НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра загальної практики (сімейної медицини)

Нова програма для навчальних закладів

Загальна практика

(сімейна медицина)

Програма навчальної дисципліни

для студентів VI курс у вищих медичних закладів освіти

ІІІ- IV рівнав акредитації

 

 

 

Спеціальність: 7.110101 „Лікувальна справа”

7.110104 „Педіатрія”

7.110105 „Медико-профілактична справа

Київ 2009

Програма складена співробітниками кафедри загальної практики (сімейної медицини). Зав. кафедри – д.м.н., професор Гиріна О.М., завуч кафедри – к.м.н., доцент Лемзякова Т.Г., к.м.н. ас. Кіржнер Г.Д.

 

Рецензенти:

 

Л.І.Остапюк Начальник навчально-методичного відділу, доцент кафедри анатомії людини

Національного медичного університету ім О.О.Богомольця, к.м.н., член робочої групи МОЗ України по запровадженню положень Болонської декларації у навчальний процес у ВМ(Ф)НЗ (накази МОЗ України від 17.06.2004 р. №309 та від 04.12.2008 р. №721).

 

Г.І.Лисенко Професор, завідувач кафедри сімейної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.

 

 

 

А.С.Свінцицький Професор, завідувач кафедри внутрішніх хвороб №2, Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця.

 

 

 

Програма обговорена та ухвалена на нараді завідувачів опорних кафедр загальної практики – сімейної медицини Вищих медичних навчальних закладів МОЗ України 14.01. 200 9 р.

 

1. Пояснювальна записка

Програма з дисціпліни „Загальна практика – сімейна медицина” для вищих медичних закладів освіти України ІІІ – І V рівнів акредитації складена для спеціальностей „Лікувальна справа” 7.110101, „Педіатрія” 7.110104, „Медико-профілактична справа” 7.110105 напрямок підготовки 1101 „Медицина”. Вивчення навчальної дисципліни „Загальна практика – сімейна медицина” здійснюєтьсяна 6 курсі навчання, коли має місце профілізація відповідна до напряму підготовки.

Пріоритетною залишається проблема підготовки кадрів, особливо для надання первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД) і перехід від дільничих терапевтів до лікарів загальної практики (сімейних лікарів). Їм надається юридичне право надавати первинну медичну багатопрофільну медико-соціальну допомогу населенню незалежно від віку і статі пацієнтів.

Враховуючи актуальність і необхідність пріоритету ПМСД, міністерства охорони здоров’я всіх країн в липні 1966 року прийняли Люблінську Хартію, в якій зазначалося, що всі системи охорони здоров’я повинні орієнтуватися на ПМСД.

Кінцеві цілі з дисципліни „Загальна практика – сімейна медицина” однакові і тому складена єдина програма для зазначених спеціальностей.

 

 

 

 

Програма складена на підставі таких нормативних документів:

 

1. Постанова Кабінету Міністрів України № 989 від 20.06.2000 „Про комплексні заходи впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров ’ я”.

2. Наказ МОЗ України № 214 від 11.09.2000 „Про комплексні заходи впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров ’ я”.

3. Закон України про вищу освіту від 17.01.2002

4. Наказ МОЗ України №35 від 24.02.2002 „Про затвердження положення про особливості ступеневої освіти медичного спрямування, та освітньо-кваліфікаційну характеристику лікаря-спеціаліста за освітою „лікувальна справа”.

5. Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) та освітньо-професійних програмам (ОПП) підготовки фахівців, затверджених наказом МОН України №239 від 16.04.2003 „Про затвердження складових галузевих стандартів вищої освіти з напряму підготовки 1101 – Медицина”.

 

6. Експериментальний навчальний план, розроблений на принципах Європейської кредитно-трансферної системи ( ECTS ) і затверджений Наказом МОЗ України від 31.01.2005 №52 „Про затвердження та введення нового навчального плану підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „Спеціаліст” кваліфікації „Лікар” у вищих навчальних закладах ІІІ – І V рівнів акредитації України за спеціальностями „Лікувальна справа”, „Педіатрія”, „Медико-профілактична справа”.

 

7. Рекомендації щодо розроблення навчаьних програм навчальних дисциплін, затвердженими наказом МОЗ України від 24.03. 2004 р за № 152 „Про затвердження рекомендацій щодо розроблення начальних програм навчальних дисциплін” зі змінами та доповненнями , внесеними наказом МОЗ України від 12.10.2004 за №492 „Про внесеня змін та доповнень до рекомендацій щодо розроблення навчальних програм навчальних дисциплін”.

 

8. Наказ МОЗ України №148 від 31.01.2003 „Про заходи щодо реалізації положень Болонської декларації у системі вищої медичної та фармацевтичної освіти”.

 

9. Інструкція про систему оцінювання навчальної діяльності студентів за умови кредитно-модульної системи організації навчального процесу ( Медична освіта у світі та в Україні. Затверджено МОЗ України як навчальний посібник для викладачів, магістрів, аспірантів, студентів. Київ. Книга плюс. 2005).

 

10. Наказ МОЗ України від 23.07.2007р. №414 „Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 31.01.2005 р. №52 „Про затвердження та введення нового навчального плану підгоовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „Спеціаліст” кваліфікації „Лікар” у вищих навчальних закладах ІІІ – І V рівнів акредитації України за спеціальностями „Лікувальна справа”, „Педіатрія”, „Медико-профілактична справа”.

