НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра педіатрії №2

Історія кафедри

Кафедра педіатрії №2 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця була створена 1 жовтня 1944 року. Для якісної підготовки дитячих лікарів ректор інституту Л.І. Медвідь прийняв рішення про створення одразу декількох педіатричних кафедр: пропедевтики дитячих хвороб,  факультетської педіатрії та госпітальної педіатрії. 

Першим завідуючим кафедри госпітальної педіатрії був призначений  професор Лев Йосипович Фінкельштейн.  Він керував кафедрою з 1944 до 1948 року. Лев Йосипович приніс на кафедру славні традиції тієї генерації педіатрів, яка вийшла зі стін медичного факультету Університету Святого Володимира і започаткувала формування української педіатричної школи.

Лев Йосипович Фінкельштейн став одним з фундаторів створення педіатричного факультету (1934) та кафедри дитячих хвороб цього факультету, якою він завідував з 1934 по 1941 рік. Він організував спеціальний курс з підготовки мікропедіатрів. За його ініціативою у Києві була створена одна з найбільших у СРСР дитяча клініка на 100 ліжок (у лікарні № 23 ім. М.І. Калініна), яка стала базою очолюваної ним кафедри. Перший склад кафедри госпітальної педіатрії КМІ у 1944 році: завідувач кафедри, професор Л.Й. Фінкельштейн, доцент П.М. Нестеровська, асистенти Б.М. Мясникова, Ф.С. Мерзон, П.М. Беренштейн-Ямпольська. У 1946 році на кафедру прийшли доцент Л.Є. Зельдич та асистент А.А. Вайсфельд.
Наукові розробки кафедри, присвячені проблемам  розладів харчування, ревматизму, туберкульозу, пневмоній,  активно впроваджувались у практичну лікувальну діяльність. Після кончини Л.Й. Фінкельштейна кафедру протягом короткого терміну очолювала доцент Л.Є. Зельдич.
У тому ж році з 1 вересня  (наказ по КМІ від 1.09.1948 №504) кафедри факультетської і госпітальної педіатрії були знову об’єднані на базі госпітальної клініки під керівництвом професора В.Г.Балабан.
У наступному навчальному році кафедра факультетської педіатрії перейшла на нову клінічну базу, а госпітальної педіатрії — об’єдналася з кафедрою пропедевтики дитячих хвороб під керівництвом професора Олени Міколаївни Хохол.
З 1950 року підготовка лікарів-педіатрів почала проводитись за новим навчальним планом, який передбачав шестирічний термін підготовки майбутніх дитячих лікарів.

Олена Миколаївна Хохол  залишила яскравий слід у розвитку педіатрії не тільки у Київському медичному інституті, а й у державі в цілому.
Під керівництвом Олени Миколаївни були розроблені та впроваджені у практику ефективні методи лікування туберкульозу, шлунково-кишкових захворювань у дітей раннього віку, ревматизму, пневмоній, септико-токсичних захворювань немовлят; створена технологія виготовлення іонітного молока, розроблені стандарти вигодовування дітей першого року життя.

 

У 50- 60-х роках на кафедрі працювали: професор О.М.Хохол; доценти і асистенти Л.Є. Зельдич,  В.Д.Отт , Т.С. Бережанська,  Т.А.Барабой, А.А.Вайсфельд,  О.І.Кошель-Плескунова, Н.Я.Кулік, І.С.Дашко-Андреєва, М.А. Макаренко, В.Й. Дашківська, О.С. Костін, Є.В. Авдєєва, І.М. Будник та Є.М. Афанас’єв.
Під керівництвом О.М. Хохол було виконано 5 докторських і 25 кандидатських дисертацій, нею опубліковано більше 80 наукових праць, з них 3 монографії. Вона була редактором IV тому фундаментального багатотомного посібника з педіатрії.
         Під керівництвом О.М.Хохол були організовані і проведені I та II з’їзди дитячих лікарів України та VIII Всесоюзний з’їзд дитячих лікарів СРСР. Вона була учасником Всесвітнього Конгресу дитячих лікарів у Канаді в 1959 році.
О.М.Хохол підготувала сузір’я відомих вчених-педіатрів, які стали цвітом української педіатричної школи. Перш за все це директор Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, академік НАН, АМН, РАМН О.М.Лук’янова, завідувачі кафедрами педіатрії Київського медичного інституту професори О.І.Кошель-Плескунова, А.О. Андрущук, В.Д.Чеботарьова, завідувач відділом ІПАГ АМН України, професор В.Д.Отт, д.м.н., доцент М.А.Макаренко. Її учнями також були: доценти, к.м.н. О.С.Костін, В.Й.Дашковська, Є.М.Афанас’єв, В.Н. Стеценко та інші.
О.М.Хохол двічі обиралася депутатом Верховної Ради УРСР, була кандидатом у члени ЦК Компартії України,  членом Радянського комітету захисту миру. У складі делегації УРСР вона двічі брала участь у роботі сесій Генеральної Асамблеї ООН, Жіночого конгресу в Італії. Вона очолювала Республіканське і Київське міське товариство педіатрів, а також була членом правління Всесоюзного товариства дитячих лікарів і почесним членом Болгарського педіатричного товариства.
За великі досягнення в науково-педагогічній і суспільній роботі О.М.Хохол була нагороджена орденами Леніна і  Трудового Червоного Прапора. 
Після смерті О.М.Хохол у 1964 р. кафедрі госпітальної педіатрії КМІ було присвоєне її ім’я.   

