НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра ортопедичної стоматології

Історія кафедри

 

Історія кафедри ортопедичної стоматології тісно пов’язана з історією стоматологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, де кафедра є однією з провідних.

Кафедру було створено в серпні 1920 року, в рік реорганізації Одонтологічного інституту в одонтологічний факультет Київського медичного інституту, під назвою «Протезне зуболікування». Першим її завідувачем був призначений Л.Н. Дудкін. Протягом 28 років (1920?1948) він очолював колектив кафедри.

Дудкін Лев Наумович ? засновник і організатор кафедри ортопедичної стоматології, знаний фахівець у галузі протезної стоматології. Народився в 1873 році в сім’ї службовця в м. Радомишлі Київської губернії. У 1892 р. вступив до зуболікарської школи Джемс-Леві у Варшаві, після закінчення якої в 1893 р. залишився працювати викладачем зубопротезної техніки. У 1898–1901 рр. перебував у клініці професора К. Баєра в Мюнхені, де вдосконалювався у складному протезуванні та щелепній ортопедії. У 1901 р. склав іспит на зубного лікаря на медичному факультеті Юр’ївського університету (нині Тартуський університет, Естонія). У 1902 р. працював асистентом у першій зубній лікарні в Петербурзі, а в 1903 р. ? асистентом у лікаря Камаєва в Тифлісі, у 1904 р.? працював асистентом у лікаря Богдановського в Полтаві. 1905 року вступив до Першої київської зуболікарської школи, старшим асистентом у відділ протезного зуболікування. Наступного року медичним департаментом був затверджений викладачем протезного зуболікування та прийняв завідування клінічним і лабораторним відділами цієї дисципліни, на якій пропрацював до 1919 року. Одночасно з 1907 р. читав лекції на курсах підвищення кваліфікації зубних лікарів.

Із 1908 р. Л.Н. Дудкін працював на кафедрі факультетської хірургії медичного факультету Київського університету Св. Володимира (при завідуванні професора Маліновського), розробляючи питання щелепної ортопедії і складного протезування при хірургічних втручаннях та інших щелепних травмах.

У 1910 р. Л.Н. Дудкін був обраний членом правління Київської наукової одонтологічної спілки. У 1914 р., на початку імперіалістичної війни, він призначений завідувачем й інструктором ортопедичної апаратури і складних протезів для поранених в щелепи у щелепному відділенні госпіталю Червоного Хреста в Києві.

У 1919 р. Л.Н. Дудкін працював у комісії з реформи зуболікарської освіти при Наркомохоронздоров’я в Києві і був призначений завідувачем кафедри протезного зуболікування при організованому тоді одонтологічному інституті, який у 1920 році був приєднаний до Київського медичного інституту як окремий факультет. Одночасно, з 1927 р., завідував навчальною частиною і викладав на зуботехнічних курсах.

У цей період вища стоматологічна освіта переживала значні труднощі, що пояснювалося недосконалістю навчального процесу, відсутністю чітких програм і планів навчання, недостатньо кваліфікованими викладацькими кадрами, а також не підготовленими для навчання студентів клінічними базами. Внаслідок несприятливих умов, в яких працювала кафедра, а також невисокої кваліфікації викладацьких кадрів, наукова робота на кафедрі тривалий час проводилася на низькому рівні.

У 1923 році, підводячи підсумки 3-річної роботи, кафедра протезного зуболікування надала характерний звіт, який викладається в оригіналі:

