Кафедрa внутрішніх хвороб стоматологічного факультету

Історія кафедри

Назви кафедри у різні роки:

 

1934-1941 рр.

факультетської терапії 2-го Київського медичного інституту;

1944-1951 рр.

терапії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту;

1951-1958 рр.

госпітальної терапії Київського медичного інституту;

1958-1962 рр.

факультетської терапії Київського медичного інституту;

1962-1971 рр.

терапії стоматологічного факультету Київського медичного інституту;

1971-1983 рр.

госпітальної терапії №2 Київського медичного інституту;

1983-1989 рр.

внутрішніх хвороб №3 Київського медичного інституту;

1989-2008 рр.

госпітальної терапії №2 Київського медичного інституту (з 1992 р. – Український державний медичний університет імені О.О. Богомольця; з 1995 р. – Національний медичний університет імені О.О. Богомольця);

2008-2017 рр.

внутрішньої медицини №3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця;

з 2017 р.

внутрішніх хвороб стоматологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

 

Завідувачі кафедри:

 

академік Академії наук УРСР та Академії медичних наук СРСР, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії СРСР, доктор медичних наук, професор

Вадим Миколайович Іванов

(завідувач кафедри в 1934-1962 рр.)

заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії УРСР, доктор медичних наук, професор

Анатолій Петрович Пелещук

(завідувач кафедри в 1962-1987 рр.)

академік Національної академії наук і Національної академії медичних наук України, дійсний член Російської академії наук, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії УРСР, доктор медичних наук, професор

Андрій Семенович Єфімов

(завідувач кафедри в 1987-1989 рр.)

Почесний член Польської академії медицини, дійсний член Всесвітньої академії медицини імені Альберта Швейцера та Академії наук вищої школи України, кавалер ордену “За заслуги перед Республікою Польща”, доктор медичних наук, професор

Анатолій Станіславович Свінціцький

(завідувач кафедри в 1990-2020 рр.)

доктор медичних наук, професор

Галина Анатоліївна Соловйова

(завідувач кафедри з 2020 р.)

 

 

Нинішній високий рівень навчальної, наукової та лікувально-консультативної діяльності в Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця був би неможливим без славних традицій, які закладені від початку його славетного історичного шляху і продовжуються сьогодні всесвітньовідомими науково-педагогічними медичними школами. Найкращі їх представники були блискучими клініцистами, видатними вченими, талановитими педагогами, які від покоління до покоління передавали естафету творчого пошуку, лікарської та педагогічної майстерності.

Кафедра внутрішніх хвороб стоматологічного факультету є однією з провідних клінічних кафедр Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Її клініка, яка носить ім’я академіка В.М. Іванова, є популярною та широковідомою в Україні та далеко за її межами, а співробітники зробили значний внесок до розвитку вітчизняної терапевтичної науки та практики.

Школа засновника та першого завідувача кафедри, академіка АН УРСР та АМН СРСР, професора Вадима Миколайовича Іванова постала в 30-х роках минулого сторіччя на ідеях і традиціях, закладених його вчителем – академіком Феофілом Гавриловичем Яновським. Її основною клінічною базою від дня заснування і до сьогодні є Київська лікарня для обслуговування водників (нині – Університетська клініка Національного медичного університету імені О.О. Богомольця).

Вадим Миколайович, формуючи колектив створеної у 1934 році кафедри, запрошує досвідчених клініцистів, здебільшого вихованців школи Ф.Г. Яновського (Є.Б. Букреєва, Д.Й. Гітіса та інших). Клопітка діяльність співробітників клініки вже в довоєнний період дає важливі наукові результати. Їх основні роботи присвячено вивченню особливостей клінічного перебігу, профілактики та лікування малярії, а також дослідженню різних питань клінічної фізіології органів травлення. У цей же час започатковано нові напрями в галузі онкології: з’ясування загальних змін організму при раку внутрішніх органів і хіміотерапії пухлин.

