НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії

Історія кафедри

Кафедра хірургічної стоматології заснована у 1920 році під назвою «кафедра оперативного зуболікування». Очолив її практикуючий лікар-дантист М.Й. Шапіро, який у 1901 р. стажувався в Берліні протягом чотирьох місяців із фаху «щелепна хірургія». Заняття проводились на базі хірургічного кабінету стоматологічної поліклініки, викладачі (завідувач та 3 асистенти, в тому числі С.Н. Вайсблат) забезпечували тільки навчальний процес. Клінічна база кафедри розташовувалася в будинку стоматологічної поліклініки по  вул.  Хрещатик, 50, а в навчальному плані кафедри були представлені дві клінічні дисципліни – оперативне зуболікування та хірургія порожнини рота й суміжних областей.

kaf70-1_clip_image002kaf70-1_clip_image004

Перша клінічна база кафедри (вул. Хрещатик, 50) проф. Шапіро М.Й.

Професор М.Й.   Шапіро завідував кафедрою до 1931 р., потім її очолив професор С.Н.   Вайсблат, учень керівника кафедри факультетської хірургії КМІ проф. Н.А.Зав’ялова. Водночас С.Н. Вайсблат завідував за сумісництвом кафедрою хірургічної стоматології в Київському інституті удосконалення лікарів. Під керівництвом С.Н.Вайсблата в Україні була створена наукова школа хірургів-стоматологів та щелепно-лицевих хірургів.

В 1929 р. були засновані 4 ліжка для щелепно-лицьових хворих у клініці факультетської хірургії 1-ї міської лікарні, а в 1931 р. – відкрите щелепно-лицеве відділення в Київському інституті травматології й ортопедії, спочатку на 16 ліжок, а з 1937 р. – на 40 ліжок.

kaf70-1_clip_image001

Головний стоматолог МОЗ України, Заслужений діяч науки УРСР, професор Соломон Наумович Вайсблат (1887-1965)

Розташовувався стаціонар у парку над Дніпром по вул. Кірова, 7, у світлому гарному 3-поверховому будинку (нині тут знаходиться Міністерство охорони здоров’я України).

В 1935 р. при клініці була відкрита зуботехнічна лабораторія для виготовлення шин, складних протезів і апаратів. Клініка здійснювал а прийом по швидкій допомозі та амбулаторних хворих. Клінічні бази були переведені на бюджетне фінансування й передані інституту, студентам було заборонено вільне відвідування лекцій.

kaf70-1_clip_image003

Будинок стоматологічного факультету, амбулаторії і стаціонару
кафедри до 1953 р. (вул. Кірова, 7)

kaf70-1_clip_image002_0000kaf70-1_clip_image004_0000

нині тут – Міністерство охорони здоров’я України

Щелепно-лицеве відділення Київського інституту ортопедії та травматології було клінічною і науковою базою кафедри, де здійснювалася лікувальна та великий обсяг наукової роботи, що розвивалися переважно в двох напрямках: місцеве знеболення щелепно-лицевої ділянки та одонтогенний остеомієліт щелеп. В 1925 р. була опублікована монографія С.Н. Вайсблата «Провідникове знеболювання зубів і щелеп», яка була першою, присвяченою місцевому знеболюванню в стоматології і витримала згодом 6 видань, а в 1938 р. – монографія С.Н.Вайсблата «Гнійні остеомієліти щелеп».

Згодом термін навчання на факультеті був продовжений до 5 років , і курс хірургічної стоматології й щелепно-лицевої хірургії вивчався вже не 2, а 3 роки. До початку війни штат кафедри налічу в ав п’ятнадцять посад: завідувач, три доценти, одинадцять асистентів, сім аспірантів , десять клінічних ординаторів та чотири протезисти.

kaf70-1_clip_image006

Співробітники кафедри хірургічної стоматології
(зав. каф. – проф. С.Н. Вайсблат)

У період евакуації кафедра в складі медичного інституту перебувала в м. Харкові, а потім – в обласній лікарні м. Фрунзе (нині – Душанбе, Таджикістан), де більшість її співробітників водночас працювали в шпиталях, а 12 співробітників кафедри були начальниками їхніх щелепно-лицевих відділень.

Під час війни та у післявоєнні роки кафедра продовжувала вирішення поставле них наукових питань . Результати досліджень були узагальнені у трьох кандидатських дисертаціях. Після війни всі профільні кафедри стоматологічного факультету знову були розташовані по вулиці Кірова, 7, в 3-х поверховому будинку біля Маріїнського палацу (нині – МОЗ).  Клінічною базою кафедри знову стала клініка щелепно-лицьової хірургії на 45 ліжок Інституту ортопедії й травматології. Приміщення по вул. Артема, 44 (4 крісла), вул. Втішної, 32 (6 крісел), вул. Кірова, 7 (10 крісел) використовувалися в якості амбулаторії . В 1954 р. щелепно-лицьове відділення в складі Інституту ортопедії й травматології було переведено на вул. Воровського, 27. Воно було розташоване в напівпідвальному приміщенні й кількість ліжок у ньому скоротилася з 45 до 33, що негативно відбилося на лікувальній, педагогічній і науковій роботі кафедри.

Усього під керівництвом професора С.Н. Вайсблата було виконано 12 кандидатських дисертацій. Його перу належать біля 120 наукових праць, в тому числі монографії: «Провідникова анестезія в хірургії зубів та щелеп», яка витримала 6 видань, та «Гнійні остеомієліти щелеп». Обидві роботи і нині мають велику теоретичну та практичну цінність.

Як член Київського товариства стоматологів (1935–1953) та головний стоматолог МОЗ УРСР (1946–1953), професор С.Н. Вайсблат зробив багато для наукової та практичної підготовки стоматологів України. Він брав участь в організації обласних товариств стоматологів, був ініціатором впровадження новітніх досягнень науки у практику лікувальних установ. С.Н. Вайсблату присвоєне звання Заслуженого діяча науки УРСР.

У березні 1953  р . , відразу після виходу на пенсію професора С.Н. Вайсблата, кафедру тимчасово очол и в учасник фінської і Великої Вітчизняної війн , доцент Г.І. Семенченко.

Семенченко.

kaf70-1_clip_image001_0000

Заслужений діяч науки УРСР, професор Григорій Іванович Семенченко (24.01.1914– 0 8.04.1996 рр.)

Григорій Іванович з 1945 р. – клінічний ординатор кафедри, а з 30 березня 1948 р. – асистент кафедри. Одночасно з роботою в медичному інституті він з 1947 по 1950 рр. працював в МОЗ УРСР заввідділом керівних кадрів (нагорода «Відмінник охорони здоров ’ я» , 1948 р.). З 16 лютого 1950 р. Семенченко Г.І. – доцент кафедри хірургічної стоматології КМІ (закінчив КМІ у 1938 р., учасник фінської і Великої Вітчизняної війни, ), а згідно наказу по інституту від 28 лютого 1953 р.: « В связи с поданым заявлением, ввиду болезни освободить от работы в институте с 15 марта 1953 года зав. кафедрой хирургической стоматологии, професора Вайсблата С.Н. Временно назначить на должность исполняющего обязанности заведующего каф едрой доцента Семенченка Г.И. », він офіційно очолив кафедру.

У докторській дисертації Г.І. Семенченка (1956) викладена нейротрофічна теорія розвитку остеомієліту щелеп. У 1958 р . Г.І. Семенченко був обраний на посаду завідувача кафедри хірургічної стоматології Одеського медичного інституту, де створив авторитетну школу хірургів-стоматологів і щелепно-лицевих хірургів, був деканом стоматологічного факультету до 1969 р.

Невдовзі посаду завідувача кафедри обійняв Фетісов Микола Васильович, 1896 р.н., учасник Громадянської війни, випускник лікувального факультету Кубанського медичного інституту (1925 р.) Він завідував кафедрою з 1953 по 1961 рр. В 1940 р. М.В. Фетисов захистив кандидатську («Матеріали до стану порожнини рота в бруцельозних хворих»), а в 1956 р. – докторську дисертацію («Варіанти оперативного підходу до підскроневої ямки»), в 1956 р. одержав звання професора.

Основними напрямками наукової роботи в ці роки були: подальша розробка та вирішення питань знеболення щелепно-лицевої ділянки, одонтогенний остеомієліт (В.С. Коваленко, А.М. Короленко), оперативні доступи до підскроневої та крило-піднебінної ямок та питання пластичної хірургії. Запропоновано методики провідникової анестезії та методи усунення деформацій носа при вродженому незрощенні верхньої губи, формування Філатовського стебла з кісткою для заміщення дефекту нижньої щелепи, остеосинтез відламків нижньої щелепи за допомогою дротяного шва, металевого стрижня або капронової нитки, пломбування кістозних порожнин гомо- та гетеротрансплантатами (Н.С. Коваль). Під керівництвом М.В. Фетісова було захищено п’ять дисертацій (Д.І. Центило, Н.С. Цебенко-Гулиева-Коваль, Е.И. Бочерикова, Ю.Г. Семененко, А.М. Короленко).

kaf70-1_clip_image002_0001

Професор   Микола Васильович Фетісов (1896–1970),

завідувач кафедри у 1953–1961 рр.

Кафедра, що мала в розпорядженні 33 ліжка у щелепно-лицевій клініці та 7 крісел у хірургічному відділенні стоматологічної поліклініки інституту, успішно здійснювала педагогічну, лікувальну та наукову роботу. В цей час було надруковано біля 100 наукових статей, 2 монографії: «Местное обезболивание в челюстно-лицевой области» та «Одонтогенный остеомиелит челюстей».

У 1961 р. професор М.В. Фетісов був переведений на роботу завідувача кафедри хірургічної стоматології Кишинівського медичного інституту. На завідування кафедрою в Київському медичному інституті планували запросити професора Е.С. Малєвича (Дніпропетровськ), який був кандидатом медичних наук і працював асистентом кафедри ще до Великої Вітчизняної війни, отримав в шпиталях великий досвід лікування воєнної вогнепальної щелепно-лицевої травми. Але це не склалося внаслідок деяких причин. Врешті кафедру очолив професор Ю.Й. Бернадський.

kaf70-1_clip_image003_0000

Професор Юрій Йосипович Бернадський (1915–2006),

завідувач кафедри у 1961–1989 рр.

В 1963 р. було закінчено будівництво 4-поверхового будинку для стоматологічного факультету Київського медичного інституту в складі щелепно-лицевої клініки й стоматологічної поліклініки (вул. Зоологічна, 1).

В цій будівлі на I поверсі розташовувалося відділення хірургічної стоматології на 20 крісел з операційною, а на 4-му – щелепно-лицеве відділення Київської клінічної лікарні № 23 ім. М.І. Калініна на 50 ліжок (з 1966 р. – на 65 ліжок) і з операційним блоком на 3 операційних зали (площа відділення – 1890 м кв.). У цокольному поверсі був травматологічний пункт на 3 хірургічні крісла й 2 операційні (площа – 130 м кв.) Палати клініки були розраховані на 3-4 пацієнтів. У ній було дві перев’язних  (“чиста” і “гнійна”), три палати для дітей на 12 ліжок (в основному, з незрощеннями губи й піднебіння), два маніпуляційні кабінети, два пости медсестер, діагностичний та фізіотерап евтичний кабінети, кабінет лікувальної фізкультури, логопедії, зуботехнічна лабораторія (працювало 2 техніки на ставках медсестер),

kaf70-1_clip_image002_0002

Титульна сторінка інформаційного буклету Стоматологічного факультету (укладач – Коваленко В.С.), 1979 р.

