НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра хірургії №3

Історія кафедри

Кафедра хірургії №3 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця до її теперішнього статусу пройшла ряд переформувань. Вперше її було створено в зв’язку з організацією в Київському медичному інституті (тепер – університет) стоматологічного факультету з найменуванням кафедра хірургії стоматологічного факультету в 1955 році. Кафедра викладала розділи загальної, факультетської та шпитальної хірургії, орієнтовані на майбутніх стоматологів згідно з навчальними програмами. Очолив кафедру професор Олександр Кирилович Горчаков. Основним напрямком хірургічної діяльності клініки кафедри професор Горчаков обрав лікування захворювань щитовидної залози. Основним напрямком наукових розробок кафедри була проблема захворювань щитовидної залози. З цієї проблеми видані численні публікації і співробітниками кафедри захищено 6 дисертацій.

Після передчасної смерті професора Горчакова з 1960 по 1963 роки кафедру хірургії стоматологічного факультету очолював професорДмитро Федорович Скрипніченко, який, будучи торакальним хірургом, зберіг існуючий напрямок – хірургію щитовидної залози та поширив обсяг планових втручань на органах черевної порожнини і впровадив сучасні (на той час) торакальні операції, зокрема на підгрудинній залозі з приводу міастенії. Відповідно поширилась тематика наукових розробок.

В 1963 році кафедру очолив професор Василь Дмитрович Братусь, хірург широкого профілю з основним напрямком хірургії травних органів зберіг традиційний напрямок діяльності клініки – хірургію щитовидної залози – широко впровадив хірургічне лікування виразкової хвороби та розширив лікування захворювань інших травних органів, а також з метою вдосконалення педагогічного процесу поширив обсяг торакальних втручань виконанням резекцій легенів та операцій з приводу пухлинних утворень середостіння. З 1969 по 1975 роки, знов таки з педагогічних міркувань, в клініці виконувались операції на серці за закритими методиками. Таким чином під керівництвом професора Братуся клініка кафедри стоматологічного факультету стала широкопрофільним закладом – єдиному – в якому в Київському медичному інституті існувала серцева хірургія.

Відповідно поширенню практичної діяльності поширився і обсяг наукових розробок кафедри. Ще працюючи в Київській обласній лікарні та в тодішньому інституті удосконалення лікарів, Василь Дмитрович Братусь наділяв велику наукову увагу проблемі шлунково-кишкових кровотеч і впровадив ряд наукових досліджень в цьому напрямку. Так виникла ідея створення на основі проведених досліджень спеціалізованого закладу – центру по наданню допомоги при шлунково-кишкових кровотечах, якій присвятила свою діяльність кафедра.

В 1982 році кафедра переведена на педіатричний факультет і перейменована на кафедру хірургії педіатричного факультету. Змінились плани викладання розділів загальної, факультетської та шпитальної хірургії орієнтовно на майбутніх педіатрів. Практична хірургічна діяльність і наукові напрямки збереглись і поширились в зв’язку з організацією спеціалізованого відділення по наданню допомоги при шлунково-кишкових кровотечах на базі хірургічного відділення № 1 Київської міської клінічної лікарні № 12. За багаторічну науково-педагогічну діяльність В.Д.Братесем створений і згуртований колектив викладацького складу. До речі, слід сказати, що зміна назви кафедри і, відповідно, особливостей педагогічного процесу не призвела до змін у складі колективу викладачів кафедри і клінічної бази. Вони залишалися постійними і це забезпечувало впровадження єдиних установок в лікувально-діагностичному, а особливо – в педагогічному процесах. 3a ці роки з його участю значно розширено діапазон оперативної діяльності, зокрема в абдомінальній хірургії, хірургії опіків, пластичній хірургії.

Керівником кафедри підготовлено за цей час 3 доктори та 25 кандидатів медичних наук, опубліковано монографії: “Хірургічне лікування термічних опіків” (1963), “Гострі шлунково-кишкові кровотечі” (1971), “Інтенсивна терапія в невідкладній хірургії” (1980), “Геморагічний шок” (1982). За удосконалення методів діагностики і лікування опіків проф. В.Д.Братусь у 1981 р. удостоєний Державної премії України в галузі науки. У 1970р. його обрано член-кореспондентом АН України, а у 1990p. – член-кореспондентом АМН України. В 1984 р. вийшла його книга – про історію знеболення операцій і антисептики в хірургії, яка одержала першу премію на Всесоюзному конкурсі, організованому Всесоюзним товариством “Знання”.

За ініціативою проф. В.Д.Братуся клініка розширилась до 180 ліжок за рахунок прибудови ще одного корпусу з аудиторією для студентів, лабораторіями та приміщенням для проведення практичних занять зі студентами. Цим було створено добрі умови для комплектації клініки різноманітним контингентом хворих, що задовольняє потреби педагогічного процесу. Значно розширено діапазон хірургічної діяльності, зокрема за рахунок абдомінальної патології. Але це дало також можливість приймати достатню кількість хворих з окремих вузьких нозологічних форм, потрібних для педагогічного процесу і виконання наукових досліджень.

В 1976 році в клініці, раніше, ніж на інших кафедрах Університету, почали застосовуватися органозберігаючі операції на шлунку на основі ваготомії. До 1998 р. уже було виконано більше ніж 3 тис. операцій ваготомії в різних модифікаціях при лікуванні ускладнених пілородуоденальних виразок.