«Предмет протезной техники преподается на втором, третьем и четвертом курсах. Начинается на третьем семестре и заканчивается на восьмом семестре. Занятия начинаются лекциями и последовательными практическими занятиями, которые соответствуют смыслу и содержанию лекции. Практические занятия ведутся с объяснениями в виде семинаров в течение третьего и четвертого семестра, практические работы студентами исполняются на фантомах, а на остальных четырех семестрах студенты исполняют работы на больных. Научно-вспомогательными учреждениями при кафедре являются: лаборатория и протезная поликлиника, которые оборудованы чрезвычайно бедно; аппараты старые, ветхие, некоторые пришли в полную негодность, инструментов мало: все старое, поломанное, многого не хватает. Фактически работают жалкими остатками от старых зубоврачебных школ, которые систематически разорились при бывших переменах властей. Библиотека имеется общая при Одонтологических поликлиниках, но по протезной технике почти ничего нет. На запросы дважды в свое время давал письменные сообщения с указанием, в каких книгах большая нужда, но ответа не последовало. Музея нет, а между тем учебный зуботехнический музей является крайне необходимым научно и учебно-вспомогательным отделом при кафедре. Оборудование такого музея вполне возможно было бы своими силами; для этого необходимо 2 пункта: 1) наличие материалов хорошего качества. Главным образом укажу на отсутствие хорошего нормального гипса. Вместо гипса мы работаем алебастром, который медленно твердеет и не дает нужной прочности. Это обстоятельство порождает чрезвычайную медлительность в исполнении протезов и сильно сокращает пропускную способность производства протезов в лаборатории, и ухудшает качество протезов. Кроме того, отсутствие гипса сильно отражается на продуктивности и успешности учебных работ студентов. 2) это необходимость наличия солидных зубных техников – лаборантов не меньше четырех человек. У нас имеется только два лаборанта; кроме того, что они, как преподаватели, не на должной высоте, весьма неаккуратны в исполнении своих обязанностей: хронически опаздывают, часто не исполняют нужных работ в срок и проч. Объясняется это тем, что их труд и затраченное время ненормально оплачивается, и им приходится слишком много времени и энергии затрачивать на заработки на стороне для добывания необходимых средств жизни. Труд лаборантов должен нормально оцениваться и оплачиваться полным рублем, как труд производственный и физически тяжелый. Только при таких условиях, возможно, было бы найти солидных, ответственных и добросовестных работников.

Состояние кафедры в 1920–1921 гг. было еще более печальное. Протезы делались бесплатно, а соответствующие органы снабжения фактически ничем не снабжали, и кафедра со всеми учреждениями влачила жалкое существование. С апреля месяца 1923 года введен был принцип самоокупаемости. Протезы начали делать платно с надбавкой 50% к сумме себестоимости. Это обстоятельство резко изменило жизнь кафедры к улучшению. Началось постепенное приобретение инструментов и материалов, и началось значительное оживление учебной и практической деятельности. Для яркости картины привожу цифровые данные. До апреля месяца 1922 года было всего, за все предыдущее время существования кафедры, 26 амбулаторных больных, которые сделали 178 посещений, и для которых сделано 35 протезов, а в течение 1922–23 учебного года до 1 мая было 94 амбулаторных больных, которые сделали 888 посещений и для которых сделано 117 протезов. Личный состав кафедры состоит из заведующего кафедры, ассистента, ординатора и еще двух лаборантов. Состав считаю недостаточным. Нужен еще один ординатор и еще два лаборанта. Заведующий кафедрой читает лекции всем курсам и ведет практические занятия со студентами в поликлинике и лаборатории. Ординатор ведет практические занятия со студентами в поликлинике и лаборатории. Лаборанты ведут практические занятия со студентами в лаборатории. Ассистенты должны вести практические занятия в поликлинике и лаборатории и ассистировать на лекции, но, к сожалению, в течении последнего учебного года, когда работа начала развиваться, ассистент оказался не на своем месте. Мысли о замене ассистента другим более подходящим лицом не приведено в исполнение, вследствие ненахождения до сих пор соответствующего работника. Кафедра существует на средства, которые получаются от 50% прибыли от изготовляемых протезов для пациентов поликлиники. Для начала развития деятельности было отпущено Проректором по хозяйственной части в текущем учебном году 120 рубл. 1923 года.

Занятия в истекшем учебном году начались в сентябре 1922 года и заканчиваются в мае 1923 года. четвертый курс до января месяца работал в протезной поликлинике, а в декабре месяце закончено было им чтение по протезной технике; а в течении февраля месяца сдавали последний зачет за седьмой и восьмой семестр. Второму курсу лекции по протезной технике прочитаны полностью по программе за третий и четвертый семестры до апреля месяца. В настоящее время они сдают зачеты для перехода на пятый семестр. Практически полностью студенты не выполняют программы, вследствие дороговизны материалов и мелких инструментов, которые должны приобретаться за свой счет. Кафедра отпускает для студентов только гипс и горючий материал, а остальные материалы, как каучук, воск, минеральные зубы, металлы и проч. студенты должны иметь свои для фантомных работ на третем и четвертом семестрах. Эти материалы действительно очень дороги теперь и студенты жалуются на невозможность приобретения нужного количества материалов для практического выполнения всей программы полностью. Явление это отражается на следующем курсе на пятом и шестом семестре, где они должны самостоятельно готовить протезы для больных поликлиники. Вследствие недостаточной подготовленности, практически студенты только активно участвуют в приготовлении протезов лаборантами для больных и не имеют возможности проявлять достаточную самостоятельность в течении пятого и шестого семестров. Третьему курсу теоретически программа прочитана полностью. Практически студенты работают мало и в поликлинике и лаборатории, оправдываясь тем, что им не хватает времени вследствие перегруженности общемедицинскими и другими предметами. Посещаемость учащимися занятий выражается в 25–35%. Отношение к предмету серьезное, и успешность значительно повысилась бы, если бы устранить ненормальности и затруднения. Необходимо облегчить положение учащихся в смысле приобретения материалов и мелких инструментов для фантомных работ для третьего и четвертого семестров, разгрузить эти семестры несколько от какого нибудь предмета, представив им больше времени для практических занятий по протезной технике. Кроме учащихся и преподавателей в истекшем учебном году никто при кафедре не работал ». (К.П. Тарасов, зі звітного огляду одонтологічного факультету КМІ за 1922–1923 н.р.).