Протягом 1964-1965 років кафедрою госпітальної педіатрії Київського медичного інституту завідувала учениця професорів Є.Л. Скловського та А.З. Лазарєва професор Любов Єреміївна Зельдич, яка зберегла і продовжила науковий напрямок кафедри, що сформувався у попередні роки.

Результати наукових досліджень, зроблених співробітниками кафедри під керівництвом Л.Є. Зельдич, були узагальнені в монографії “Ревматизм у дітей”. В ній були висвітлені питання діагностики і лікування ревматизму у дітей, які  мали велике практичне значення.

Яскраву сторінку в історію кафедри госпітальної педіатрії вписав професор Іван Михайлович Руднєв (10.06.1910-9.07.1970), який очолив її у 1965 році. Він був автором понад 80 наукових праць, у тому числі 1 підручника та 3 монографій і посібників. Його докторська дисертація “Функціональний стан судин при ревматизмі у дітей” внесла суттєвий вклад у визначення основних патогенетичних механізмів розвитку цієї важкої недуги, захворюваність якою на той час  була надзвичайно високою.

Наукові роботи професора І.М.Руднєва набагато випередили свій час. Започатковані ним та його послідовниками напрямки діагностики і лікування алергічних та кардіологічних хвороб, залишаються у центрі уваги і нинішнього покоління науковців.  Монографія «Практична  кардіологія дитячого віку», написана сумісно з професорами В.М.Сідельниковим та П.С.Мощичем,  стала першим українським керівництвом по дитячій кардіоревматології. Класичними і до нині залишаються роботи І.М.Руднєва по застосуванню глюкокортикоїдів для лікування аутоімунних хвороб у дитячому віці, які були широко опубліковані в СРСР та за кордоном. Багато уваги І.М.Руднєв приділяв розробці алгоритмів диференціальної діагностики набутих уражень серця у дітей, розробці та впровадженню у практичну охорону здоров’я нових методів дослідження (полікардіографії, артеріальної осцилографії, тощо).
Науковцями кафедри (Л.О.Безруков та В.Г.Мигаль) під  керівництвом І.М.Руднєва був розроблений новий метод лікування бронхіальної астми та алергозів у дітей шляхом гіпосенсибілізації за допомогою бактеріальних антигенів, що дозволило значно підвищити ефективність лікування цих патологічних станів.
Професором І.М.Руднєвим була створена ціла наукова школа. Під його керівництвом було захищено 5 докторських та 19 кандидатських дисертацій. Його учнями були професори О.І.Ласиця, П.С.Мощич, І.В.Багдасарова, М.А.Мохорт, Л.О.Безруков, Є.І.Волчанський, доцент В.Г. Мигаль, к.м.н. Г.В.Шафаренко.

Кафедра госпітальної педіатрії КМІ у 1967 році

Сидять перший ряд: П.М.Гурницька, О.С.Костін, І.М.Руднєв, Т.С.Бережанська, М.А.Макаренко
Стоять: Л.О.Безруков, І.В.Багдасорова, М.В.Файнштейн, Є.В.Авдєєва, Є.М.Афанас’єв, М.М.Пеший

Професор І.М.Руднєв був ініціатором, укладачем і першим редактором підручника «Дитячі хвороби», але не встиг завершити цю роботу через свою передчасну кончину у розквіті сил та наукового таланту. Справу життя професора І.М.Руднєва завершили його соратники та спадкоємці професори П.М.Гудзенко, В.М.Сідельников та П.С.Мощич, які видали цей підручник у 1973 році. Авторський колектив першого за багато років українського підручника “Дитячі хвороби”, який узагальнив багаторічний досвід повоєнних поколінь педіатрів нашої держави, був у 1979 році увінчаний Державною премією УРСР у галузі науки та техніки.