 

Термін навчання за спеціальностями „Лікувальна справа” 7.110101, „Педіатрія” 7.110104, „Медико-профілактична справа” 7.110105” – 6 років. Кінцеві цілі з дисципліни для всіх навчальних спеціальностей однакові, тому складена єдина програма з загальної практики – сімейної медицини. Згільно з навчальним планом навчання здійснюється на 6 році навчання.

Програма структурована на модулі, змістові модулі, теми.

Загальна практика (сімейна медицина) як навчальна дисципліна:

а) грунтується на вивченні студентами навчальних дисциплін: внутрішньої медицини, інфекційних захворювань, епідеміології, педіатрії, ендокринології, неврології, онкології, хірургії, офтальмології, отолярингології, дерматології, клінічних імунології та фармакології, реаніматології, соціальної медицини та охорони здоров’я, гігієни та екології, біостатистики, інформатики, етики та деонтології та інших морфологічних дисциплін і інтегрується з ними;

б) забезпечує вивчення правових і організаційних засад ПМСД;

в) сприяє формуванню профілактичного напрямку діяльності майбутніх лікарів з урахуванням можливого впливу на стан здоров ’ я населення чинників різного походження;

г) конкретизує методи впровадження формування здорового способу життя в родинні;

д) сприяє навчанню сімейного лікаря основ ведення всіх членів сім’ї протягом їхнього життя.

Особлива увага у викладені дисципліни приділяється питанням: визначення здоров’я всієї родини, ранньої діагностики, лікування та профілактики хворих на догоспітальному етапі, що сприяє підвищенню якості підготовки лікаря для амбулаторного підрозділу охорони здоров’я.

 

 

 

Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до реалізації положень Болонської декларації у системі вищої медичної освіти.

 

 

Програма дисципліни структурована на 1 модуль ECTS , до складу якого входить 5 змістових модулів. Всього годин 90/3 кредити (лекцій – 10, практичних занять – 40, СРС – 40).

 

 

 

Модуль 1 .

ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ, ЇЇ ПРІОРИТЕТНА РОЛЬ У РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ Я.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАЛІКАРНЯНОЇ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ ДОПОМОГИ .

 

 

Змістові модулі

  • Сучасні підходи до соціально-медичного та організаційного обгрунтування ПМСД в містах і сільських районах.
  • Сімейна та страхова медицина в Україні.
  • Використання методів інформатики в клінічній медицині.
  • Медико-соціальні аспекти здоров ’ я населення – основа профілактичної та лікувальної медицини. Моніторинг стану здоров ’ я.
  • Надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі в практиці сімейного лікаря (лікаря загальної практики).

 

Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ECTS , які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними відповідного модулю, навчальної дисципліни.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу спонукає студентів систематично вчитися протягом навчального року.

Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом є: а) лекції; б) практичні заняття; в) самостіна робота (СРС), в організації якої значну роль мають консультації викладачів. Тематичні плани лекцій, практичних занять, СРС забезпечують реалізацію у навчальному процесі всіх тем, які входять до складу змістових модулів.

 

Видами навчальної роботи згідно з навчальним планом є:

а) лекції;

б) практичні заняття;

в) самостійна робота студентів;

г) консультації.

 

В лекційному курсі розкриваються проблемні питання основних розділів дисципліни загальна практика (сімейна медицина).

Практичні заняття проводять на клінічних базах кафедри ( в поліклініці, в відділеннях сімейної медицини, амбулаторіях сімейного лікаря та стаціонарах); методика організації практичних занять передбачає:

  • зробити студента учасником процесу надання медичної допомоги пацієнту, членам його родини, вміти працювати в команді студентів, лікарів, інших учасників надання медичної допомоги;
  • сформувати відповідальне відношення студента, як майбутнього фахівця за рівень своєї підготовки, удосконалення її протягом навчання;
  • при цьому необхідно робити акцент на формуванні навичок, вмінь: оцінювати стан здоров’я індивідуума, всієї сім’ї, проводити спілкування сімейним лікарем з пацієнтом та членами його родини, оцінювати стан здоров’я та виявляти ранні відхилення в ньому, пов’язуючи з факторами ризику в сім’ї та довкіллі;

– вміти складати програми ведення амбулаторних хворих терапевтичного профілю з урахуванням трьохетапності надання медичної допомоги.

– вміти під керівництвом викладача організовувати стаціонар на дому пацієнту для раннього, найбільш адекватного ведення їх згідно поточних вимог ПМСД.

– вміти залучати всю сім ’ ю до профілактики розвитку захворювання, пояснюючи переваги здорового способу життя;

– вміти розробляти профілактичні поетапні плани для всієї родини;

– вміти заповнювати облікову документацію та проводити оцінку якості медичної допомоги;

– визначати тактику в процесі експертизи втрати працездатності (тимчасової та стійкої), заповнювати відповідні документи;

– для реалізації зазначеного необхідно надати студенту докладний план його роботи на кафедрі та забезпечити організацію його реалізації.

– студент має засвоїти необхідні методи сучасних досліджень, алгоритми обстежень, вміти складати генеологічне древо сім’ї, визначати стан здоров’я та відхилень в ньому, планувати поетапну профілактику, проводити ранню діагностику, складати план лікування відповідно до стандартів доказової медицини, володіти методами надання необхідної невідкладної допомоги в обсязі лікаря сімейної медицини;

– вміти докладно доповідати історію ведення амбулаторного пацієнта на заняттях в групі, клінічних розборах, практичних конференціях;

– курація паціента передбачає вміння входити в контакт з паціентом, збираючи анамнез життя та стану, завдяки опитуванню по органах та системах;

– проведення фізикального обстеження з визначенням ранніх симптомів відхилення здоров ’ я;

– поглиблене обстеження при наявності хвороби терапевтичного профілю;

– формування діагнозу, призначення лікування, визначення заходів первинної та вторинної профілактики.

