НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Псевдоадміністрація НМУ масово звільняє незручних працівників, а вони пишуть скарги в МОЗ і розкривають «секрети» «реформаторів»

12.08.2019

Шантаж, залякування, приниження і погрози щодо звільнення, – це ті методи роботи нової команди псевдореформаторів, яка вже впродовж року тероризує колектив НМУ ім. О.О.Богомольця, а особливо тих його представників, хто не захотів підтримати кандидатуру Юрія Кучина на організованих всупереч рішенням суду так званих виборах ректора.

Подібні «виховні» методи по відношенню до тих членів колективу НМУ, які підтримували Катерину Амосову, спостерігалися і раніше, коли працівників ректорату, серед яких четверо проректорів, декан факультету номер 2, начальники структурних підрозділів, який увесь час добросовісно виконували свої обов’язки,  звільняли десятками, без попереджень і пояснень, за надуманими причинами, з численними порушеннями трудового законодавства.  Подібне в історії НМУ відбувалося лише за часів терору радянською владою в 30-ті роки 20 сторіччя. Позови щодо цих звільнень наразі знаходяться у судах і мають усі правові підстави для позитивного рішення. Кого поспіхом набирали на звільнені місця, – окреме питання. Але після так званих виборів команда «реформаторів», яка, попри усі задіяні адміністративні важелі впливу, попри всі можливі і неможливі порушення закону, потерпіла повне фіаско і не змогла довести покровителям з МОЗ свою ефективність і здатність керувати усіма процесами в Університеті, наче оскаженіла. Війна оголошена усім, чия позиція не співпала з бажаною, навіть багатодітним родинам, де нема іншого джерела доходу, аніж робота в Університеті, батькам, на утриманні яких, скажімо, перебувають дружина у декретній відпустці і малолітня дитина. Звісно, якби юридична служба Університету була сформована з професійних людей, а не за принципом особистої відданості, вона б підказала, що подібні дії юридично нікчемні. Але все сталося, як має бути при команді «недоспеціалістів» і колишніх міліціянтів, які інших методів роботи, аніж міліцейські, не знають.

Після пропозиції «написати заяву за власним бажанням» надходили погрози звільнення за статтею. Причини при цьому або не озвучувались взагалі, або були настільки надуманими і несправедливими, що звільнені працівники врешті почали масово писати скарги, у тому числі, у профільне Міністерство, шукаючи там захисту від свавілля і приниження його ставлениками. Адже кожен із них чітко розумів, що не професійна складова, а саме громадянська позиція стала причиною звільнення. Цікаво, що, поміж іншого, ці люди, які займали відповідальні посади,  висловлюють обурення і загалом атмосферою, яку створила нова команда в Університеті, і тими зловживаннями з боку нової адміністрації, відвертим намаганням заволодіти бюджетними коштами, яких вони зовсім не соромляться, нехтування законом, створенням корупційних схем…. А це вже предмет для вивчення правоохоронними органами. Далі буде…