Кафедра гігієни та екології

Історія кафедри

У Києві викладання гігієни на медичному факультеті розпочалось в університеті Св. Володимира на кафедрі державного лікарезнавства разом з судовою медициною, лікарським законодавством і ветеринарною поліцією з епізоотичними хворобами з 1842 року . Першим керівником кафедри державного лікарезнавства в січні 1842 року призначено професора Віденської медичної академії Івана Федоровича Леонова. Цю посаду він займав до 1853 року.

В подальшому кафедру очолювали: професор Мерінг Фрідріх Фрідріхович (в 1853-1857 рр.); професор Ергард Федір Федорович (в 1857-1871 рр.). Як окремий курс при кафедрі державного лікарезнавства гігієну читали адьюнкт Х.Я. Гюббенет та доцент А.І. Слободзинский.

Раді університету Св. Володимира належить ініціатива першого в Європі офіційного рішення від 15 жовтня 1864 року щодо створення окремої кафедри гігієни. Ініціатором його був професор університету Св. Володимира А.П. Вальтер. Це рішення підтримали Московський, Харківський, Казанський університети та Петербурзька медико-хірургічна академія.

Рішення щодо створення окремої кафедри гігієни в університеті Св.Володимира Міністерством народної освіти у 1865 р. було офіційно затверджено.

У 1871 році заснована кафедра медичного факультету університету Св. Володимира під назвою “кафедра гігієни, медичної поліції, медичної географії і статистики”. Ця перша гігієнічна кафедра у майбутньому стала кадровою, теоретичною та науковою основою для створення наступних кафедр нинішнього Національного медичного університету імені О.О. Богомольця:

– кафедри мікробіології, вірусології та імунології (1918 p.);

– кафедри гігієни праці та професійних захворювань (1923 p.);

– кафедри соціальної медицини та охорони здоров’я (1924 p.);

– кафедри епідеміології (1932 p.);

– кафедри комунальної гігієни та екології людини (1935 p.);

– кафедри гігієни харчування (1935 p.);

– кафедри гігієни дітей та підлітків (1925 p., 1935 p., 1944 p.).

 

Засновником та завідувачем першої в Україні кафедри гігієни університету Св. Володимира у 1871-1893 роках та гігієнічної лабораторії з 1875 року стає Субботін Віктор Андрійович, доктор медицини з 1869 pоку, професор з 1872 pоку та декан медичного факультету в 1884-1887 роках.

 

ЗАВІДУВАЧІ КАФЕДРИ ГІГІЄНИ ТА ЕКОЛОГІЇ

 

Субботін Віктор Андрійович (01.03.1844-17.09.1898)

Описание: http://nmu.edu.ua/img/kaferd/p05-1.jpg Організатор санітарної служби м. Києва.

Його основна наукова діяльність присвячена гігієнічним проблемам водопостачання та водовідведення, якості води водойм, гігієни населених місць, гігієни харчування, методиці викладання гігієни. При кафедрі гігієни університету Св. Володимира професор В.А.Субботін організовує першу в Україні гігієнічну лабораторію. З 1875 року він впроваджує експериментальні методи дослідження. Професор В.А.Субботін завідує кафедрою у 1871-1893рр. Він є автором понад 40 наукових праць, серед яких чільне місце займає перший вітчизняний підручник з гігієни.

 

 

 

 

Орлов Володимир Дмитрович (26.05.1856-1919)

Описание: http://nmu.edu.ua/img/kaferd/p05-3.jpg Професор В.Д. Орлов у 1905 році публікує “Пособие к практическим занятиям по гигиене и медицинской полиции”, яке знайомить студентів з основними методами гігієнічних досліджень і використовується, у ролі одного з базових підручників.

Професор В.Д. Орлов впроваджує практичні заняття з гігієни як обов’язковий компонент навчального процесу, організовує виїзні заняття екскурсійного характеру для ознайомлення з діяльністю санітарних установ міста.

Професор В.Д. Орлов є доктором медицини з 1886 p., завідувачем кафедри гігієни університету Св. Володимира у 1893-1914 pp.

Він вперше організував систематичний санітарно-лабораторний нагляд за річковим водопроводом в м. Києві.

 

 

 

Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович (14.02.1857-27.11.1947)

Описание: http://nmu.edu.ua/img/kaferd/p05-5.jpg В 1903 році на базі кафедри організовано приват-доцентський курс з епідеміології та санітарної статистики для студентів 4 і 5 курсів, який читав професор О.В. Корчак-Чепурківський. Саме цим приват-доцентським курсом були закладені основи соціальної гігієни, гігієни праці та епідеміології.