 

 

СРС та індивідуальна робота студента складає 4 0% від навчального плану і містить:

  • підготовку до занять,
  • опрацювання тем, які не входять до плану аудиторних занять.
  • роботу студентів у відділеннях клінічних баз кафедри, кабінетах функціональної діагностики, лабораторіях.
  • засвоєння практичних навичок згідно переліку.
  • робота на компьютерах з підготовки до ліцензійного інтегрованого іспиту Крок 2.
  • виконання індивідуальної СРС.

 

 

Поточна навчальна діяльність студентів контролюється на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями.

Рекомендується застосовувати такі засоби оцінки рівня підготовки студентів: комп’ютерні тести, розв’язування ситуаційних задач, вміння проводити огляд пацієнта та оцінювати дані фізикального обстеження, результатів інструментальних досліджень і параметрів, що характеризують функції організму людини, його систем та органів, вміння спілкування з членам родини та складення програм профілактичного, при необхідності лікувального, та реабілітаційного напрямку з урахуванням факторів ризику, віку і соціального стану сім’ї.

 

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення модулю.

 

Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою як середня арифметична оцінка засвоєння відповідних модулів і має визначення за системою ETCS та традиційною шкалою, прийнятою в Україні.

 

 

ОПИС НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ З ДИСЦИПЛІНИ

„ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА (СІМЕЙНА МЕДИЦИНА)”

 

Структура

навчальної дисципліни

Кількість годин, з них

Рік навча н-н я

Вид контро – лю

Всього

годин/

креди – тів)

Аудиторних

СРС

Лекцій

Практич них занять

1

Модуль І

Змістових модулів1,2,3,4,5

9 0 год/ 3 кредита ECTS

10

40

40

6 курс

Поточний , підсумковий модульний контроль

2

У тому числі, підсумковий модульний контроль

4, 0 години 0,1 4 кр . ECTS

 

 

 

 

 

Примітка: 1 кредит ECTS – 30 годин.

Аудиторне навантаження – 55,6 %, СРС – 44,4 %.

 

  2. Мета вивчення

навчальної дисципліни:

Мета вивчення загальної практики (сімейної медицини) – кінцеві цілі встановлюються на основі ОПП підготовки лікаря за фахом відповідно до блоку її змістового модулю і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань (дій). На підставі кінцевих цілей до модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни.

Кінцеві цілі дисципліни.

Кінцеві цілі вивчення загальної практики/сімейної медицини встановлені на основі ОКХ та ОПП підготовки лікаря за фахом і є основою для побудови змісту навчальної дисципліни. Опис цілей сформульований через вміння у вигляді цільових завдань. На підставі кінцевих цілей до кожного модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети навчання дисципліни:

– Загальна лікарська практика (сімейна медицина) є первинною ланкою контакту між людиною і системою охорони здоров ’ я;

– Проводити ранню діагностику, диференціальну діагностику, обґрунтувати і сформулювати попередній діагноз найбільш поширених захворювань внутрішніх органів;

– Складати план обстеження хворого та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу найбільш поширених захворювань та їх ускладненнях, за принципами доказової та страхової медицини;

– Визначити тактику ведення хворого в амбулаторних умовах при найбільш поширених захворюваннях внутрішніх органів та їх ускладненнях (режиму, дієти, лікування, реабілітації), розробляти плани поетапних профілактичних міроприємств;

– Знати принципи організації медичної допомоги на дому та в денних стаціонарах;

– Знати принципи послідовності ведення хворих в системі амбулаторія сімейного лікаря – стаціонар – амбулаторія сімейного лікаря, чіткі показання та протипоказання до госпіталізації;

– Проводити лікування в умовах амбулаторії хворих після виписки їх зі стаціонара;

– Оцінювати прогноз життя та працездатності при найбільш поширених захворюваннях;

– Діагностувати та надавати медичну допомогу при невідкладних станах на догоспітальному етапі;

– Знати оформлення медичної документації, що використовується сімейним лікарем;

– Проводити профілактику найбільш поширених захворювань.

– Виявляти фактори ризику виникнення захворювання.

– Оцінювати стан здоров ’ я пацієнта, та вміти проводити моніторинг

здоров ’ я;

– Вміти складати медико-соціальний паспорт пацієнта.

– Аналізувати та складати програму формування та збереження здоров ’ я індивідуума, сім ’ ї.

3.Зміст програми.

Модуль І.

Організаційні аспекти системи первинної медико-соціальної допомоги в Україні, її пріоритетна роль в розвитку і реформуванні охорони здоров’я. Особливості організації поза лікарняної допомоги.

 

 

Змістовий модуль 1

Сучасні підходи до соціально-медичного та організаційного обгрунтування ПМСД

 

Конкретні цілі:

 

  • з ’ ясувати місце сімейної медицини в загальній структурі охорони здоров ’ я;
  • пояснити основної моделі ПМСД;
  • обгрунтувати принципи сімейного обслуговування населення – безперервність надання медичної допомоги;
  • характеризувати основні функції сімейного лікаря – вміння спілкування з пацієнтом і його родиною та вирішення їх соціально-медичних проблем;
  • аналізувати показники необхідної облікової медичної документації закладів сімейної медицини.

 

 

 

Тема 1. Місце сімейної медицини в загальній структурі охорони здоров я та принципи сімейного обслуговування населення . Організація роботи сімейного лікаря.

 

 

Принципи організації існуючої системи ПМСД та її недоліки.