Із 1930 року на кафедрі ортопедичної стоматології почали викладати ортодонтію, оскільки після смерті К.П. Тарасова кафедра ортодонтії, яку він очолював, була ліквідована.

У 1932 році відбулася реорганізація факультету у стоматологічний інститут, куди була переведена кафедра.

Співробітники кафедри проводили велику роботу з підготовки кадрів і підвищення якості зубопротезної допомоги в Україні, з розвитку ортопедичної стоматології як науки. Так, Л.Н. Дудкін запропонував два артикулятори для функціональної постановки штучних зубів. Асистент В.Д. Петров винайшов спосіб приготування відбиткової маси, А.М. Кисіленко, розробляючи методи протезування при конвергенції зубів, сконструював простий і точний прилад для визначення паралельності між апроксимальними поверхнями зубів, які препарують, І.Н.   Вайсблат опублікував роботу про показання до застосування анатомічних артикуляторів.

У 1940 р. на кафедрі була надрукована перша кандидатська дисертація М.М. Матесіса «Фіксація знімного протеза на нижній щелепі», але офіційно дисертація не була захищена у зв’язку з початком Великої Вітчизняної війни.

На початок Великої Вітчизняної війни на кафедрі не було жодного кандидата медичних наук, а співробітники кафедри опублікували всього три наукові праці. Тим часом кафедра ортопедичної стоматології підготувала значний загін кваліфікованих фахівців, які займали керівні посади в госпіталях Радянської армії.

17

Кафедра ортопедичної стоматології: Л.Н. Дудкін (у другому ряду третій зліва),

І.Л. Злотник (у центрі зліва) (1940-ві рр.)

 

У червні 1941 року кафедра, як і весь стоматологічний факультет, була евакуйована до м. Фрунзе. У цьому ж році Л.Н. Дудкін здав кандидатський мінімум, проте через початок війни не захистив кандидатської роботи. Протягом всього часу евакуації у м. Фрунзе Л.Н. Дудкін завідував кафедрою ортопедичної стоматології в Киргизькому державному медінституті.

У цей час Л.Н. Дудкін займався не лише педагогічною і науковою роботою, але і надавав практичну допомогу органам охорони здоров’я. Організував щелепне відділення для поранених, де працював консультантом до реевакуації. Викладачі кафедри були також консультантами в щелепно-лицевих госпіталях.

Це був важкий період в житті кафедри, пов’язаний із війною і вимушеною евакуацією. Після повернення в жовтні 1944 р. до Києва, згідно виклику Наркомохоронздоров’я, Л.Н. Дудкін знову завідує кафедрою ортопедичної стоматології в Київському державному медичному інституті. У листопаді 1945 р. був відновлений Київський стоматологічний інститут.

Після закінчення війни Л.Н. Дудкін був нагороджений медаллю за доблесну працю під час Великої Вітчизняної війни.

Розвиток щелепно-лицевої ортопедії в період Великої Вітчизняної війни, ортодонтії як профілактичної дисципліни та зубного протезування дозволили ортопедичній стоматології посісти вагоме місце в системі охорони здоров’я.

У 1948 році Л.Н. Дудкін був звільнений від обов’язків завідувача кафедри за власним бажанням і переведений на посаду асистента кафедри. А в липні 1950 році за наказом №105 О.К. Горчакова ? директора Київського стоматологічного інституту (1950?1955) ? та згідно рішення атестаційної комісії було запропоновано «освободить от работы ассистента Л.Н. Дудкина, не имеющаго степени кандидата и являющегося безперспективным в смысле дальнейшаго роста».

Л.Н. Дудкін ? один із найстаріших працівників радянської ортопедичної стоматології ? був серйозним фахівцем, за свою 50-річну педагогічну роботу виховав не одне покоління зубних лікарів та лікарів-стоматологів. Під його керівництвом і за час завідування кафедрою троє зі співробітників написали кандидатські дисертації: Айзенберг, А.М. Кисіленко, М.М. Матесіс.

