НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедрa медичної та загальної хімії

Історія кафедри

Викладання загальної хімії на медичному факультеті Київського університету св. Володимира було розпочато в 1841р., з першого року його створення, на кафедрі хімії, яка обслуговувала всі факультети і розташовувалася в головному корпусі університету по вул. Володимирський, 60. Окремої кафедри загальної хімії на медичному факультеті в перші десятиліття його існування не було. Першим завідувачем кафедри хімії в 1841 – 1859рр. був професор Ігнатій Матвійович Фонберг (1801 – 1891), переведений до університету із Віленської медичної академії після її розформування. Він читав лекції першим студентам медичного факультету з загальної та органічної хімії і ввів для них обов’язкові лабораторні заняття. І.М. Фонберг організував першу хімічну лабораторію, де проводив експериментальні дослідження в галузі неорганічної та аналітичної хімії (аналіз мінералів, ґрунтів, дослідження отрут, вивчення складу води з криниць і ставків, встановлення доброякісності продукції різних хімічних заводів). Він автор тритомного “Курса технической химии”.

Коли І.М. Фонберг пішов у відставку, курс неорганічної та органічної хімії для студентів медичного факультету читав Дмитро Миколаєвич Абашев – випускник Петербургського університету, ад’юнкт Київського університету, з 1869р. професор, який завідував кафедрою в 1859 – 1862рр. Він вперше вивчав взаємне розчинення рідин і термохімію неводних розчинів. Виявив обмеженість взаємної розчинності рідин та існування критичної температури розчинення.

На кафедрі хімії у 1860 – 1868рр. читав спеціальні курси з питань аналітичної хімії та методів титрування всесвітньо відомий анатом професор Володимир Олександрович Бец, який у вступній лекції для студентів – медиків наголошував на необхідності поглибленого вивчення хімії, фізики, біології та інших природничих дисциплін з метою кращого засвоєння анатомії.

У 1863р. на медичному факультеті Київського університету була створена кафедра медичної хімії, на якій в різні роки читалися курси з неорганічної, загальної, органічної та фізичної хімії.

З 1862 по 1869рp. кафедрою хімії завідував випускник Петербургського університету професор Іван Артамонович Тютчев (1834 – 1893) – вітчизняний хімік і кристалограф, фахівець з органічної хімії: вивчав гліколі, синтезував складні спирти. Він доклав багато зусиль для розширення наукових досліджень. За його ініціативою в 1869р. було розпочато будівництво окремого корпусу для хімічної лабораторії, яка на той час стала однією із кращих в Росії. З 1869р. працював головним чином у галузі неорганічної хімії та мінералогії. Автор підручника “Начальные основы минеральной химии”. До своїх експериментальних досліджень І.А. Тютчев широко залучав здібних молодих вчених, одним з яких був Микола Андрійович Бунге, згодом відомий спеціаліст у галузі хімічної технології, з 1871р. професор університету, брав активну участь в організації Київського політехнічного інституту, був одним із засновників фізико – хімічного товариства в Києві. М.А. Бунге видав працю “Курс химической технологии”, розробив нові ефективні методи очистки дніпровської води, удосконалив методику газового аналізу, великий вклад вніс у розвиток вітчизняної цукрової промисловості, сприяв вивченню природних багатств України і розвиткові технічних знань.

За пропозицією І.А. Тютчева у 1865р. на кафедрі введена посада доцента з органічної хімії, на яку був запрошений Петро Петрович Алексєєв, пізніше професор, який протягом 25 років читав в університеті курс органічної хімії. Він завідував кафедрою з 1869 по 1891рр. Перу П.П. Алексєєва належить ряд підручників та навчальних посібників, у тому числі фундаментальне керівництво з органічної хімії, в якому описано понад 2000 органічних сполук. Основні праці присвячені хімії азосполук, для яких він обґрунтував формули (азо– , гідразо– , діазосполук). Розробив метод одержання азобензолу відновленням нітробензолу. П.П. Алексєєв засновник Київського товариства природознавців, починаючи з 1875p., він щорічно публікував “Обзоры русской химической литературы”. Його учні Я.М. Барзіловський – професор, майбутній зав. кафедрою неорганічної хімії і М.М. Канндер – викладач Київського університету, читав курс теоретичної хімії.