Основні принципи та переваги нової моделі ПМСД.

Доцільність переходу від дільнично-територіального надання медичної допомоги до сімейної медицини.

Принципи сімейного обслуговування населення – безперервність надання медичної допомоги.

Основна облікова медична документація в закладах сімейної медицини.

Основні функції та зміст роботи сімейного лікаря.

Особливості роботи сімейного лікаря і дільничного терапевта.

Особливості спілкування сімейного лікаря з пацієнтом та його родиною.

Психогенні, деонтологічні аспекти діяльності сімейного лікаря.

Вирішення медико-соціальних проблем родини.

 

 

 

Змістовий модуль 2

Сімейна та страхова медицина в Україні

 

Конкретні цілі:

 

  • інтерпретувати поняття „медичне страхування”, „страхова медицина” –цілі та мета.
  • Визначити складові медичного страхування, та знати обов ’ язки та права суб ’ єктів страхування.
  • засвоїти діяльність сімейного лікаря в умовах страхової медицини в Україні.

 

 

Тема 2. Структура медичного страхування, діяльність сімейного лікаря в умовах страхової медицини.

 

Порядок медичного страхування. Структура страхового поліса ПМСД.

Економічна сутність страхової медицини. Джерела фінансування страхової медицини.

Права пацієнта на вільний вибір лікаря в умовах медичного страхування.

Організація роботи лікаря в державних і недержавних закладах охорони здоров ’ я.

Проблеми впровадження страхової медицини в Україні.

Організація контролю якості при різних видах страхування.

 

 

 

 

Змістовий модуль 3

Використання методів інформатики в клінічній медицині .

 

Конкретні цілі:

 

  • інтерпретувати загальну характеристику направлень практичного застосування медичної інформатики.
  • аналізувати дані автоматизованої диспансеризації.
  • аналізувати дані телеметричного спостереження за функціональними показниками хворих при серцево-судинних захворюваннях (порушення ритму, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія тощо).
  • обгрунтувати отримані дані методи скринінгу (вимірювання АТ) з метою вивчення впливу окремиз факторів ризику на розвиток і перебіг артеріальної гіпертензії.
  • зв ’ зати отримані дані телеметричного спостереження стану здоров ’ я населення з метою покращення показників праці діяльності сімейного лікаря

 

 

 

Тема 3. Основи інформаційного забезпечення поліклініки,

амбулаторії сімейного лікаря.

 

Автоматизовані системи управліня ПМСД.

Автоматизовані системи диспансеризації та реабілітації хворих.

Автоматизовані системи аналізу результаів функціональних досліджень.

Впровадження телемедицини в практику сімейного лікаря.

Доцільність впровадження в практику сімейної медицини скринінгового метода .

Впровадження нових технологій при наданні медичних послуг на засадах доказової медицини.

 

 

 

 

 

 

Змістовий модуль 4

Медико-соціальні аспекти здоров я населення – основа профілактичної та лікувальної медицини.

 

Конкретні цілі:

 

  • оволодіти основними принципами лікувально-профілактичної допомоги населенню України.
  • вміти оцінювати стан здоров ’ я.
  • аналізувати значимість факторів ризику і знати їх класифікацію.
  • виявляти ранні ознаки основних клінічних синдромів під час профілактичних оглядів і проведення диспансеризації
  • освоїти методику складання програм ведення хворих в амбулаторних умовах при найбільш поширених терапевтичних захворюваннях (серцево-судинних, бронхо-легеневих, органів черевної порожнини, сечо-видільної системи, опорно-рухового апарату та захорювань крові) та проведення експертизи непрацездатності.

 

Тема 4. Медико-соціальні аспекти здоров я населення. Роль сімейного лікаря в популяризації здорового способу життя, профілактики і диспансеризації.

 

Поняття про здоров ’ я, проміжний стан, хворобу. Функціональні клінічні синдроми в практиці сімейного лікаря. Вміння визначати стан здоров ’ я, складати медико-соціальний паспорт здоров ’ я.

Загальні принципи укріплення здоров’я.

Фактори ризику виникнення захворювань, їх загострення і ускладнення, боротьба з факторами ризику. Профілактика первинна і вторинна.

Сучасні погляди на профілактику і диспансеризацію з урахуванням оцінки стану здоров’я, віку, статі індивідуума та визначення факторів рівнів ризику.

 

 

Тема 5. Організація позалікарняної терапевтичної

допомоги при найпоширеніших захворюваннях терапевтичного профілю.

Взаємодія сімейного лікаря з вторинним і третинним рівнями надання медичної допомоги.

Показання та протипоказання для ведення хворих в амбулаторних умовах (перший рівень), денних стаціонарах, організація стаціонарів на дому.

Вплив сім ’ ї на процес одужання та зниження ризику розвитку патологічних станів.

Проведення доліковування пацієнтів після їх госпіталізації та реабілітації в амбулаторних умовах.

Проведення медико-соціальної експертизи непрацездатності в амбулаторних умовах.

Застосування розробленої програми ведення проблем сім’ї, враховуючи наявні фактори ризику, оцінки психологічного стану і здоров’я сім’ї, проводячи профілактику, ранню діагностику, лікування та реабілітацію при виявленні функціональної та органічної патології терапевтичного профілю.

 

 

 

Змістовий модуль 5

Надання невідкладної допомоги на

догоспітальному етапі в практиці сімейного лікаря.

