НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра педіатрії №4

Завідувач кафедри

Майданник Віталій  Григорович  – академік Національної академії медичних наук України, обраний  13.09.2010 за спеціальністю «педіатрія», доктор медичних наук (1989 р.), професор (1991 р.), Заслужений лікар України (2001 р.), лауреат Державної премії Україні в галузі науки і техніки (2009 р.),  завідувач кафедри  педіатрії №4 (з 1990 р.) Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця.

Майданник В.Г. закінчив з відзнакою педіатричний факультет у 1980 році і  як Ленінський стипендіат, що займався активною суспільною діяльністю, був занесений до „Золотої книги пошани” Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. Після клінічної ординатури і успішного захисту кандидатської дисертації в 1983 році був обраний за конкурсом на посаду асистента, а потім доцента (у 1989 р.) кафедри пропедевтики дитячих хвороб (нині кафедра педіатрії N4).
 В 1989 році захистив докторську дисертацію на тему „Клинико-экспериментальние изучение развития пиеєлонефрита и комплексное лечение его у детей", науковим консультантом якої була професор В.Д. Чеботарьова.
 В травні 1990 року В.Г. Майданник за конкурсом був обраний на посаду завідувача кафедри пропедевтики дитячих хвороб (нині кафедра педіатрії №4). В 1991 році йому присвоєно вчене звання професора. В 1994-2000 рр. виконував обов’язки проректора з лікувальної роботи, а з травня 2005 року по жовтень 2010 року – декана медичного факультету №3.
 Відомий учений-педіатр, фахівець у галузі нефрології дитячого віку, котрий зробив суттєвий внесок у вивчення механізмів розвитку та розробку нових методів діагностики і лікування мікробно-запальних захворювань сечової системи у дітей.  Встановив провідну роль структурно-функціональних порушень мембран і біоенергетики імунокомпетентних клітин у формуванні імунодефіциту при пієлонефриті. Вперше детально вивчив роль фібронектину, простагландинів, імунних комплексів, їх склад та фізико-хімічні властивості при мікробно-запальному ураженні паренхіми нирок, що дозволило  запропонувати оригінальну концепцію патогенезу пієлонефриту у дітей. Обгрунтував та розробив нові методи діагностики і лікування пієлонефриту, які широко впроваджені в клінічну практику.   На підставі проведених досліджень суттєво доповнена класифікація пієлонефриту, яка затверджена на 11-ому з’їзді педіатрів України (2005 р.).
 За його ініціативою в 1998 році створене перше в Україні дитяче відділення хронічного гемодіалізу,  в якому під його керівництвом вперше  на основі фрактального аналізу були розроблені критерії адекватності гемодіалізу, що дозволило суттєво покращити надання медичної допомоги хворим з хронічною нирковою недостатністю.
 У складі групи вчених-нефрологів у 2009 році В.Г. Майданнику була присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки  за розробку та впровадження системи методів діагностики, профілактики і лікування хвороб нирок.
 В.Г. Майданник продовжує успішно розробляти нові перспективні напрями досліджень в області нефрології дитячого віку. Зокрема, спільно з науковцями Каролінського інституту (Стокгольм, Швеція) досліджено молекулярні механізми формування пошкоджень, що лежать в основі патогенезу захворювань нирок у дітей.  Встановлено, що сигнальний шлях розвитку апоптозу, який активується за умов пошкоджень тубулярного апарату нирок, реалізується за рахунок активації функції  Na,K-АТФази.  При цьому виявлено  Na,K-АТФаза-залежний ренопротективний антиапоптозний ефект ендогенних стероїдних гормонів, що створює перспективи для  використання оуабаіна в клінічній практиці при лікуванні захворювань нирок у дітей в якості регулятора процесів апоптозу, росту та диференціації клітин та з метою попередження розвитку ускладнень з боку серцево-судинної системи.   Методом специфічної імунопреципітації виявлено, що механізм антиапоптозної дії оуабаіна реалізується за рахунок посилення взаємодії Na,K-ATФаза/IP3R – частини сигнального шляху, який є необхідним для активації редокс-залежного нуклеарного фактора NF-κB.
 Основоположник вивчення порушень вегетативної нервової  системи та особливостей перебігу психосоматичних захворювань у дітей. Вперше визначені особливості вегетативного і гормонального гомеостазу, варіабельності серцевого ритму та артеріального тиску, порушення центральної, мозкової і периферичної гемодинаміки та мікроциркуляції у дітей з різними клінічними формами вегетативних дисфункцій. Цілеспрямоване, багаторічне вивчення особливостей перебігу вегетативних дисфункцій у дітей дало змогу запропонувати принципово нову класифікацію захворювання, яка була затверджена на 10-ому з’їзді педіатрів України (1999 р.), розробити нові методи та критерії діагностики, апробувати сучасні підходи до лікування. Це дозволило створити школу дитячих вегетологів та Центр діагностики і лікування вегетативних дисфункцій у дітей, який успішно функціонує з 1990 року на клінічній базі кафедри.
