Стоматологічний факультет: шлях довжиною у століття

 

Наприкінці 19 століття згідно із законом 1891 року «О преобразовании обучения зубоврачебного искусства» існувало два звання для спеціалістів із зуболікування: дантист і зубний лікар. Звання дантиста отримувалось через навчання в приватному кабінеті дантиста за індивідуальною програмою з наступним складанням іспиту комісії при університеті. Дантисти були обмежені в професійних правах: наприклад, вони не повинні були займатися лікуванням захворювань порожнини рота, крім хвороб зубів. Звання зубного лікаря отримували випускники зуболікарських шкіл з 2,5-річним курсом навчання за затвердженою законом програмою. При цьому потрібно було мати загальну освіту не нижче 6 класів гімназії. Звання зубного лікаря присвоювалось після складання іспиту при медичному факультеті. Обидві категорії спеціалістів зуболікарської справи загальномедичної освіти не отримували і до розряду лікарів не належали. Проте існували і лікарі з вищою освітою, що спеціалізувались на зуболікуванні: вони називались лікарі-одонтологи.

 

1 жовтня 1918 року вийшов декрет Народного комісаріату охорони здоров’я про реформу зуболікарської освіти, в якому говорилося: «Отныне зубоврачебное образование будет неразрывно связано со всей системой высшего медицинского образования». Влітку 1919 року Наркомохоронздоров’я видав декрет про передачу зуболікарської освіти медичним факультетам університетів і про закриття приватних зуболікарських шкіл, перетворивши їх на Державні Зуболікарські Клініки, що існували як навчально-допоміжні установи при медичних факультетах університетів. Наркомом охоронздоров’я України було вирішено в негайному порядку відкрити замість зуболікарських шкіл Вищий науково-навчальний заклад – Державний Одонтологічний Інститут із чотирирічним курсом навчання. Що було далі, описує професор Л.А.Білейкін у статті 1924 року: «Советская власть так тепло, так заботливо относилась к одонтологическому образованию, что, оставляя Киев, Народный Комиссар Здравоохранения выдал мне, как заведующему Одонтологическим Институтом, сто тысяч рублей на поддержку Института с предложением постараться сохранить его до вторичного прихода Советской власти, который предполагался в скором будущем…. Институт, в котором обучались 200 студентов, просуществовал до октября 1920 г…. 18-го октября 1920 г. Киевским Губисполкомом был издан приказ, коим Одонтологический Институт был присоединен к Институту Здравоохранения (ныне Медицинский Университет), как отдельный его факультет.»

Так був створений перший Одонтологічний факультет в Україні, а його деканом був призначений Костянтин Прокопович Тарасов.

У ті далекі часи стоматологічний факультет не завжди користувався попитом серед молоді:

«Предпочтение Медфакультета среди молодежи, стремящейся к высшему медобразованию и связанным с ним правами, естественно. Сущность молодого Одонтологического факультета еще недостаточно известна, и его цель обывателями представляется, как уменье владеть козьей ножкой и замазывать дырявые зубы, что не оправдывает четырехлетнего учения, так как еще один год, и можно быть «настоящим врачом» с правом практики по всем специальностям, в том числе и по зубоврачеванию. Сознательно избирают Одонтфак пока не многие. …Некоторую часть этой убыли надо отнести на счет уволенных за невзнос платы…значительное же количество убывших уже при зачислении на факультет считало свое пребывание на нем временным, вследствие отсутствовавшей в приемный период возможности удовлетворить их желанию и праву поступить на Медицинский факультет» (К.П. Тарасов, из отчетного обзора одонтологического факультета КМИ за 1922–1923 уч.г.)

 

У 1930 році одонтологічний факультет був перейменований у стоматологічний, а в 1931 р. він був перетворений (реорганізований) у самостійний Київський Стоматологічний інститут. Це значно підняло авторитет професії стоматолога серед молоді, інститут перестав відчувати нестачу абітурієнтів. Інституту були надані клінічні бази по вулицях Хрещатик, 50, бульвару Шевченка, 17, Пушкінській, 22 і Базарній, 18. У 1931 р. при Київському інституті ортопедії і травматології була відкрита клініка щелепно-лицевої хірургії, спочатку на 16 ліжок, а з 1937 р. – на 40 ліжок, яка діяла на цій базі до 1964 р. В довоєнний період деканами були Соломон Наумович Вайсблат  (1935-1938 рр.) й Ісак Соломонович Гінзбург (1938-1940). Перед війною, з 1931 по 1940 рр., Київський стоматологічний інститут підготував 1250 лікарів-стоматологів.