У 1869 – 1891рр. курс неорганічної (загальної) хімії студентам фізико – математичного та хімічного факультетів читав талановитий дослідник, засновник Київської хімічної школи другий професор кафедри Федір Мінович Гарнич – Гарницький.

У 1891р. створене хіміко-неорганічне відділення хімічної лабораторії Київського університету, яке незабаром стало базою кафедри неорганічної хімії. Цю кафедру з 1894 по 1926рр. очолював учень П.П. Алексєєва професор Я.М. Барзиловський, який читав лекції на медичному факультеті. Він проводив дослідження в галузі органічної хімії (сполук азоту), вивчав склад різних вод, розробляв методи їх аналізу. У 1888р. магістр хімії, приват – доцент судової хімії, фармації та фармакогнозії, ординарний професор (1912) Тимофій Іванович Луначевський – Петруняка розробив деяки методи очистки дністровської води.

У 1892р. у самостійну кафедру виділилось і відділення органічної хімії. На цю кафедру був запрошений вихованець відомої Казанської школи органічної хімії професор Сергій Миколайович Реформатський (1860 – 1934), з 1928р. член – кореспондент AH CPCP. Він завідував кафедрою органічної хімії з 1892 по 1934рр. і після відокремлення у 1920р. медичного факультету зі складу Київського університету та утворення Київського медичного інституту (КМІ), протягом ряду років продовжував читати студентам медичного інституту лекції з органічної хімії. Був головою Київського фізико–хімічного товариства у 1910 – 1916рр. та 1920 – 1933рр., брав активну участь у роботі інститутської фізико-хімічної комісії. Основні його праці присвячені синтезу метолоорганічних сполук. Світове визнання набули дослідження C.М. Реформатського в галузі синтезу бета – кислот. На даний час “реакції Реформатського” використовуються для вивчення будови та синтезу складних природних сполук: вітамінів, гормонів, терпенів тощо. Він – автор декількох навчальних посібників і відомого підручника з органічної хімії “Начальный курс органической химии” (1893), за яким навчалося багато поколінь студентів–медиків. Учнями С.М. Реформатського були видатні вчені – хіміки дійсні члени АН СРСР В.П. Яворський та І.К. Мазуркевич, а також відомі фізико – хіміки В.О. Шишковський та Я.І. Михайленко.

У 1899 – 1910pp. курс фізичної хімії у Київському університеті читав випускник Московського університету всесвітньо – відомий український фізико – хімік професор Київського політехнічного інституту Володимир Олександрович Плотніков (1873 – 1947), згодом академік AH УPCP (1920). У 1921–1923pp. він був завідувачем кафедри загальної хімії в університеті за сумісництвом і читав лекції з неорганічної хімії студентам медичного факультету. Його школа з електрохімії водних розчинів відома в усьому світі, адже експериментально було підтверджено хімічну теорію розчинів
Д.І. Менделєєва. Основні наукові праці присвячені неорганічній хімії, хімії комплексних сполук алюмінію та його солей.

У 1924 – 1929рр. кафедрою загальної хімії завідувала доцент Надія Володимирівна Щербина. Як структурний підрозділ, кафедра загальної хімії у Київському медичному інституті була створена через десять років після його відкриття. Першим завідувачем кафедри з 1930 по 1934рр. був професор Дмитро Костянтинович Горалевич.

З 1934 по 1938pp. кафедрою загальної хімії Київського медичного інституту завідував за сумісництвом професор Київського університету
Костянтин Павлович Волков (1880 – 1938), відомий педагог і методист, який читав студентам – медикам курс неорганічної та фізичної хімії. Після його передчасної смерті з 1938 по 1941рр. кафедрою неорганічної хімії (загальної хімії) завідував професор Анатолій Петрович Семенцов. У 1938р. в КМІ створена самостійна кафедра органічної хімії, завідувачем якої був доцент Семен Корнійович Можар, який читав курс органічної хімії. Кафедра проіснувала до 1955р. і з цього часу переведена до складу кафедри біологічної хімії. В ці роки курс фізичної та колоїдної хімії викладався на кафедрі загальної хімії, згодом він був переданий на кафедру біохімії, а в 1972 році остаточно переведений на кафедру загальної хімії.