Особливо активізувалася наукова діяльність колективу кафедри вже в післявоєнний період. Варто відзначити роботи клініки з розробки та впровадження в клінічну практику томофлюорографії. За ці дослідження В.М. Іванову та М.С. Овощнікову в 1951 р. було присуджено Державну премію СРСР. Спільно з відділом клінічної фізіології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця АН УРСР, яким за сумісництвом завідував Вадим Миколайович, а після його смерті – професор Є.Л. Ревуцький, продовжувалося вивчення клінічної фізіології органів травлення.

 

 

В.М.Іванов зі співробітниками та учнями, грудень 1944 р.

 

У клініці було вивчено вплив фізіологічного та медикаментозного сну (А.П. Пелещук, Л.Й. Жуковський, К.М. Соловцова) та високочастотної фізіотерапії (Є.Л. Ревуцький) на основні функції шлунку та печінки в нормі та при патології. Ці дослідження показали велике значення біоритмів у клінічному перебігу та лікуванні захворювань органів травлення в людей з різними типами вищої нервової діяльності. Надзвичайно актуальним було також вивчення впливу багатьох широковживаних харчових продуктів і лікарських засобів на функції шлунку, жовчних шляхів, печінки, підшлункової залози (Р.А. Меєрзон. І.В. Кас’яненко, А.Г. Кондиленко, О.Т. Омельченко, І.Д. Лапчинський, О.І. Кравченко).

28 лютого 1962 р. постановою №212 Ради Міністрів УРСР терапевтичній клініці кафедри присвоєно ім’я її засновника – академіка Вадима Миколайовича Іванова.

Після смерті В.М. Іванова в 1962 р. кафедру очолив Анатолій Петрович Пелещук. Під його керівництвом співробітники клініки активно займалися вивченням функціональних захворювань органів травлення. Цю роботу було підсумовано в однойменній монографії, за яку професор А.П. Пелещук був удостоєний премії імені М.Д. Стражеска НАН України.

Детально досліджувалися й проблеми геронтології та геріатрії. На базі кафедри протягом трьох років було розташовано клініку внутрішніх хвороб Інституту геронтології АМН СРСР.

З 1965 р. значно активізувалась робота клініки в традиційному для школи Ф.Г. Яновського напрямі – нефрології. На її базі був створений відділ терапевтичної нефрології Київського науково-дослідного інституту захворювань нирок та сечовивідних шляхів (урології) МОЗ УРСР, який за сумісництвом очолив професор А.П. Пелещук. Кафедра брала активну участь в організації першого в Україні відділу гемодіалізу та трансплантації нирки, де в 1972 р. було здійснено першу в нашій країні успішну трансплантацію трупної нирки.

 

 

Колектив терапевтичної клініки імені академіка В.М.Іванова, 1980 р.

 

Особлива увага приділялася й питанням курортології та санаторно-курортного лікування. У 1962-1972 рр. клініка координувала наукову роботу на курортах УРСР, а професор А.П. Пелещук багато років був головою наукової комісії при Раді з управління курортами профспілок УРСР. Вагомий внесок було зроблено в розробку алгоритму санаторно-курортного лікування захворювань органів травлення та нирок, особливо в пацієнтів похилого та старечого віку. Впродовж багатьох років співробітники кафедри займались організацією лікувального процесу на Миргородському курорті.

Варто відзначити, що у цей період троє вихованців клініки (Г.Й. Бурчинський, А.П. Пелещук, Є.Л. Ревуцький) взяли участь у написанні підручника “Внутренние болезни”, за який їм була присуджена Державна премія УРСР (1980).

 

med3_hist1

Професор А.П. Пелещук та його видатні учні: професор Т.Д. Никула, професор А.Д. Тодоренко, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, професор Л.А. Пиріг, д.мед.н. Н.Я. Мельман, професор П.М. Боднар, д.мед.н. М.С. Голігорський, професор А.С. Свінціцький

 

У 1987-1989 рр. кафедрою завідував академік НАН та НАМН України, РАН, професор Андрій Семенович Єфімов. Її співробітники були залучені до наукових досліджень в галузі клінічної та експериментальної діабетології, зокрема розробили нову клініко-патогенетичну класифікацію цукрового діабету, діабетичних ангіопатій.

