НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра пропедевтики внутрішньої медицини №2

Історія кафедри

Початкова назва – кафедра терапії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту (КМІ) імені О.О. Богомольця – заснована в 1932 році на базі терапевтичного відділення залізничної лікарні м. Києва по вул. М. Коцюбинського, 8 на 60 ліжок. Завідувачем кафедри був призначений учень фундатора Київської терапевтичної школи В.П. Образцова професор Федір Аристархович Удінцев.

У зв’язку з переходом В.А. Удінцева на кафедру госпітальної терапії з 1938 до 1939 року кафедрою за сумісництвом завідував професор Олександр Семенович Берлянд. Він одночасно був завідувачем кафедр пропедевтичної та госпітальної терапії.

В 1939 році завідувачем кафедри обрано професора Володимира Олександровича Ельберга, учня академіка М.Д. Стражеска. Він залишався на цій посаді до 1941 року.
На початку Великої Вітчизняної війни кафедра разом з інститутом евакуювалася до м. Челябінська, де нею керував за сумісництвом завідувач кафедри госпітальної терапії професор Ф.А. Удінцев (1941-1944).
Після повернення до Києва кафедру очолив у 1944 році професор Вадим Миколайович Іванов.
Він – учень академіка Т.Г. Яновського. Клінічною базою кафедри стає Київська лікарня для обслуговування водників – добре оснащений на той час лікувальний заклад із високим рівнем організації діагностичної та лікувальної роботи (вул. Новопавлівська, 9).


У 1951 році завідувачем кафедри знову обирається професор В.О. Ельберг (після переходу В.М. Іванова на кафедру госпітальної терапії). Клінічною базою кафедри спочатку є Київська міська лікарня № 14 (корпус 6 по вул. Шовковичній, 39/1), а з 1955 року – Київська дорожня лікарня № 1 (вул. М. Коцюбинського, 8). У цей час кількість ліжок клінічної бази досягла 190. Після виходу в 1959 році. професора В.О. Ельберга на пенсію кафедрою керував доцент Є.І. Ліхтенштейн, який в 1960 р. був призначений завідувачем курсу профпатології.

В 1960 році завідувачем кафедри обрано за конкурсом професора B.C. Нестерова, який до цього працював у Воронежі.
Після його смерті (1973 рік) і до 1988 року кафедрою завідував учень академіка В.М. Іванова професор Євген Львович Ревуцький.
В 1986 році кафедра отримала нову клінічну базу – щойно побудований п’ятиповерховий терапевтичний корпус № 2 клінічної лікарні № З Дніпровського району м. Києва (вул. П. Запорожця, 26) на 240 ліжок терапевтичного профілю.
В 1988 році в зв’язку з переходом професора Є.Л. Ревуцького на посаду професора завідувачем кафедри обраний за конкурсом професор Т.Д. Никула, учень професора А.П. Пелещука.


В 1990 році клінічна база кафедри розширилася до 260 ліжок після організації відділення хронічного гемодіалізу.
З 1 вересня 1990 року в зв’язку зі зміною назви факультету і спеціальності кафедра перейменована в кафедру терапії медико-профілактичного факультету КМІ, котрий з 1 вересня 1992 року отримав назву Український державний медичний університет (УДМУ) імені О. О. Богомольця.

Реформа вищої школи в Україні привела до поступового зменшення кількості студентів медико-профілактичного профілю, що навчалися на кафедрі терапії (1993-1997 pp.). Натомість з 1993 р. на кафедрі почали вивчати пропедевтику внутрішніх хвороб студенти половини медичних факультетів університету. З 1 вересня 1994 року кафедра терапії медико-профілактичного факультету реорганізована в кафедру пропедевтики внутрішніх хвороб № 2 УДМУ, а останній у 1995 р. отримав статус Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
У 2000 р. два відділення клінічної бази кафедри (нефрологічне і хронічного гемодіалізу) офіційно реорганізовані в міський нефрологічний центр, до складу якого увійшов також нефрологічний консультативний кабінет.