  Протягом останніх років під керівництвом В.Г. Майданника успішно вивчається проблема артеріальної гіпертензії у дітей. Вперше в нашій країні було застосоване добове моніторування артеріального тиску у дітей та підлітків, що дозволило встановити різні типи порушень добового профілю артеріального тиску  і запропонувати класифікацію, яка затверджена на  III-ому Конгресі педіатрів України (2006). Крім того, було встановлено, що серед механізмів розвитку артеріальної гіпертензії у дітей велике значення мають гіпоксія, мітохондріальний оксидативний стрес та порушення клітинного дихання, що в результаті формує недостатність мітохондріальної та компенсаторне посилення немітохондріальної енергопродукції (анаеробний гліколіз), порушується  NO-синтазна функція ендотелію, активуються матриксні металопротеїнази, що веде до ремоделювання судин. Вперше спільно з науковцями Інституту фізіології НАН України було встановлено, що маркерами ендотеліальної дисфункції у дітей з артеріальною гіпертензією є С поліморфізм (С/С або Т/С) промотора та  Asp поліморфізм (Asp/Asp або  Glu/Asp) 7-го екзона гена ендотеліальної синтази оксида азоту, зниження рівня  L-аргініну та комплексів  NO з гемоглобіном в крові. Крім того, виявлено, що генетичний поліморфізм гена ангіотензинперетворюючого фермента визначає вік клінічної маніфестації артеріальної гіпертензії.
 За його участю разом із співробітниками Інституту гідромеханіки НАН України розроблено високочутливий електронний стетофонендоскоп та комп’ютерна система аналізу звуків, які не мають аналогів у світовій практиці, що дало можливість візуалізувати аускультативні дані за допомогою поліхромних респіросонограм, вивчиити особливості частотно-часових спектральних характеристик дихання у дітей з різними патологічними станами та оптимізувати їх діагностику.
 До основних напрямів наукової діяльності В.Г.Майданника належать також глибоке та плідне вивчення різних аспектів кардіоревматології (кардіоміопатій, ювенільного ревматоїдного артриту та ін.), гастроентерології та ендокринології дитячого віку.
 Наукові інтереси В.Г. Майданника охоплюють також історію педіатрії та соціальні проблеми медицини. Ним написані змістовні роботи з історії розвитку української педіатрії та нариси про життя і діяльність видатних вчених-педіатрів. 
 Автор 545 наукових праць, у тому числі 25 монографій, 28 авторських свідоцтв і  патентів  на  винаходи. Причому 34 наукові роботи опубліковані в таких авторитетних зарубіжних журналах як «Pediatric Nephrology», «Kidney International», «Journal of Urology», «European Journal of Pediatrics»   та ін.
 Свій високий науковий потенціал та педагогічну майстерність  В.Г.Майданник успішно реалізує при підготовці кваліфікованих наукових кадрів. Ним створені наукові школи з нефрології, вегетології та кардіоревматології дитячого віку. Під його безпосереднім керівництвом підготовлені та захищені 3 докторські та 38 кандидатських дисертацій.
 За визначні наукові досягнення В.Г. Майданник у 2003 році був обраний членом-кореспондентом НАМН України за спеціальністю «педіатрія», а у 2010 році – дійсним членом (академіком) НАМН України.
 Значний внесок В.Г. Майданник зробив в удосконалення викладання педіатрії. Очолюючи опорну кафедру з навчально-методичної роботи, він розробив програму з педіатрії для вищих медичних закладів освіти, систему комп’ютерного тестування, видав 6 підручників («Пропедевтична педіатрія», «Педиатрия», «Ендокринологія» та ін.) та 12 навчально-методичних посібників, які користуються великою популярністю не тільки серед студентів, а й практичних лікарів-педіатрів. 
 В.Г. Майданник виконує значний обсяг лікувально-консультативної роботи, виконуючи обов’язки головного  педіатра (з 2004 р.) Головного управління охорони здоров’я Київської міської держадміністрації.
 В.Г. Майданник проводить велику науково-організаційну та  громадську  роботу. Виконує обов’язки голови спеціалізованої вченої ради Д26.003.04 (з 1999 р.), члена Проблемних комісій з педіатрії та нефрології (з 2009 р.), головного редактора журналу “Педіатрія, акушерство та гінекологія” (з 1996 р.), члена правління Асоціації педіатрів України (з 1993 р.), віце-президента Асоціації педіатрів України (з 2005 р.), президента Федерації педіатрів країн СНД (з 2009 р.) Крім того, він є  членом Міжнародних асоціацій  педіатрів та дитячих нефрологів, членом редакційних колегій журналів «Вопросы практической педиатрии» (Москва), «Перинатологія і педіатрія», «Український журнал нефрології та діалізу», «Міжнародного ендокринологічного журналу», «Consillium medicum Ukraina», «Ліки України», газети «Здоров’я України», заступника відповідального редактора збірника наукових праць «Актуальні питання нефрології».
 Він проводить значну громадську діяльність, здійснював експертизу проектів ряду Законів України (“Про охорону дитинства” та ін.), активний організатор і учасник багатьох наукових форумів  – з’їздів, конгресів, конференцій, симпозіумів, як в Україні, так і за її межами (Москва, 1998, 2002, 2003; Торонто, 1997; Лондон, 1998; Прага, 1999;  Амстердам, 2004; Афіни, 2007; Стамбул, 2008; Флоренція, 2009;  Відень, 2010; Астана, 2010 та ін.).
 Його багаторічна лікарська, науково-педагогічна та громадська діяльність відзначена подякою Голови Київської міської держадміністрації (1999 р.), подякою (2007 р.) та Почесною грамотою (2007 р.)  МОЗ України. У 2001 році Указом Президента В.Г. Майданнику присвоєне почесне звання «Заслужений лікар України».