У 1990-2020 рр. кафедру очолював учень професора А.П. Пелещука професор Анатолій Станіславович Свінціцький. У цей період активізується науково-дослідна робота в галузі ревматології, кардіології та пульмонології, успішно продовжуються традиційні наукові дослідження на гастроентерологічну тематику.

Професор А.С. Свінціцький проявив себе як здібний, цілеспрямований вчений-клініцист і був гідним продовжувачем славетних традицій київської терапевтичної школи. Основні його наукові дослідження стосувалися вивчення особливостей виникнення та перебігу патології органів шлунково-кишкового тракту в умовах супутнього ураження опорно-рухового апарату та дії радіоактивного чинника, а також розроблення сучасних алгоритмів діагностики та лікування вказаних коморбідних станів. Він детально описав особливості ураження слизової оболонки шлунку у хворих на ревматоїдний артрит, одним із перших у країнах Східної Європи започаткував вивчення гастропатій, асоційованих із прийманням нестероїдних протизапальних препаратів.

А.С. Свінціцький – автор понад 870 наукових праць, зокрема 70 підручників, монографій, навчальних посібників, довідників, 35 патентів, головний редактор порталу для лікарів “eMPendium: внутрішні хвороби» (https://empendium.com/ua) та українського видання міжнародного підручника “Внутрішні хвороби”, розробник Державного формуляру лікарських засобів і низки медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги (адаптованих клінічних настанов й уніфікованих клінічних протоколів) за темами: “Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба”, “Хронічний панкреатит”, “Пептична виразка шлунку і дванадцятипалої кишки”, “Неалкогольна жирова хвороба печінка”, “Алкогольна хвороба печінки”, “Аутоімунний гепатит”, “Цироз печінки та його ускладнення”, “Ревматоїдний артрит” тощо.

Анатолій Станіславович створив потужну власну наукову школу: під його безпосереднім керівництвом підготовлено та захищено 4 докторські й 27 кандидатських дисертаційних робіт. Ним спільно з учнями виконано науково-дослідні роботи прикладного значення, результати яких дали змогу підвищити ефективність лікування ерозивно-виразкових уражень верхніх відділів травного тракту, зменшити частоту ускладнень фармакотерапії ревматичних захворювань у хворих із супутньою гастродуоденальною патологією, удосконалити діагностику та здійснювати диференційоване лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та патологічного гастроезофагеального рефлюксу, модифікувати морфологічний метод виявлення хелікобактерної інфекції, оптимізувати діагностику та терапію ерозій шлунку при захворюваннях жовчних шляхів, розробити ефективні стратегії ведення пацієнтів з різними типами функціональної диспепсії, покращити результати лікування осіб з артеріальною гіпертензією в поєднанні з хронічною ішемією мозку, вивчити можливості застосування метаболічних препаратів у комплексній терапії артеріальної гіпертензії, розробити ефективний спосіб лікування та профілактики порушення обміну сечової кислоти в пацієнтів з ожирінням у поєднанні з неалкогольним стеатогепатитом, патогенетично обгрунтувати систему відновного лікування та реабілітації хворих на остеоартрит тощо.

У період керівництва кафедрою професора А.С. Свінціцького було досягнуто значних успіхів у навчально-методичній роботі. Співробітники клініки брали участь в підготовці Освітньо-кваліфікаційних характеристик спеціаліста та Освітньо-професійних програм підготовки спеціаліста за спеціальностями “Лікувальна справа”, “Педіатрія”, “Медико-профілактична справа” і були розробниками єдиної для всіх вищих медичних навчальних закладів України методики проведення випускних іспитів як складової державної атестації.

З часу впровадження ліцензійних інтегрованих іспитів “Крок-2” і “Крок-3” представників кафедри постійно залучали до роботи Центру тестування МОЗ України для створення і поповнення банку тестових завдань, а також для проведення їх експертизи.