З 1941 по 1944рр., в період евакуації інституту до м. Челябінська кафедру загальної хімії очолювала професор Ганна Михайлівна Хухрикова (1893 – 1944). У ці роки науково – дослідна робота кафедри була спрямована на потреби практичної медицини. Більш докладно про це написано у спогадах доцента кафедри загальної хімії Київського медінституту Нонни Антонівни Бісікалової, яка у роки війни була евакуйована до м. Челябінська. Спогади Н.А. Бісікалової та фото, на якому вона зображена з групою студентів – медиків у м. Челябінську, представлені в додатку.

В повоєнні роки, після передчасної смерті Г.М. Хухрикової, на посаду завідувача кафедри загальної хімії було обрано співробітника і учня всесвітньо відомого вченого, академіка АН СРСР Л.В. Писаржевського Бориса Яковича Дайна (1890 – 1973), який очолював кафедру з 1944 по 1953р. Б.Я. Дайн працював в медінституті за сумісництвом, оскільки основним місцем роботи його був Інститут фізичної хімії АН УРСР, (ІФХ АН УРСР), де він завідував відділом фотохімії. Розвиваючи ідеї свого вчителя, академіка Л.В. Писаржевського, про роль електронних механізмів в окисно – відновних системах, він створив новий науковий напрямок – фотохімію конденсованих систем, заклав основи сучасних уявлень щодо фотопереносу електронів у розчинах, вивчав механізми реакцій, що протікають при життєдіяльності рослин. Б.Я. Дайн був прекрасним лектором, він першим розпочав профілізацію курсу загальної хімії для студентів – медиків, пояснюючи роль різних неорганічних сполук як лікарських засобів та механізм деяких процесів, що відбуваються в організмі з точки зору сучасної хімії. Це зіграло важливу роль у подальшій побудові курсу загальної хімії в медінституті. Наукову роботу співробітників кафедри Б.Я. Дайн організовував на базі відділу фотохімії ІФХ АН УРСР, зокрема асистенти Н.А. Бісікалова та О.П. Кострюкова поступили в аспірантуру Інституту фізичної хімії АН УРСР і після захисту дисертацій повернулися на кафедри загальної хімії, а згодом перейшли на кафедру біологічної хімії КМІ. Всього Б.Я. Дайн підготував двох докторів та 15 кандидатів наук.

У 1953 – 1971pp. кафедру очолював професор Дмитро Миколайович Стражеско, який також працював в КМІ за сумісництвом, поєднуючи цю роботу з науковою роботою в ІФХ АН УРСР, де він був завідувачем відділу йонного обміну та адсорбції. Під його керівництвом були розроблені теоретичні основи використання адсорбентів різної природи (активоване вугілля, силікагелі, іонообмінні смоли) які були застосовані для очистки ряду антибіотиків (пеніциліну, стептоміцину, поліміксину, циклосерину). Одночасно проводилися дослідження по застосуванню комплексних сполук в аналітичній хімії і розроблялися нові методи аналізу лікарських препаратів. Під його керівництвом колектив кафедри провів значну роботу з метою підвищення науково – методичного рівня курсів загальної, аналітичної, фізичної та колоїдної хімії, які читалися на кафедрі. Насамперед був перероблений курс лекцій, із якого виключено питання несуттєві з точки зору підготовки фахівців медичного профілю і введені деякі нові розділи, які мають велике значення для розуміння сучасного етапу розвитку як хімічної, так і біологічної науки. В програму курсу було включено, наприклад, питання викладання таких типів хімічного зв’язку, як донорно–акцепторний та водневий зв’язки, без врахування яких неможливо зрозуміти вторинну структуру білків; велика увага приділялась теорії координаційних сполук та їх застосування; уявлення про механізм окисно–відновних процесів тощо. Розглядаючи хімічні властивості окремих речовин приводилися короткі відомості про їх значення для фізіології, їх фармакологічній дії, про різноманітне застосування неорганічних препаратів в медичній практиці тощо. в невеликому спеціалізованому курсі фізичної та колоїдної хімії основна увага приділялась більш поглибленому вивченню поверхневих явищ, йонно – обмінних процесів, фізико–хімічних властивостей біополімерів та їх розчинів тощо. Довід викладання хімічних дисциплін, накопичений колективом кафедри, частково узагальнений в підручниках і навчальних посібниках: в підручниках і навчальних посібниках: “Курс лекций по общей химии” (1957) і “Практические работы по физической и коллоидной химии” (1958) Д.М. Стражеско, “Количественный анализ” для студентів хіміко–фармацевтичних інститутів М.Б. Щиголя, “Руководство к практическим занятиям по количественному анализу” С.М. Берінбойма, Л.П. Бойкової та Н.Б. Бурчинської. Був блискучим лектором. Всього підготував 5 докторів та 15 кандидатів хімічних наук, п’ять із яких працювали на кафедрі загальної хімії КМІ. Доценти В.Б. Ємельянов і В.І. Галинська працюють на цій кафедрі до тепер.