 

З початком війни, у червні 1941 р., Київський стоматологічний інститут був евакуйований спочатку до м. Харкова, а потім – до м. Фрунзе, де він працював як факультет медичного інституту. Більшість співробітників кафедр надавали медичну допомогу в госпіталях та інших лікувальних закладах. Чимало викладачів та студентів і випускників опинились на фронті. Після визволення Києва у 1943 р. стоматологічний факультет був відновлений у складі медичного інституту. Із демобілізацією почали повертатися до Києва співробітники кафедри.

 

 

 

У 1945 році стоматологічний факультет вже вдруге був реорганізований у стоматологічний інститут. Поступово розширювалися його навчальні бази, формувалися наукові та педагогічні кадри. У 1947–1948 навчальному році в інституті навчалося близько 1000 студентів.

 

Наказом №750 МОЗ УРСР від 31.12.1954 р. з 1 лютого 1955 року Київський медичний стоматологічний інститут було ліквідовано, і на його базі організовано стоматологічний факультет Київського медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця. Реорганізація сприяла значному поліпшенню навчально-методичної роботи на профільних кафедрах, зріс рівень викладання теоретичних та загальномедичних дисциплін. Факультет очолювали такі видатні постаті, як Олександра Пилипівна Кисельова (у 1955-1960 рр.), Микола Федорович Данилевський (у 1960-1962 і у 1966-1970 рр.), Василина Степанівна Коваленко (у 1962-1966 і у 1971-1985 рр.), Анатолій Павлович Грохольський (у 1985-1988 рр.), Джон Васильович Дудко (у 1988-1993 рр.). У 1964 р. була збудована основна клінічна база стоматологічного факультету НМУ – стоматологічний корпус, при будівництві якого враховувалась специфіка профільних кафедр. А на фото клінічних консультацій можна впізнати молодих викладачів, яким судилося невдовзі очолити кафедри провідного факультету України.

 

Сьогодення, народжене столітньою історією

 

Фантомні класи

Лабораторії

Операційні

Лекційні аудиторії

Головний скарб факультету – люди, що на ньому працюють

Кафедра терапевтичної стоматології.

Зав. кафедрою – д.м.н., професор Анатолій Борисенко: «Основою виходу наукової стоматології на якісно новий рівень є досягнення в майбутньому високого економічного розвитку України на рівні країн Європи і високий рівень фінансування наукової сфери стоматологічної галузі. Потужні кадрові стоматологічні нашої країни здатні забезпечити цей якісний «прорив».

 

Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії.

Зав. кафедрою – член-кореспондент Національної академії медичних наук України, заслужений діяч науки і техніки, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за 2019 р., д.м.н., професор Владислав Маланчук: «У недалекому майбутньому я бачу керівників, викладачів і співробітників університету, факультету громадянами планети, патріотами України, найкращими професійними, досвідченими, чесними фахівцями, які думають і діють спочатку для користі українського народу і Батьківщини, для студентів і пацієнтів, для науки, кафедри, факультету, університету, а лише потім – для себе, бо отримують гідну їхньому професіоналізму і якості роботи заробітну плату, умови роботи та належне ставлення як з боку соціуму, так і держави».

 

Кафедра ортопедичної стоматології.

Зав. кафедрою – професор Валерій Неспрядько, заслужений діяч науки і техніки, д.м.н., професор: «Найважливішими складниками успішного розвитку стоматологічної галузі в майбутньому є позитивний досвід інших країн, державна підтримка цієї професійної сфери, належна матеріальна база для навчання і для роботи лікаря-стоматолога. А ще повинен бути багатим народ».

 

Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку.

Зав. кафедрою – професор Людмила Яковенко: «У майбутньому я бачу стоматологічний факультет із визначеними стоматологічними спеціальностями різного профілю, висококваліфікованими викладачами та вмотивованими студентами. Гадаю, це буде

інституція на базі розбудованої, оснащеної університетської стоматологічної клініки із підрозділами стаціонарної щелепно­лицевої хірургії (для дорослих та дітей)».

