НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра гігієни та екології №2

Історія кафедри

1.jpg

Володимир Якович Підгаєцький

(1889-1937)

Перша в Україні кафедра гігієни праці та професійних захворювань була організована у 1923 році в Київському медичному інституті. Вона мала назву – “кафедра професійної гігієни”. ЇЇ очолив професор Володимир Якович Підгаєцький (1889-1937), під керівництвом якого на кафедрі проводилась наукова робота, спрямована, в основному, на вивчення проблем гігієни праці в сільськогосподарському виробництві, на промислових підприємствах м. Києва. Проводились дослідження з фізіології праці, зокрема вивчались механізми виникнення втоми. В.Я.Підгаєцький – автор першого в Україні підручника “Гігієна праці” (1929), перших навчальних планів і робочих програм з гігієни праці, курсу лекцій і методичних розробок практичних занять з цієї дисципліни.

У 30-ті роки XX ст. в Україні відкривається низка науково-дослідних інститутів та лабораторій гігієни праці і профзахворювань (у Харкові в 1923 p., Дніпропетровську в 1924 p., у Києві в 1925 p.). Зрозуміло, що ефективне функціонування санітарно-епідеміологічної служби і згаданих науково-дослідних установ було неможливим без підготовки висококваліфікованих наукових та практичних кадрів. Це завдання з успіхом почала виконувати кафедра гігієни праці Київського медичного інституту. Кафедру після репресії професора В.Я. Підгаєцького очолив доцент В.А.Лебедєв (1882-1952). До початку Великої Вітчизняної війни під його керівництвом на кафедрі проводились токсиколого-гігієнічні дослідження отрутохімікатів сільськогосподарського призначення, продовжувались гігієнічні дослідження умов праці і розробка заходів по їх оздоровленню на промислових підприємствах Києва.

У 30-40 роки на кафедрі продовжувалось удосконалення навчально-педагогічного процесу, чому сприяла організація в 1930 р. санітарно-гігієнічного факультету.

У роки Великої Вітчизняної війни під час евакуації у м. Челябінськ в Київському медичному інституті функціонував лише один факультет – лікувально-профілактичний, а профільні гігієнічні кафедри були об’єднані в кафедру загальної гігієни.

Medved_L_I.gif

Лев Іванович Медвідь

(1905-1982)

 

Після повернення Київського медичного інституту з евакуації в грудні 1943 р. в його складі відновлено санітарно-гігієнічний факультет, а кафедру гігієни праці очолив Л.І.Медвідь (1943-1952).

З його ініціативи основним напрямком наукової діяльності кафедри стало поглиблене санітарно-токсикологічне вивчення ртутьорганічних, хлорорганічних та інших синтезованих на той час отрутохімікатів, у проваджуваних у сільськогосподарське виробництво для боротьби з шкідниками та збудниками хвороб сільськогосподарських культур

 

Г.Х. Шахбазян

( 1896-1982 )

 

У 1952 р. кафедру гігієни праці Київського медичного інституту очолив професор Г.Х.Шахбазян.. Відповідно до нової навчальної програми (1953-1955) кафедра приділяла велику увагу вдосконаленню викладання. Кафедра та її керівник були ініціаторами самостійної роботи студентів санітарно-гігієнічного факультету на промислових підприємствах. У ці роки кафедра посилила свою діяльність з підготовки кадрів через аспірантуру. У зв’язку з цим виникла потреба в організації спеціальної лабораторії для проведення експериментальних робіт. Така лабораторія зусиллями аспірантів В.С.Бурого і І.В.Савицького була створена в 1954 р. Були сконструйовані і встановлені оригінальні експериментальні камери, обладнана лабораторія для дослідження умовних рефлексів, розроблені способи створення і регулювання постійної концентрації речовин, що вивчались, у повітрі камер, методи відбору проб повітря для його аналізу та ін.

Розвиток вчення про гігієну виробничого мікроклімату неможливо уявити без фундаментальних робіт Г.Х.Шахбазяна. Під його керівництвом на кафедрі і в Київському інституті гігієни праці і профзахворювань розроблялись методи дослідження параметрів мікроклімату, прилади для визначення температури, вологості, рухомості повітря, теплового випромінювання, методи вимірювання температури тіла і шкіри у виробничих умовах, а головне – методологія комплексної оцінки виробничого мікроклімату. Г.Х.Шахбазян один з перших висунув тезу і застосував її в наукових розробках і практичних підходах, згідно з якою основним критерієм оцінки впливу виробничого мікроклімату є стан фізіологічних функцій організму.