4 навчальні кімнати з “військовим” класом і клінічним музеєм кафедри, кухня, їдальня-хол, ванна-душова, необхідні підсобні приміщення, три ліфти (один – для подачі в кухню їжі), тераса для хворих (згодом перебудована власними силами відділення в їдальню та навчальну кімнату) та ін.

Операційний блок був спроектований за новітніми на той час технологіями і вимогами для забезпечення можливості оперувати «гнійних» і «чистих» пацієнтів у різних операційних, забезпечення максимальної ефективності роботи персоналу й безпеки для пацієнтів. У кожному з 3-х операційних залів був лише операційний стіл, а один операційний зал був запланований для проведення операцій під загальним знеболенням, мав систему дистанційного відеоспостереження з відеокамерою, яка була вбудована в освітлювальну лампу для передачі зображення на телевізори навчальних кімнат (одна з перших телевізійних систем для дистанційного спостереження за ходом операції в країні). Поруч із операційним блоком була палата інтенсивної терапії на 2 ліжка із центральним підведенням лікувальних газів, необхідною лікарською лікувально-діагностичною апаратурою та ін.

В прийомному відділенні працював по парних числах місяця пункт невідкладної медичної допомоги щелепно-лицевим хворим, з ним стаціонар був зв’язаний ліфтом для підйому “важких” пацієнтів у положенні “лежачи”. З хірургічним відділенням поліклініки щелепно-лицеве відділення було зв’язане ліфтом, що дозволяло покликати на допомогу лікарів зі стаціонару або терміново хворого госпіталізувати. Лікарі поліклініки мали можливість спостерігати операцію або брати в ній участь, бачити різних хворих й операції, брати участь у лікарських конференціях, обходах, консиліумах, обговоренні стану й лікування хворих, тобто, постійно підвищувати кваліфікацію. Після виписки зі стаціонару пацієнти переводилися на амбулаторне лікування в хірургічне відділення поліклініки до лікаря, який направив їх у стаціонар, і їх реабілітація проводилася за участю лікаря стаціонару, що зберігало наступність лікування і поліпшувало його якість.

В таких сприятливих умовах ефективність роботи кафедри підвищилася. У 1965 році на кафедрі працювало 42 особи, з них 13 викладачів: завідувач (проф. Ю.И. Бернадский), 3 доцента (С.І. Бух-Чечик, В.С. Коваленко, В.А. Петренко), 9 асистентів (Е.Д. Покотило, Л.В. Назаренко, Н.С. Коваль, Е.И. Бочерикова, П.В. Ходорович, Е.В. Одинец, І.О. Ракша, В.І. Козлюк, Р.Н. Чеховський), 5 аспірантів, 5 клінічних ординаторів, 4 лікаря поліклініки, 5 лаборантів, інший персонал.

Під керівництвом проф. Ю.Й. Бернадського вивчались історія і бібліографія радянської стоматології за 1917-1958 рр. ( його кандидатська дисертація, присвячену питанням розвитку стоматологічної науки, 1948 р.), патофізіологія операційної травми, травматологія, онкологія, відновно-реконструктивна хірургія щелепно-лицевої ділянки та геронтостоматологія. Отримано нові дані про патофізіологічні зміни в організмі при щелепно-лицевих операціях. Розроблено методики премедикації та потенціювання місцевої анестезії з застосуванням нейролептичних і транквілізуючих препаратів; рекомендовано новий знеболювальний препарат тримекаїн, упроваджений ендотрахеальний наркоз. У 1981 році розпочато вивчення проблеми загального знеболення у дітей.

У 1965 р. проф. Ю.И. Бернадський вперше видав українською мовою навчальний посібник “Хірургічна стоматологія” (Київ, 1965, 265 ст.), в 1970-1972 р. вийшло 2-томне керівництво Ю.И. Бернадського “Основы хирургической стоматологии” і “Травматология и восстановительная хирургия челюстно-лицевой области”, які стали настільними книгами практично для всіх фахівців СРСР і витримали більш ніж за 30 років 4 видання загальним тиражем більше 40 тис. примірник ів. В икладацький талант Ю. Й. Бернадського, специфіка його лекцій, що обов’язково супроводжувалися наочною демонстрацією тематичних хворих – все викладено в авторському підручнику, який був настільною книгою якщо не всіх, то більшості спеціалістів того часу. В 1975-1985 р. були видані методичні розробки (29 частин) до практичних занять для студентів і викладачів по всіх розділах спеціальності, які були поширені не тільки в межах Україні, але й в СРСР. На кафедрі працювали курси підвищення кваліфікації викладачів медичних інститутів країни – професорів, доцентів, асистентів, які одночасно з навчанням брали участь у всіх видах роботи кафедри, ділилися своїм науковим, педагогічним і лікарським досвідом.

У цей час були розроблені нові методи діагностики та лікування вроджених дефектів верхньої губи та піднебіння (Р.Н.   Чеховський, В.І.   Козлюк, І.О.   Ракша, Д.В.   Дудко, Л.В.   Харьков), стимулювання утворення кістки при переломах щелеп, методи лікування переломів вилицевого комплексу, нижньої щелепи, анкілозу скронево-нижньощелепного суглобу пересадкою плюсне-фалангового суглобу пацієнта замість ураженого скронево-нижньощелепного (В.О.   Маланчук, 1986), склерозуюча терапія гемангіом м’яких тканин обличчя (Д.В.   Дудко, П.В.   Ходорович). Були розроблені нові апарати й операції для дистракційно-компресійного методу лікування дефектів і деформацій кісток лицевого черепу, мікрохірургічної пересадки тканин на обличчя (з 1985 р.), черепно-лицеві втручання при поєднаних пошкодженнях лицевого і мозкового черепу (В.О.   Маланчук, з 1987 р.).Застосовується реплантаційна остеопластика з приводу доброякісних пухлин (операцію вперше провів доц. П.В. Ходорович), вивчаються патогенез, клініка та лікування запальних процесів щелепно-лицевої ділянки у дітей та дорослих. Створена експериментальна імуносупресивна модель остеомієліту щелеп, спосіб диференційної діагностики остеодисплазії та остеомієліту щелеп у дітей, запропоновані засоби їх лікування (Ю.А. Юсубов, 1988). Втілено у практику метод кріохірургії доброякісних новоутворень. Уперше в країні було розпочато вивчення проблеми надання стоматологічної допомоги хворим похилого віку (М.Л. Заксон).

Історія вітчизняної стоматології і бібліографічний аналіз наукових досягнень стоматологічних шкіл СРСР знайшли відображення у двох томах бібліографічного керівництва «Советская стоматологическая литература».

kaf70-1_clip_image004_0001[1]

Співробітники кафедри на лекції студентам: ас. В.І. Козлюк, доц. П.В. Ходорович, асистенти Л.В Дробцюн, Л.В. Назаренко, О.І. Бочерикова, І.О Ракша, М.Л. Заксон

На кафедрі створено понад 20 монографій, підручників і керівництв, серед яких навчальні посібники для студентів стоматологічних інститутів та факультетів «Хирургическая стоматология» (1966), «Основы хирургической стоматологии» (1970, 1983, 1984, 2003), «Травматология и восстановительная хирургия челюстно-лицевой области» (1978, 1985, 1999) професора Ю.Й. Бернадського, монографії «Одонтогенные гаймориты» (1968), «Геронтостоматология» (1973), «Очерки гнойной челюстно-лицевой стоматологии» (1978), «Медицинская реабилитация детей с несращением неба» (1978) та ін.

Ефективній роботі сприяли зручні клінічні бази кафедри – щелепно-лицеве відділення лікарні №   23 на 65 ліжок, яке розташовувалося на 4 поверсі стоматологічної клініки, а на 1 поверсі – амбулаторне хірургічне відділення, спочатку на 18, а з 1983   р. – на 36 стоматологічних крісел. Лекційна аудиторія була розташована на 1 поверсі, тому кожна лекція студентам проводилася із демонстрацією 1–3 тематичних хворих, яких ліфтом спускали з 4-го на 1 поверх в аудиторію. Представляли хворих студентам аспіранти, клінічні ординатори та лікарі відділення. Відповідно, хворого у важкому стані можна було відразу підняти у відділення і надати невідкладну допомогу, в тому числі за участю студентів. Все це позитивно відображалося на якості викладання фаху та на якості підготовки студентів.

В ці роки навчальні бази кафедри були оснащені сучасним обладнанням, необхідним для лікувальної та науково-дослідної роботи (кардіокомплекс, гелій-неоновий лазер, тепловізор, електроскальпель, відеокамера в операційній лампі дозволяла передавати зображення ходу операцій в учбові кімнати та ін.). У 1971   р. навчання було доповнено заняттями на базі відділення пухлин голови та шиї Київського рентген-радіологічного онкологічного інституту, де студенти вчилися методам комплексного лікування злоякісних пухлин.У 1977 році за рекомендацією професора Ю.Й.   Бернадського і професора С.Й.   Криштаба було відновлено використання методу дентальної імплантації у стоматології (В.О.   Маланчук, В.В.   Лось).

В кінці 1970-их років педагогічний процес та наочна демонстрація хворих стала більш доступною, з ’ явилися нові перспективи та можливості в науково-дослідній роботі. «… Студенты преобретают практические навыки в хирургическом отделении базовой поликлиники, в челюстно-лицевом отделении клинической больницы №23 имени М.И. Калинина, на ее пункте неотложной помощи челюстно-лицевым больным и пострадавшим, а также в отделении злокачественных опухолей головы и шеи Киевского НИИ рентгенологии, онкологии и радиологии.

kaf70-1_clip_image006_0000

Співробітники кафедри (серпень, 1977). 1 ряд: асистент Д.В. Дудко, завідувач щелепно-лицевим відділенням В.К. Пелипась, доцент Н.С. Коваль, професор Ю.Й. Бернадський, доцент П.В. Ходорович, доцент Р.Н. Чеховський, асистент В.Н. Долбілов. 2 ряд: клінічний ординатор В.О. Маланчук, асистенти: Ю.А. Юсубов, лікар Ю.Д. Гершуні, Л.В. Харьков, В.І. Козлюк, М.Л. Заксон, Е.Н. Логановська, Е.В. Одінець, Л.Ф. Позняк, І.А. Ракша, Л.В. Дробцюн, Л.Н. Чернишова, клінічний ординатор Л.Н. Полонська (Яковенко).

Основные направления научно-исследовательской работы кафедры: разработка новых и совершенствование известных методов лечения врожденных и приобретенных дефектов и деформаций лица и челюстей; разработка новых методов лечения доброкачественных опухолей и воспалений в челюстях и прилежащих к ним мягких тканях лица и шеи. Для решения этих проблем на современном уровне клинических, биохимических, морфологических и других методов кафедра использует названные лечебные учреждения и координирует свою работу с Центральной научной лабораторией и лабораториями кафедр Киевского медицинского института, научно-исследовательскими институтами АН УССР, МЗ УССР и МЗ СССР… » (информационная брошюра о стоматологическом факультете, составитель – Василиса Степановна Коваленко, 1979 г.)

kaf70-1_clip_image002_0003

kaf70-1_clip_image004_0002

Фото з рекламно-інформаційного буклету (1979 р.)