Конкретні цілі:

 

  • знати організацію та зміст роботи закладів швидкої медичної допомоги.
  • виявлятизахворювання та стани, які вимагають невідкладної допомоги.
  • вміти оперативно оцінити стан пацієнта і надати належну медичну допомогу при основних синдромах, які потребують невідкаладної медичної допомоги в практиці сімейного лікаря.
  • вміти проводити серцево-легеневу реанімацію: відновлення прохідності дихальних шляхів, лікування аритмій, дефібріляцію.
  • вміти зупиняти зовнішню кровотечу.
  • знати дози, показання та протипоказання при використанні основних лікарських засобів.
  • виявляти випадки, які потребують надання невідкладної медичної допомоги сімейним лікарем (порушення свідомості, судоми, біль, задишка, кровотеча, психомоторне збудження, укуси, пожалення, електротравми, утоплення, травми, дія низьких та високих температур).

 

Тема 6. Організація надання невідкладної медичної допомоги в практиці сімейного лікаря. Невідкладна допомога сімейним лікарем у випадку раптової смерті на догоспітальному етапі

 

Основні принципи та роль сімейного лікаря в наданні невідкладної допомоги в місті та на селі.

Необхідність вчасного надання медичної допомоги для зменшення летальності та інвлідізації – кінцевого зменшення витрат бюджету держави.

Частота раптової смерті в загальній структурі смертності.

Причини виникнення раптової смерті. Варіанти зупинки кровообігу. Допоміжні засоби дослідження для визначення виду зупинки кровообігу.

Методологія надання допомоги при зупинці серцевої діяльності, первинній зупинці функції зовнішнього дихання, при травматичній смерті.

 

Тема 7. Невідкладна допомога в практиці сімейного лікаря

при больовому синдромі.

 

Діагностувати больові синдроми в різних клінічних ситуаціях.

Розрізняти форми гострого та хронічного болю.

Проводити диференціальний діагноз між соматичним болем та психосоматичними розладами.

Діагностувати больвий синдром в різних клінічних ситуаціях та проводити його лікування.

Методологія надання допомоги пацієнту з гострим коронарним синдромом на догоспітальному етапі.

Стратегія лікування пацієнта з гострою артеріальною оклюзією незалежно від місця її виникнення.

 

Тема 8 . Надання невідкладної допомоги в практиці

сімейного лікаря при судомах та втраті свідомості.

 

Судоми та невідкладна допомога на догоспітальному етапі.

Класифікація судом.

Особливості надання допомоги при генералізованих та локальних судомах.

Надання невідкладної допомоги при втраті свідомості.

Причини втрати свідомості.

Тема 9. Надання невідкладної допомоги в практиці

сімейного лікаря при пожаленнях, покусах, електротравмах,

утопленнях та дії низьких та високих температур.

 

  Орієнтовна структура залікового кредиту

ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ, ЇЇ ПРІОРИТЕТНА РОЛЬ У РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’ Я.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОЗАЛІКАРНЯНОЇ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ ДОПОМОГИ .

Тема

Лекції

Практичні заняття

Самостійна робота студентів

СРС

Індивідуальна робота

Змістовий модуль 1. Сучасні підходи до соціально-медичного та організаційного обгрунтування ПМСД

1. Місце сімейної медицини в загальній структурі охорони здоров я та принципи сімейного обслуговування населення. Організація роботи сімейного лікаря

2

4

4

 

Змістовий модуль 2. Сімейна та страхова медицина в Україні

2. Структура медичного страхування, діяльність сімейного лікаря в умовах страхової медицини.

2

4

2

 

Змістовий модуль 3. Використання методів інформатики в клінічній медицині.

3. Основи інформаційного забезпечення поліклініки, амбулаторії сімейного лікаря.

4

2

 

Змістовий модуль 4 .Медико-соціальні аспекти здоров я населення – основа профілактичної та лікувальної медицини.

4. Медико-соціальні аспекти здоров я населення. Роль сімейного лікаря в популяризації здорового способу життя, профілактики і диспансеризації.

2

4

6

Скласти медико -соціальний паспорт здоров я родини

5. Організація позалікарняної терапевтичної допомоги при найпоширеніших захворюваннях терапевтичного профілю.

2

4

6

Скласти програму ведення в амбулаторних умовах хворих з найпоширенішими захворюваннями внутрішніх органів

Змістовий модуль 5. Надання невідкладної допомоги на

догоспітальному етапі в практиці сімейного лікаря.

6.Організація надання невідкладної медичної допомоги в практиці сімейного лікаря. Невідкладна допомога сімейним лікарем у випадку раптової смерті на догоспітальному етапі

2

4

4

 

Скласти алгоритм надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі

7. Невідкладна допомога в практиці сімейного лікаря при больовому синдромі.

4

4

8. Надання невідкладної допомоги в практиці сімейного лікаря при судомах та втраті свідомості.

4

4

9. Надання невідкладної допомоги в практиці сімейного лікаря при пожаленнях, покусах, електротравмах, утопленнях та дії низьких та високих температур.

4

4

Підсумковий модульний контроль

4

4

 

Всього годин – 90

10

40

40

 

Кредитів ECTS – 3

 

 

 

 

Аудиторна робота – 55,6 %, СРС – 44,4 %

 

 

 

 

Тематичний план лекцій  

Тема

Кількість годин

1

Організаційні аспекти системи первинної медико-соціальної допомоги в Україні, її пріоритетна роль в розвитку і реформуванні охорони здоров’я. Особливості організації позалікарняної терапевтичної допомоги.