 

А.М.Шевченко

(1929-2010)

 

1972 до 1993 pp. кафедрою гігієни праці і профзахворювань завідував професор А.М.Шевченко – випускник санітарно-гігієнічного факультету КМІ.

У ці роки були продовжені традиційні для кафедри наукові дослідження з проблем гігієни і токсикології засобів захисту рослин і розгорнуті нові наукові напрямки – гігієна праці у машинобудівній і хімічній промисловості, гігієна і токсикологія хімічних чинників при виробництві і застосуванні синтетичних полімерних матеріалів (полівінілхлоридних, фенол-формальдегідних, епоксидних).

На кафедрі впродовж багатьох років проводились дослідження, присвячені проблемам жіночої праці у ряді галузей промисловості. Розроблені методичні рекомендації з оздоровлення умов праці жінок і працевлаштування вагітних у нафтохімічній промисловості, сажовому виробництві і підприємствах з видобутку і переробки ртуті (Г.О.Гончарук).

На кафедрі в ці роки приділялась велика увага навчальне-методичній роботі, удосконаленню педагогічної майстерності співробітників, розробці нової навчально-методичної документації. У 1986 р. вийшло з друку “Руководство к практическим занятиям по гигиене труда”, а в 1993 р. підручник “Гігієна праці”. У 2000 р. здійснено друге видання цієї книги.

Співробітниками кафедри на чолі з професором А.М.Шевченком розроблені методичні вказівки по запобіжному та поточному санітарному нагляду в промисловості та сільському господарстві (1975, 1987), з організації виробничої практики студентів (1986, 1989), з первинної спеціалізації з гігієни праці (1986), з гігієнічної оцінки фізичних факторів виробничого середовища (1991) та ін.

 

Олександр Петрович Яворовський

(1956 р.н. )

З 1993 р. кафедрою завідує професор О.П. Яворовський. Пройшов на кафедрі шлях аспіранта, асистента, доцента, захистив докторську дисертацію на тему: “Гігієна праці при виробництві і переробці епоксидних смол і пластмас” (1990). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений діяч науки і техніки України, автор 341 наукових праць, у тому числі 18 книг (монографій, підручників, посібників, словників). Підготував 12 докторів та кандидатів наук. Результати наукових досліджень, виконаних на кафедрі під керівництвом О.П. Яворовського, лягли в основу наукового обґрунтування ГДК; групи епоксидних смол, клеїв на їх основі та інших сполук, “Санітарних правил при виробництві і застосуванні епоксидних смол та матеріалів на їх основі” (1990), методичних вказівок “Гигиенические требования к условиям труда и профилактика заболеваний у работающих в производстве эпоксидних смол и пластмасс на их основе” (1988), Держстандарту України № 2093 1992 р. “Смоли епоксидно-діанові неотверджені” тощо.

За ініціативою О.П. Яворовського кафедра гігієни праці і професійних хвороб з 2008 року займається дослідження м умов праці працівників зайнятих виробництвом та застосуванням нанометалів при різних технологіях синтезу, вивчається біобезпека наноматеріалів по відношенню до різних біологічних об’єктів.

 

ІСТОРІЯ КЛІНІКИ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ КАФЕДРИ ГІГІЄНИ ПРАЦІ

В 1960 р. з ініціативи проф. Г.Х. Шахбазяна при кафедрі гігієни праці був заснований курс професійних захворювань для викладання професійної патології студентам санітарно-гігієнічного факультету.

Efrem_Lihtenshtejn.jpg

Ліхтенштейн Єфрем Ісаакович

(1910-1973)

 

В 1969 р. вводиться викладання професійної патології для студентів лікувального і педіатричного факультетів. Першим організатором і фундатором курсу профпатології стає відомий вчений і клініцист проф. Є.І. Ліхтенштейн (1910-1973). Єфрем ІсааковичВ 1936 році з відзнакою закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту. З 1936 року – аспірант кафедри терапії Київського інституту удосконалення лікарів, після закінчення якої був зарахований асистентом кафедри. Під час Великої Вітчизняної війни майор медичної служби. Приймав участь в битві під Сталінградом, відзначений урядовими нагородами.

Велику увагу Е.І. Ліхтенштейн приділяв вихованню та підготовці високваліфікованих фахівців-профпатологів.

З 1959 р. очолює кафедру терапії санітарно-гігієнічного факультету, з 1960 – терапевтичну клініку професійних захворювань. Доктор медичних наук і професор з 1959 року.