З проблеми ендокринної патології з клініки вийшло 38 наукових праць, захищено одну докторську і чотири кандидатських дисертації. З проблеми гострих шлункових кровотеч – більше 80 публікацій, з яких 12 – в іноземних журналах, захищено 1 докторська і 11 кандидатських дисертацій. Проф. В.Д.Братусь опублікував по проблемі опіків монографію, за яку одержав премію ім. О.О.Богомольця Національної Академії наук. Він приділяє багато уваги організації педагогічного процесу, забезпеченню його сучасними наглядними посібниками. На кафедрі створено три учбових кінофільми, які щороку демонструються студентам. Його перу належить більше 400 опублікованих наукових праць, з яких 14 – в іноземних джерелах. Слід зазначити, що він постійно приділяє багато уваги питанням історії та організації вищої медичної освіти й охорони здоров’я. З цих проблем він опублікував більше як 120 робіт, в тому числі дві монографії. З 1993 року В.Д.Братусь передає завідування кафедрою професору Петру Дмитровичу Фоміну, а сам працює професором кафедри, зосереджуючись в основному на педагогічній та науковій діяльності.

Під керівництвом проф. П.Д.Фоміна колектив кафедри продовжує працювати над удосконаленням диференціальної діагностики та лікування гострих шлунково-кишкових кровотеч і досяг в цій галузі значних успіхів. Робота клініки тривалий час, до визнання нових даних про патогенез виразкової хвороби, характеризувалася високою оперативною активністю і найнижчими в нашій країні показниками як загальної, так і післяопераційної летальності при гострих виразкових кровотечах. В клініці, уже під керівництвом проф. П.Д. Фоміна, розроблено декілька нових досконалих методик більш ефективного оперативного втручання при гострих виразкових кровотечах. Чотири з них захищено авторськими свідоцтвами на винахід. Дуже важливою є удосконалена невідкладна терапія геморагічного шоку.

В зв’язку з реорганізацією кафедр Університету в 2002 році кафедра отримала найменування кафедри факультетської хірургії № 2 з відповідною перебудовою навчальних планів.

В останні роки розроблені і застосовуються значні корективи в лікуванні виразкової хвороби в світлі нових даних про її бактеріальну етіологію і патогенез. Це стосується перш за все подальшого удосконалення і застосування методів загального та місцевого гемостазу, що дало можливість різко зменшити оперативну активність (з 60% до 17-18%) при виразковій природі гострих шлункових кровотеч, і при цьому зберегти низькі показники післяопераційної летальності (на рівні 2-3%) та загальної летальності (на рівні 3-4%). Про досягнення клініки в диференціальній діагностиці і лікуванні хворих з гострими шлунково-кишковими кровотечами проф. П.Д.Фомін з успіхом доповідав не лише на вітчизняних наукових форумах, а і на міжнародних конгресах хірургів в США, Німеччині, Ізраїлі, Польщі, Голландії.

За роки керівництва кафедрою проф. П.Д. Фомін значно розширив діапазон оперативних втручань при іншій хірургічній патології, особливо при захворюваннях підшлункової залози, стріктурах панкреатичного і позапечінкових протоків. З успіхом використовуються в клініці пластичні торакальні операції при опікових та іншого походження стріктурах стравоходу. При цьому штучний стравохід утворюється за рахунок порожньої або правої половини ободової кишки, залежно від особливостей розгалуження мезентеріальних судин. Неабияка працелюбність і висока хірургічна майстерність, турбота про хворого, високе почуття відповідальності за його долю слугують тому, що він упевнено зайняв місце провідного хірурга в Україні. У 1999 р. проф. П.Д. Фомін удостоєний почесного звання Заслуженого діяча науки і техніки, а ще раніше він став лауреатом Державної премії за успішне вирішення проблеми лікування хворих із гострими шлунково-кишковими кровотечами.

Під керівництвом проф. П.Д.Фоміна, за роки завідування ним кафедрою, захищено докторську (доц. Є.М. Шепетько) та вісім кандидатських дисертацій. Колектив кафедри під його керівництвом плідно працює над удосконаленням учбово-методичної роботи в лекційному процесі і в практичній підготовці студентів. Надається значна увага створенню і впровадженню робочої програми для студентів IV, V і VI курсів з вивчення усіх нині існуючих розділів спеціальної хірургії. Насамперед це стосується погодження наскрізної програми з кафедрами госпітальної хірургії, які приймають від нас студентів на 5 і 6 курсах, навчають їх до власне Державних іспитів. Передбачається, що в результаті цього погодження не повинно залишитись жодного нового розділу хірургічних захворювань, які б не знайшли відображення в робочих планах лекційної і практичної підготовки за роки навчання на IV-VI курсах.

Новим і значним розділом в педагогічному процесі є підготовка молодих хірургів в інтернатурі. Щороку на кафедрі закінчують навчання і отримують сертифікат 15-20 молодих хірургів. Для більш ефективної їх практичної підготовки кафедра використовує ще одну базу – хірургічне відділення Київської міської лікарні швидкої медичної допомоги на 120 ліжок.

Значна питома вага в роботі колективу належить і науковим дослідженням. Досить сказати, що щорічно співробітники кафедри публікують 25-30 наукових праць, переважно з проблеми діагностики і лікування хворих з ускладненими формами перебігу виразкової хвороби, і перш за все – з гострими шлунково-кишковими кровотечами. Колектив кафедри плідно працює також над удосконаленням учбово-методичної роботи на кафедрі як в лекційному процесі, так і в практичних заняттях. Періодична перевірка рівня підготовки студентів на практичних заняттях з використанням комп’ютерної техніки, сприяє підвищенню учбової дисципліни.

В 2007 році кафедра отримала теперішній свій статус кафедри хірургії № 3.