О.В. Корчак-Чепурківський – академік АН України з 1921 p., професор з 1918 p., доктор медичних наук з 1898 p., завідувач кафедри загальної гігієни КМІ в 1918 -1923 рр., Міністр охорони здоров’я України за часів уряду УНР в 1918-1919 р. Він є засновником соціал-гігієнічного напрямку медицини в Україні. Фахова діяльність професора О.В. Корчак-Чепурківського була присвячена переважно питанням соціальної гігієни, епідеміології, гігієни населених місць.

 

 

 

Описание: http://nmu.edu.ua/img/kaferd/p05-2.jpg

Скворцов Ірінарх Поліхронієвич (1847-1921)

З 1906 навчального року за клопотанням професора В.Д. Орлова при кафедрі гігієни студентам пропонується приват-доцентський курс з епідеміології та санітарної поліції, який висвітлював практичну направленість санітарно-гігієнічної діяльності лікаря. Читав цей курс заслужений ординарний професор І.П. Скворцов.

 

 

 

 

 

 

Добровольський Костянтин Ерастович (11.05.1867-Описание: http://nmu.edu.ua/img/kaferd/p05-4.jpg 13.12.1946)

Доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загальної гігієни університету Cв. Володимира та КМІ в 1914-1922 pp. та в 1932-1941 pp., завідувач кафедри шкільної гігієни КМІ в 1944-1946 pp. К.Е.Добровольський вперше в санітарній практиці використав визначення титру кишкової палички як показника забрудненості води. Одним з перших К.Е.Добровольський звернув увагу на можливість використання озону для знезараження питної води та провів відповідні експериментальні дослідження.

 

 

 

 

Удовенко Володимир Васильович (1881-08.12.1937)

Описание: http://nmu.edu.ua/img/kaferd/p05-6.jpg Доктор медичних наук, професор, член президії медичної секції АН України, завідувач кафедри загальної гігієни КМІ в 1923-1929 pp. Професор В.В. Удовенко головним напрямком науково-дослідної діяльності мав наукову розробку питань гігієнічного забезпечення сільського життя, гігієнічних аспектів будівельних матеріалів та житлового будівництва в Україні. Він розробив методику наукового досліду вентиляційних властивостей будівельних матеріалів. Професор В.В. Удовенко був організатором україномовного навчання в КМІ, головою комісії Київського медичного інституту з “українізації”.

Методологічний досвід викладання профілактичних дисциплін в КМІ проф. В.В.Удовенко доповідав на Всесоюзних нарадах гігієнічних кафедр в Москві та Ленінграді.

 

 

 

Описание: http://nmu.edu.ua/img/kaferd/p06-1.jpg Баштан Федір Андрійович (27.02.1894-1966)

Доктор медичних наук, професор Ф.А.Баштан був завідувачем кафедри загальної гігієни КМІ в 1929-1932 pp., в 1933 1941 pp. – завідувачем відділу Всесоюзного Інституту комунальної гігієни (Москва), у 1941-1946 pp. – завідувачем кафедри гігієни Сталінабадського медінституту, у 1946-1960 pp. – завідувачем кафедри гігієни Чернівецького медінституту. Основний науковий напрямок досліджень професора Ф.А.Баштана присвячений вивченню гігієнічних проблем водопостачанням та водовідведення, житлових умов та харчування населення. Професор Ф.А.Баштан був автором 73 наукових праць.

 

 

 

Баранник Петро Іванович (31.01.1895-31.08.1988)

Описание: http://nmu.edu.ua/img/kaferd/p06-2.jpg П.І.Баранник – доктор медичних наук, професор з 1946 року, Заслужений діяч науки УРСР, завідувач кафедри загальної гігієни КМІ в 1941-1968 pp. та професор-консультант до 1978 р., директор КМІ в 1937-1941 pp., декан санітарно-гігієнічного факультету в 1948-1957 pp.

Фундаментальні дослідження професора П.І. Баранника в галузі гігієни водопостачання узагальнені в докторській дисертації “Очистка воды реки Днепр коагуляцией”, покладені в основу розробки методів очистки питної води на головних спорудах водогонів України та СРСР. Професор П.І. Баранник є автором понад 70 наукових праць. Йому належать перші україномовні підручники з гігієни.

Основна наукова діяльність П.І. Баранника присвячена гігієнічним проблемам водопостачання та водовідведення, води водойм, гігієни населених місць. Під його керівництвом виконано 35 дисертацій.