Напрямки наукової діяльності: патогенез і терапія бронхіальної астми, інфаркти міокарду і легень, легенева та серцева недостатності, неспецифічні реакції в клініці профзахворювань, питання лікарської етики та деонтології.

p51.jpg

Черкас Олена Валеріанівна

(26.04.1914 – 5.10.1993)

В 1973 році, після смерті Є.І.Ліштенштейна, виконувати обов’язки завідувача курсом професійних захворювань була призначена О.В.Черкас.

Закінчила лікувальний факультет Смоленського медичного інституту в 1937 році. З 1937 по 1940 рік клінічний ординатор кафедр інфекційних хвороб Смоленського медінституту. З 1940 по 194 рік ординатор 1-ї області клінічної лікарні м. Смоленська. З 1941 по 1948 рік асистент кафедр: інфекційних хвороб Свердловського медичного інституту, а з 1948 г 1952 рік асистент кафедри госпітальної терапії цього ж інституту. В 1950, році захистила кандидатську дисертацію “Рецидиви брюшного тифу паратифів”. З лютого 1952 року переведена на посаду асистента кафедри терапії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту. З 1959 року переведена на посаду в.о. доцента цієї ж кафедри. З 1960 року – асистент курсу профзахворювань кафедри гігієни праці та про захворювань. З 1979 по 1987 рік -лікар-терапевт терапевтично відділення МСЧ заводу ім. Артема.

Нагороджена: 1945 рік – медаль “За доблестный труд в Великой Отечственной войне”, 1978 рік – медаль “Ветеран труда”. 1982 рік – медаль “В пам’ять 1500-летия Киева”

p52.jpg

Плєнов Микола Миколайович

(1924-1994)

 

В 1973 році завідувачем курсу профзахворювань призначено доцента М.М. Плєнова. Трудову діяльність почав у роки Великої Вітчизняної війни. В липі 1942 р. служив старшим ветеринарним лікарем 719 стрілкового полку 67 стрілкової дивізії Біломорського військового округу.

В 1947 р. поступив на лікувальний факультет Київського медичної інституту, який закінчив з відзнакою в 1952 р. Після закінчення інституту – аспірант кафедри терапії санітарно-гігієнічного факультету. Наукова проблематик діагностика захворювань печінки та жовчовивідних шляхів. В 193 р. під керівництвом професор Ліхтенштейна Є.І. захистив кандидатську дисертацію “Дисоціація клітинних елементів жовчі та її діагностична роль”. В 1955 р. почав викладацьку діяльність. З 1967 р. – доцент кафедри терапії санітарно-гігієнічного факультету.

Наукова діяльність присвячена вивченню та впровадженню в клінічну практику функціональних методів дослідження серцево-судинної системи. З початку 1970-х pp. практична діяльність Плєнова М.М. пов’язана з питаннями професійної патології.

Результати науково-дослідницької діяльності Плєнова М.М. знайшли відображення в більш ніж 150 наукових працях.

Завдяки постійному вдосконаленню спеціальних знань та навичок Плєнов М.М. став висококваліфікованим лікарем-інтерністом та профпатологом, який проводив велику лікувально-консультативну роботу не тільки в керованій ним клініці, але й в інших медичних закладах м. Києва. З 1971 р. по 1974 р. обіймає посаду головного терапевта Міністерства Охорони здоров’я Української РСР.

Неодноразово нагороджувався Почесними Грамотами Міністерства Охорони здоров’я та Київського медичного інституту.

Завдяки М.М. Плєнову, який значно розширює науково-педагогічні можливості курсу, в клініці профпатології відкривається очна аспірантура, інтернатура.

Парпалей Іван Олександрович

(1946 р.н.)

З 1992 року завідувачем курсу профзахворювань призначено І.О.Парпалея.

Закінчив з відзнакою санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту в 1971 p., проходив аспірантуру при клініці профзахворювань кафедри гігієни праці та профзахворювань (1971-1974).

Асистент курсу профзахворювань з 1975 року; доцент курсу профзахворювань з 1991 року. В 1992 році захистив докторську дисертацію з 2-х спеціальностей: 14.01.02 – внутрішні хвороби та 14.02.01 – гігієна, медичні науки. Завідувач курсу професійних захворювань з 1993 року.

Звання професора присуджене в 1994 році. З 1994 р. головний профпатолог м. Києва, керівник Міського центру профпатології, член Проблемної Комісії України з “Профпатології”, заслужений лікар України (2000 p.). Автор понад 150 публікацій, співавтор 3 підручників, 2 патентів, 12 раціоналізаторських пропозицій. Наукові напрямки роботи: вивчення патогенетичних та клінічних особливостей вібраційної хвороби, організація профпатологічної служби в м. Києві та на Україні.