У клініці активно велася підготовка магістрів медицини, клінічних ординаторів, очних і заочних аспірантів. Кафедра у 1972-2015 рр. відповідала за методичне керівництво інтернатурою з внутрішніх хвороб. Співробітники кафедри брали участь в розробці Типового навчального плану та програми спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації з фаху “Внутрішні хвороби”, освітнього стандарту і навчальної програми підготовки в магістратурі керівників закладів охорони здоров’я за спеціальністю “Організація і управління охороною здоров’я”, науково-методичного супроводу системи безперервного професійного розвитку лікарів за спеціальністю “Загальна практика – сімейна медицина”, робочої програми підготовки докторів філософії за спеціалізацією “Внутрішні хвороби”.

У 1974-2017 рр. кафедра проводила підвищення кваліфікації у межах відповідного факультету для викладачів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації з навчальної дисципліни “Внутрішня медицина” та пов’язаних з нею курсів за вибором (“Актуальні питання ревматології”, “Актуальні питання гастроентерології”, “Актуальні питання пульмонології”, “Актуальні питання кардіології”, “Актуальні питання нефрології”, “Актуальні питання гематології та трансфузіології”, “Інструментальні методи функціональної діагностики”, “Методологія доказової медицини”, “Доказова медицина”).

Варто також відзначити дворічну співпрацю кафедри з Рочестерським університетом (США) щодо обміну досвідом викладання внутрішніх хвороб та уніфікації методів контролю знань студентів.

Багатогранною була і громадська діяльність професора А.С. Свінціцького. Він організував і впродовж 25 років очолював Товариство лікарів польського походження при Спілці поляків України, був консультантом Державного експертного центру МОЗ України, членом Президії Асоціації ревматологів України, Правління Українського товариства терапевтів, Центрального формулярного комітету МОЗ України, проблемної комісії МОЗ та НАМН України “Гастроентерологія”, Координаційної ради з післядипломної освіти МОЗ України, підкомісії з післядипломної медичної освіти Науково-методичної комісії післядипломної освіти МОН України, Координаційної ради з науки та інновацій за напрямом “Науки про життя, нові технології профілактики та лікування найпоширеніших захворювань” Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, спеціалізованих вчених рад при ДУ “Національний науковий центр “Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска” НАМН України” і при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця тощо.

А.С. Свінціцький зробив також великий внесок у реформування і підвищення ефективності післядипломної медичної освіти та безперервного професійного розвитку лікарів і провізорів у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця, працюючи деканом з інтернатури та підвищення кваліфікації лікарів (2005-2008 рр.) і проректором з науково-педагогічної, лікувальної роботи та післядипломної освіти (2008-2013 рр.).

Завдяки широкій фаховій ерудиції та міжнародним зв’язкам професора А.С. Свінціцького на базі очолюваної ним клініки постійно проводилися науково-практичні конференції для лікарів за участю провідних спеціалістів з різних регіонів України, а також з інших країн.

У цей період також спостерігався значний розвиток міжнародних контактів і налагодження співпраці кафедри із зарубіжними навчальними, науковими і лікувальними установами, зокрема з Інститутом пульмонології та фтизіатрії у Варшаві (Республіка Польща), Медичним університетом м. Лодзь (Республіка Польща), видавництвом “Medycyna Praktyczna” (Краків, Республіка Польща) тощо. З 1999 року Анатолій Станіславович виступав координатором навчальної програми спільного проекту МОЗ України та благодійного фонду “Діти Чорнобиля” федеральної землі Нижня Саксонія (Федеративна Республіка Німеччина), в рамках якого Україна безкоштовно отримала 150 УЗД-апаратів, а під його керівництвом спільно з німецькою стороною здійснено підготовку майже двох тисяч фахівців з ультразвукової діагностики.

У 2008-2013 рр. на базі кафедри за програмами обмінів навчалися студенти і молоді лікарі з 5 країн світу: Іспанії (Jorda Burgos Paloma), Італії (Riccardo La Macchia), Бразилії (Lucas Plotegher), Великобританії (Dmitri Egorov), Польщі (Krzysztof Królikowski).