Золотими літерами вписано в історію вітчизняної педіатричної науки ім’я члена-кореспондента Національної Академії наук, Академії медичних наук України та Російської Академії медичних наук, Заслуженого діяча науки та техніки, професора Віктора Михайловича Сідельникова (15.10.1928-31.05.1997) , який очолив кафедру у 1971 році. В.М.Сідельников був фундатором української школи дитячої кардіоревматології та алергології, ним було підготовлено 8 докторів та 37 кандидатів наук. Він написав більш ніж 300 наукових праць, 3 підручника та 12 посібників і монографій, запатентував 16 винаходів.

На той час склад кафедри госпітальної педіатрії збільшився майже удвічі порівнюючи з попередніми роками. У сімдесяті роки на кафедрі плідно працювали: доценти Т.С. Бережанська, О.С. Костін, М.А. Макаренко, В.Й. Дашківська, Є.М. Афанас’єв; асистенти І.М. Будник, В.Г. Боряківський, Л.О. Безруков, Т.В. Пашун, О.І. Ласиця, В.Г. Мигаль, С.С. Казак, Г.В. Шафаренко, В.Я. Казачек, М.М. Срєбний, Л.В. Терещенко, І.М. Криворук, Н.М. Царьова. 
У 1975 році за ініціативи професора В.М. Сідельникова була створена Київська міська дитяча клінічна лікарня №2 (головний лікар – Заслужений лікар України, доцент О.Л. Дзюба), яка стала клінічною базою кафедри і одним з передових і кращих лікувально-профілактичних закладів вітчизняної охорони здоров’я. У лікарні вперше у Києві були відкриті спеціалізовані відділення дитячої алергології, кардіології та реанімації. За ініціативи Віктора Михайловича були створені дитячий кардіоревматологічний та алергологічний центри, які плідно працюють і нині. 
Основними науковими напрямками роботи кафедри у 70-80 роки була дитяча кардіоревматологія, алергологія та інтенсивна терапія в педіатрії.
Свою докторську дисертацію В.М. Сідельников присвятив проблемі діагностики  природжених вад серця. Ним був вперше діагностований та описаний “найменший” дефект міжшлуночкової перегородки. Під керівництвом В.М. Сідельникова були вперше вивчені питання надання допомоги дітям з вродженими вадами серця, основи лікування серцево-судинної недостатності у дітей із застосуванням  серцевих глікозидів, розроблена принципово нова методика їх застосування у педіатричній практиці. Вперше у країні були розроблені алгоритми діагностики та лікування міокардитів, міокардіодистрофії, алергічного субсепсиса Віслера-Фанконі, аритмій у новонароджених та дітей старшого віку.  Була створена концепція антиоксидантного захисту та метаболічної корекції міокарду, ураженого запальним і дистрофічним процесом. У педіатричну практику були впроваджені новітні методи діагностики – ехокардіографії, допплєркардіографії та церебро-васкулярної допплєркардіографії.
Актуальним проблемам дитячої кардіології під керівництвом В.М. Сідельникова присвятили свої праці його учні: Л.В. Терещенко, С.С. Казак, Л.І. Голопихо, А.Я. Кузьменко, А.О. Чащева, Н.В. Баликіна, О.П. Волосовець, С.П. Кривопустов, А.А. Помиткін, А.Ю. Лагутін.
Наукові розробки з кардіології лягли в основу фундаментального навчального посібника "Кардиология  детского возраста" (1986), виданого під редакцією В.М.Сідельникова сумісно з професорами П.С. Мощичем та Д.Ю. Кривченею.
Багато наукових праць було присвячено проблемі діагностики та  лікування  бронхолегеневих захворювань, респіраторних алергозів та бронхіальної астми у дітей. Цей напрямок на кафедрі активно розроблювався під керівництвом В.М. Сідельникова такими фахівцями, як О.І. Ласиця, Т.В. Пашун, М.М. Срєбний, Н.М. Царьова, Л.Р. Помиткіна, О.Л. Дзюба, М.П. Прохорова, О.М. Руднєв, В.Є. Хоменко, О.В. Рибакова та Л.П. Арабська.
Були розроблені системні алгоритми лікування і профілактики астматичного бронхіту та бронхіальної астми у дітей.  В клініці було створено камеру мікроклімату соляних шахт з аерозолем хлоріду натрію і негативними аероіонами. Була також розроблена оригінальна "Мазь Сідельникова" для лікування атопічного дерматиту.
 На кафедрі вперше у світі для лікування хронічних неспецифічних хвороб легень у дітей застосовано нестероїдний протизапальний засіб "Пирімідант", який був запатентований у 8-ми провідних країнах світу (зокрема, в США, Великобританії, Канаді, Франції, Швейцарії).
Результати багаторічних наукових досліджень в області алергологіі відображені у трьох виданнях підручника «Детские болезни» (1973, 1975, 1984), в монографіях “Патологические синдромы в педиатрии” (1977), “Практическая аллергология детского возраста” (1985), “Диатезы у детей” (1990), “Фармакотерапія в педіатрії” (1993).
 У 70-80-х роках пріоритетом наукового і практичного напрямку досліджень кафедри стає невідкладна допомога дітям.
За ініціативи професора В.М. Сідельникова у дитячій клінічній лікарні №2 відкривається відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, яке на той час було другим у Києві. Були розроблені нові принципи посиндромного лікування критичних станів у дитячому віці. Ці наукові розробки  лягли в основу навчального посібника "Неотложная помощь в педиатрии”, виданого під редакцією В.М. Сідельникова в 1976 році, який мав широке визнання в країні та за кордоном та витримав три видання.
За ініціативи професора В.М.Сідельникова з 1975 року у програму викладання дитячих хвороб були широко включені питання  перинатології. Цей напрямок на кафедрі довгі роки очолювала та розвивала д.м.н. Макаренко М.А. У 1989 році на кафедрі був створений окремий курс неонатології, який очолив професор А.С. Лявинець. Для викладання курсу були залучені досвідчені фахівці педіатри та неонатологи: асистенти І.О. Логінова, О.Ф. Черній, Л.М. Гелескул та С.М. Гнатюк.
Визнанням його заслуг було призначення  В.М.Сідельникова Головним педіатром Міністерства охорони здоров’я УРСР, а потім – Головним дитячим кардіоревматологом МОЗ України та заступником Голови Товариства дитячих лікарів України. Тривалий час В.М.Сідельников був деканом педіатричного факультету та проректором з наукової та лікувальної роботи Київського медичного інституту. За заслуги перед країною В.М.Сідельников неодноразово був нагороджений бойовими та трудовими орденами.
У найважчі часи економічної скрути завдяки його таланту та авторитету був збережений для України єдиний фаховий український журнал “Педіатрія, акушерство та гінекологія”, Головним редактором якого В.М. Сідельников був понад 10 років.
В.М.Сідельников був одним з перших професорів-медиків, що прийняв участь у наданні медичної допомоги дитячому населенню районів, що були евакуйовувались з регіону Чорнобильської катастрофи.