 

 

 

Габович Рафаїл Давидович (16.12.1909-14.03.2002)

Р.Д. Габович – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загальної гігієни КМІ в 1968-1979 pp., декан санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту (1962-1965 pp.), науковий консультант Київського НДІ гігієни харчування (1979-1986 pp.), експерт ВООЗ. Професор Р.Д. Габович підготував 47 докторів та кандидатів медичних наук. Видатний гігієніст і педагог Р.Д. Габович – є автором ряду підручників: “Гігієна” – у трьох виданнях (1960 p., 1971 p., 1983 р.) для вищих медичних навчальних закладів, “Гігієна” у трьох виданнях для медичних училищ, “Руководство к практическим занятиям по коммунальной гигиене” у трьох виданнях (1966 p., 1977 p., 1990 p.), “Ocнови загальної і тропічної гігієни” (1995 p.), “Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології” (1999 p., 2004 р.) Проф. Р.Д. Габович – автор більше 400 наукових праць, серед яких майже 40 монографій, посібників та підручників. Найбільш відомі: “Санитарное обеспечение полевого водоснабжения войск” (1939 р.), “Очистка вод в полевых условиях” (1939 р.), “Фтор и его гигиеническое значение” (1957 р.), “Фтор в стоматологии и гигиене” (1969 р. (перевидана в США, 1971 р.), “Фторирование и обесфторивание питьевой воды” (1968 р.), “Микроэлементы в медицине” (1970 р.), “Гигиенические проблемы фторирования питьевой воды” (1979).

 

 

 

Описание: OmelyanetsSNaw

Омельянець Микола Іванович (1938 р.н.)

М.І.Омельянець – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загальної гігієни Національного медичного університету імені О.О. Богомольця в 1981-1986 рр.

Професор М.І.Омельянець є автором понад 130 наукових праць, присвячених спеціальним методам очистки питної води, гігієнічним проблемам життєзабезпечення в гермооб’єктах, радіаційної гігієни.

 

 

 

 

 

Описание: http://nmu.edu.ua/img/kaferd/p07-1.jpg Степаненко Геннадій Панасович (1938 р.н.)

Г.П.Степаненко – доктор медичних наук, професор, в.о. завідувача кафедри в 1979-1981 рр. та в 1986-1987 рр. Основні напрямки наукових гігієнічних досліджень професора Г.П.Степаненка присвячені обґрунтуванню методів обробки води централізованих систем водопостачання, зокрема, фторування з метою профілактики карієсу зубів, гігієнічній оцінці новітніх технологій кондиціювання якості питної води замкнутих екологічних систем. Г.П.Степаненко є автором понад 1 85 друкованих праць, співавтором 8 підручників та навчальних посібників.

 

 

 

 

Бардов Василь Гаврилович (1948 р.н.)

Описание: http://nmu.edu.ua/img/kaferd/p07-2.jpg В.Г.Бардов – доктор медичних наук, професор, член-кореспондент

НАМН України, лауреат Державної премії України, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри пропедевтики гігієни та радіаційної гігієни Національного медичного університету імені О.О. Богомольця з 1987 pоку по теперішній час, декан медико-профілактичного факультету у 1990-1992 pp., директор Київської філії об’єднання “Екогігієна” Академії медичних наук СРСР у 1989-1995 pp., проректор університету з комерційної діяльності у 1993-1995 pp., проректор з надання платних послуг у 1999-2003 pp., директор Наукового лабораторного гігієнічного центру університету з 1998 року, директор Інституту гігієни та екології НМУ з 2005 року по т.ч.

В.Г.Бардов є автором понад 960 наукових робіт, у тому числі 42 підручників та навчальних посібників, 18 монографій, розробник понад 2500 гігієнічних нормативів та регламентів, 8 патентів на винахід. Підготував 6 докторів та 22 кандидати медичних наук.

 

 

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КАФЕДРИ:

– методологія викладання гігієни;

– вивчення здоров’я населення України в залежності від стану навколишнього середовища;

– гігієнічне значення, вивчення обміну та біологічної дії мікро- та макроелементів;

– застосування ультрафіолетового випромінювання для профілактики негативного впливу навколишнього середовища на організм людини та профілактики серцево-судинних захворювань;

– гігієнічна оцінка впливу погоди та клімату України на виникнення та перебіг серцево-судинних та легеневих хвороб;

– розробка методів гігієнічної оцінки впливу факторів навколишнього середовища (радіонукліди, солі важких металів та пестициди) на здоров’я населення;

– токсиколого-гігієнічна оцінка хімічних засобів захисту рослин;

– історико-медичні дослідження розвитку гігієнічної галузі вітчизняної медицини;

– гігієнічна оцінка стану здоров’я студентів, дітей та підлітків в умовах науково-технічного прогресу;

– гігієнічне обґрунтування методів профілактики серцево-судинних та легеневих захворювань у населення;

– токсиколого-гігієнічна оцінка нових еластомірних матеріалів, гум, барвників, пластичних мас та виробів з них.