З 1971р. по 1988р. кафедру загальної хімії очолювала професор
В.А. Луньонок-Бурмакіна, учениця професора Д.М. Стражеска та академіка О.І. Бродського, знаний фахівець з хімії неорганічних пероксидних сполук: будови, реакційної здатності та механізму їх реакцій. Нею на кафедрі була створена база для виконання науково-дослідної роботи, в якій брали участь усі співробітники кафедри. Асистент Г.Г. Лезіна захистила кандидатську дисертацію. В.А. Луньонок-Бурмакіна є автором 130 наукових, 5 методологічних та психолого-педагогічних розробок, 9 винаходів на нові дезинфікуючі засоби та методи дезинфекції, 10 методичних посібників для студентів медичного інституту.

У 1970р. відбулася перебудова викладання хімії в системі медичної освіти, вимогою якої було забезпечення медиків теоретичною базою для розуміння нових наукових дисциплін: молекулярної біології, молекулярної генетики, молекулярної патології, які дозволяли вивчати фізіологічні процеси в організмі людини на молекулярному рівні. Була затверджена нова програма з хімії, а кафедра як головна в УРСР, забезпечувала координаційну роботу. Співробітники кафедри склали і видали пакет учбово – методичних посібників за новою програмою: текст лекцій “Химическая связь и строение молекул” (В.А. Луньонок-Бурмакіна), “Задачи и упражнения по общей и аналитической химии”, “Титриметрический анализ” (колектив авторів) та інші. Кафедра була піонером впровадження Міжнародної системи одиниць СІ в навчальні програми студентів, якою користуються зараз усі лікарі України. В.А. Луньонок-Бурмакіна підготувала 6 кандидатів наук, два із яких працювали в КМІ викладачами; к.х.н. А.Г. Мірошниченко працює на кафедрі до цього часу, активно впроваджуючи нові дезинфікуючі засоби на основі пероксиду водню в практику охорони здоров’я. Колектив кафедри сумісно з кафедрою фармакологіі КМІ (зав. кафедрою професор І.С. Чекман) брав участь у вивченні реакцій комплексоутворення іонів біометалів з кардіотонічними препаратами та амінокислотами з метою виявлення молекулярного механізму дії лікарських засобів і підбору їх ефективних композицій.

В ці роки кафедра декілька разів перейменовувалася і змінювала місце розташування. У 1982р. відбувається чергова суттєва перебудова навчального плану, який поглиблював профілізацію курсу хімії і був названий “Біонеорганічна та біофізична хімія”; таку ж назву з 1983 по 1988р.р. мала і кафедра. В 1988р. кафедра знову перейменована на кафедру “Загальної хімії”, цю назву вона має і до цього часу.

