НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра біології

Історія кафедри

Кафедра біології організована в Київському медичному інституті у 1924 р. До цього викладання біології студентам медичного факультету здійснювалось лише у формі читання лекцій з ботаніки та зоології. У ті роки лекції читали такі відомі вчені, як професор І.   Шмальгаузен, професори ботаніки О   .Баранецький і К.   Пурієвич, відомий дослідник безхребетних Чорного моря професор Н.   Бобрецький. Спеціально для студентів медичного факультету професор І.   Шмальгаузен написав «Краткий курс ботаніки».

Після перетворення медичного факультету в медичний інститут створені самостійні кафедри ботаніки та зоології, лекційні курси на яких читали академік А.   Фомін і професор М.   Воскобойников, відомий спеціаліст з порівняльної анатомії хребетних.

На базі цих кафедр утворена кафедра біології, її очолив відомий фізіолог рослин професор Є.   В.   Вотчал. У перші роки науковий напрямок кафедри ще не визначився, і професори, які читали окремі курси із зоології та паразитології, проводили наукові дослідження на відповідних кафедрах університету.

Систематичні наукові дослідження на кафедрі біології Київського медичного інституту почались з приходом професора М.   В.   Черноярова, який очолював її з 1930 по 1939 р. Основний напрямок його наукових робіт – вивчення гаметогенезу і запліднення у рослин і тварин. Професор М.   В.   Чернояров вивчав редукційний поділ у рослин, а його учениця К.   Ю.   Кострюкова– гаметогенез у вищих рослин, її докторська дисертація виконана і захищена у Київському університеті.

Професор К.   Ю.   Кострюкова очолила кафедру в 1941 р. і керувала нею до 1968 р. У ці роки проводились дослідження мітотичного і немітотичного поділу клітин, а також вивчалась внутрішньовидова постійність числа і форм хромосом. На жаль, отримані дані трактувались з позицій "мічурінської" біології, уявлень О.   Б.   Лепешинської про виникнення клітин із неклітинної живої речовини і положень академіка Т.   Д.   Лисенка, ученицею якого вважала себе професор К.   Ю.   Кострюкова. За підтримки Т.   Д.   Лисенка вона активно сприяла ліквідації генетичних лабораторій і кафедр у вищих навчальних закладах освіти України, бо була переконана у хибності та антинауковості генетики. 

Незважаючи на це, на кафедрі виконаний ряд цікавих робіт з вивчення сперматогенезу в хребетних і безхребетних тварин, а також процесу запліднення при різних впливах на репродуктивну функцію. 

У 1968 р. кафедру очолив професор В.   Д.   Дишловий, який керував до цього створеною ним першою в республіці медико-генетичною лабораторією. З його приходом здійснена перебудова діяльності кафедри, співробітники включились у виконання комплексних наукових тем, актуальних для теорії і практики медицини, що вимагала засвоєння сучасних методів наукових досліджень (культивування клітин, каріотипування, електронної та люмінісцентної мікроскопії, цитофотометрії, авторадіографії тощо).

Основний науковий напрямок кафедри у ці роки – цитогенетичні та ембріологічні дослідження. Проведений математичний аналіз механізмів розмноження клітин, створена модель інтерфазного ядра еукаріот, вивчені домінантні та рецесивні гени, визначено значення функціонального стану хромосом у процесах саморегуляції і в патогенезі хромосомних хвороб. Крім того, вивчалась дія різних факторів на біологічні об’єкти та організм людини. 

Важливим внеском кафедри у практику охорони здоров’я є запропонований професором В.   Д.   Дишловим цитологічний експрес-метод характеристики загального стану організму на основі оцінки особливостей ядер букального епітелію (каріограма).

З 1989 по 1991 р. кафедрою біології завідував відомий український учений, спеціаліст у галузі фізіології рослин академік НАН України К.   М.   Ситник, одночасно директор Інституту ботаніки НАН України. З 1989 по 1992 р. завідувач відділу цього ж інституту відомий ботанік, член-кореспондент НАН України С.   П.   Вассер був одночасно професором кафедри. 

З 1991 р. завідувачем кафедри біології є член-кореспондент НАН України, Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений вчитель України, доктор біологічних наук, професор О.   В.   Романенко. Під його керівництвом розвинуто новий науковий напрямок – нейробіологію вітамінів. Виявлені нові шляхи прояву біологічної активності в організмі вітамінів В 1 і В 6, пов’язані з їх участю в модуляції нервово-м’язової передачі.

Дослідження кафедри спрямовувалися на з’ясування загальних принципів синаптичного гальмування гладеньких м’язів кишечнику людини та модуляції цього процессу біологічно активними сполуками, вирішення фундаментальних проблем регуляції моторики шлунково-кишкового тракту вітамінами В 1, В 6 та їх похідними. Уперше встановлено, що піродоксаль-5′-фосфат та піродоксаль викликають зміни амплітуди та форми синаптичних потенціалів та скоротливої активності гладеньком’язових смужок людини і тварин. Вивчені молекулярні механізми цих явищ. Зазначені дослідження безпосередньо пов’язані з вирішенням такої важливої проблеми охорони здоров’я, як розробка ефективних шляхів регуляції моторики шлунково-кишкового тракту. 

У центральних та периферичних синапсах досліджувалися механізми модуляції синаптичної передачі тіаміном та його ендогенними похідними і синтетичними тіазолієвими аналогами вітаміну В 1. З’ясовано роль тіаміну як необхідного для підтримання рухової активності безхребетних та хребетних тварин екологічного чинника. Серед його структурних аналогів знайдені блокатори нейротоксичної дії на організм білка з отрути павука каракурта α-латротоксину і обумовленої ним зміни квантової секреції медіатора з нервових закінчень та іонної проникності мембран. Результати зазначених досліджень відображені в монографії О. В. Романенка «Нейромодуляторна роль тіаміну та його похідних» (1999), патентах та наукових статтях, що вийшли друком в останнє десятиліття.

Романенко   О.В. проаналізував особливості отруйних тварин з різних систематичних груп, місце первинноотруйних та вторинноотруйних безхребетних та хребетних тварин в екосистемах, роль отруйності як екологічного чинника в формуванні в них біотичних зв’язків. Вивчив механізми дії на тваринні організми нейротоксинів природного походження. Виявив і охарактеризував блокування новим тіазолієвим похідним тіаміну дії ряду токсинів безхребетних тварин та мікроорганізмів на представників інших видів. Результати цих досліджень висвітлені в наукових публікаціях, патентах, монографії О. В. Романенка «Екологія отруйних тварин та їх токсини» (2011).

На кафедрі проводяться науково-педагогічні дослідження з проблеми наступності навчання та оптимізації викладання дисциплін «Медична біологія» та «Біологія з основами генетики» з урахуванням психо-соціальних аспектів підготовки сучасного спеціаліста та сучасних принципів біоетики.