Кафедра фізіології

Історія кафедри

Кафедра фізіології – одна із перших кафедр університету із славною історією і певними досягненнями. Створення кафедри фізіології здорової людини пов’язане з  організацією медичного факультетупри Київському університеті ім. Святого Володимира у 1841 р., яку очолив ординарний професор Е.Е. Мірам, що керував кафедрою протягом 20-ти років. Заслуга вченого полягає в тому, що вінуперше запровадивпроведення досліджень на лабораторних заняттях у викладання фізіології.

Із 1962 по 1965 рр. О.П. Вальтер очолював кафедру фізіології здорової людини за сумісництвом до обрання завідуючого кафедри за конкурсом. На кафедрі проводилися дослідження тваринної теплоти.

У 1865 році кафедру очолив В.Б. Томса (1831-1895), учень К. Людвіга. Саме з іменем В.Б. Томси пов’язано становлення фізіології як науки в Києві. Він організував фізіологічну лабораторію, де розпочинаються експериментальні фізіологічні дослідження. Створив фізіологічну школу. Серед його учнів, які залишили неабиякий слід у науці, потрібно відзначити П.Ф. Суханова, О.Л. Раву, М.О. Роговича.

У 1884 році посаду завідувача кафедри фізіології здорової людини зайняв С.І. Чир’єв. У період своєї праці на кафедрі С.І. Чир’єв значно збагатив фізіологічну лабораторію, поповнивши її електрофізіологічним устаткуванням, зокрема дзеркальними гальванометрами, телефонами для дослідження потенціалів дії нервів і м’язів, капілярним електрометром та ін.

Велика заслуга С.І. Чир’євай у  формуванні київської школи фізіологів. Він виховав достойну наукову зміну, частина з них стали відомими вченими. Це В.П. Курчинський, Ю.П. Лауденбах,  О.В. Леонтович, Е. Майдель та ін.

Славні традиції кафедри продовжив В.Ю. Чаговець (1873-1941), який очолив кафедру в 1910 році. В.Ю. Чаговець у Києві перш за все провадив електрофізіологічні дослідження, а  також  і дослідження фізіології кровообігу, травлення тощо. Він створив велику фізіологічну школу. Суттєве значення для теоретичної медицини мають дослідження А.І. Вєнчиков, Є.С. Стальненко, Є.А. Столярська, Л.Л. Гіждеу та ін. по вивченню електричних явищ в стінці шлунку.

У 1920-33 рр., коли в Україні відбувалося складне реформування вищої школи кафедра продовжувала існувати в складіКиївського медичного інституту (з 1921 р), В.Ю. Чаговець продовжував керувати кафедрою нормальної фізіології.

Досить плідний внесок в наступний розвиток наукових досягнень кафедри було зроблено відомим фізіологом Д.С. Воронцовим, який керував кафедрою в 1935-1941 рр.. Широко відомі роботи Воронцова, присвячені дослідженню процесів, що відбуваються у нервово-м’язових синапсах. Для своїх електрофізіологічних досліджень Д.С. Воронцов сконструював і використав катодний осцилограф.

У 1935-1941 рр. на кафедрі працювали: Д.С. Воронцов – завідуючий  кафедри, В.Ю. Чаговець – другий професор, П.М. Сєрков – доцент, Є.А. Столярська (пізніше переїхала в Ленінград), асистенти: Н.А. Юрьєва, Є.С. Стальненко, С.І. Фудель-Осипова, Н.К. Вітте (пізніше пе­рейшов на работу в Інститут фізіології і гігієни праці), Г.Н. Літвіненко, А.А. Кулинський, С.М. Плотнікова, М.М. Кулагін, закінчували аспірантуру Д.О. Мірська, Є.М. Мазуровська, Є.Ф. Леонова.

Через Другу світову війну кафедра евакуювалася у м. Челябінськ, де кафедрою керувала учениця Д.С. Воронцова С.І. Фудель-Осипова.

Навесні 1946 р. на завідування кафедрою обирається найстарший учень І.П. Павлова професор Г.В. Фольборт (1885-1960). Основним науковим напрямком керованої Г.В. Фольбортом кафедри стало вивчення процесів втоми і відновлення в різних органах і тканин.

У 1960 завідувачем кафедри обирається професор М.І. Путілін (1910-1982).  Протягом років М.І. Путілін зі співробітниками та учнями (Д.Г. Наливайко, О.О. Муратов, В.А. Пирогов, С.М. Бєлан, В.І. Коркач, В.К. Пунинська, М.Т. Пиндич, Л.І. Луценко, З.І. Бушмакіна, А.Є. Кулаков  та ін.) вивчав зміни температури працюючих органів і тканин у зв’язку зі змінами їх функціонального стану.

У 1982-1987 рр. кафедру очолював професор Д.Г. Наливайко, учень М.І. Путіліна. В цей час колектив кафедри спрямував свої дослідження на вивчення питань фізіології травлення, зокрема особливості регуляції слинних залоз, підшлункової залози, слизової оболонки шлунка, тонкого кишківника.

Із 1987 р. по 2003 р. кафедрою керував учень академіка В.В.Фролькіса – член-кореспондент АПН України професор В.Г.Шевчук, наукові інтереси якого пов’язані з клітинно-молекулярними механізмами регуляції діяльності серця і судин.

Із 2013 р. кафедру очолює доцент І.М. Карвацький. Наукові інтереси кафедри направлені на вивчення регуляції мембранних і мітохондріальних каналів кардіоміоцитів, вікові особливості функціонування кардіоміоцитів і гладеньком’язових клітин судин, дослідження історії фізіології та медицини. Здобутки кафедри за останні роки можна підсумувати наступним чином: удосконалено методику вивчення серцево-судинної системи, вивчено мембранні механізми регуляції артеріального тиску та електричних процесів в міокарді.