У 1980 ро ці в дитячій лікарні № 3 було створено щелепно-лицеве відділення для дітей на 30 ліжок, керівником якого став доцент Р.Н. Чеховський. У 1983 році воно було переведено до лікарні «ОХМАТДИТ», збільшено до 60 ліжок і керівником його став доцент Д.В. Дудко.

Згодом на базі цього відділення у 1990 році був створений Український центр лікування дітей з щелепно-лицевою патологією. Відділення щелепно-лицевої хірургії для дітей стало базою для виконання 5 д окторських і ряду кандидатських дисертацій. Так, у 1982 р. доцент Р.Н. Чеховський захистив докторську дисертацію «Проверка основных этапов ураностафилопластики и их эффективности при реабилитации больных с врожденными дефектами неба» (ВАК СРСР не затверджена), у якій започаткував актуальний напрямок – розробку малотравматичної хірургії піднебіння.

У 1987 році доцент Д.В. Дудко захистив докторську дисертацію на тему: «Клиника и лечение гемангиом челюстно-лицевой области у детей», в якій обґрунтував гідродинамічні ефекти та патолого-анатомічні зміни в судинних пухлинах, розробив нові методи їх лікування.

У 1988 р. доцент Л.В. Харьков захистив докторську дисертацію на тему: «Лечение врожденных несращений неба», в якій продовжив напрямок досліджень доц. Р.Н.Чеховського і запропонував нові малотравматичні методи усунення незрощень верхньої губи та піднебіння.

Асистент Ю.А.   Юсубов (1988) у докторській дисертації «Остеомиелиты нижней челюсти у детей» в експерименті й у клініці створив імуносупресивну експериментальну модель розвитку остеомієліту щелеп у дітей, обґрунтував потребу і довів ефективність проведення імуностимуляції та імунокорекції.

У 2005 р. доц. Л.М. Яковенко (Л.М. Полонська) захистила докторську дисертацію «Комплексне лікування первинних та вторинних деформацій верхньої губи, піднебіння при їх двобічних незрощеннях».

У 1983–1993 рр. на базах кафедри функціонувало 125 ліжок (із них 60 – для дітей), 40 крісел у стоматологічній поліклініці та 2 пункти невідкладної допомоги хворим із патологією щелепно-лицевої ділянки. Із 1965 року кафедра стала опорною в системі МОЗ СРСР (нині вона є опорною кафедрою МОЗ України), базою підвищення кваліфікації професорів і викладачів кафедр хірургічної стоматології держави.

За ці роки тут підвищили кваліфікацію викладачі 45 медичних інститутів СРСР й України. Більшість науковців, які були підготовлені за участю професора Ю.Й.   Бернадського, працювали й працюють у Національному медичному університеті імені О.О.   Богомольця – професори Д.В.   Дудко, В.С.   Коваленко, Л.В.   Харьков, В.О.   Маланчук, доценти Р.М.   Чеховський, П.В.   Ходорович, В.В.   Макареня, Ф.Ф.   Возний, Л.Ф.   Позняк, Л.М.   Яковенко та ін. Професор Ю.А. Юсубов із 1990 року працює в Азербайджанському медичному університеті (Баку), професор Атеф Аль-Надаф – в Дамаску (Сирія, нині він – губернатор провінції), професор Абдель Азіз Халіль – в Олександрії (Єгипет). Аспірант 1985-1988р. Н.І.Базаров у 1996р. захистив за допомогою кафедри на її матеріалах докторську дисертацію і став завідувачем кафедри онкології в Національному медичному університеті (Душанбе, Таджикістан).

Характерною ознакою науково-дослідної роботи кафедри стало співробітництво з теоретичними та клінічними кафедрами інституту, лабораторіями науково-дослідного центру та науково-дослідними інститутами МОЗ, НАМН та НАН України. До науково-дослідної роботи залучаються студенти, готуються наукові кадри для країн СНД та інших держав.

У 1985 р. на базі Київського НДІ клінічної й експериментальної хірургії (КНИИКЭХ, директор – акад. О.О.Шалімов, нині – Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова) у відділенні мікрохірургії (зав. – лауреат Державної премії СРСР, проф. М.Ф.Дрюк) розпочаті планові мікрохірургічні операції з пересадженням на обличчя складних клаптів м’яких тканин і костей. У тому ж році були застосовані дистракційні методи усунення дефектів і деформацій нижньої щелепи, а з 1987 року – верхньої щелепи. 24.11.1986 р. у клініці кафедри вперше в СРСР (надруковано вперше в світі) були пересаджені автологичні плюсне-фаланговий і плюсне-передплюсневий суглоби в ділянку скронево-нижнещелепного суглоба, втраченого внаслідок анкілозу.

Із 1965   р. кафедра розвиває міжнародні наукові зв’язки з колегами зі США, Франції, Німеччини, Японії, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, представники яких відвідували клініки кафедри. Професор Ю.Й. Бернадський неодноразово брав участь у міжнародних конгресах щелепно-лицевих хірургів. Із 1989 р. професор Ю.Й. Бернадський став професором-консультантом кафедри.

За всі роки під його керівництвом і науковим консультуванням підготовлено 14 докторських і 52 кандидатських дисертації, ним опубліковано близько 420 друкованих наукових робіт, в тому числі 18 підручників, монографій та керівництв для лікарів, близько 30 методичних рекомендацій, отримано 24 авторські свідоцтва СРСР на винаходи.

kaf70-1_clip_image006_0001

Друковані роботи проф. Ю.Й. Бернадського (стенд-виставка під час конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження Ю.Й. Бернадського)

Як заповіт, Юрій Йосифович часто повторював своїм учням: «Лентяем быть нам не пристало, трудись подобно Богу иль рабу, трудись во что б ы то ни стало, иначе вылетишь в трубу ». Через рік кафедра вийшла з клопотанням до мерії м. Києва з проханням встановити на будинку по вулиці Горького, 24, в якому жив з 1986 р. і працював вчений, меморіальну дошку.

kaf70-1_clip_image008[1]

Меморіальна дошка проф. Ю.Й. Бернадському (Київ, вул. Горького, 24), створена у 2007 році завдяки звернення завідувача кафедри до мера м. Києва (перша меморіальна дошка професору-стоматологу в Україні)

Із 1989 р. до жовтня 1993 р. кафедрою завідував професор Д.В. Дудко, одночасно працюючи деканом стоматологічного факультету. В цей час штат кафедри становив 17 ставок: завідувач – 1; професор-консультант – 1; доцентів – 3; асистентів – 12.

kaf70-1_clip_image010

Професор Джон Васильович   Дудко (20.09.1935–15.10.1993), декан стоматологічного факультету (1988-1993), завідувач кафедри (1989-1993)

У цей час (у 1989 р.) на клінічній базі кафедри – щелепно-лицевому відділенні, було закрито травматологічний пункт, який працював 15 діб на місяць, і в якому працювали студенти під час практичних занять і відробок пропущених занять, було скорочено 4 ставки лікарів (лікарі були переведені в міську лікарню швидкої допомоги, а потім – звільнені). Це значно погіршило підготовку студентів і молодих співробітників, педагогічну, лікувальну і наукову роботу кафедри.

Початок 90-х років був означений численними негативними явищами, які відображали реальний стан суспільства у складний період становлення української державності. У цей період через виникнення нових соціально-політичних, економічних і моральних реалій, що значно погіршили якість життя людей і примусили їх думати про заробітки, щоб «вижити», та значного погіршення умов роботи клінічної бази кафедри, практично повністю припинився приплив молодих лікарів-ентузіастів на кафедру. За цей час (1989–1993 рр. ) на кафедрі була захищена лише одна кандидатська дисертація, виконана в лікарні швидкої допомоги м. Києва за допомогою нейрохірургів.

Щелепно-лицеве відділення стало надавати лише планову хірургічну допомогу, що було вкрай мало для повноцінної підготовки в стаціонарі медичних кадрів, майбутніх викладачів кафедри й негативно відобразилося на якості допомоги хворим, на рівні кваліфікації більшості співробітників клініки і кафедри, на підготовці наукових кадрів, науковій, педагогічній роботі та ін.

У травні 1993 р. щелепно-лицеве відділення було виведено з 4-го поверху стоматологічного корпусу, який у 1963 р. був спеціально збудований для щелепно-лицевого відділення і був першим таким комплексним центром у СРСР, і переведено в непристосовану для нього окрему 2-х поверхову, будівлю Київської клінічної лікарні № 23, що потребувала ремонту. Таким чином кафедра втратила нормальні, спеціально створені для неї умови для роботи, втратила понад 2000 кв.м. площ, на яких працювала 30 років у щелепно-лицевому відділенні, виник територіальний розрив основної клінічної бази та основних навчальних площ у стоматологічному корпусі інституту. Відповідно, це негативно відбилося на якості підготовки студентів і молодих лікарів.

kaf70-1_clip_image012

Будинок щелепно-лицевого відділення (2 поверх) лікарні № 23 м. Києва, стаціонар кафедри у 1993–2000 рр.

kaf70-1_clip_image014

(нині тут – 4-поверхова клініка «Оберіг»)

У цій отриманій клінікою й кафедрою будівлі були прогнилі дерев’яні перекриття та підлоги, що прогиналися та руйнувалися, була лише одна операційна, дефіцит приміщень, палати на 5–7 пацієнтів замість 4 (як було раніше), постійні проблеми з телефонним зв’язком, водо- і теплопостачанням, які змушували взимку оперувати при температурі в операційній навіть у +8°С (хворих одягали у вовняну одежу, укривали ковдрою та ін.). У цьому будинку в 1995- 19 96 р р . в непристосованих умовах 1 поверху розміщалося міське діагностичне інфекційне відділення, тому три  викладачі кафедри  важко занедужали (двоє – на вірусний гепатит і один – на туберкульоз легенів, відкрита форма), а студенти навіть відмовлялися ходити в цей будинок на заняття, про що писали міські газети.

Але й цю територію приватні фірми намагатися відібрати. Втім, на новому місці було поновлено роботу травмпункту і ставки лікарів, але кількість ліжок було скорочено з 60 до 50 (у 1997 р.).

Проте кафедра і в нових політичних, соціально-економічних та організаційних умовах продовжувала проводити активну роботу, у тому числі – із закордонними колегами. Так, у  1992 році на кафедру з візитом до професора Ю.Й. Бернадського приїхав президент (1990–1992) Європейської асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів (ЄАЧЩЛХ) професор Рудольф Фріс (університет м. Лінц, Австрія). На зборах були присутні професори України, Росії, Білорусі та інших країн СНД.  Професор Р. Фріс прочитав дві доповіді, присвячені онкології щелепно-лицевої ділянки та організації черепно-лицевої та щелепно-лицевої хірургії в Європі й у світі, а також закликав колег із новоутворених країн СНД вступати в очолювану ним Європейську Асоціацію. У вересні 1992 р. делегація України у складі професора Ю.Й. Бернадського, В.О. Маланчука та В.М. Живогляда за запрошенням професора Р. Фріса взяла участь у роботі XI конгресу ЄАЧЩЛХ (Інсбрук, Австрія), на якому було представлено три наукових доповіді, а В.О. Маланчук із 1992 року обраний членом Ради Європейської Асоціації від України.

