НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Стисла історія

1840 his4Його Імператорською Величністю Миколою I підписано Височайший Рескрипт про відкриття медичного факультету в Університеті св. Володимира в Києві (29.04 за ст. стилем)
1841 his5ухвалено рішенням Ради професорів університету св. Володимира про відкриття у вересні 1841 р. медичного факультету. Перший набір – 29 студентів. 23 (9) вересня професор М. І. Козлов прочитав першу лекцію з анатомії, а 26 (12) вересня професор В. О. Караваєв – першу лекцію з енциклопедії та методології медицини
1842 розпочато діяльність медичного факультету за новим Статутом 1842 р., згідно з яким організаційно оформлено викладання додаткових дисциплін, створено кафедру державного медицинознавства
1843 професора В. О. Караваєва призначено першим деканом медичного факультету Університету св. Володимира
1853 his6відкрито анатомічний театр медичного факультету
1881 організовано студентське наукове товариство – «Клінічне товариство студентів-медиків». Організатор товариства – студент О. А. Кисіль, згодом видатний педіатр і громадський діяч
1885 his7збудовано хірургічну і терапевтичну клініки
1888 збудовано акушерську клініку
1920 створено Київський інститут охорони здоров’я, який об’єднав медичний факультет університету св. Володимира, Жіночий медичний інститут, медичний факультет Українського державного університету. До його складу увійшов в жовтні 1920 р. Одонтологічний інститут, перетворений на однойменний факультет
1921 Київський інститут охорони здоров’я перейменовано у Київ­ську державну медичну акаде­мію, яка згодом стала Київським медичним інститутом
1930 розпочато видання газети «Червоний медик», яку в 1936 р. перейменовано в «Медичні кадри»
1941 з початком Великої Вітчизняної війни інститут евакуйовано до м. Харкова, а потім до м. Челябінська
1943 Інститут відновив заняття в м. Києві
1946 Київському медичному інституту присвоєно ім’я президента АН УРСР академіка О. О. Богомольця
1965 на базі Інституту організований Музей історії медицини (з 1982 – Національний музей медицини України)
1992 Інститут реорганізовано в Український державний медичний університет імені О. О. Богомольця
1995 Указом Президента України університету надано статус Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
2011 his1

приєднання Університету до асоціації під­писантів Великої хартії провідних універ­ситетів світу (Magna Charta Universitatum), м. Болонья, Італія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІМЕНА ВИДАТНИХ ПОСТАТЕЙ

pirogovМИКОЛА
ПИРОГОВ
(1810 – 1881) –
хірург, анатом,
педагог,
ініціатор
створення
медичного
факультету
Університету
св. Володимира
karavaevВОЛОДИМИР
КАРАВАЄВ
(1811 – 1892) –
перший декан
медичного
факультету Універси-
тету
св. Володимира,
видатний
хірург
і офтальмолог
valterОЛЕКСАНДР
ВАЛЬТЕР
(1817 – 1889) –
анатом,
фізіолог,
ініціатор
створення
та перший
директор
Анатомічного
театру
Університету
becВОЛОДИМИР
БЕЦ
(1834 – 1894) –
лікар-клініцист,
керівник
кафедри
анатомії
Університету
св. Володимира
lukaАРХІЄПИСКОП ЛУКА
(В. Ф. ВОЙНО-
ЯСЕНЕЦЬКИЙ)
(1877 – 1961) –
випускник
медичного
факультету
Університету
св. Володимира
1903 року,
відомий хірург
і церковний діяч
bulgakovМИХАЙЛО
БУЛГАКОВ
(1891 – 1940) –
випускник
медичного
факультету
Університету
св. Володимира
1916 року,
лікар, видатний
письменник
і драматург
strazheskoМИКОЛА
СТРАЖЕСКО
(1876 – 1952) –
академік, один
із засновників
київської
терапевтичної
школи
levkoЛЕВКО
ГРОМАШЕВ-
СЬКИЙ
(1887 – 1980) –
академік,
засновник фун-
даментальної
епідеміології
romodanovАНДРІЙ
РОМОДАНОВ
(1920 – 1993) –
академік,
засновник
наукової
школи
нейрохірургії
amosovМИКОЛА
АМОСОВ
(1913 – 2002) –
академік,
директор
Інституту
серцево-
судинної
хірургії
ВАСИЛЬ
ОБРАЗЦОВ
(1851-1920) –
заслуженный
ординарный
професор,
основоположник
наукової
терапевтичної школи
ФЕОФІЛ
ЯНОВСЬКИЙ
(1860-1928) –
академік,
організатор
Київського
НІІ фтізіатрії
та пульмонології
ВАСИЛЬ
ЧАГОВЕЦЬ
(1873-1941) –
академік,
основоположник
сучасної
електрофізіології
МИКОЛА
СКЛІФОСОВСЬКИЙ
(1836-1904)–
екстраординарний
професор
хірургії
Ун-ту Св. Володимира,
автор праць
з військово-польової
хірургії черевної
порожнини , автор
практичної
методики хірургії
знезараження

ОСНОВНІ НАУКОВІ ВІДКРИТТЯ ТА ДОСЯГНЕННЯ (1842 – 2011 рр.)