 

Кафедра ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології

Зав. кафедрою – заслужений діяч науки і техніки, д.м.н., професор Петро Фліс: «Ортодонтія – одна з найперспективніших спеціальностей у сучасній стоматології. Брекети на сьогоднішній час уже є не панацеєю, а звичайним інструментом для лікування. Але у всьому світі розуміють, що найважливіше – це профілактика. Профілактика в ортодонтії – це дитяче зубне протезування і значний арсенал знімної апаратури. Майбутнє – за сучасними методами анкоражу, цифровими технологіями виготовлення ортодонтичних апаратів та ортогнатичною хірургією, яка без участі ортодонтів неможлива».

Кафедра дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань.

Зав. кафедрою – професор Олександр Савичук: «У майбутньому я уявляю факультет із найбільшою і найкращою клінічною базою в Європі, з високими рейтинговими показниками, що забезпечать місце серед 10 найкращих стоматологічних факультетів світу. Я гордий за свій університет і заздрю професійним можливостям випускників через 50 років».

 

 

Матеріал підготовлено з нагоди 100-річчя стоматологічного факультету. Факультет продовжує успішно працювати і розвиватись.

 

Станом на сьогодні обрано очільників кафедр:

 

Кафедра терапевтичної стоматології:

Зав. кафедрою – д.мед.н., професор Юлія Коленко.

 

Кафедра ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології:

Зав. кафедрою – д.мед.н. Тетяна Костюк.

 

Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого віку:

В.о. зав. кафедрою – к.мед.н., доцент Владислав Єфименко.

 

 

Інтерв’ю декана стоматологічного факультету

“СТОМАТОЛОГІЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ”. ІНТЕРВ’Ю З ДЕКАНОМ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ, ПРОФЕСОРОМ НАТАЛІЄЮ БІДЕНКО

Стоматологічний факультет Національного медичного університету імені О.О. Богомольця за довгу історію очолювало три жінки-декани: Олександра Кисельова, Василиса Коваленко, а сьогодні – професор Наталія Біденко. Свій шлях на такій відповідальній посаді Наталія Василівна розпочала ще з 26 березня 2016 року. Сьогодні ця талановита жінка поєднує адміністративну роботу з навчанням студентів, лікуванням маленьких пацієнтів, організацією інтелектуальних змагань з брейн-рингу та малюванням.

Як розпочинався Ваш шлях у стоматологію?

Мої батьки закінчили Політехнічний інститут, навчаючись на технічних спеціальностях. В родині були інженери, залізничники, а стоматологом – лише наша сусідка та подруга мами. Можливо, саме вона і навернула мене до стоматології, в той час, коли я обирала професію. А ще з дитинства завжди тягнуло до біології і цікаво було робити щось руками. Сталось так, що стоматологія поєднала і біологічні вподобання, і фізичні схильності. В 1981 році я вступила на перший курс Київського медичного інституту (Сьогодні – НМУ імені О.О. Богомольця).

Яким було життя першокурсника тридцять років тому?

У 80-ті роки в інституті активно діяла художня самодіяльність (вона і сьогодні діє), але тоді була майже культом. До нас на перший курс завітали її представники. Примусово зібрали пів курсу на проби: там були ті, хто мав необережність під час співбесіди розповісти про свій талант. Мене направили грати на бандурі, оскільки сама навчилася грати на гітарі та фортепіано. З «бандури» я втекла в Студентський театр естрадних мініатюр (СТЕМ). Він об’єднувався довкола лікаря Віталія Фалєторова – талановитої людини з унікальним почуттям гумору. Як на той час, у нас були сміливі жарти, театр їздив з гастролями та вигравав призи. Ми проводили Вечори Гіппократа, Дні стоматолога, а сьогодні – намагаємось відновити традиції. Цього року день стоматолога проводитиметься вперше, мабуть, за двадцять років. СТЕМ також дуже тісно співпрацював із тодішнім завідувачем кафедри латинської мови Юрієм Шаніним. Саме на першому курсі я познайомилася із цією дивовижною людиною, яка мене вразила і залишилася другом на все життя. Він був взірцем інтелігентності в університеті. Юрій Шанін привів мене в газету «Медичні кадри». Для газети, в рубрику «Крокодил в халаті» я малювала.

Розкажіть, будь ласка, що саме Ви малювали.