У червні 1993 р. професор Р.   Фріс вдруге прибув із візитом на кафедру, де 23.06.1993 р. провів у кабінеті професора Ю.Й.   Бернадського перші організаційні збори (були присутні 36 учасників) зі створення Української асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів. Був створений оргкомітет у складі: професор Ю.Й. Бернадський (голова), професор Ю.В. Вовк, асистент В.О. Маланчук (секретар), клінічний ординатор В.Л. Кліменко (технічний секретар). Оргкомітет сформував делегацію України для роботи на черговому конгресі ЕАСМ FS (03 – 07 вересня 1994, Гаага, Нідерланди) у складі: асистент В.О.   Маланчук, професори В.І.   Куцевляк та Л.В.   Харьков (професор Г.П.   Рузін поїхати на конгрес не зміг). На конгресі В.О. Маланчук вдруге передав секретаріату Європейської Асоціації прізвища й адреси 18 професорів хірургів-стоматологів України, у результаті чого вони стали одержувати наукову інформацію з Європи, подав дані по системі навчання в Україні щелепно-лицевих хірургів і хірургів-стоматологів для опублікування в т.зв. «Білій книзі» асоціації з метою наступного наближення національних програм освіти до Європейських програм і систем навчання, системи підготовки кадрів. Було отримано згоду керівників асоціації на стажування українських лікарів у Європі. Все це вже тоді було початком реальної роботи кафедра з інтеграції спеціальності в європейський та світовий професійний медичний простір.

У жовтні 1993 року професор Д.В. Дудко помер, і з 24 листопала 1993 р. по 31 січня 1995 р. в.о. завідувача кафедри була доцент Л.Ф. Позняк (завуч кафедри).


Доцент Л ідія Фе дорівна Позняк (фото 1964 р.),

в.о. зав. кафедри у 1993-1995 рр.

З 0 1 лютого 1995 р. завідувачем кафедри став д.м.н., доцент В.О. Маланчук. 29 грудня 1994 р. він захистив докторську дисертацію на тему: «Реконструктивно-восстановительные операции на нижней челюсти (клинико-лабораторное исследование)», в якій дістали патогенетичне і біологічне обґрунтування різні складні операції на нижній щелепі. Автором на культурі тканин було вперше показано, що нижня щелепа має різний регенеративний потенціал при неоднакових патологічних процесах, були розроблені методи дистракційного і мікрохірургічного усунення дефектів і деформацій нижньої щелепи (з 1985 р.), методи лікування анкілозів скронево-нижньощелепного суглобу пересадкою плюсне-фалангового суглобу пацієнта у вигляді вільного або васкуляризованого трансплантату (перша в СРСР операція, 1986 р. ), обґрунтовано вибір патогенетично-оптимального вільного автологічного кісткового трансплантату для місцевої корекції репаративного остеогенезу, викривленого по-різному при різних захворюваннях кісткової тканини нижньої щелепи.

Поетапного схема операції пересадк и плюсне-фалангового суглобу пацієнта у вигляді вільного або васкуляризованого трансплантату як метод лікування анкілозів СНЩС (В.О. Маланчук та ін., 1986 р.)

 
Член-кореспондент Національної НАМН України, Заслужений діяч науки і техніки України, Президент Української асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів, представник України в Раді   EACMFS та   IAOMFS , професор Маланчук Владислав Олександрович

Із 1994 р. травматологічний пункт у складі щелепно-лицевого відділення був відновлений, число лікарських ставок у щелепно-лицевому відділенні було збільшено з 3 до 7, але черговими стали тільки 2 дні на тиждень, що було вкрай недостатньо для педагогічного процесу й заповнення ліжок хворими, число яких скоротилося до 50. Поступово став відновлюватися обсяг і рівень клінічної роботи відділення, що знизився через 5-річну відсутність пацієнтів (у 1989–1994 рр.), які госпіталізуються через травматологічний пункт по швидкій допомозі.

Розширення наукових контактів дало змогу кафедрі створити в 1995   р. нову навчальну програму для студентів вищих медичних навчальних закладів України – кафедра почала викладати спеціальність по новій розробленій нею програмі, у яку увійшло 15 нових тем і розділів відповідно до сучасних програм навчання країн Європи й основних сучасних досягнень фахівців світу, стану спеціальності у світі (клапті з осьовим судинним малюнком, мікрохірургія щелепно-лицевої ділянки, компресійно-дистракційний метод, черепно-лицева онкологія, травматологія, реконструктивно-відновна хірургія та інші). Після успішної апробації кафедрою нової програми у 1998 році за участю колег Харкова та Полтави ця програма була дещо уточнена та затверджена МОЗ України. Відтоді всі ВМНЗ України почали працювати за цією новою програмою, студенти стоматологічних факультетів країни стали вивчати новий повний сучасний курс спеціальності.

Таким чином, кафедра підняла на новий сучасний рівень якість викладання спеціальності в України, був офіційно оформлений перший крок по зближенню й уніфікації національної, європейської та світової систем підготовки фахівців в галузі стоматології й, особливо, щелепно-лицевої і черепно-лицевої хірургії, було зроблено основний крок до наближення стану спеціальності та її викладання до рівня розвинених країн світу, входження медицини України в світовий медичний простір. Згодом деякі найскладніші частини цієї програми, зокрема, з реконструктивно-відновної та черепно-щелепно-лицевої хірургії, були рецензовані (2006) в Європейській асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів, отримали її високу оцінку та були визнаними одними з найкращих в Європі.

У зв’язку зі зростанням кількості студентів на факультеті почала збільшуватися і кафедра, став відчуватися дефіцит кадрів викладачів. У 1995 р. на кафедру прийшла молодь – 2 магістри, 8 інтернів, а через рік їх загалом було вже 16. Вони стали навчатися за новими, розробленими кафедрою навчальними програмами, в тому числі на споріднених кафедрах та у відділеннях загальної хірургії, дитячої щелепно-лицевої хірургії, нейрохірургії, травматології, ЛОР, ЛОР-онкології, онкології голови та шиї, мікрохірургії, офтальмології та інших суміжних спеціальностей (по 1–2 тижні).

Однак із 1996 р. МОЗ України зменшило термін навчання в магістратурі та в інтернатурі з 2-х до 1 року, що значно ускладнило підготовку кадрів для кафедри і практичної охорони здоров’я.

Продовжувалася інтеграція у виконанні наукових досліджень – із НДІ ортопедії та травматології, онкології, нейрохірургії, гематології, Національним технічним університетом «КПІ», Національним інститутом хірургії та трансплантології імені О.О.   Шалімова та ін. У період 1997–2001 рр. було захищено 4 магістерські роботи, 4 кандидатських дисертації, були розроблені нові методи симетричних і несиметричних остеотомій середньої зони обличчя за ЛеФор – І, II, III, дистракційні та кістково-пластичні методи усунення дефектів та деформацій нижньої щелепи, розроблялося імунологічне забезпечення та супровід цих операцій, підбір автологічних кісткових трансплантатів за їх біологічними та біомеханічними властивостями, розпочато вивчення ефективності застосування озону при переломах нижньої щелепи (з 1998 р.), біомеханічне обґрунтування реконструктивних та відновних операцій на щелепах, на сльозовідвідних шляхах, реконструкції очниці і середньої зони обличчя.

25.09.1995 р. на базі НДІ нейрохірургії вперше в Україні запроваджено планові черепно-щелепно-лицеві операції при інтра- та екстракраніально розташованих пухлинах, що виконуються разом із нейрохірургами (вперше виконано трансфаціальний доступ то пухлин основи черепу).

Розвиваються міжнародні зв’язки кафедри. Під час візитів у 1992–1993   рр. на кафедру професора Р.   Фріса (Лінц, Австрія), Президента ЕАЧЩЛХ у 1990-1992 рр., був сформований оргкомітет зі створення Української асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів.


Проф. Р.Фрис, Президент   EACMFS у 1990-1992рр.

12.01.1996 року кафедра провела 2-гу організаційну конференцію (вона готувалося з весни 1995 року) за участю завідувачів кафедрами хірургічної стоматології ВНЗ України, завідувачів щелепно-лицевими відділеннями лікарень, відомих фахівців, рішенням якої була створена Українська асоціація черепно-щелепно-лицевих хірургів (УАЧЩЛХ).

Оргкомітет по створенню УАЧЩЛХ (1 ряд – д.м.н. В.О. Маланчук, проф. Ю.В. Вовк, проф. Ю.Й. Бернадський, проф. О.В. Рибалов, проф. В.І. Куцевляк; 2 ряд – доц. В.Г. Центило, проф. Г.П. Рузін, проф. В.С. Процик, доц. Л.М. Яковенко, доц. Є.Д. Бабов)

Учасниками конференції були обговорені устави Європейської однойменної асоціації й Асоціації стоматологів України в порівняльному аспекті, прийняті необхідні установчі документи, обрані керівні органи Асоціації та ін. Президентом її був обраний доктор медичних наук, доцент В.О. Маланчук, віце-президентом – професор Л.В. Харьков, почесним президентом – професор Ю.Й. Бернадський. Серед засновників і почесних членів Асоціації – професори, доценти й лікарі всіх інститутів і районів країни, відомі закордонні щелепно-лицеві хірурги країн Європи, Америки, СНД, відомі українські фахівці інших спеціальностей. Створення асоціації стало продовженням розвитку зв’язків черепно-щелепно-лицевих хірургів України із зарубіжними колегами, зокрема з Європейською Асоціацією черепно-щелепно-лицевих хірургів (ЄАЧЩЛХ).

Емблема Української Асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів

Із 1992 р. для прискорення інтеграції Української щелепно-лицевої хірургії з європейською та світовою проведено порівняння європейських і національної систем підготовки фахівців, навчальних програм, організовано стажування у провідних клініках Європи 5 представників кафедри та лікарів м.   Києва, передані до Європи адреси всіх професорів-хірургів України. Вони почали отримувати наукову професійну інформацію та запрошення на європейські конгреси. Делегації України були присутні на конгресах Асоціації в Інсбруку (1992), Гаазі (1994), Цюріху (1996), Гельсінкі (1998) та в інших містах. Співпрацює кафедра також із Інтернаціональною асоціацією щелепно-лицевих хірургів, від якої тричі отримувала пропозиції провести у 2007, 2009 та 2013 роках в Україні чергову Всесвітню конференцію, інформація про яку і прохання про підтримку подані до Кабінету Міністрів України, МОЗ, Київської міської держадміністрації та ректорат НМУ.

У 1998–2003 рр. професор Ю.Й. Бернадський видав перероблене третє і четверте видання 2-томного керівництва для лікарів «Основы хирургической стоматологии и челюстно-лицевой хирургии» і «Травматология и восстановительная хирургия черепно-челюстно-лицевой области». У 2-й том уведено новий розділ «Начала черепно-челюстно-лицевой хирургии», в якому вперше в СНД були викладені початкові знання про цей складний розділ спеціальності, представлено досягнення кафедри і фахівців світу.

У січні 1998 р. кафедра ініціювала організацію та провела Республіканську конференції з міжнародною участю, в матеріалах якої «Современная стоматология и челюстно-лицевая хирургия» надруковано ряд статей, що відображають сучасний стан фахових знань в Україні.

Наприкінці грудня 1999 р. у зв’язку з закриттям (нібито, тимчасово) на ремонт клінічної бази кафедри – лікарні №   14 (раніше – №   23 імені М.І.   Калініна по вул.  Зоологічна, 3), щелепно-лицеве відділення було скорочено з 50 ліжок до 30 і переведене (за обіцянками, тимчасово, на термін ремонту) з 0 1.01.2000 р . до Київської міської клінічної лікарні № 12 ( по вул. проф. Підвисоцького, 4А) у Печерському районі, де вже було аналогічне щелепно-лицеве відділення № 1 на 60 ліжок. На жаль, лікарня розташована на далекій відстані вул. Зоологічної – основної амбулаторної бази кафедри (більше години їзди громадським транспортом).