Базою кафедри до 1941р. і з 1944р. по 1964р. було приміщення в корпусі на вул. Чкалова, 65, при цьому лекції з хімії студенти слухали в приміщенні колишнього анатомічного театру на вул. Леніна, 37 (нині вул. Богдана Хмельницького, де знаходиться приміщення Музею медицини). В 1964 р. кафедра переїхала до морфологічного корпусу КМІ, вона знаходилася до 1978 р., після чого знову була переміщена, цого разу на вул. Пушкінську, 22. Перебування кафедри хімії тут було тимчасовим, і в 1985р. вона перебазувалася в тільки-но збудований фізико-хімічний корпус на просп. Перемоги, 34, де знаходиться і дотепер.

З 1988 по 1991р.р. кафедру очолював професор В.М. Поляков, учень академіка В.Я. Мінкіна. Він автор понад 150 наукових та науково-методичних робіт та 19 винаходів. Під його керівництвом вивчалися процеси комплексоутворення кобальту з азотовмісними біолігандами з метою одержання сполук з бактерицидними властивостями, були створені бактерицидні матеріали (бинти, марлі, прокладки), які знайшли застосування в медичній практиці.

З 1991р. цю кафедру очолює професор, академік AH Вищої школи В.О. Калібабчук, учениця академіка В.В. Скопенка та професора А.М. Голуба. Професор Калібабчук В.О. – визначний вчений у галузі неорганічної та фізичної хімії. Свої наукові розробки вона успішно використовує для пояснення процесів, що відбуваються в медико-біологічних системах. Вперше розробила теоретичні та практичні основи фізичної хімії диазонафтолів як перспективних світлочутливих матеріалів для безсрібних шарів; розвинула новий підхід для вивчення властивостей хімічно модифікованих кремнеземів з метою створення нових хімічних сенсорів; отримала важливі результати у синтезі поліядерних координаційних сполук біометалів з біолігандами та створенні на їх основі сучасних матеріалів і лікарських засобів.

Калібабчук В.О. є автором понад 300 наукових праць, серед яких більш ніж 30 монографій, підручників та навчальних посібників. Вона Соросівський професор (1996р.). Підготувала 8 кандидатів наук.

Професор Калібабчук В.О. – відомий спеціаліст у галузі медичної освіти. На кафедрі, яку вона очолює, проводиться велика навчально-методична робота, зокрема видано перший україномовний підручник „Основи аналітичної хімії” (електронна версія); розроблені нові навчальні програми з дисципліни “Біонеорганічна, фізична та колоїдна хімія” для спеціальностей: лікувальна справа, медико-профілактична справа, педіатрія, медична психологія; створена сучасна інтегрована програма з дисципліни „Хімія” для медичних ліцеїв, яка отримала І місце на конкурсі серед профільних програм.

Колектив кафедри активно працює над створенням україномовних методичних посібників та підручників, адаптуючи їх до нових навчальних програм з курсів “Біонеорганічна, фізична та колоїдна хімія” для вітчизняних та іноземних студентів І курсу всіх факультетів, а також з курсів “Неорганічна хімія”, “Аналітична хімія” і “Фізична та колоїдна хімія” для студентів фармацевтичного факультету 1-го, 2-го та 3-го курсів відповідно, в яких повністю усунено дублювання шкільного матеріалу. В цій роботі беруть участь як досвідчені викладачі старшого покоління – доценти: В.Б. Ємельянов, В.І. Галінська, С.М. Гождзінський, В.А Самарський, ст. викладачі: Л.І. Грищенко та Т.О. Овсяннікова, асистенти А.Г. Мірошниченко та В.Ж. Ратушна, так і викладачі з нового поповнення: доц. Г.М. Зайцева, ст. викладач Т.Д. Рева, ас. О.О. Костирко, ас. Л.В. Філіппова, ас. В.Л. Сліпчук, ас. Т.А. Лисенко, ас. О.П. Єфетова, ас. О.М. Чхало. Активно впроваджуються в педпроцес нові форми навчання. Професор В.О. Калібабчук, доц. Г.М. Зайцева, доц. В.І. Галінська, ас. О.О. Костирко, ас. В.Л. Сліпчук та ас. В.А. Халаф у поточному навчальному році проводять заняття в групі англомовних студентів англійскою мовою, для яких в повному обсязі підготовлені і видані всі необхідні методичні матеріали (V. Kalibabchuk, G. Zaitseva, V. V. Galinska. Study ide of the lecture course “Bioinoganic, physical and colloid chemistry. Kyiv, 2004. 76 p., G. Zaitseva, V. Kalibabchuk, V. Galinska, O. Kostyrko, V. Slipchuk, N. Sharkina, V. Khalaf. Bioinoganic, physical and colloid chemistry. A workbook. Kyiv, 2004. 56 p., G. Zaitseva, V. Kalibabchuk, N. Sharkina, V. Slipchuk, V. Khalaf. Bioinoganic, physical and colloid chemistry. Practical lessons. Part 1. Kyiv, 2004. 79 p., V. Kalibabchuk, V. Galinska, G. Zaitseva, O. Kostyrko, N. Sharkina. Bioinoganic, physical and colloid chemistry. Practical lessons. Part II. Kyiv, 2004. 35p.)