Упродовж 2003-2006 рр. професор А.С. Свінціцький був позаштатним консультантом Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства та брав активну участь у розробленні низки законопроектів з питань медицини, організував поїздку делегації Верховної Ради України до Варшави для ознайомлення з досвідом роботи лікарського самоврядування у Республіці Польща.

 

Колектив кафедри на чолі з професором А.С. Свінціцьким, 2012 р.

 

З 2020 р. кафедру очолює учениця професора А.С. Свінціцького професор Галина Анатоліївна Соловйова.

Варто зазначити, що протягом понад 80 років існування кафедри на ній навчались і працювали багато видатних науковців. Так, інтерн, а згодом аспірант клініки Дмитро Федорович Чеботарьов став всесвітньовідомим вченим-геронтологом, професором, академіком НАН і НАМН України, РАМН, головним терапевтом МОЗ УРСР, директором Інституту геронтології АМН СРСР, одним із засновників якого він був.

Кандидатська дисертація аспіранта кафедри Георгія Йосиповича Бурчинського, присвячена реакції осідання еритроцитів, тоді була новаторською, мала велике практичне значення і тому вийшла як монографія трьома виданнями (1946, 1948, 1962). В подальшому він обіймав посаду головного терапевта Київського військового округу, завідував терапевтичними кафедрами Київського медичного інституту, а також очолював Українське наукове товариство терапевтів.

Євген Львович Ревуцький почав свою роботу в клініці аспірантом. За життя В.М. Іванова він був його заступником за відділом клінічної фізіології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця АН УРСР, а у 1962-1967 рр. очолював цей відділ, який функціонував на базі клініки. Євген Львович зробив також вагомий внесок у вивчення патогенезу та клінічного перебігу атеросклерозу. У 1973-1988 рр. він керував кафедрою терапії медико-профілактичного факультету Київського медичного інституту, а потім працював на ній професором.

Микола Федорович Скопіченко пройшов шлях від аспіранта клініки до професора. Його наукові роботи стосуються актуальних питань діагностики і лікування ревматичної лихоманки, діабетичного гломерулосклерозу, ішемічної хвороби серця тощо. Він був відомим інтерністом, першим секретарем Республіканського наукового кардіологічного товариства УРСР і головним терапевтом 4-го Головного управління МОЗ УРСР.

Вихованцем кафедри є й учень професора А.П. Пелещука, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, професор Любомир Антонович Пиріг, який очолив після нього відділ терапевтичної нефрології Київського науково-дослідного інституту захворювань нирок та сечовивідних шляхів (урології) МОЗ УРСР. Згодом він організував і протягом багатьох років завідував кафедрою нефрології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, був президентом Української асоціації нефрологів, Всеукраїнського лікарського товариства, Світової федерації українських лікарських товариств, Народним депутатом України 1 скликання.

У галузі нефрології плідно працював й інший учень професора А.П. Пелещука, багатолітній керівник кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Тарас Денисович Никула. Він пройшов шлях від клінічного ординатора терапевтичної клініки імені В.М. Іванова до її професора, гідно продовживши науковий напрям свого вчителя.

З ім’ям професора Петра Миколайовича Боднара пов’язане започаткування у 1973 р. систематизованого викладання ендокринології, а в 1978 р. й організація відповідного курсу при кафедрі. Саме за його участю було опрацьовано навчально-методичні засади вивчення цієї дисципліни, написано підручник і низку відповідних посібників.

Вихованцями клініки також є професори Валентина Олексіївна Мойсеєнко, Ігор Анатолійович Палієнко, Володимир Іванович Бульда,Ольга Геннадіївна Пузанова та багато інших відомих вітчизняних інтерністів.

Сьогодні колектив кафедри внутрішніх хвороб стоматологічного факультету береже і розвиває славні традиції київської терапевтичної школи, забезпечуючи високий рівень надання медичної допомоги населенню, підготовки та підвищення кваліфікації лікарів за європейськими стандартами вищої освіти, проведення наукової діяльності з орієнтацією на пріоритетні напрями досліджень, виховання студентів і молодих лікарів на засадах загальнолюдських цінностей, професійної етики, морально-етичної та правової культури.