1842 д-р медицини О. П. Вальтер, професор, один із засновників та керівників кафедри анатомії (1844 – 1868 рр.), уперше довів регуляторний вплив симпатичних нервів на тонус кровоносних судин
1846 професор В. О. Караваєв, засновник і перший декан медичного факультету (1843 – 1847 рр.), уперше в Росії здійснив пункцію перикарда
1847 професор В. О. Караваєв вперше здійснив операцію з видалення катаракти через розріз рогівки; першим після М. І. Пирогова за стосував ефірний наркоз
1853 професор О. П. Матвєєв, організатор і перший керівник кафедри акушерства, жіночих та дитячих хвороб (1844 – 1882 рр.), декан медичного факультету (1862 – 1865 рр.), ректор Київського уні верситету св. Володимира (1865 – 1872 і 1875 – 1878 рр.), запро понував метод профілактики бленореї новонароджених (закапу вання в очі 2 % розчину срібла нітрату)
1863 професор Ю. К. Шимановський, ординарний професор оператив ної і військової хірургії, сподвижник М. І. Пирогова, один з осно воположників пластичної хірургії, детально розробив операцію кістково пластичної надвиросткової ампутації стегна (операція Грітті – Шимановського)
1870 д-р медицини О. С. Яценко, доцент кафедри хірургії, першим у Росії зробив пересадку шкіри для заміщення дефекту шкіри піс ля вогнепального поранення
1874 професор В. О. Бец, завідувач кафедри анатомії (1868 – 1890 рр.), учень О. П. Вальтера, описав гігантські пірамідні клітини в корі великого мозку (відомі в світі як «клітини Беца»), його уні кальна колекція препаратів мозку (8 000 одиниць) буда відзначе на в Відні на Всесвітній виставці (1873 р.)
1874 професор Г. М. Мінх, завідувач кафедри патологічної анатомії (1876 – 1895 рр.), дослідом на собі довів заразність крові хворих на поворотний тиф
1875 д-р медицини Ф. О. Леш, засновник і керівник кафедри лі карської діагностики з пропедевтичною клінікою (1885 – 1897 рр.), засновник копрології, уперше в світі знайшов і описав збудники амебіазу, описав лямбліоз, балантидіаз
1877 професор С. П. Коломнін, завідувач кафедри теоретичної хірургії з госпітальною хірургічною клінікою (1872 – 1878 рр.), першим у світі зробив внутрішньо артеріальне пере ливання дефібринованої крові в польових умовах воєнних дій
1878 професор П. І. Перемежко, засновник і перший керівник кафедри гістології, ембріології і порівняльної анатомії (1868 – 1890 рр.), декан медичного факультету (1872 – 1875 рр.), відкрив і описав непрямий поділ тваринних клітин (мітоз)
1886 д-р медицини В. К. Високович, заслужений ординарний професор (1895 р.), завідувач кафедри патологічної анато мії (1895 – 1912 рр.), першим відкрив здатність ендо теліальних і фіксованих клітин сполучної тканини поглина ти введені в кров мікроби; цим було закладено фундамент учення про ретикулоендотеліальну систему
1887 д-р медицини В. П. Образцов, завідувач кафедри спеціаль ної патології і терапії (1893 – 1903 рр.), один із засновників київської терапевтичної школи, розробив діагностичну ме тодику глибокої ковзної методичної пальпації органів че ревної порожнини
1895 професор О. Д. Павловський, завідувач кафедри хірургіч ної патології і терапії (1889 – 1912 рр.), уперше в Росії ви готовив і застосував протидифтерійну сироватку, заснував першу в Росії пастерівську станцію, а в 1896 році – Бак теріологічний інститут, був його першим директором (до 1909 р.)
1896 д-р медицини В. Ю. Чаговець, у подальшому – завдувач кафедри фізіології (1910 – 1935 рр.), запропонував іонну теорію походження біоелектичних явищ у живій тканині, створив конденсаторну теорію подразнення тканин
1904 професор Є. Г. Черняхівський, перший директор Київсько го медичного інституту (1920 – 1921 рр.), першим у Києві ушив рану серця з успішним результатом, одним з перших вітчизняних хірургів застосував трепанацію черепа при гнійному церебральному менінгіті
1906 д-р медицини М. Д. Стражеско описав «гарматний тон» при розладі функції серця (феномен Стражеска)
1909 професор В. П. Образцов та його учень М. Д. Стражеско вперше в світі описали клінічну картину тромбозу коронар них артерій і обґрунтували можливість прижиттєвого роз пізнавання інфаркту міокарда
1912 професор І. О. Сікорський, завідувач кафедри психіатрії (1903 – 1918 рр.), основоположник дитячої психології і ди тячої психіатрії, створив у Києві перший у світі Інститут ди тячої психології та очолив його
1912 професор О. Ф. Шимановський вперше здійснив клінічну пересадку переднього відділу очного яблука
1924 професор О. В. Корчак-Чепурківський, засновник і перший завідувач кафедри загальної і соціальної гігієни (1918 – 1923 рр.), дослідив стан здоров’я і демографічні характе ристики населення України, розробив номенклатуру хво роб українською мовою, таблицю смертності і тривалості життя населення УРСР (1927 р.)
1935 професор М. Д. Стражеско та його учень В. Х. Василенко, у майбутньому видатний вчений – терапевт-гастроентеро лог, засновник Всесоюзного НДІ гастроентерології МОЗ СРСР, розробили патогенетично обґрунтовану класифіка цію недостатності кровообігу
1938 професор О. Г. Черняхівський, завідувач кафедри гістоло гії та ембріології (1924 – 1929 рр.), уперше в світі описав рецепторні закінчення на ракових епітеліальних клітинах
1958 академік Л. В. Громашевський, завідувач кафедри епі деміології (1948 – 1962 рр.), обґрунтував та розробив тео рію епідемічного процесу, сформулював закони епідеміо логії
1965 професор О. А. Грандо, завідувач кафедри соціальної гігіє ни та організації охорони здоров’я (1972 – 1990 рр.), ство рив музей історії медицини, використовуючи сучасні при нципи музейної науки і техніки. На базі цього музею в 1982 році відкрито Музей історії медицини, який у 1986 році був приєднаний до Європейської асоціації музеїв історії медич них наук. Відзначений Державною премією України в га лузі науки і техніки
1997 академік В. П. Широбоков, завідувач кафедри мікробіоло гії, вірусології і імунології, уперше виявив явище генетичної дисоціації ентеровірусів
2000 професор М. І. Тутченко, завідувач кафедри хірургії стома тологічного факультету, уперше в Україні здійснив орто топічну трансплантацію печінки хворому з декомпенсова ним цирозом печінки