2

2

Сімейна і страхова медицина в Україні

2

3

Медико-соціальні аспекти здоров ’ я населення. Основи профілактичної та лікувальної медицини

2

4

Національна програма найбільш поширених захворювань в Україні

2

5

Надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі в практиці сімейного лікаря

2

 

Всього

10

 

 

 

Тематичний план практичних занять з дисципліни „Загальнаа практика – сімейна медицина”  

Тема

Кількість годин

1

Місце сімейної медицини в загальній структурі охорони здоров ’ я та принципи сімейного обслуговування населення. Організація роботи сімейного лікаря

4

2

Структура медичного страхування, діяльність сімейного лікаря в умовах страхової медицини.

4

3

Основи інформаційного забезпечення поліклініки, амбулаторії сімейного лікаря.

4

4

Медико-соціальні аспекти здоров ’ я населення. Роль сімейного лікаря в популяризації здорового способу життя, профілактики і диспансеризації.

4

5

Організація позалікарняної терапевтичної допомоги при найпоширеніших захворюваннях терапевтичного профілю.

4

6

Організація надання невідкладної медичної допомоги в практиці сімейного лікаря. Невідкладна допомога сімейним лікарем у випадку раптової смерті на догоспітальному етапі

4

7

Невідкладна допомога в практиці сімейного лікаря при больовому синдромі.

4

8

Надання невідкладної допомоги в практиці сімейного лікаря при судомах та втраті свідомості.

4

9

Надання невідкладної допомоги в практиці сімейного лікаря при пожаленнях, покусах, електротравмах, утопленнях та дії низьких та високих температур.

4

10

Підсумковий модульний контроль

4

 

ВСЬОГО

40

 

 

 

 

Тематичний план самостійної роботи студентів (СРС)  

Тема

Кількість годин

Вид контролю

1

Підготовка до практичних занять, теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок

20

Поточний контроль на практичних заняттях

2

Виконання та захист індивідуальних завдань

4

-„-

3

Складення медико-соціального паспорту здоров ’ я родини

 

3

-„-

4

Підготовка та написання програми ведення в амбулаторних умовах хворих з найпоширенішими захворюваннями внутрішніх органів

4

-„-

5

Розробка алгоритмів по наданню невідкладної допомоги на догоспітальному етапі в практиці сімейного лікаря

4

-„-

6

Індивідуальна робота:

доповідь на клінічних конференціях баз кафедри.

1

-„-

7

Підготовка до підсумкового модульного контролю

4

Контроль на підсумковому занятті

 

Всього

40

 

 

 

 

Перелік питань для підготовки студентів до підсумкового модульного контролю.  

  • Предмет і завдання загальної медицини (сімейної медицини). Історія розвитку. Основні напрямки розвитку.
  • Сучасні уявлення про структуру ПМСД.
  • Особливості роботи сімейного лікаря.
  • Принципи сімейного обслуговування
  • Облікова документація в сімейній медицині.
  • Організація сімейного лікаря.
  • Функції та зміст роботи сімейного лікаря.
  • Деонтологія та етика відносин сімейного лікаря з пацієнтом і родиною.
  • Вирішення соціально-медичних проблем родини.
  • Оцінка показників діяльності.
  • Сімейна та страхова медицина в Україні.
  • Організація контролю якості при різних видах страхування.
  • Структура страхового поліса в ПМСД.
  • Сучасні методи інформаційного забезпечення амбулаторій сімейного лікаря.
  • Впровадження телемедицини в практику сімейного лікаря.
  • Метод скринінгу в сімейній медицині.
  • Головні принципи доказової медицини.
  • Поняття про здоров ’ я, проміжний стан, хворобу.
  • Функціональні клінічні синдроми в практиці сімейного лікаря.
  • Загальні принципи укріплення здоров ’ я.
  • Класифікація та значення факторів ризику.
  • Сучасні погляди на профілактику, диспансеризацію.
  • Показання та протипоказання для ведення хворих в амбулаторних умовах.
  • Переваги надання медичної допомоги в денних стаціонарах.
  • Показання до ведення хворих вдома, організація стаціонару на дому.
  • Проведення медико-соціальної та трудової експертизи в амбулаторних умовах.
  • Складання генеологічного дерева сім ’ ї.
  • Складові поетапної програми профілактики захворювань сім ’ ї.
  • Надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі в практиці сімейного лікаря.
  • Принципи та роль сімейного лікаря в наданні невідкладної допомоги в місті та на селі.
  • Причини виникнення раптової смерті.
  • Надання допомоги при зупинці серцевої діяльності.
  • Надання допомоги при первинній зупинці функції зовнішнього дихання.
  • Надання допомоги з гострим коронарним синдрмом на догоспітальному етапі.
  • Класифікація судом.
  • Особливості надання допомоги при генералізованих та локальних судомах.
  • Причини втрати свідомості.
  • Надання невідкладної допомоги при втраті свідомості.
  • Надання невідкладної допомоги при порушеннях ритму.
  • Надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі при астматичному статусі.
  • Надання невідкладної допомоги при пожаленнях, покусах.
  • Надання невідкладної допомоги при електротравмах.
  • Надання невідкладної допомоги при утопленнях.
  • Надання невідкладної допомоги при дії низьких та високих температур.
  • Роль сімейного лікаря у виконанні національних програм України по боротьбі з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом.

 

 

Орієнтовний перелік практичних робіт та завдань для підсумкового

модульного контролю.