У 1948–1949 рр. виконувати обов’язки завідувача кафедри ортопедичної стоматології став доцент І.Л. Злотник.

Злотник Ісаак Львович– видатний організатор і науковець, народився в 1889 році. У 1937 р. закінчив Харківський стоматологічний інститут, де пропрацював асистентом на кафедрі ортопедичної стоматології до початку Великої Вітчизняної війни.

27.05.1944 р. І.Л. Злотнику, який був асистентом кафедри ортопедичної стоматології в Киргизькому медичному інституті в м. Фрунзе, було присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук.

Із 13.08.1946 року – доцент кафедри ортопедичної стоматології Київського стоматологічного інституту.

Мав державну нагороду ? «Медаль за доблесну працю».

Ісаак Львович – автор близько 30 наукових праць, у тому числі монографії «Ортодонтія», яка на той час була основним навчальним посібником із ортодонтії. У книзі викладені функціональна анатомія жувального апарату, терапія і профілактика зубощелепних деформацій. У тексті багато малюнків ортодонтичної апаратури, рентгенограм і знімків моделей різних видів зубощелепних деформацій з колекції автора.

 

 

У 1949?1968 рр. кафедру ортопедичної стоматології Київського медичного інституту очолював професор А.І. Бетельман.

Бетельман А Абрам Ісаакович Бетельман (1889–1980) до 1932 року працював лікарем-ортопедом у зуболікувальних амбулаторіях Тульчина і Москви, а потім у Центральному інституті травматології та ортопедії. У 1936 році був запрошений на посаду асистента 2-ї стоматологічної кафедри Центрального інституту удосконалення лікарів (м. Москва).

Після захисту кандидатської дисертації А.І. Бетельман із 1941 по 1945 роки завідував кафедрою ортопедичної стоматології Пермського стоматологічного інституту. В ці роки він також працював консультантом щелепно-лицевого відділення евакогоспіталю в Пермі. За роботу в госпіталі був нагороджений почесною грамотою Наркомохоронздоров’я СРСР і медаллю «За добросовісну роботу у Велику Вітчизняну війну». 1945 року А.І. Бетельман повернувся до Москви і до 1949   р. працював доцентом кафедри ортопедичної стоматології Московського медичного стоматологічного інституту. У цьому ж році Абрам Ісаакович був переведений до Києва і призначений завідувачем кафедри ортопедичної стоматології Київського стоматологічного інституту, який 1954 року став стоматологічним факультетом Київського медичного інституту.

У 1947 р. А.І. Бетельман захистив докторську дисертацію «Клиника пластинчатого зубного протезирования», йому було присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук. Із 1949 року А.І. Бетельман став беззмінним членом президії Київської спілки стоматологів, членом правління Всесоюзної спілки стоматологів, членом проблемної комісії Вченої ради Міністерства охорони здоров’я УРСР, членом редакційної ради журналу «Стоматологія».

У 1947 році побачив світ підручник «Ортопедична стоматологія», написаний А.І. Бетельманом у співавторстві з Б.М. Биніним, який отримав загальне визнання і став популярним в нашій країні та за кордоном. Друге видання підручника було перекладене польською, румунською, болгарською та китайською мовами.

У післявоєнний період окрім учбово-педагогічного процесу на кафедрі проводиться також велика наукова робота. Основний науковий напрям кафедри ортопедичної стоматології полягає в дослідженні та удосконаленні методів протезування, ортодонтичного лікування зубощелепних деформацій і щелепно-лицевих дефектів й науковому обґрунтуванні методів лікування.

Через усі роботи А.І.   Бетельмана червоною ниткою проходить ідея взаємозалежності порожнини рота й організму в цілому, взаємозв’язку між формою та функцією. Учений запропонував ряд клінічних класифікацій, нові методи діагностики й лікування дефектів і деформацій зубощелепної системи, а також теоретично обґрунтував мануальні маніпуляції, що застосовуються при виготовленні ортопедичних апаратів.

У роботах А.І. Бетельмана відображена тактика лікування пародонтозу. Він вказував на необхідність обгрунтування питання щодо ступеня рухливості зубів, при якому показано включення зуба в шину (розділ «Зубні ряди при пародонтозі і ортопедичне лікування» підручника «Ортопедична стоматологія» (1960, 1965)). А.І. Бетельман відзначав, що травматична оклюзія є не етіологічним чинником, а наслідком пародонтозу, проте вона, на його думку, на певному етапі розвитку може посилити перебіг парадонтозу. При лікуванні пародонтозу А.І. Бетельман і його учні використовували такі принципи: правильний розподіл і зменшення функціональної жувальної єдності зубної системи, оберігання зубів від травмувальної дії горизонтальних навантажень.