Лікарня № 12, де розташоване щелепно-лицеве відділення № 2 на 30 ліжок, клінічна база кафедри, (вул. Підвисоцького, 4-а , 7 поверх та 9 поверх (частково) )

У лікарні №   12 кафедрі були надані всього 3 навчальні кімнати й ще 2 – для співробітників, загальною площею 65,5   м2. У відділенні є лише одна операційна, розрахована на один операційний стіл (проте в ній розташовано два операційних столи), одна перев’язочна (спочатку потрібно перев’язати «чистих», а потім – «гнійних» хворих, що не відповідає вимогам педагогічного процесу), прийомне відділення – загальне з аналогічним щелепно-лицевим відділенням №1 – клінічною базою кафедри НМАПО імені П.Л. Шупика. У рентгенологічному відділенні відсутня необхідна апаратура для обстеження щелепно-лицевих хворих, лікарі-анестезіологи лікарні не повною мірою володіють методами анестезіологічного забезпечення хворих щелепно-лицевого профілю, тому цих лікарів по черзі навчали в нашому відділенні, існували й інші труднощі.

У цій лікарні міська влада навесні 2002 року планувала скоротити на 10 ліжок щелепно-лицеве відділення кафедри (до 20 ліжок) з втратою статусу самостійного відділення. Щелепно-лицеве відділення повинно було бути приєднаним до 60-ліжкового відділення, на базі якого працювала кафедра щелепно-лицевої хірургії НМАПО імені П.Л. Шупика. У результаті кафедра втратила б клінічну базу, і тільки завдяки своєчасному інформуванню про ситуацію ректора Національного медичного університету імені О.О. Богомольця академіка Є.Г. Гончарука та його втручанню в ці процеси вдалося запобігти неправильному розвитку подій і не допустити втрати кафедрою її основної клінічної госпітальної бази.

Усе зазначене значно погіршило умови роботи кафедри, але навчальний процес продовжувався. З огляду на те, що після 1995 року почалося збільшення кількості студентів на факультеті та одночасне збільшення кількості викладачів, кафедра стала відчувати дефіцит приміщень для проведення навчального процесу. Тому, відповідно до договору між університетом і дирекцією Інституту онкології АМН України (директор – проф. С.О. Шалімов) кафедра з 2000 року отримала дозвіл постійно проводити не тільки 1–2 тематичні заняття зі щелепно-лицевої онкології зі студентами стоматологічного й медичного факультетів на базі відділення пухлин голови й шиї та методів, що модифікують лікування (керівник – Заслужений діяч науки і техніки, професор В.С. Процик), але і постійно працювати з 1–2 групами студентів у зазначеній клініці інституту.

Одночасно як амбулаторні клінічні бази стали використовуватися приватні стоматологічні клініки «Ренесанс» (до 2006 р.) і «Черемош» (до 2010 р.), керівники яких В.Ф.   Токарський і В.Й.   Грабовецький одержали гарну професійну підготовку в період попередньої роботи лікарями щелепно-лицевого відділення й асистентами кафедри, а у важкий для неї час надали можливості своїх клінік для забезпечення педагогічного процесу. Водночас вони також працювали асистентами на 0,25–0,5 ставки.

У 1995 р. на кафедрі було 17 ставок викладачів, у 1999 р. штат кафедри складався з 26,75 ставок викладачів і 9 ставок допоміжного персоналу, 2001 р. – з 30,5 ставок викладачів і 14 ставок допоміжного персоналу, 2002 р. – з 31,75 ставок викладачів, 2005–2008 рр. – з 32 ставок викладачів (із них 3,5 – для лікарів-інтернів). У цей час на кафедрі одночасно навчалися 6 клінічних ординаторів (у тому числі 3 іноземці), 10 лікарів-інтернів, 3 аспіранти (2 – іноземці), кафедра продовжувала викладати курс «Основи стоматології» студентам 4-х медичних факультетів (понад 1200 осіб).

Необхідно було терміново готувати нові кадри для кафедри і клініки. Тому в 1995–1996 рр. на кафедру були запрошені 6 випускників факультету – 4 лікарі-інтерни на 2-х річне навчання, які надалі заповнили вакантні лікарські ставки у стаціонарі й поліклініці, і 2 магістри (В.В. Процик, О.Л. Серенкова), які захистили магістерські роботи, вступили через 2 роки до стаціонарної аспірантури, захистили кандидатські дисертації і стали викладачами (асистентами).

У 1997 році на кафедрі навчалося вже 20 молодих лікарів: 2 аспіранти, 2 клінічні ординатори та 16 лікарів-інтернів по 2-ох та 1-річній програмах навчання. У цьому ж році МОЗ України, на жаль, скоротило за згодою завідувача кафедри щелепно-лицевої хірургії НМАПО строк навчання за фахом в інтернатурі з 2 років до 1 року, але в той же час виділило на загальну й ортопедичну стоматологію по 1,5 року навчання в інтернатурі!

25.09.1995 р. в НДІ нейрохірургії НАМН України (директор – академік НАМН України Ю.П.   Зозуля) була спільно з нейрохірургами проведена перша планова   черепно-щелепно-лицева   операція видалення доброякісної пухлини основи мозку з доступу через порожнину рота та носу після остеотомії та розведення в боки верхніх щелеп. Надалі почали розроблятися інші нові методи видалення інтра- і екстракраніально розташованих пухлин. У ці ж роки співробітники кафедри стали запрошуватися для участі в операціях у НДІ оториноларингології НАМН України, в тому числі – в онкологічне відділення для видалення розповсюджених пухлин ЛОР-органів і шиї за участю нейрохірургів, що значно підвищило ефективність лікування цієї групи хворих.

Наукові та практичні досягнення співробітників кафедри зумовили те, що в 1996 і 1997 р. завідувач кафедри В.О.   Маланчук брав участь у роботі державних комісій з ідентифікації українських громадян, які загинули в авіакатастрофах на Шпіцбергені (28.08.1996, Норвегія) і в Салоніках (20.12.1997, Греція), за що у складі групи судових медичних експертів одержав подяку Міністра охорони здоров’я України. З Норвегії та Греції В.О. Маланчук організував отримання гуманітарної допомоги: у 1997 р. – з університету м. Осло (Норвегія) отримано стоматологічну установку, у 1998 р. з муніципальної лікарні м. Афіни (Греція) отримано стоматологічну установку, дефібрилятор, наркозний апарат, 2 функціональних ліжка, 2 системи вливання рідин, у 1988 р. – отримано витратні матеріали (шприці, бинти та ін.). Загальна вартість отриманої допомоги – до 80–100 тис. USD.

25.12.2002 р. завідувач кафедри професор В.О.   Маланчук за конкурсом був зарахований завідувачем відділу з питань охорони здоров’я, родини, молоді, фізичної культури й туризму Управління з питань гуманітарної політики Головного Управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України, де працював до 15.04.2005 р. На цій посаді він підготував низку проектів важливих документів з питань гуманітарної політики держави, став державним службовцем 5 рангу. Навесні 2003 р . йому вдалося зберегти для кафедри 5 кабінетів (площею близько 120 кв.м.) на 4 поверсі стоматологічної поліклініки університету, де був розпочатий ремонт, а в 2004 році – на початку 2005 року там були встановлені 4 нові стоматологічні установки. Однак, подальше оснащення цих кабінетів устаткуванням і інструментарієм дещо затяглося.


Робота в держкомісіях з ідентифікації загиблих в авіакатастрофах (вересень, 1996, Норвегія). Д.мед.н. О.В Філіпчук, Головний судмедексперт України професор Ю.П. Шупик, д.мед.н. В.О. Маланчук (Муніципальна лікарня, м. Тромсьо, Норвегія, 1–15.09.1996 р.); В.О. Маланчук і професор Сігрід Квол (університет Осло)

У січні 2000 р. кафедра провела міжнародну конференцію з нагоди 85-річчя професора Ю.Й. Бернадського і 80-річчя з дня заснування кафедри (і стоматологічного факультету). Матеріали конференції видані окремою книжкою «Кафедра на рубежі тисячоліть», куди увійшли також нариси історії факультету і кафедри, біографії завідувачів та професорів кафедри, інші інформативні матеріали, що були підготовлені до святкування 160-річчя Національного медичного університету імені О.О. Богомольця у 2001 р.

У 1996   р. розпочалася робота кафедри разом з МОЗ України щодо юридичного визнання й уведення до переліку лікарських спеціальностей України реально існуючого фаху – «щелепно-лицева хірургія», бо і фахівці кафедри, і понад 500 щелепно-лицевих хірургів країни, і усі стоматологи, які мають оперувати на шиї (зробити трахеотомію, перев’язати сонну артерію, розкрити флегмону) працюють поза правовим полем. 25.05.1999 р. кафедра втретє подала в МОЗ України обґрунтовану заяву (вх. № 22\124) із проханням увести в перелік лікарських спеціальностей нову – «27.6 – щелепно-лицева хірургія», що було підтверджено переданими в міністерство документами з 20 обласних управлінь охорони здоров’я й 7 медичних університетів України. А суть полягала в наступному ( далі – лист Президенту України з метою утвердження фаху «щелепно-лицева хіругія» в Україні ) .

Наявна ситуація у високо спеціалізованій лікарській спеціальності хірургічної стоматології та щелепно-лицевій хірургії, в якій в Україні працює біля 1400 фахівців, примушує звернутися до Вас (Ющенка В.А. – ред.) з наступним.

Так, фах хірургічної стоматології передбачає проведення операцій лише в порожнині рота, а щелепно-лицева хірургія – в тому числі на обличчі, шиї, взяття частин ребер, клубової кістки, кісток і суглобів стопи для пересадки на щелепи та інше. В кожній обласній лікарні існує щелепно-лицеве відділення (в Києві їх аж 6!), вже є кафедри медичних ВНЗ, а самого фаху юридично не існує! А тому лікар у будь-якому випадку, чи буде, чи не буде оперувати на обличчі, шиї, навіть надаючи допомогу по життєвих показаннях, все одно порушує закон та підлягає юридичній відповідальності: у першому випадку за те що вийшов за межі зони своєї фахової відповідальності, а в другому – за ненадання допомоги хворому.

В Росії фах щелепно-лицева хірургія введено у 1995 році. З цього ж року кафедра порушила перед МОЗ питання щодо введення цього ж фаху в Україні, та створення Українського центру ЩЛХ. Ініціативу підтримав Кабінет Міністрів України, який окремим дорученням № 28531/96 від 29.12.1999 року доручив МОЗ розглянути питання щодо впровадження фаху щелепно-лицевої хірургії та створення державного центру щелепно-лицевої хірургії як клінічної бази кафедри НМУ, головної кафедри МОЗ України. Згідно наказу МОЗ України № 9 НДМ від 09.01.2000 року робоча група в складі 5 професорів подала в МОЗ необхідні документи для створення фаху (№22/59 від 09.03.2000 року), і на цьому все закінчилось бо прийшла зміна уряду і доручення колишнього уряду виконано не було.