Калібабчук В.О. веде велику науково-організаційну роботу на засадах члена комісії з хімії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти та науки України, члена Президії Українського хімічного товариства, члена Президії секції “Хімія та хімічна технологія” при НАН України, являється членом спеціалізованих вчених рад Д 26.001.03 Київського Національного університету імені Тараса Шевченка та Д 26.003.07 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, була членом експертної Ради ВАК України.

Публікації: Ж. неорганической химии, Ж. физической химии, Ж. общей химии, Теоретическая и экспериментальная химия, Украинский химический журнал; Известия Вузов, химия и химическая технология; Координационная химия; I. Mol. Spectra; Ж. структурной химии; Ж. прикладной химии; Доповіді НАН України, Functional Materials; I. Chem. Soc. Dalton Transactions; актуальные проблемы медицины и биологии.

Співавтор Російсько-українсько-англійського базового словника студента-медика (Київ, Здоров’я, 2001–264с.) – Колектив авторів НМУ.

Кафедра загальної хімії НМУ співпрацює з багатьма науковими установами України і зарубіжжя: Київським Національним університетом імені Тараса Шевченка, Інститутом фізичної хімії НАНУ імені Л.В.Писаржевського (ІФХ НАНУ), Інститутом сорбції та проблем ендоекології (ІСПЕ НАНУ), Інститутом неорганічної та загальної хімії (ІНЗХУ), Інститутом хімії поверхні НАНУ (ІХП НАНУ), Вроцлавським університетом, Польща, Університетом м. Кампінас, Бразилія.

Традиційно на кафедрі працює студентський науковий хімічний гурток, члени якого активно виступають з доповідями на студентських наукових конференціях універсистету та галузевих конференціях молодих вчених республіки, де займають призові місця. В 2004 році наукова робота студентів Скибюк А.В. та Москалюк О.В. по вивченню деяких показників питної води із артезіанських свердловин м. Києва визнана кращою на конкурсі, проведеному Президією АМН України та Асоціацією медичних вузів України (керівник гуртка ас. А.Г. Мірошниченко).

На сьогодні на кафедрі медичної та загальної хімії НМУ працюють: завідувач кафедри, академік АМН Вищої школи України, доктор хімічних наук, професор В.О. Калібабчук, 9 доцентів (кандидати хімічних наук
В.Б. Ємельянов, В.І. Галінська, С.М. Гождзінський, В.А Самарський,
Г.М. Зайцева, О.О. Костирко, Т.Д. Рева, Л.В. Філіппова, О.Б. Ничипорук), 3 старших викладачі (к.х.н. Л.І. Грищенко, к.х.н. Т.О. Овсяннікова,
В.Л. Сліпчук), 7 асистентів (к.х.н. А.Г. Мірошниченко, В.Ж. Ратушна,
І.А. Одарич, Т.В. Карташова, Т.А. Лисенко, І.Г. Телегеєв, О.М. Чхало).