НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

ВИБОРИ БЕЗ ВИБОРУ – ЧОМУ ЛІНЧЕВСЬКИЙ ВЖЕ БАЧИТЬ СЕБЕ РЕКТОРОМ НМУ?

25.05.2019

Канюра Олександр Андрійович. Кучин Юрій Леонідович. Науменко Олександр Миколайович. Кандидати на посаду ректора провідного закладу вищої медичної освіти на виборах, проведення яких заборонено судовою ухвалою. Усі вони, попри оптимістичні заяви на власних інтернет-ресурсах і різного роду зібраннях (теж незаконних), помітно нервуються. Ще б пак. Аргументи, чому на цей раз ними грубо ігнорується судова ухвала, винесена іменем України, вичерпані.

Придумати щось, щоб її не виконувати, складно – судом чітко виписано усі позиції, дії, які заборонено вчиняти щодо організації та проведення цих виборів.

Апеляцією вже не прикриєшся – ухвала набрала чинності з моменту винесення (21 травня 2019 року) та підлягає негайному виконанню, незалежно від відкриття виконавчого провадження.

Сказати, що в очі її не бачили теж не виходить – вручено офіційно  і МОЗу і НМУ, під підпис, чому є документальне підтвердження…

Ситуація непроста, нервуватися є чому, особливо, якщо включити логіку – або пан (ректор), або пропав (в’язниця). Адже мова йде про серйозні правопорушення, за які передбачено кримінальну відповідальність. Нервуються. Але не лише ці троє. Не менше переймається ситуацією, що склалася, ще одна людина – пан Лінчевський, заступник керівниці МОЗу і давній друг Кучина, який стояв біля самих витоків конфліктної ситуації в НМУ і на кожному її етапі вносив свій «посильний» внесок в її загострення – де інформаційною підтримкою, де юридичною консультацією чи судовим позовом, де допомогою з кадрами фізичного захисту, чи морального… Старався дуже. Для друга Кучина?… Навряд чи… Дружба дружбою, а над головою Лінчевського хмари почали збиратися давно – ще з тих часів, коли він списав онкохворих українців, як непотріб, зайвий тягар. Були й інші супероригінальні за своєю цинічністю заяви і позиції високопосадовця, які в будь-якій цивілізованій країні коштували б йому кар’єри як мінімум.  Поки Лінчевського захищали його безпосередня начальниця, а її – прем’єр тай особисто гарант, все якось сходило з рук. Але вже тоді Лінчевський почав серйозно думати про майбутнє без мозівського крісла і вибудовувати шлях для кар’єрного руху далі. Прямісінько в НМУ ім. О.О.Богомольця, в головне його крісло – ректорське. Думаєте він так цінує заслуги Кучина, що стільки зусиль і ресурсів вкладає в його просунення на керівну посаду? Ні, він так цінує себе. Як тільки Кучин стане ректором, Лінчевський приєднається до його адміністративної команди в якості першого проректора. І зовсім скоро замінить свого друга на посаді ректора, бо з якоїсь поважної причини той не зможе виконувати свої обов’язки (стан здоров’я – не дай Бог, звісно, чи щось придумають).

МЕТА ДОСЯГНУТА. А як же інші претенденти – запитаєте ви. Чому саме Кучина мають обрати ректором на отих псевдовиборах? В колективі добре знають його фінансові «заслуги», його зверхність на межі з хамством, його рейдерські замашки, любов до колишніх міліцейських кадрів у ректораті  і їх стилю роботи і криваву війну зі студентами. Так. Але…

НІ НАУМЕНКУ, НІ КАНЮРІ РЕКТОРСТВО НЕ СВІТИТЬ. Бо вже сьогодні, очевидно, з ними проводиться велика виховна робота.

Олександру Канюрі, вочевидь, друзі Лінчевський-Кучин урочисто обіцяють посаду директора стоматологічного центру, перед якою важко встояти. А Копчак, авторитет якого просто бездоганний, а ім’я відоме на увесь світ? Кажуть, є домовленості, тож проблем не буде.

Що з Науменком? Його просто в черговий раз використають, пообіцяють посаду першого проректора, але слово не стримають. Олександру Миколайовичу до таких підстав не звикати. Але у цій зв’язці Лінчевський-Кучин-Науменко дуже багато за останній рік різних «напрацювань», підписів, тощо, у тому числі дуже ризикованих з точки зору невідворотності кримінальної відповідальності. Тож Науменко погодиться.

В результаті у кожного з двох кандидатів буде (чи вже є) пропозиція, від якої не можна відмовитися. Дуже ймовірно, що вони знімуть свої кандидатури, щоб очистити дорогу КУЧИНУ, тобто ЛІНЧЕВСЬКОМУ. Дорогу до ректорства.

Друзі, колеги, вам подобається працювати під постійним міліцейським наглядом, за металевою решіткою? Вам комфортно знати, що в Університет повертаються люди, яких вигнали за різні недобрі діяння? Ви хочете, щоб пан, який прославився своїми «реформами» на всю країну, і які українці не дозволили йому закінчити, почав експериментувати в НМУ? Вам не шкода віддавати наш Університет у руки Лінчевського?

Дивіться Юрій Кучин – давній товариш Лінчевського ще з часів початку роботи обох в Київській лікарні №17.