НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра психіатрії та наркології

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ

Створення у 1840 році медичного факультету при Київському університеті св. Володимира ознаменувало якісно новий рівень розвитку клінічної психіатрії в м. Києві. Перші лекції з психіатрії у курсі терапії читав учень С. П. Боткіна – В. Т. Покровський, а також професор Ф.Ф. Ергард, який з 1854 р. завідував кафедрою державного лікарезнавства, працював консультантом Кирилівських “богоугодних” закладів, йому належать публікації з судової психіатрії.

У 1885 р. на базі “кафедри систематичного клінічного вчення про душевні хвороби”  була створена кафедра психіатрії та нервових хвороб. Її першим професором і завідувачем став І.О. Сикорський (1845-1919), який зробив значний внесок у вивчення психічних порушень у дітей, надрукував книгу “Воспитание в возрасте первого детства” (1882) та фундаментальну монографію “Всеобщая психопатология с физиогномикой” (1904), видав підручник   “Основы теоретической и клинической медицины” (1910), а також численні статті, присвячені алкоголізму, психогеніям тощо. З 1895 р. І. О. Сикорський керував виданням у Києві журналу ” Вопросы невропсихической медицины”,  був організатором і головою Психіатричної спілки при цьому ж університеті , вивчав проблеми “психопатичних епідемій”, питання психотерапії та психогігієни. В 1903 р. він очолив самостійну кафедру психіатрії після відокремлення кафедри неврології. Певний час посаду завідувача кафедри обіймав  професор В.В. Селецький – учень І.О.Сикорського, автор більше 60 праць.

В 1920-1924 р.р. кафедру психіатрії Київського медичного університету, що відокремився від Університету св. Володимира в 1921 р., очолював професор П.І.Нечай, який тривалий час працював завідуючим Кирилівської психіатричної лікарні.

З 1925 р. кафедру психіатрії очолює професор В.М. Гаккебуш (1887-1931), який керував і кафедрою судової психіатрії юридичного факультету Київського інституту народного господарства, був засновником (разом з Б.М. Маньковським) Київського державного психоневрологічного інституту, прекрасним клініцистом-психіатром і психотерапевтом, видав ” Курс судебной психопатологии” (1928), монографію з церебротравматичних  розладів, описав хворобу Гаккебуша-Гейера-Геймановича. Під його співредакцією з 1925 по 1931 р.р. в Києві виходив журнал  “Современная психоневрология “.

В подальшому (1931-1932) курс лекцій з психіатрії в Київському медичному інституті читав професор Є. А. Копистинський (1879-1967), який з 1936 по 1941 р.р. також завідував кафедрою психіатрії створеного на той час 2-го Київського медичного інституту. Йому належить більше ста праць з історії психіатрії, організації психіатричної допомоги, епілепсії, лікування психічних захворювань, перший підручник з психіатрії та нервових хвороб українською мовою.

В 1932 р. кафедру психіатрії очолив і завідував до 1975 р. професор Я.П. Фрумкін (1902-1978). Автор понад 150 наукових праць, в тому числі 5 монографій, підручників та навчальних посібників (“Психиатрическая терминология”, 1939; “Краткая дифференциальная диагностика некоторых психических заболеваний”, 1950; “Учебный атлас психиатрии”, 1962, у співавт. та ін.), у яких уперше описав такі клінічні поняття, як “невизначений тип афекту” (при шизофренії), “принцип відповідності”. Деталізував клінічні форми епілепсії та типи епілептичного недоумства, клініку атеросклеротичного галюцинозу, “слідові механізми в психопатологічному симптомоутворюванні”, “гострі психопатичні стани”, “тріаду Фрумкіна” (при шизофренії).  Під керівництвом Я.П. Фрумкіна виконано 9 докторських, 38 кандидатських дисертацій, його учні очолили кафедри та відділи медичних та науково-дослідних інститутів багатьох регіонів України. Заслужений діяч науки УРСР (1964).

Учнем Я.П. Фрумкіна є професор Г.Л. Воронков (1923-1992), який з першого по останній день пройшов фронти ІІ світової війни рядовим-піхотинцем, а потім пройшов шлях від студента до завідувача кафедри психіатрії (1975-1991 р.р.) Київського медичного інституту ім. О.О.Богомольця. Він поглиблено вивчав питання ранньої діагностики епілепсії, особливостей її початкових форм, розробив оригінальну методику електроенцефалографії для дослідження абсанс-нападів. До важливих  належать його роботи з проблем патоморфозу психічних захворювань, алкоголізму, симптоматичних психозів, реабілітації, організації психіатричної допомоги. Написав майже 100 наукових праць: “Учебный атлас психиатрии” (1962, у співавт.), “Справочник врача-психиатра”(1990, у співавт.) та багато інших. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І і ІІ ступеней, Слави ІІІ ступеня і медалями. Лауреат премії ім. акад. В.П.Протопопова.

З 1991 р.  і до цього часу посаду завідувача кафедри обіймає доктор медичних наук, професор О.К. Напрєєнко (1950 р.н.). В 1973 р. закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту, після чого 3 роки працював у Чернігівській області на посадах лікаря-терапевта і головного лікаря сільської дільничної лікарні, а потім 10 років лікарем-психотерапевтом і молодшим науковим співробітником НДІ урології та нефрології. В 1976 р. пройшов спеціалізацію за фахом «Психіатрія». У 1981 р. захистив кандидатську, а в 1991 р. докторську дисертації з тієї самої спеціальності. В НМУ імені О.О. Богомольця працює з 1986 року: на посадах асистента, потім доцента і з 1991 року завідувача кафедри психіатрії та наркології. В 1992 р. отримав звання професора, в 2004 р. – почесне звання Заслужений діяч науки і техніки України.

З 1997 по 2000 рр. – член експертної ради ВАК України. З 1998 по 2005 і в 2013 рр. – головний позаштатний спеціаліст із психіатрії та наркології МОЗ України. З 2005 р. – член експертної комісії з нейротропних препаратів ДФЦ МОЗ України. З 2010 по 2015 рр. – голова Проблемної комісії «Психіатрія та наркологія» МОЗ і НАМН України. Член редакційних колегій 11 фахових наукових журналів.

Автор близько  360 друкованих наукових і навчально-методичних праць, у тому числі 41 книги: 21 підручник і навчальний посібник, 10 монографій, 10 формулярів лікарських засобів і клінічних настанов; крім того 12 методичних рекомендацій, 10 інформаційних листів, 33 статті в провідних світових медичних журналах і  тез доповідей за кордоном; за останні 5 років видав 50 праць, у тому числі 8 національних підручників і навчальних посібників українською, англійською і російською мовами та 2 державних стандарти надання медичної допомоги. Виступав з науковими доповідями на численних закордонних наукових форумах. Співавтор першого Закону України «Про психіатричну допомогу» (2000) і більше 30 директивних документів щодо його реалізації. Підготував 4 докторів  і 20 кандидатів наук, зараз консультує 3 докторські і керує 3 кандидатськими дисертаціями. Голова правління Київського регіонального товариства психіатрів, наркологів і медичних психологів, член президії правління Товариства невропатологів, психіатрів і наркологів України, член Ради Міжнародної асоціації невідкладної (екстремальної) психіатрії.

Нагороджений Орденом Преподобного Агапіта Печерського, кількома почесними грамотами МОЗ України, Київського міського голови та низкою відомчих відзнак.