Втім з 1992 року фахівці НМУ представляли Україну в Раді і конфедерації асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів, інтернаціональній асоціації щелепно-лицевих хірургів. У 1996 році була створена і діє зараз Українська асоціація черепно-щелепно-лицевих хірургів, у 1996 та 1997 рр. фахівці України гідно виконали доручення держави, працюючи в держінстанціях по ідентифікації загиблих в авіакатастрофі у Норвегії (м. Шпіцберген) та Греції (м. Салоніки). Стажування в клініках розвинутих країн пройшли біля 10 фахівців України, доповіді науковців України постійно представлялися на міжнародних наукових форумах.

З 1994 року Україна бере участь у Європейському та світовому процесі уніфікації медиків, підготовки навчання фахівців та лікування хворих, є матеріали щодо стану справ у галузі хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії увійшли в, так звану, «Білу книгу» (1994 р.).

Високий науковий інтерес закордонних фахівців обумовив те що УАЧЩЛХ вже двічі отримувала пропозицію провести у 2007 та потім у 2009 рр. Всесвітні конференції інтернаціональної Асоціації ЧЩЛХ, але в умовах сучасної відсутності фаху та спеціалізованого центру ми змушені були двічі відмовитися від цієї пропозиції.

Нині отримано вже втретє таку ж пропозицію вже на 2011 рік, але й досі фаху немає, державного (міського) центру – немає.

Нинішній міністр охорони здоров’я України М.Є.Поліщук знає цю проблему. Ще в травні 1987 року ми разом оперували хворого з вкрай важкою черепно-щелепно-лицевою травмою, а у 1993 році домовилися про подальший розвиток сумісної роботи.

Вочевидь є в інтересах держави:

– ввести фах щелепно-лицева хірургія

– створити державний центр з ЩЛХ як клінічної бази головної кафедри МОЗ України (при кафедрі хірургічної стоматології Національного медичного університету)

– надати підтримку в розвитку міжнародних стосунків фахівців України із закордонними спеціалістами.

Оптимальне місце для створення центру – колишній будинок опікового центру по вул.Зоологічна 3, який має лекційну аудиторію на 150 місць (біля інституту оторинолорингології, або надбудувати 4 та 5 поверхи старого будинку ЛОР-інституту (по цій же адресі). Це дасть змогу відновити умови праці головної кафедри України, в яких вона працювала з 1963 по 2000 роки.

Тим паче, це питання тільки в 1999 р. тричі обговорювався з міністром охорони здоров’я України (отримана усна згода, у т.ч. – у присутності віце-прем’єр міністра України з гуманітарних питань 30.09.1999р.) і першим заступником міністра.

29.12.1999 р. кафедра отримала підтримку Кабінету Міністрів України (окреме доручення КМ України №28531/96) щодо введення в державі фаху «щелепно-лицева хірургія». Завдяки цьому дорученню за наказом МОЗ України (№ 9-АДМ від 19.01.2000 року) робоча група з 5 завідувачів кафедрами (професор В.І. Вакуленко, м. Одеса; д.м.н. В.О. Маланчук, м. Київ; професор О.Е. Малевич, м. Дніпропетровськ; професор О.В. Рибалов, м. Полтава; професор Г.П. Рузін, м. Харків) розробила та подала в березні 2000 року до МОЗ України пакет потрібних для цього документів. Але відтоді численні звернення до МОЗ та інших установ (у тому числі, до Президента України у червні 2009 р.) результату не дали. Вирішити питання введення до переліку лікарських спеціальностей фаху «щелепно-лицева хірургія» і створення державного або міського центра черепно-щелепно-лицевої хірургії як клінічної бази кафедри, належного оснащення клініки сучасним устаткуванням не вдалося.

Проте і в таких складних умовах кафедра продовжувала всебічну активну роботу. Так, в дуже складних організаційних умовах (найменші площі на 1 студента серед стоматологічних кафедр; наявність лише 9 навчальних кімнат на 14–20 груп студентів, що одночасно перебувають на кафедрі; територіальний розрив кафедри; переведення виробничої практики студентів у 1994 р. з зими на літо та інше) кафедра вела педагогічну роботу з найбільшим серед профільних кафедр контингентом студентів – 3 курси стоматологічного факультету (біля 1200 студентів), 3 медичних факультети (1, 2 та 3 – біля 1200 студентів), військовий факультет (50 студентів), лікарі-інтерни (400–450 осіб) – тобто, всього 2600–2700 студентів.

Перевірка знань студентів, особливо на етапах Державної атестації, були і лишається відповідальним моментом в педагогічному процесі кафедри, визначенні рівня теоретичної та практичної підготовки майбутнього лікаря-стоматолога.

Екзамен у студентки приймають Голова ДЕК проф. О.В. Павленко та член ДЕК, член-кор. НАМН України В.О. Маланчук ( червень, 2014 )

Екзаменатори ДЕК (зліва направо): проф. Л.М. Яковенко, доц. І.Л. Скрипник, проф. О.В. Павленко, проф. В.О. Маланчук ( червень, 2014 )

Протягом ряду років кафедра займала одне з перших місць в університеті з винахідницької роботи, постійно залуч аючи до наукової праці молодь. Форми роботи з молоддю є різними – науковий студентський гурток, чергування студентів в приймальному відділенні клінічної бази, залучення до асистенції на операціях, доповіді на актуальні теми, що дає позитивні результати. Так, у 1999 році вперше в історії НМУ студент-гуртківець кафедри А.В. Копчак посів перше місце в республіканському конкурсі на кращу студентську роботу, в 2001 році посів перше місце в конкурсі на кращу наукову працю серед молодих учених країни, а в 2003 році захистив дисертацію з питань озоно-кисневої терапії.

Загальне фото частини учасників другої міжкафедральної молодіжної науково-практичної конференції (03.2010). Перший ряд –член-кор. НАМН, проф. В.А.Маланчук, член-кор. НАМН, проф. Г.Д.Жабоєдов, проректор НГМУ з наукової роботи, член-кор. НАПН, проф. В.Г.Коляденко, проф. Ю.В.Мітін; другий ряд – студенти, клінічні ординатори, аспіранти, викладачі кафедр

У 2009 та 2010 рр. кафедра сумісно із кафедрами очних хвороб (зав – член-кор. НАМН України, проф. Г.Д.Жабоєдов), кафедрою оторіноларінгології (зав. – проф. Ю.В.Мітін) та Студентським науковим товариством імені О.А. Киселя провели дві міжкафедральні молодіжні науково-практичні конференції, на яких було представлено біля 30 доповідей студентів 2-6 курсу, клінічних ординаторів та аспірантів кафедр. Тези наукових повідомлень були надруковані.

Гуртківці мали виступи на зарубіжних конференціях та форумах: м. Кошице (Словаччина, 2-9 березня 2014 р.), де студентка 5 курсу Гриб Юлія зайняла І місце (працює на кафедрі), м. Батумі (Грузія, 11-13 липня 2014 р.), м. Дубровнік (Хорватія, 17-24 серпня 2014 р.) та Всеукраїнських конференціях з міжнародною участю (Ужгород, Тернопіль, Київ та ін.), а також проводили різноманітні майстер-класи.

Майстер-клас з міжщелепного шинування за Тігірштедтом (21.02.2015 р.)

Майстер-клас «Основні принципи та прийоми місцевопластичних операцій» (15-17 жовтня 2014 р.), Майстер-клас «Різновиди хірургічних швів»

(28 травня 2014 р.)

Ефективність роботи кафедри підтверджує й вихід у 2000–2003   рр. у світ І V -го видання двотомного посібника професора Ю.Й.   Бернадського «Основи хірургічної стоматології й черепно-щелепно-лицевої хірургії» і «Травматологія й відновлювальна хірургія черепно-щелепно-лицевої області» російською та українською мовами, і збільшення числа учнів на кафедрі – громадян інших країн, і захисти дисертацій. Наприкінці 2000 року професор Ю.Й. Бернадський важко занедужав і від активної роботи на кафедрі відійшов.

У 2009 році колектив авторів стоматологічного факультету НМУ і Національної стоматологічної академії (Полтава) за дорученням МОЗ України видав підручник «Основи стоматології» (з відповідним грифом МОЗ) для студентів медичних факультетів вищих медичних навчальних закладів України (редактор – професор В.О.   Маланчук).

В 2011 році кафедра видала підручник «Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія» в 2-ох томах, де висвітлено сучасні питання хірургічної стоматології, досягнення співробітників кафедри та останні методологічні та оперативні підходи в черепно-щелепно-лицевій хірургії. Матеріал, викладений у підручнику, відповідає новій програмі «Хірургічна стоматологія» та «Освітньо-кваліфікаційній характеристиці спеціаліста». Рекомендований Міністерством освіти і науки України, як підручник для студентів ВМНЗ ІІІ-І V рівнів акредитації.

Титульні сторінки національного підручника «Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія», 2011 р.

 

За 1999–2015 рр. пошукувачами та співробітниками кафедри було захищено 4 докторські – В.Г.   Центіло (м.   Донецьк, 2007), Я.П.   Нагірний (м.   Тернопіль, 2009), О.С.   Воловар (м. Київ, 2013), А.В. Копчак (м. Київ, 2014) і 10 кандидатських дисертацій: Н.О.   Довбиш (1999), О.С.   Воловар (2000), О.О.   Астапенко (2001), В.В.   Процик (2001), А.В.   Копчак (2003), О.Л.   Ціленко (Серенкова) (2004), І.П.   Логвіненко (2005), А.   Моддарес (Іран, 2007), М.М.   Чумак (2007), М.А.   Гордійчук (2010), В.М. Єфисько (2011), І.С. Бродецький (2011), Т.В. Добрий-Вечір (2011), І.В. Федірко (2011), Ю.В. Чепурний (2011), І.Г. Скворцова (2012), І. Фаршад (2013), Н.М. Тімощенко (2015). Більшість тем дисертацій зазначених авторів були присвячені найбільш складному розділу спеціальності – реконструктивно-відновлювальній хірургії лицевого черепа та її біологічним аспектам.

Наукові досягнення кафедри зумовили те, що в 2009 році вперше завідувач кафедри професор В.О. Маланчук був запрошений офіціальним опонентом на захист дисертації з питань черепно-лицевої травми за спеціальністю «нейрохірургія» (в НДІ нейрохірургії Національної АМН), а весною 2010 р. – опонентом кандидатської дисертації з питань лікування гайморитів в НДІ оториноларингології (з цієї ж спеціальності).

Заслуговує на увагу й організаційна роботи кафедри. У січні 1998 року була проведена перша Республіканська конференція «Сучасна стоматологія й щелепно-лицева хірургія», у якій взяли участь близько 300 учасників (надруковані тези доповідей).У 1999 році проведена республіканська науково-практична конференція, присвячена 80-річчю утворення кафедри й 85-річчю професора-консультанта кафедри Ю.Й. Бернадського. За результатами її роботи видана книжка «Кафедра на рубежі тисячоліть».

У травні 2004, 2006, 2008, 2010, 2012, 2014 років кафедра та Українська асоціація черепно-щелепно-лицевих хірургів провели міжнародні конгреси з питань дентальної імплантації, в яких взяли участь понад 2000 представників 24 країн світу. Президенти України Л.Д.   Кучма (2004) та В.А.   Ющенко (2006), Голова Верховної Ради України В.М.   Литвин (2010) та інші керівники держави вітали учасників цих міжнародних наукових заходів. У 2009, 2011, 2013 роках кафедра проводила З ’ їзд асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів .

Учасники та організатори ІІІ З’їзду Української асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів (17-18 травня 2013 р., Головний військово-клінічний госпіталь Ордена Червоної зірки МО України)

У січні 2008 році кафедра провела першу іменну науково-практичну міжнародну конференцію, присвячену 120-річчю з дня народження професора С.Н. Вайсблата, в січні 2009 р. – аналогічну конференцію з нагоди 95-річчя з дня народження професора Г.І. Семенченка , в січні 20 11  р. – конференція «Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія», присвячена 90-літтю з дня народження професора В.С. Коваленко, січень 2012 р. – конференція, присвячена щелепно-лицевим хірургам, що приймали участь у ВВВ, січень, 2013 р. – аналогічна конференція, присвячена ветеранам ВВВ, О.М. Короленко та Н.С. Коваль, співробітникам кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії НМУ імені О.О. Богомольця, а також 30 лютого 2015 року відбулася заключна тематична конференція, присвячена 100-річчю з дня народження професора Ю.Й. Бернадського . Була проведена надзвичайно кропітка та глибока робота по вивченню житт євого та науков ого шлях у професорів, щелепно-лицевих хірургів, їхн ього вклад у в розвиток спеціальності.

Наукові матеріали всіх цих заходів були надруковані окремими книжками, розіслані в усі медичні бібліотеки України, центральні бібліотеки країн СНД та провідним професорам щелепно-лицевим хірургам країн СНД та отримали їхню високу оцінку.

Серія збірників матеріалів тематичних конференцій, проведених кафедрою (2008-2015 рр.)

Учасники конференції, присвяченої 120-літтю з дня народження професора С.Н.Вайсблата (11.01.2008). Перший ряд: доц. Н.С.Коваль, ас. Л.В.Назаренко, ас. В.І.Козлюк. Присутні: проф. А.В.Борисенко, проф. Г.П.Рузін, проф. В.І.Куцевляк, проф. О.В.Рибалов, проф. П.І.Ткаченко, проф. В.А.Маланчук, проф. А.В.Савичук, доц. Я.А.Кульбашная, доц. К.Я.Передков, доц. І.Ю.Гарляускайте, доц. О.І.Остапко, студенти, аспіранти, лікарі.

Учасники конференції, присвяченої 95-літтю з дня народження професора Г.І.Семенченка (23.01.2009). Перший ряд: ас. Е.М.Логаноська, проф. Г.П.Рузін, проф. О.Є.Малевіч, ас. Л.В.Назаренко, зав. щелепно-лицевим відділенням Херсонської обласної лікарні М.А.Лукьяненко. Другий ряд: доц. Ф.Ф.Возний, доц. Я.П.Нагірний (Тернопіль), ас. О.М.Сенніков (Одеса), ас. Н.А.Березівська, ас. А.В.Копчак, зав.від., полковник Ю.В. Федірко, аспіранти, магістранти, клінічні ординатори, студенти-кружківці, лікарі.

Значущість та неординарність щелепно-лицевої ділянки, не тільки як складної анатомо-топографічної області, а і паспортної частини зубо-щелепної системи організму, фактору психологічної нестабільності хворого є беззаперечною. І недарма влучно висловився відомий вчений, професор Ю.Й. Бернадський: «Лицо штанами не прикроешь», 100-річчю з дня народження якого кафедра присвятила нещодавню тематичну конференцію, яка відбулася 30 листопада 2015 року.

Пам’ять про вчителя, колегу, видатного щелепно-лицевого хірурга відновили з років у своїх спогадах декан та завідувачі кафедр стоматологічного факультету, робітники бібліотеки, всі бажаючі. Впродовж конференції діяла виставка наукових робіт та працю Ю.Й. Бернадського. Захід отримав позитивну оцінку серед співробітників кафедр та лікарів Стоматологічного медичного центру НМУ імені О.О. Богомольця в аспекті виховання молоді, наслідування принципів моралі, дисципліни, відданності улюбленій справі. І надзвичайно є показовим, що кафедра віддає належне історичній цінності, досвіду поколінь у вигляді шанування професорів, ветеранів, хіругів та проведенні вже 6-ої науково-прктичної конференції «Сучасна стоматологія та щелепно-лицева хірургія» з циклу тематичних заходів.

Учасники конференції, присвяченої 100 -літтю з дня народження професора Ю .Й. Бернадського (30.01.20 15 ). Перший ряд: проф . Л .М. Яковенко , член-кор. НАМН України . Л .В. Харьков , проф. П. С . Фліс , проф. Л. О . Хоме нко, Другий ряд: доц. Ф.Ф. Возний, доц. О.О. Астапенко, доц. К.Я. Передков, проф. О.С. Воловар, член-кор. НАМН України, проф. В.О. Маланчук, проф. С.М. Шувалов (Вінниця), проф. С.Н. Аветіков (Полтава), проф. О.І. Остапко, доц. Кульбашна Я.А., історик медицини, лікар Ю. Віленський, доц. С.С. Поліщук, доц. І.В. Яценко, доц. О.Л. Ціленко, аспіранти, магістранти, клінічні ординатори, лікарі.

В цей же час (з 2008 р.) внаслідок зменшення кількості пацієнтів в амбулаторії кафедра організувала телевізійні трансляції з планової операційної зали до навчальної кімнати з двостороннім зв’язком хірурга та студентів.

Відеотрансляція операції в учбову кімнату кафедри

На сьогодні завдячуючи сучасним технологіям та інформаційно-технічному прогресу з’явилася можливість проводити запис та on – line відеотрансляцію операцій за рахунок мобільної камери з безпроводним трансляційним модулем, що фіксується на голові.

Беззаперечно дуже важливим є етап планування оперативного втручання. Вивчення та аналіз компютерної томографії за допомогою пакету спеціалізованого програмного забезпечення вже давно став доступним та однозначно інформативним методом додаткового обстеження. Та інколи недостатньо провести розрахунки та оцінити щелепно-лицеву ділянку у вигляді зрізів у трьох взаємноперпендикулярних площинах. Матеріально-технічні можливості кафедри на сьогодні за допомогою принтеру для швидкого прототипування дозволяють створювати стереолітографічні моделі різного типу складності, що використовуються у складних реконструктивно-відновних втручання.

У травні 2009 року на базі Центрального військового госпіталю Міністерства оборони України в м.   Києві, в якому у Х I Х столітті працював професор Ю.К.   Шимановський (автор монографії «Операции на поверхности человеческого тела» (1865), 150 років з дня виходу в світ кафедра відзначатиме в травні 2015 року), а в ХХ ст. – С.С.   Тігерштедт (який створив систему назубних шин для лікування переломів щелеп, якій в 2015 році виповнюється 100 років), буде проведено І V З’їзд черепно-щелепно-лицевих хірургів України (з міжнародною участю) з виданням друкованих матеріалів.

Щодо міжнародної діяльності, то у вересні 2008 року делегація кафедри у складі 4-х осіб, на чолі із професором В.О.   Маланчуком, взяла участь у роботі ХІХ конгресу Європейської асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів (Болонья, Італія). Два молоді викладачі і один клінічний ординатор кафедри познайомилися з багатьма видатними фахівцями світу, прослухали їх доповіді, були представлені президенту цієї Асоціації професору Л.   Клаузеру (Італія) і рекомендовані до вступу в цю Асоціацію.

Рада Європейської асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів. Представник України – проф. В.О. Маланчук (Італія, Болонья, 2008)

Після засдання Ради EACMFS (Болонья, Італія, 2008): Генеральний директор EACMFS , проф. Джон Лоурі (Англія), проф. В.О. Маланчук (Україна), Президент EACMFS 2006-2008 проф. Луїджи Клаузер

У 09-12 вересня 2010 року делегація кафедри в складі з 4 осіб (член-кор. НАМН України, проф. В.О. Маланчук, доц. А.В. Копчак, ас. І.П. Логвиненко, ас. Ю.В. Чепурний) взяла участь в роботі ювілейного ХХ конгресу цієї ж асоціації в м. Брюгге (Бельгія), де було зроблено одне усне повідомлення та 3 електронних доповіді, відвідані майстер-класи.

Урочистий прийом у президента ЄАЧЩЛХ професора Моріса Момертса

На урочистій вечері з нагоди відкриття конгресу проф. А.В. Щипський (РФ), проф. С.І. Тарасенко (РФ), проф. Х. Обвегезер (Швейцарія), проф. В.О. Маланчук (Україна)

З вересня 2007 року лаборант кафедри Г.Г.   Пилипюк вперше в історії університету розпочав у складі групи з 6 осіб чотирирічне навчання в аспірантурі Каролінського університету (Швеція, Стокгольм), де виконує наукову роботу з питань репаративного остеогенезу.

Лекція проф. В.О. Маланчука в Каролінському університеті (26.05.2009)

30 листопада 2012 р. аспірант Г.Г. Тур захистив кандидатську дисертацію у Каролінському інституті (Швеція) на тему: «Інженерія кісткової тканини черепно-щелепно-лицевої ділянки біосумісними матеріалами». Наукові керівники: д-р Іон Ткаченку (КІ, Швеція), доц. Мікаель Вендель (КІ, Швеція), проф. Маланчук В.О. (НМУ імені О.О. Богомольця, України). Оцінка захисту – «високий рівень» ( high level ).

У цьому ж університеті 26.05.2009 р. професор В.О. Маланчук прочитав колегам годинну лекцію з фаху, відповів на запитання та спілкувався з науковцями з актуальних питань фаху. У 2009 р. в Університет м. Осло (Норвегія) поїхала вивчати норвезьку мову з подальшим навчанням за фахом інтерн О. Зіновченко.

Г.Тур з офіційними опонентами з української та шведської сторін

Обкладинка та перша сторінка дисертаційної роботи

Г. Тура (Пилипюк)

 

У червні 2009 р. студентка медичного факультету університету з Канади Дженіфер Страбел працювала 2 тижні на кафедрі, асистувала викладачам на операціях, за що написала лист-подяку 06.2009 р. ректору НМУ, професору В.Ф. Москаленку.

Студентка з Канади   Дженіфер Страбел (06.2009) зі співробітниками кафедри (клінічний ординатор Ю.В.Чепурний, доцент О.О.Астапенко, проф. В.О.Маланчук)

Наукові та практичні досягнення зумовили те, що 21.08.2000 р. завідувач кафедри В.О. Маланчук був нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, у 2002 р. одержав звання «професор», у 2003 р. був обраний член-кореспондентом Національної академії медичних наук України, а у 2004 р. одержав звання «Заслужений діяч науки й техніки України».

Орден «За заслуги» (2000) Почесне звання «Заслужений діяч

науки і техніки України» (2004)

 

Шлях інтеграції вітчизняної спеціальності в зарубіжний простір продовжувався і делегати від України член-кор. НАМН України, проф. В.О. Маланчук та ас. Н.М. Тімощенко відвідали XXI конгрес ЄАЧЩЛХ, що відбувся 12-15 вересня 2012 року у м. Дубровнік (Хорватія). В роботі конгресу взяли участь близько 1,5 тис. хірургів із 70 країн світу, серед яких фахівці високого рівня, що і сьогодні продовжують розвиток фаху, задають темп та напрямок: H . Obwegeser (Швейцарія), H . Kawamoto , I . Jacson , E . Ellis (США), H . Luhr (Німеччина), L . Clauser (Італія) та інші. Основні тематичні підходи заходу: мистецтво в черепно-лицевій хірургії, краса та психологія, доброякісні ураження кісток обличчя, бісфософнатні захворювання, реконструктивна хірургія обличчя, омолодження обличчя, мікрохірургічна реконструкція голови та шиї, ринопластика, предпротезна підготовка та імплантація, патологія скронево-нижньощелепного суглоба, тканинна інженерія.