 

  • Опанування навичками встановлення здоров ’ я, раннього виявлення відхилень від норми та ранньої діагностики захворювань.
  • Планування проведення скринінгу та моніторингу здоров ’ я.
  • Опанування навичками ведення хворих в амбулаторних умовах.
  • Виявляти наявність основних клінічних симптомів та синдромів при первинному контакті з пацієнтом.
  • Вміти проводити збір анамнез захворювання, життя, стахового анамнезу, епідеміологічного анамнезу.
  • Застосування об”єктивних методів обстеження : загальний огляд, перкусія, аускультація та пальпація органів з метою виявлення загальних та специфічних ознак захворювань.Зовнішнє та внутрішнє акушерське обстеження.
  • Проводити диференційний діагноз, вміти обгрунтовувати його при найбільш поширених захворюваннях терапевтичного профілю.
  • Визначення необхідного обсягу показів та протипоказів до лабораторних, інструментальних, апаратних досліджень.Організація своєчасного виконання і знання правил підготовки хворого до обстеження. Інтерпретація результатів досліджень крові, сечі, кома, калу, харкотиння,спинномозкової рідини, кислотно-лужного балансу, даних функціональних досліджень органів дихання,кровообігу,травлення, печінки, нирок та інших органів та систем,даних ультразвукового та рентгенологічних досліджень.
  • Встановлення клінічного діагнозу, визначення тактики ведення хворого.
  • Обгрунтування плану і показів до медикаментозного або оперативного лікування хворого з урахуванням його стану. Визначення показів до госпіталізації хворих та її організація. Організація стаціонару вдома. Застосування методів реабілітації.
  • Проведення профілактики захворювань та аналізу ефективності диспансеризації.
  • Організація санітарно-просвітницької роботи з метою пропаганди здорового способу життя.
  • Вміти проводити профілактичні заходи при вакцинації.
  • Вміти заповнювати та аналізувати облікову документацію закладів сімейної медицини.
  • Вміти спілкуватися з пацієнтом і родиною
  • Розробляти плани ведення хворих в умовах страхової медицини.
  • Вміти аналізувати дані автоматизованої диспансеризації.
  • Вміти аналізувати дані телеметричного спостереження за функціональними показниками хворих при серцево-судинних захворюваннях (порушення ритму, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія).
  • Вміти складати програми ведення хворих в амбулаторних умовах при найбільш поширених захворюваннях серцево-судинної системи.
  • Вміти складати програми ведення хворих в амбулаторних умовах при найбільш поширених захворюваннях бронхо-легеневої системи.
  • Вміти складати програми ведення хворих в амбулаторних умовах при найбільш поширених захворюваннях системи травлення.
  • Вміти складати програми ведення хворих в амбулаторних умовах при найбільш поширених захворюваннях сечо-видільної системи.
  • Вміти складати програми ведення хворих в амбулаторних умовах при найбільш поширених захворюваннях опорно-рухового апарату.
  • Вміти складати програми ведення хворих в амбулаторних умовах при найбільш поширених захворюваннях крові – анеміях
  • Взаємодія сімейного лікаря з вторинним і третинним рівнями надання медичної допомоги.
  • Проведення медико-соціальної та трудової експертизи непрацездатності в амбулаторних умовах.Заповнення необхідних документів на ЛКК та медико-соціальну експертну комісію.
  • Застосування розробленної програми ведення проблем сім ’ ї.
  • Вміти оперативно оцінити стан пацієнта і надати належну медичну допомогу при основних синдромах, які потребують невідкладної медичної допомоги в практиці сімейного лікаря.
  • Вміти проводити огляд порожнини рота ,вуха,носа за допомогою дзеркала
  • Вміти проводити зовнішній огляд ока у фокальному та біфокальному освітленні, визначення рухливості ока та його положення в орбіті. Офтальмоскопія.

 

 

 

 

ФОРМИ КОНТРОЛЮ

Оцінювання – це один із завершальних етапів навчальної діяльності та визначення успішності навчання. Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю ( у балах), яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою дисципліни.

Поточна навчальна діяльність студента оцінюється за 4-бальною (традиційною) шкалою з використанням прийнятих у ВНЗ та затверджених цикловою медичною комісією критеріїв оцінювання для дисципліни. При цьому враховуються усі види робіт, передбачені методичною розробкою для запланованої теми.

Виставлені за традиційною шкалою оцінки конвертуються на кафедрі у бали залежно від кількості тем у модулі таким чином:

Традиційна оцінка

Конвертація у бали

Модуль 1

„5”

12

„4”

9

„3”

6

„2”

0

 

Самостійна робота студентів, яка передбачена в темі поряд із аудиторною роботою, оцінюється під час поточного контролю теми на відповідному занятті. Засвоєння тем, які виносяться лише на самостійну роботу, контролюється під час підсумкового модульного контролю.

Індивідуальна робота у формі складання медико-соціального паспорту здоров’я родини, написання схеми діагностики та ведення хворих в амбулаторних умовах при різноманітних ураженнях внутрішніх органів, складення алгоритму надання допомоги при невідкладних станах виконується студентами впродовж змістовних модулів 2, 4 та 5. Кожна індивідуальна робота оцінюється в „4” бали.

 

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченнімодуля, становить 200 балів, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами підсумкового модульного контролю – 80 балів.

 

Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент за поточну навчальну діяльність при вивченні модуля,вираховується шляхом множення кількості тем модуля на еквівалент балів за оцінку „задовільно” („3”).

Студент може відпрацювати пропущені теми або перескладати їх на позитивну оцінку викладачу під час його консультацій (індивідуальної роботи зі студентами) не більше 3-х разів під час вивчення модулю, тим самим набрати кількість балів не меншу за мінімальну, щоб бути допущеним до підсумкового модульного контролю.