Великою заслугою А.І. Бетельмана є також розробка проблеми профілактики у клініці ортопедичної стоматології. Ортопедична стоматологія дитячого віку перебуває в центрі уваги керівників і працівників кафедри. З цією метою на кафедрі був організований кабінет профілактики і раннього лікування аномалій прикусу. Кабінет займався виявленням дітей із ранніми стадіями деформацій зубощелепної системи і наданням їм ранньої ортодонтичної допомоги. Була організована логопедична допомога дітям із незрощеннями твердого і м’якого піднебіння.

Під його керівництвом на кафедрі розвинувся профілактичний напрям в ортодонтії та ортопедії. У роботах А.І. Бетельмана і його учнів значне місце відводилося вивченню етіологічних чинників, особливо рахіту, в розвитку щелепно-лицевих деформацій у дітей. А.І. Бетельман продовжував розвивати думку, висловлену раніше Н.І. Агаповим, А.Я. Катцем, Л.В. Ільїною-Маркосян та іншими вченими про те, що рахіт є одним із важливих етіологічних чинників у розвитку аномалії прикусу.

 

21

Кафедра ортопедичної стоматології на урочистостях з нагоди

125-річчя Київського медичного інституту, 1966 р. (зліва-направо):

1-й ряд: Сакада Я.Н.(зт, зав. лаб.), Фрідман Є.С. (зт), Рижков С.М. (ас.), Сидоренко Г.І.(доц.), Александрова Ю.М. (доц.), Мухіна А.Д. (доц.), Бетельман А.І. (проф.), Познякова-Шупик А.І. (доц.), Котляр А.А. (ас.), Куреленко В.С. (ас.), Василенко З.С. (доц.), Василевська З.Ф., Дорошенко С.І.

2-й ряд: Навосад О. (зт), Гольденфін Ф.В. (зт), Славинська В.М. (зт), Живогляд А.М. (лікар), Ципинюк М.Є. (зт), Хоцяновский А.М. (асп.), Овчаренко О.М. (ас.), Пясецький М.І. (ас.), Василевська В.Ф.(лікар), Тлокар І.С. (зав. лаб.), Шарова Т.В. (ас.), Ковалевська К.І. (лікар), Ляшенко Н.Ф. (ас.), Калениченко П.Я. (лікар), Калінін С.М. (зт), Хорева Н.В. (ас.), Каплан Н.Л. (зт), Пшенний М.М. (лікар), Мишкін Е.О. (лікар)

3-й ряд: Мельников О.О. (зт), Герцвольф Б.Л. (зт), Зінченко Ю.М. (зт), Сєдаков М.В. (зт), Лейбович О.А. (зт), Хольберг М.М. (зт), Гуршпон Є.П. (зт), Рабський Б.Й. (зт), Меєрзон Г.Я. (зт), Терещенко Н.З. (зт), Рєзникова В.І. (зт), Косинський Б.Н. (зт), Крамер Ю.Г. (зт), Гіберман Н.С.   (зт), Радуцький   М.Я. (зт), Поляниця   М.М. (зт),   Шевченко Г.І. (зт)

4-й ряд: Сосенко   А.Є. (зт), Кучеровський   С.Г. (зт), Харук   В.М. (зт), Гершович   С.Б. (зт), Друмарецький В.А. (зт)

Для введення дитячої ортопедичної допомоги у практику стоматологічних закладів кафедра здійснила велику організаційну і наукову роботу, мета якої ? забезпечити всі обласні центри та інші міста лікарями-ортодонтами. У 1960 році була видана монографія з ортодонтії З.Ф. Василевської, А.Д. Мухіної та М.М. Хотимської «Клініка і лікування деформацій зубощелепної системи у дітей». У 1965 та 1970 рр. А.І. Бетельман, спільно з А.І. Поздняковою, А.Д. Мухіною та Ю.М. Александровою, видав книгу «Ортопедична стоматологія дитячого віку». Підручник А.І. Бетельмана «Ортопедична стоматологія» мав декілька видань (1960, 1965). Під керівництвом А.І. Бетельмана були виконані дисертації Ю.М. Олександрової «Протезирование зубов у детей» і А.Б. Позднякової «Протезирование детей с дефектами неба».

