НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ПАЛІАТИВНА ТА ХОСПІСНА ДОПОМОГА У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ – ЛЕКЦІЯ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТА ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ

29.03.2017

22 березня відбулась перша лекція з циклу “Паліативна та хоспісна  допомога в Україні” для студентів та лікарів-інтернів Університету, організована студентами медичного факультету №3 .

Проблематика дотримання прав невиліковно хворих є однією з найгостріших в сучасному українському суспільстві. Саме невиліковні хворі опиняються в найбільш незручному соціальному становищі і є однією із найуразливіших верств населення. Крім звичайних проблем, з якими стикаються пересічні громадяни у повсякденному житті, хвора людина потерпає від браку необхідної медичної допомоги, неякісних медичних послуг, відсутності необхідних на лікування коштів.

У разі невиліковної хвороби до цих проблем додається ще і відсутність умов та механізмів надання відповідної потребам людини допомоги, проблема захисту прав та інтересів невиліковно хворих та їх родин. Саме категорія невиліковно хворих наочно маніфестує всі недоліки, що існують натепер в Україні на тлі забезпечення прав людини у сфері охорони здоров’я,  і виявляє їх катастрофічний та загрозливий для суспільства характер.

Паліативна допомога — це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами невиліковного захворювання, шляхом запобігання і полегшення страждань завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці й лікування болю та інших фізичних симптомів, а також наданню психосоціальної і духовної підтримки, як самому пацієнту, так і його близьким.

Лектори – Брацюнь Леся Петрівна, радник міністра МОЗ України із паліативної допомоги, асистент кафедри паліативної допомоги НМАПО ім. П.Л. Шупика та Шаповал-Дайнега Ксенія Юріївна, менеджер програмної ініціативи Громадське здоров’я зупинилися на медичних, соціально-культурних, психологічних аспектах невиліковних пацієнтів у сучасному українському суспільстві.  Було розглянуто поняття «тяжкохворий», «невиліковно хворий», паліативний, хоспісний хворий (пацієнт). Паліативні хворі – пацієнти усіх вікових груп, включаючи дітей, які страждають на злоякісні новоутворення у ІІІ-ІV стадії захворювання, ВІЛ-інфекцією/СНІД у термінальній стадії, вроджені вади розвитку, серцево-судинні та неврологічні захворювання або прогресуючі захворювання іншого генезу, що не можуть бути вилікувані сучасними і доступними методами та засобами, і супроводжуються вираженими больовими симптомами. Тяжкими розладами життєдіяльності, потребують кваліфікованої медичної допомоги, догляду, психологічної, соціальної, духовної та моральної підтримки у термінальній стадії захворювання або за умови обмеженого прогнозу життя чи сумнівному прогнозі одужання чи покращення стану, повноцінного відновлення функцій життєдіяльності.

Перша лекція викликала жвавий інтерес у слухачів. «Ми починаємо говорити в нашому Університеті  про доступність актуальної і вкрай необхідної для майбутніх лікарів  інформації, яка руйнує стереотипне мислення. Ми плануємо посіяти в голови тих, хто буде вершити майбутню медицину гуманність підходів до пацієнтів з обтяженим прогнозом для життя» – зазначили студенти-педіатри.

На наступних лекціях планується розібрати соціально-культурні, духовні та психологічні аспекти дотримання прав тяжкохворих (невиліковних) в Україні. Лектори мають намір поділитися власним досвідом роботи із невиліковнохворими дітьми, роботі у хоспісах для дітей.

 

Деканат медичного факультету №3