Після ключової лекції: проф. Маланчук В.О. (Україна)

та проф. I . Jacson (США)

 

Безумовно в доброзичливій атмосфері здійснювався обмін науковою інформацією та безцінним досвідом, створення нових та використання інуючих контактів з колегами з інших країн.

/p>

Учасники конгресу: проф. О.О. Нікітін Учасники конгресу: prof . Zeilhofer

(Росія), проф. В.О. Маланчук (Україна), H . F . (Швейцарія), проф. В.О.

проф. О.Ю. Дробишев (Росія) Маланчук (Україна), Зубок Д. (України)

 

17 лютого 2012 року кафедру хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії відвідали щелепно-лицеві хірурги з Університету Майямі (Флорида, США) – л-р Ієзус Гомез та л-р Алехандро Вивас-Ройо. Відомі фахівці відвідали практичні заняття зі студентами, ознайомилися з роботою стоматологічного факультету та Стоматологічного медичного центру НМУ імені О.О. Богомольця.

Член-кор. НАМН України В.О. Маланчук, л-р Ієзус Гомез

та л-р Алехандро Вивас-Ройо

 

В своїх лекціях вчені освітили питання сучасних тенденцій лікування поєднаних травм, принципи та послідовність надання медичної допомоги в цмовах багатопрофільного травматологічного центру, відмітили необхідність поглибленого обстеження постраждалого, наявність глибоких знань з анатомії та фізіології, а не лише наявність технічного та матеріального забезпечення закладу.

В другій частині лекторію піднімалися питання дентальної імплантації, взаємодії штучної конструкції та біологічних тканин організму, біології кісткової тканини, її змін в умовах навантажень.

Загальне фото студентів та співробітників кафедри з гостями з університету Майямі (Флорида)

 

Наприкінці зустрічі американські колеги отримали цінні подарунки у вигляді матеріалів конференцій, підручників та навчальних посібників англійською мовою, були вражені українською гостинністю та рівнем теоретичної і практичної підготовки майбутніх фахівців.

Подарунок-презентація Під час екскурсії в стінах кафедри

національного підручника з

хірургічної стоматології та ЩЛХ

колегам з США

Постійна наукова та дружня співпраця із закордонними колегами та суміжними фахівцями продовжується. Вже 11-13 жовтня 2013 року завідувач кафедри професор В.О. Маланчук та доц. О.Л. Ціленко взяли участь у першій міжнародній конференції по орто-фаціальній хірургії та ортодонтії, що відбулася в м. Москва. Крім того з України були присутні 9 ортодонтів. Насичена наукова програма форуму та жвава дискусія черговий раз підтвердили беззаперечність сумісної роботи щелепно-лицевих хірургів та ортодонтів в лікуванні хворих з щелепно-лицевими деформаціями та іншими патологіями реконструктивно-відновної хірургії, доцільність їх предопераційної підготовки та ведення в постопераційному режимі. Питання, що розклядалися на конференції, підтвердили актуальність науково-дослідного напрямку кафедри. В невимушеній атмосфері з член-кор. РАМН О.І. Неробеєвим, проф. В.В. Рогінським, проф. О.З. Топольницьким, проф. О.Ю. Дробишевим, проф. Ю.С. Івановим, деякими іноземними доповідачами були обговорені питання розвитку спеціальності, нові можливості професійного співробітництва.

Учасники конференції: проф. Ю.И. Иванов, доц. О.Л. Ціленко, член-кор. РАМН А.И. Неробеев, проф. В.В. Рогинский, проф. А.И. Дробишев, И.М. Байриков, член-кор. НАМН України В.О. Маланчук

У грудні 2013 року проф. Маланчук В.О. був запрошений для прочитання лекцій студентам Вітебського державного медичного університету (ВДМУ) на тему: «Сучасні погляди на проблему остеомієліта щелеп», в якій висвітлені наукові розробки кафедри у вивченні остеомієліту щелепно-лицевої ділянки, зокрема його токсичної форми. Також білоруські колеги виявили зацікавленість у педагогічному досвіді стоматологічного факультету НМУ, окремі аспекти якого були представлені у лекції «Розвиток професійної компетентності майбутніх лікарів» (доц. Кульбашна Я.А.).

Центральний корпус ВДМУ

29.04.2010 р. Вчена Рада університету рекомендувала комплекс наукових праць співробітників кафедри з питань біологічного обґрунтування реконструктивно-відносних операцій для участі в конкурсі на одержання Премії Національної АМН України з питань регенеративної щелепно-лицевої хірургії (В.О.   Маланчук, В.С.   Астахова, О.С.   Воловар, І.П.   Логвиненко, О.Л.   Ціленко).

У 2004–2005 рр. кафедра за рейтингом університету посіла 3 місце, у 2007–2008 рр. – 5 місце з 48 серед інших клінічних кафедр НМУ.

Усього за час роботи на кафедрі було захищено докторських дисертацій – 24, кандидатських – 97; опубліковано підручників, монографій, збірників тез доповідей – 50; авторських посвідчень і патентів понад 215; наукових публікацій понад 1450; організовано конференцій, конгресів, з’їздів, у тому числі з міжнародною участю – 19.

Cпівробітники кафедри (травень, 2010). 1 ряд: лаборант Т.В. Волкова, доцент К.Я. Передков, доцент Я.А. Кульбашна, доцент С.А. Усенко, доцент О.С. Воловар, професор В.О. Маланчук, асистент Е.Н. Логановська, доцент Ф.Ф. Возний, доцент І.Ю. Гарляускайте, асистент Н.А. Березовська.  
2 ряд: асистент Д.В. Топчій, старший лаборант Н. Тімощенко, асистент Т.В. Добрий-Вечір, старший лаборант О. Чайкін, асистент О.Л. Ціленко, старший лаборант В. Магльона, асистент І.Г. Скворцова, асистент А.В. Копчак, аспірант І.С. Бродецький, клінічний ординатор Ю.В. Чепурной, асистент Т.В. Салогуб, асистент М.А. Гордійчук, старший лаборант Л. Павловский, асистент М.Ю. Місько, старший лаборант Е. Жуковцева.

З огляду на багатогранну роботу кафедри, складність спеціальності, значні наукові досягнення й вимоги часу, у червні 2005 року кафедра подала на ім’я ректора університету прохання про зміну назви кафедри й можливе перейменування її на «кафедру хірургічної стоматології, щелепно-лицевої пластичної хірургії та імплантації».

Це рішення наради співробітників кафедри було підтримано методичною комісією стоматологічного факультету та університету. У 2006–2007 рр. кафедра працювала під цією назвою, але потім вона була замінена на назву, яка існує й сьогодні: кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії.

За нових умов кафедра продовжує бути головною («опорною») серед профільних кафедр МОЗ України. Видано п ідручники англійською мовою – підготовлений до друку), її фахівці є відповідальними за роботу служби санітарної авіації за профілем, із 1985 року працюють нас 0,5 ставки щелепно-лицевими хірургами в лікарні швидкої допомоги м. Києва.

З 21 січня 2013 року по 23 березня 2014 року у відділені КМКЛ № 12 за ініціативи керівництва були створені спеціалізовані бригади надання медичної допомоги постраждалим в центрі столиці, забезпечено цілодобове чергування висококваліфікованих фахівців, в т.ч. і співробітників кафедри сумісно з роботою волонтерів, що постачали продукти, медикаменти, засоби першої необхідності.

Посилений режим було введено 18-20 лютого 2014 року. Робота проводилася суміжно з лікарями інших спеціальностей (судинні хірурги, травматологи, офтальмологи, нейрохірурги, невропатологи, нейрохірурги, реаніматологи, щелепно-лицеві хірурги).

Всього з 21.12.2013 р. по 23.03.2014 р. було приянято 33 хворих (самозвернення – 14, каретою швидкої допомоги – 19), з них із запальними процесами – 7 хворих, вогнепальними пощкодженнями – 7, невогнепальними – 14. Видалено 12 сторонніх тіл з глибких відділів обличчя. Госпіталізовано до відділення – 12 хворих, амбулаторне лікування отримував 21 хворий. Також невідкладна медична допомога надавалася співробітниками кафедри в інших локаціях (ас. Чепурний Ю.В. разом з іншими спеціалістами оперував постраждалого, ас. Березовська Н.А. надавала допомогу пораненим на Майдані Незалежності).

Також свою солідарність з нами, співчуття та слова підтримки виразили закордонні професори: професор У.Т. Таїров (Таджикістан), професор Christian Lindqvist (Англія)

03 грудня 2014 року член-кореспондент НАМН України, професор Маланчук В.О. прочитав на симпозиумі лекцію “Особливості надання хірургічної стоматологічної допомоги у військовий час і надання невідкладної медичної допомоги” в рамках лекторію виставки “Стоматологія – 2014” Асоціації стоматологів України та Української асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів, довівши до відома присутніх лікарів та колег актуальну інформацію по постраждалим в зоні АТО, яким була надана стоматологічна допомога та зупинившись на деяких особливостях війських дій та надання першої медичної допомоги так званої «гібридної війни».

Доповідь була основана на фактах та клінічному матеріалі, що стосується постраждалих під час протистоянь на Майдані та поранених в зоні АТО. В світлі останніх подій операції бійцям АТО здійснюються і по сьогодні…

Видалений металевий осколок із м яких тканин привушно-жувальної ділянки

 

Поранений зона АТО, видалення дробу зі щоки

 

 

Боєць АТО К., 32 років, поранений снайпером

 

Боєць АТО Т., 37 років, поранений снайпером,

проведена ПХО та остеосинтез (Дніпропетровськ)

 

Поранений, зона АТО: санація рани

 

Видалені фрагменти нижньої щелепи та фіксатори

 

Хворому проведено секвестректомія, остеосинтез, пластика подрібненою аутокісткою (клубова кістка), досягенуто збільшення обєму порожнини рота, відновлена нормальна форма обличчя

 

Подяка член-кор. НАМН України, проф. Маланчуку В.О. від бійця АТО

 

На сьогоднішній день штат кафедри налічує 2 професорів, 8 доцентів, 23 асистенти, 8 асистентів-сумісників, аспірантів – 4, клінічних ординаторів – 3, старших лаборантів – 7, лаборантів – 5. Проводиться активна лікувально-консультативна робота, громадська та організаційна діяльність, інтенсивний педагогічний процес.

1

12-16 вересня 2016 року делегація кафедри взяла участь у роботі XXIII конгресу Європейської асоціації черепно-щелепно-лицевих хірургів, були присутні представники з 78 країн світу. Наукова частина заходу була представлена 430 усними доповідями та 938 постерами.

2

Делегація щелепно-лицевих хірургів з України (співробітники НМУ імені О.О. Богомольця: член-кор. НАМН України, проф. Маланчук В.О., проф. Воловар О.С., проф. Кульбашна Я.А., доц. Бродецький І.С., доц. Логвиненко І.П., асп. Гусейнов А.Н. та Дахно Л.О. (приватна практика))

3

Окрім постерних докладів доцент Бродецький І.С. та аспірант Гусейнов А.Н. представили 2 усні доповіді: «Остеомієліт кісток основи черепу у наркотично залежних хворих» та «Оцінка тяжкості та прогнозування уламкових переломів нижньої щелепи».