 

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям теми і включає стандартизовані форми контролю теоретичної підготовки та контроль професійних умінь. Поточний контроль включає оцінювання початкового рівня знань (усне або письмове експрес-опитування, тестовий контроль з використанням тестових завдань формату А ), оцінювання основного етапу практичного заняття (контроль професійних умінь під час курації хворих, вирішення типових ситуаційних задач), оцінювання кінцевого рівня знань на занятті (вирішення ситуаційних задач ІІІ рівня, інтерпретація результатів лабораторних та інших методів обстеження хворого).

Підсумковий модульнийконтроль здійснюється по завершенні вивчення всіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля. До підсумкового модульного контролю допускаються студенти, які відвідали усі передбачені навчальною програмою з дисципліни аудиторні заняття, та при вивченні модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну. Студенти, які не виконали завдання „Складання медико-соціального паспорту здоров ’ я родини”, „Написання програми ведення в амбулаторних умовах хворих”, „Алгоритму надання невідкладної допомоги на догоспітальному етапі”, або отримали за неї „2” за традиційною шкалою, не допускаються до підсумкового модульного контролю навіть за умови відсутності пропусків аудиторних занять незалежно від кількості набраних впродовж модуля балів.

Студенту, який з поважної причини мав пропуски навчальних занять, вносяться корективи до індивідуального навчального плану і дозволяється відпрацювати академічну заборгованість до певного визначеного терміну. Для студентів, які пропустили навчальні заняття без поважних причин, рішення про їх відпрацювання приймається індивідуально деканом факультету.

Форми проведення підсумкового контролю мають бути стандартизованими і включати контроль теоретичної підготовки (з використанням стандартизованих завдань, усне або письмове опитування) та контроль професійних умінь (ситуаційні задачі, інтерпретація результатів додаткових методів обстеження хворого) відповідно до ОКХ.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів з можливих 80.

Оцінка успішності студента з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни. Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як середнє арифметичне кількості балів з усіх модулів дисципліни (сума балів за усі модулі ділиться на кількість модулів дисципліни).

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

Бали з дисципліни для студентів, які успішно виконали програму з дисципліни, конвертуються на кафедрі у традиційну чотирибальну шкалу за абсолютними критеріями як наведено у таблиці:

 

Бали з дисципліни

Оцінка за чотирибальною шкалою

Від 170 до 200 балів

„5” (відмінно)

Від 140 до 169 балів

„4” (добре)

Від 139 до мінімальної кількості балів, яку повинен набрати студент

„3” (задовільно)

Нижче мінімальної кількості балів, яку повинен набрати студент з дисципліни

„2” (незадовільно)

 

Оцінювання дисципліни. Оцінка з дисципліни А, В, С, D або Е виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі. Конвертація кількості балів з дисципліни у шкалу ECTS наведена у таблиці:

 

Статистичний показник

Оцінка ECTS

Найкращі 10 % студентів

А

Найкращі 25 % студентів

В

Найкращі 30 % студентів

С

Найкращі 25 % студентів

D

Останні 10% студентів

Е

 

Оцінки з дисципліни FX , F („2”) виставляються студентам, яким не зараховано хоча б один модуль із дисципліни після її вивчення.

Оцінка FX виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але яким не зараховано підсумковий модульний контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю за затвердженим графіком під час зимових канікул та впродовж 2-х тижнів після завершення навчального року. Повторне складання підсумкового модульного контролю дозволяється не більше 2-х разів.

Оцінка F виставляється студентам, які не набрали мінімальної кількості балів за поточну навчальну діяльність і не допущені до модульного підсумкового контролю. Вони мають право на повторне вивчення модулю відповідно до нормативних документів.

Оцінка ECTS не конвертується у традиційну чотирибальну шкалу (тому що ці системи оцінювання є незалежними) і виставляється в додаток до диплому після закінчення студентом навчання у ВМНЗ.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

  • Москаленко В.Ф., Гиріна О.М. „Організаційні основи сімейної медицини”.Том 1. Київ, Медицина, 2007
  • Москаленко В.Ф., Гиріна О.М. „Найбільш поширені захворювання в практиці сімейного лікаря”. Том 2. Київ, Медицина, 2008.
  • Денисов И.Н. и соавт. „Практическое руководство для врачей оющей практики” Москва.2001.
  • Скляров Е.Я., Мартинюк І.О., Лемішко Б.Б.. „Поліклінічна справа і сімейний лікар”. Київ, 2003.
  • Хвистюк О.М., Рогожин Б.А., Короп А.Ф. „Обсяги профілактичної, діагностичної та лікувальної роботи лікаря загальної практики – сімейного лікаря” Харків, 2005.
  • Дж. Мёрта „Справочник врача общей практики”. Практика. Москва, 1998.

 

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

 

  • Харрисон Т. „Внутренние болезни” В 10-ти томах. Пер. С англ. Под ред. Е. Браунвальда и др. М.Медицина, 1993.
  • Орест Мулька „Довідник сімейного лікаря”, Англія, 1996 р.
  • Симбирцев С.А., Гурин Н.Н. „Общая врачебная практика (семейная медицина). 2 тома. Санкт-Петербург, 1996.
  • Флетчер Р., Флетчер С., Вагнер Э. «Клиническая эпидемиология. Основы доказательной медицины» Пер.с англ. Москва, Медиа Сфера, 1998,352
  • Власов В.В. „Медицина в условиях дефицита ресурсов”. Москва.2006.
  • W.G.W. Berma, D.M. Fleming. «Роль общей практики в первичной медико-санитарной помощи». ВОЗ, Копенгаген, 2006.
  • Шарманов Т. «Алмаатинский рубеж мирового здравоохранения». Алма-Аты-Вашингтон-женева, 2008.