезпечення Центральної міської лікарні санітарним транспортом. 1941 рік.

Архівний документ. Про кількість цивільних хворих та військовополонених у Центральній міський лікарні. 1941 рік.

Архівний документ. Про втечу з лікарні хворої з Паратифом В. 1941 рік

Архівний документ. Про забезпечення Центральної міської лікарні хлібом. 1941 рік.

Архівний документ. Про забезпечення військовополонених, які перебувають на лікуванні у Центральній міський лікарні протезами. 1941 рік.

Архівний документ. Без коментарів. 1941 рік

Архівний документ. Про графік роботи лікарі у Центральній міський лікарні. 1941 рік

Архівний документ. Історія хвороби пацієнта хірургічного відділення Центральної міської лікарні. 1943 рік.

Архівний документ. Бланк обліку перелитої крові. 1943 рік

Архівний документ. Історія розвитку немовляти. Акушерська клініка підрозділу Центральної міської лікарні. 1941 рік. “Вогник нового життя”

Архівний документ. Повідомлення про новонародженого. 1941 рік. Жива доношена дівчинка.

Архівний документ. Агітаційна листівка німецького командування про здачу зброї. Надіслана до Центральної міської лікарні. 1941 рік.

Архівний документ. Історія хвороби військовополоненого. Exitus letalis. 1941 рік.

Архівний документ. Історія хвороби пацієнта. “История болезни” виправлено. Після наказу про переведення документообігу на українську мову. 1941 рік.