То були жартівливі замальовки із студентського життя. А «найсерйозніші» роботи були виконані до 145-ти річного ювілею інституту, святкування якого відбувалось в Національній опері України. Юрій Шанін написав віршований сценарій: «…Киев пока еще не великан, нет филармонии и трамваев, зато есть у медиков первый декан – великий хирург-окулист Караваев…», я малювала декорації до спектаклю та портрети корифеїв університету. Це був надзвичайно цікавий період, адже ми не мали фотоапаратів, а мені потрібно було намалювати портрети Беца, Караваєва, Козлова… Їхні портрети нелегко було знайти в бібліотеках, тому я зробила простіше – на кафедрі анатомії висіли портрети відомих вчених, я взяла зошит в клітинку і накидала портрети, а вже вдома перемалювала їх на ватмани. Весела то була історія: поруч проходив черговий викладач, всюди темно, субота, а я стою під портретом Беца. На запитання «Що Ви тут робите?», я відповіла – «Беца малюю».

Як склалося Ваше життя після закінчення навчання?

В 1986 році я закінчила Київський медичний інститут. За направленням мене розподілили в Київську область, потім – в Іванків. Це був рік Чорнобильської катастрофи. Тоді я з експедиціями об’їздила всю Київську область, проводячи стоматологічні (і не тільки) огляди та надаючи допомогу. Для мене дуже цінним досвідом стали перші роки роботи з людьми, адже одне – навчання в університеті, зовсім інше – застосувати знання в практиці. Вже в 1991 році я знову повернулася в університет – асистентом на кафедру стоматології та лікарем стоматологічної клініки (зараз – Стоматологічний медичний центр). Серед моїх вчителів-наставників Лариса Хоменко, Микола Данилевський, Василиса Коваленко. Я і досі пам’ятаю високий рівень викладання лекцій. На той час справедливо вважалось, що за практичною підготовкою стоматологів Київський медичний інститут був першим, другим та третім були Московський та Ленінградський. В ортопедичну стоматологію мене вводили два викладачі-асистенти – Петро Фліс та Валерій Неспрядько, в хірургічну – асистент Владислав Маланчук. Сьогодні тодішні асистенти – відомі професори та академіки України. Займалась у студентському науковому гуртку з хірургічної стоматології, але згодом – перемогла дитяча стоматологія.

Наталіє Василівно, Ви – засновник брейн-рингу з стоматології в Україні. Розкажіть, будь ласка, як зародилася ідея створення таких змагань?

Інтелектуальна гра «Брейн-ринг» на факультеті вперше відбулася в 2000 році. Це і був рік заснування. На факультеті тривала підготовка до стоматологічної олімпіади. При підготовці запитань та студентів до цього заходу, з’явилась думка «чому б не зробити щось цікавіше». Мабуть, саме слово «брейн-ринг» вперше сказала Марина Антоненко, яка тоді була заступником декана, а я за слово вхопилася. Змагання згодом стали настільки популярними, що в університет приїжджали учасники та гості з різних міст України, а пізніше – із закордону (це вже був період міжнародних брейн-рингів). Брейн-ринг – це неочікуване дитя, яке виросло і стало самобутнім. Пізніше вже почали з’являтися хірургічні брейн-ринги та Інтелектуальні ігри НМУ.

З якого часу Ви займаєтесь науковими дослідженнями та над якими темами працюєте протягом лікарської діяльності? 

Наукою я почала займатися ще на другому курсі навчання. Брала участь в студентському конкурсі наукових робіт на кафедрі біохімії, який організовувало Міністерство освіти та зайняла призове місце. Працюючи на кафедрі хірургічної стоматології, з майбутнім професором Владиславом Маланчуком вивчали питання переломів щелеп, придумали апарат, отримали авторське свідоцтво на винахід. З 1992 року відновилася моя наукова робота в Університеті. Кандидатська дисертація була присвячена дітям з проблемами зі щитовидною залозою. Я працювала в ендокринологічному диспансері, в Пущі-Водиці, в лікарні, де було багато дітей після Чорнобильської катастрофи, співпрацювала з лікарями діаспори, які приїжджали допомагати оглядати та лікувати таких дітей. Були тоді дуже цікаві проекти – ми розпочинали роботу по визначенню отриманої дози радіації в емалі зуба, співпрацювали з Інститутом фізики. Ми багато їздили експедиціями з представниками Інституту ортопедії та травматології, проводячи епідеміологічні обстеження ендемічних зон по флюорозу (Одещина, Молдова, Полтавська область). Захист кандидатської відбувся в 1998 році на об’єднаній Вченій раді, на якій були присутні академіки Микола Амосов, Олександр Шалімов. В 2012 році – захистила докторську дисертацію, присвячену стоматологічному статусу і лікуванню карієсу у дітей до 3 років. Обираючи тему роботи, розуміла, що потрібно детально вивчити цю прогалину в стоматології. Це надзвичайно широка тема, адже карієс – парадоксальне захворювання, воно вражає майже всіх, невиліковне і абсолютно передбачуване, тобто його можна попередити профілактикою, якщо правильно організувати виховання дитини і догляд за нею, а також виховання батьків. Інколи стоматолог – це перша людина, яка за певними змінами в порожнині рота може передбачити діагноз загального захворювання. Стоматологія – це не лише «пломбування дірки в зубах», це – величезний комплекс: щелепно-лицева хірургія, слизова оболонка порожнини рота, багато синдромів (близько 400 синдромів мають прояв в порожнині рота) та вроджених проблем. Істина одна, шляхів до неї багато і один з них – через стоматологію.