ЮВІЛЕЙНІ ВИДАННЯ
НМУ ІМЕНІ О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

vid1 В издании представлены произведения и вехи тер нистого жизненного пути выпускника медицинско го факультета Университета св. Владимира святи теля Луки (профессора Валентина Феликсовича Войно-Ясенецкого), ученого-хирурга и истинного пастыря в одном лице.
vid2 Освещены основные вехи жизни, научной, педаго гической и общественной деятельности Владими ра Афанасьевича Караваева, известного хирурга, осно вателя и первого декана медицинского фа культета Университета св. Владимира.
vid3 Монография посвящена параллелям медицины в жизни и творчестве выдающегося писателя-врача М. А. Булгакова, выпускника медицинского фа культета Университета св. Владимира. Воссозда ется его врачебная био графия. Иллюстративный ряд работы, на основе пре дыдущих и новых источ ников, существенно рас ширяет представление о герое книги.
vid4 15 біографічних нарисів про діяльність деканів медичного факультету Універ ситету св. Володимира, що припадає в основному на другу половину ХІХ ст. до прийнятої хронологічної межі кінця 1919 року.
vid5 Словник є Четвертим оновленим, до опрацьованим виданням у 2-х кни гах; представляє читачам біографічні нари си про науково-педагогічну діяльність вчених від медичного факультету Уні верситету св. Володимира до На ціо нального медичного університету іме ні О. О. Богомольця (1841–2011 рр.): у книзі 1 (1841–1919 рр.) – 92 нариси, 74 фотографії, біля 600 наукових пра ць вчених, 127 джерел літератури, та в книзі 2 (1921–2011 рр.) – 428 на рисів, 375 фотографій, до біографій додається бібліографія, яка охоплює близько 2200 наукових праць вчених, понад 300 літературних джерел про них.
vid6