У 1970 році за загальною редакцією А.І. Бетельмана написані книги «Влияние аномалий прикуса на функции полости рта, профилактика и раннее лечение» та «Зубопротезна техніка» (співавтори С.М. Рижков, В.С. Куриленко, С.Й. Криштаб, Н.Л. Каплан, М.І. Пясецький, З.С. Василенко, А.Д. Мухіна, Г.І. Сидоренко, Ю.М. Александрова, З.П. Василевська, А.А. Котляр), видані і поширені методичні листи. У підручнику з зубопротезної техніки подано дані з лабораторного виготовлення зубних і щелепно-лицевих протезів із металів та їх сплавів. Матеріал викладений так, що дані з зубопротезної техніки доповнюються даними про основні клінічні етапи протезування.

Поряд із цим кафедра перебудувала лікувальну роботу із зубного протезування, впровадивши єдину методику лікування. На кафедрі почало широко використовуватися бюгельне протезування, шинування рухомих зубів при захворюваннях пародонта, заміщення часткових дефектів твердих тканин зубів мікропротезами.

А.І. Бетельман – автор 85 наукових праць, автор і співавтор 10 монографій і підручників (Фот. 4.23?4.25) . Під його керівництвом захищена 1 докторська і 31 кандидатська дисертації. Деякі з них: М.І. Пясецький «Використання анатомічних і біофізичних методів фіксації протезів при протезуванні щелеп з частковими дефектами зубних рядів», А.Д. Мухіна «Дистальний і мезіальний прикус (клініка й лікування)», І.Н. Корбелецький «Порівняльна оцінка методів фіксації частково зйомних протезів», Ю.М. Александрова «Заміщення дефектів зубів і зубних рядів у дітей».

Кафедра ортопедичної стоматології була розміщена у приміщенні, яке складалося з 4 лікувальних кабінетів (30 робочих місць). Один кабінет був виділений для наукової роботи співробітників кафедри, 2 кімнати обладнані для лабораторних занять студентів, кафедра мала також зубопротезну лабораторію.

 

У 1969 р. кафедру очолив учень А.І. Бетельмана – С.Й. Криштаб ? відомий в Україні вчений, педагог, який керував нею до 1984 року.

 

Криштаб Сергій Йосипович (1924–1984) народився в м. Києві в сім’ї службовця. У 1949 році закінчив з відзнакою стоматологічний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Після закінчення інституту виїхав працювати до с. Мала Дівиця Чернігівської області на посаду лікаря-стоматолога й оториноларинголога, пройшовши спеціалізацію на курсах. У 1951 р. був зарахований до клінічної ординатури на кафедру ортопедичної стоматології Київського медичного стоматологічного інституту. 1953 року був переведений на посаду асистента, потім доцента і в 1969 р. – завідувача кафедри.

У 1957 році під керівництвом проф. А.І. Бетельмана захистив кандидатську дисертацію на тему «К вопросу о влиянии акта жевания на желудочную секрецию», в якій викладені експериментальні дослідження динаміки секреторної функції шлунку при різному характері та інтенсивності акту жування. В 1968 році захистив докторську дисертацію на тему: «Матеріали до патогенезу та діагностики деформацій нижньої щелепи», де широко висвітлені питання закономірності росту щелепних кісток й діагностики деформацій прикусу. У 1971 р. йому присвоєно звання професора.

Значний вклад професора С.Й. Криштаба в розвиток вітчизняної стоматології полягає у вирішенні вагомих теоретичних та практичних питань із методології викладання пропедевтичного курсу ортопедичної стоматології та ортодонтії, функціональної діагностики, застосування металокераміки, імплантології. Сергієм Йосиповичем та його учнями впроваджені такі нові напрямки досліджень, як вживлення імплантатів для фіксації зубних протезів, протезування суцільнолитими мостоподібними протезами, виготовленими на моделях із вогнетривкої маси, вивчені механізми адаптації до ортопедичних конструкцій та розроблені способи корекції висоти прикусу. Під його керівництвом В.В. Лосем почата перша кандидатська дисертація з імплантології «Використання внутрішньокісткових імплантатів при протезуванні кінцевих дефектів зубних рядів».

Вагомий внесок професора С.Й.   Криштаба в розвиток ортодонтії відображено у роботах, присвячених комбінованим методам лікування зубощелепних аномалій з хірургічним втручанням на альвеолярному відростку.

Особливу увагу С.Й. Криштаб приділяв етіології та патогенезу незрощень піднебіння, ортопедичному та логопедичному лікуванню дітей.