Студенти стоматологічного факультету мають унікальну можливість вже з 3-го курсу працювати з пацієнтами в Cтоматологічному медичному центрі. Розкажіть, будь ласка, про співіснування центру та факультету.

З теперішнім директором Стоматологічного медичного центру, професором Андрієм Копчаком, моїм студентом, я співпрацювала, коли він був серцем студентського наукового товариства факультету. Ще тоді була в захваті від його студентської роботи, яка була на рівні кандидатської. В той час на факультеті існував неофіційний Клуб стоматологів. На засідання збиралися ті, хто хотів в час дефіциту інформації знати все про розвиток нових технологій, нових матеріалів, яких у нас не було. Туди входили мої однокурсники, лікарі, студенти. До Клубу стоматологів входив і Андрій Копчак. Це надзвичайно талановита людина. Коли його обрали директором Стоматологічного медичного центру, я раділа тому, що ми однодумці, а це допомагає працювати та досягати результатів. Між стоматологічним факультетом і центром існує нероздільна співпраця, вектор якої спрямований на практичну роботу студентів. Саме тому ми ввели облікову книжку практичних навичок, які кожен студент обов’язково має виконати. Стоматології не потрібні випускники з дипломами, які не підкріпленні практичною професійною компетентністю.

Яким Ви бачите факультет в майбутньому?

Згадуючи своє навчання на факультеті, я пам’ятаю високий рівень тих, кому все ж таки вдалося 30 років тому вступити. Сьогодні ми повертаємо та бережемо імідж Стоматологічного факультету. Прагнемо, щоб факультет був популярним та конкурсним, щоб студенти вступали, розуміючи, що вони отримають теоретичні і практичні знання, що вони працюватимуть з пацієнтами, матимуть можливість розвиватися. На факультеті запровадили рейтинг студентів та груп, спростилось питання переформатування груп після відрахувань студентів. Впевнена, що допускати до лікування можна лише людей з високим рівнем компетентності. На факультеті активізувалася наукова робота. Працюємо над тим, щоб в університеті була цивілізована студентська наука. Хочемо виховати зі студентів культурних, інтелігентних людей – інтелектуальну медичну еліту. Стоматологія – справді унікальна спеціальність в тому, що є змога починати працювати практично досить рано, постійно вдосконалюючись.

Коли стоматологія сформувалась, як окрема наука?

Стоматологія як наука має глибоку історію. Перші зафіксовані дані про стоматологів були ще 2 тис. років до н.е, а перші згадки з’явилися в Древньому Єгипті на надгробках лікарів, які займалися лікуванням зубів. Днем Стоматолога, який відзначається 9 лютого, вважається День Св. Аполонії Олександрійської. Історія розпочалась в 3-му столітті н.е.. Аполонія Олександрійська була християнською мученицею, яку жорстоко катували за християнство – били по щелепам, вибили всі зуби, змушуючи зректися віри, погрожували спалити. Зважаючи на характер катувань, з того часу до неї звертались з молитвою ті, хто страждав від зубного болю. У 18 столітті жив видатний стоматолог П’єр Фошар, який видав першу книжку з одонтології, де зібрав з практичним та науковим підходом інформацію про лікування гігієну зубів. Вважається, що саме П’єр Фошар був ініціатором того, що Аполонія стала покровителькою не тільки тих, хто страждає від зубного болю, але й тих, хто допомагає від цього болю позбутися – стоматологів. Фошар таким чином окреслив одонтолога як спеціаліста.

Яке Ваше життєве кредо?

Хто шукає, той знайде. Скажу словами письменника Мирослава Дочинцева: «Якщо Ти не знаєш що робити – просто йди» і тобі відкриється світ.