Багаторічний досвід науковця та педагога втілений у 106 наукових роботах, підручнику «Ортопедична стоматологія» (1986), в якому наводяться дані про патології жувального апарату, анатомію зубів і щелеп у дітей різного віку і дорослих, а також про протезування при частковій і повній відсутності зубів. Описане протезування та шинування зубів при пародонтозі, значних пошкодженнях щелеп та інших частин обличчя. Висвітлені питання зуботехнічного матеріалознавства і конструювання апаратів для застосування їх в ортопедичних цілях. Під керівництвом С.Й. Криштаба захищені дві докторських та дванадцять кандидатських дисертацій. Деякі з них: Л.М. Грекова «Вплив шкідливих звичок на виникнення зубощелепних аномалій та методи їх усунення», В.С. Мороз «Про показання ортопедичного лікування пародонтоза», А.І. Довбенко «Електроміографічні дослідження жувальних м’язів при підвищенні прикуса», В.С. Куриленко «Методи заміщення дефектів твердих тканин зуба», Л.М. Ковбасюк «Методика виготовлення мікропротезів із швидкотвердіючої пластмаси», А.Н. Овчаренко «Знеболювання твердих тканин зубів при їх препаруванні», Г.І.   Сидоренко «Методика виготовлення непаяних мостоподібних протезів», Ф.Д.   Логвинюк «Методика використання коренів бокових зубів для незнімного мостоподібного протезування», А.Б.   Позняк «Методи лікування хворих із вродженими дефектами піднебіння», Н.Ф.   Ляшенко «Заміщення дефектів твердих тканин зубів і зубних рядів в фронтальній ділянці з використанням напівкоронок без пазів», А.І.   Мірза «Ріст верхньої щелепи при вроджених розщілинах верхньої губи і піднебіння». Питання клініки знімного пластинчатого протезування розроблені в кандидатській та докторській дисертаціях З.С.   Василенко.

Професор С.Й.   Криштаб проводив велику навчальну та навчально-методичну роботу. Були розроблені такі методичні рекомендації: Ю.М.   Александрова, С.І.   Дорошенко, С.Й.   Криштаб «Метод телерентгенографії» (1968), З.Ф.   Василевська «Фонетична корекція знімних протезів» (1969), С.Й.   Криштаб, Г.І.   Сидоренко «Виготовлення мостоподібних протезів із хромонікелевої нержавіючої сталі без використання припою» (1975), С.Й.   Криштаб, В.Н.   Володкін, С.В.   Радочина «Клініка і лікування зубощелепних аномалій, пов’язаних з надкомплектними зубами» (1977), С.Й.   Криштаб, А.Д.   Мухіна, З.Ф.   Василевська «Профілактика та лікування зубощелепних деформацій у комплексі з видаленням зубів» (1978), С.Й.   Криштаб, В.С.   Куриленко, В.А.   Міщенко «Заміщення дефектів твердих тканин зуба порцеляновими коронками» (1978).

Під керівництвом С.Й.   Криштаба в 1971 р. Г.І.   Сидоренком написаний підручник «Зуботехнічне матеріалознавство», який був створе ний відповідно до програми зуботехнічних відділень медичних училищ із зуботехнічного матеріалознавства. У ньому відображені найбільш важливі дані про походження, склад і властивості матеріалів, застосування їх в ортопедичній стоматології, про їх правильне технологічне використання при виготовленні протезів і апаратів різних конструкцій. Також вперше описані основи лиття непаяних мостоподібних протезів, наведена характеристика найновітніших матеріалів на той час.

У цей період на кафедрі були відкриті кабінети функціональної діагностики, імплантації, зуботехнічна лабораторія металокераміки. Стало можливим більш глибоке та широке вивчення питань функціональної діагностики, використання кераміки в ортопедичній стоматології, впровадження імплантатів як штучних опор для фіксації зубних протезів.

Професор С.Й. Криштаб неодноразово представляв радянську стоматологію на міжнародних конгресах стоматологів, брав участь у роботі всесоюзних, республіканських з’їздів і конференцій стоматологів. Під його керівництвом на кафедрі ортопедичної стоматології були розроблені та впроваджені суцільнолиті протези, протези з металокераміки, почала застосовуватись внутрішньокісткова імплантація зубів, проводились дослідження реакції тканин на введені в них матеріали. Широко розроблялись питання адаптації людини до зубних протезів, функціональної патології, комплексних методів лікування ряду стоматологічних захворювань.

Протягом усіх років під керівництвом професора С.Й. Криштаба плідно працювали А.Д. Мухіна, Г.І. Сидоренко, М.Я. Пясецький, Ф.Д. Логвинюк, З.С. Василенко, Ю.М. Александрова, В.С. Куриленко, В.Ф. Василевська, А.І. Познякова, Н.Ф. Ляшенко, А.А. Котляр, С.М. Рижков, Е.І. Пушкар, Н.В. Хорева, С.І. Дорошенко, В.П.   Неспрядько, П.С.   Фліс, А.І.   Довбенко, В.В.   Лось.

 

 

Професор С.Й.   Криштаб із колегами кафедри ортопедичної стоматології

КМІ імені О.О. Богомольця

 

У 1982 р. кафедра була п оділена на кафедру ортопедичної стоматології та кафедру пропедевтики ортопедичної стоматології і ортодонтії, яку очолив професор З.С. Василенко.

 

IMG_3259 Із 1985 р. кафедру ортопедичної стоматології очолює професор В.П. Неспрядько – відомий в Україні та за кордоном вчений-стоматолог, автор ряду фундаментальних досліджень у галузі експериментальної та клінічної ортопедичної стоматології. Він зробив значний внесок у розвиток медичної науки, підготовку стоматологічних кадрів і підвищення рівня стоматологічної допомоги в Україні.

Неспрядько Валерій Петрович народився в 1940 році. У 1967 році з відзнакою закінчив Київський медичний інститут, У 1969 році – клінічну ординатуру, а в 1971 році – аспірантуру по кафедрі ортопедичної стоматології. Із 1975 року – асистент, із 1984 року – доцент кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології та ортодонтії КМІ. У 1985 році захистив докторську дисертацію на тему: «Патогенез, клініка і лікування зубів, що непрорізалися» та був переведений на посаду доцента кафедри ортопедичної стоматології і призначений виконувачем обов’язків завідувача кафедри ортопедичної стоматології. У 1986 році його обрано на посаду завідувача кафедри ортопедичної стоматології КМІ, що її він очолює і сьогодні.

У 1988 по 1998 рр. професор В.П. Неспрядько виконував обов’язки Головного стоматолога МОЗ України.

У 1999 році В.П. Неспрядьку було присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

У 1993 р. В.П. Неспрядько був призначений на посаду декана стоматологічного факультету.

На сьогодні професор В.П. Неспрядько – член правління Асоціації стоматологів України, входить до складу редакційних рад ряду журналів МОЗ України.

Професор В.П. Неспрядько має значні здобутки в галузі стоматологічного матеріалознавства та розробки нових зразків обладнання для зуботехнічної лабораторії. Під його керівництвом виконано цикл робіт зі створення стоматологічних сплавів металів, штучних зубів підвищеної твердості на композитній основі, керамічних мас, зразків обладнання для зуботехнічних ливарень та лабораторій із металокераміки, а також комплексу обладнання для стерилізації у стоматології.

В.П. Неспрядьку належить понад 400 наукових праць, серед яких 3 підручники, 1 монографія та 4 навчальних посібники: «Ортопедична стоматологія» (Рожко М.М., Неспрядько В.П., 2003), «Зубопротезная техника» (Рожко М.М., Неспрядько В.П., 2006), «Дентальна імплантологія. Основи теорії та практики» (Неспрядько В.П., Куц П.В.), 10 методичних рекомендацій. Він є автором 34 винаходів та патентів, серед яких принципово нові методи діагностики і лікування захворювань зубощелепної системи. Професор В.П. Неспрядько підготував 8 докторів та 23 кандидати медичних наук.

Професор В.П. Неспрядько виконує обов’язки голови спеціалізованої вченої ради НМУ зі спеціальності 14.01.22 ? «стоматологія» із захисту докторських та кандидатських дисертацій.

Колектив кафедри ортопедичної стоматології (2000 р.)

 

Зараз на кафедрі працюють 1 професор, 9 доцентів та 29 асистентів.

Незважаючи на складнощі, пов’язані з реорганізацією на кафедрі, створена матеріально-технічна база, що забезпечує високу якість підготовки лікарів-стоматологів із зубного протезування, щелепно-лицевої ортопедії.

 

Копия IMG_3233

Професор Неспрядько В.П. зі співробітниками кафедри ортопедичної стоматології: Клітинський Ю.В., Криловський Р.С., Тяжкороб Т.В., Корнієнко А.В., Жегулович З.Є., Лисак Н.І., Лисюк С.В., Симоненко В.С., Шинчуковський І.А., Тріль І.Б., Топко   П.П., Ляшенко   Н.Ф., Хорєва   Н.В., Макаров   Ю.П., Олійник   О.В., Кисіль   З.Ф., Волинець   В.Н. (2010)