Професор В.М.Сідельников та доцент О.П.Волосовець проводять
радіологічне обстеження дитини із зони радіоактивного забруднення

Саме після аварії на ЧАЕС ним був відкритий новий напрямок роботи у клініці – розвиток проблем екологічної педіатрії, які потім лягли в основу його діяльності як члена Націо­на­ль­ної Комісії з радіаційного захисту населення України. Асистент кафедри О.П. Волосовець почав наукове дослідження стану здоров’я дітей, що постраждали від аварії. Ним був доведений вплив радіонукліїдів та інших екотоксичних факторів забрудненого довкілля на розвиток набутих уражень серця у цих дітей, та розроблені шляхи комплексної патогенетичної терапії цих станів.
За свої наукові та педагогічні досягнення колектив кафедри госпітальної педіатрії неодноразово відзначався як кращий в Київському медичному інституті і був нагороджений відзнаками ректорату. На початку 80-х років кафедра була визнана Міністерством охорони здоров’я УРСР опорною по викладанню дитячих хвороб для студентів старших курсів педіатричних факультетів. Наукові розробки В.М.Сідельникова та його учнів також неодноразово відзначались медалями ВДНГ у Москві. 
На початку 90-х років на кафедрі також був створений курс медичної генетики. 
У 1994 році кафедра госпітальної педіатрії отримала назву кафедри педіатрії №2 з курсами медичної генетики та неонатології і почала викладати педіатрію студентам-лікувальникам II медичного факультету університету від II до VI курсу. 
На кафедрі на той час пройшла суттєва зміна поколінь, склад її оновився і омолодився. Так у середині 90-х років на кафедрі працювали доценти Є.М.Афанас’єв, В.Г.Мигаль, М.М.Срєбний, А.Я.Кузьменко, О.П. Волосовець; асистенти – Г.В.Шафаренко, Л.В.Терещенко, І.М. Криво­рук, Н.М.Царьова, М.П.Прохорова, Н.В.Баликі­на, О.М.Руднєв, І.О.Логінова, С.П.Кривопустов, Л.М.Гелескул, О.Ф.Черній, В.Є.Хоменко. 
У 1992 році В.М.Сідельников одним з перших українських педіатрів від­крив нову сторінку міжнародного співробітництва дитячих ліка­рів нашої молодої незалежної країни. Він був науковим керівником українсько-американської програми по проблемам перинатології та неонатології і заклав основи партнерства у галузі педіатрії між Національним медуніверситетом та Пенсильванським університетом (м.Філадельфія, США), що продовжується і нині. 
Віктор Михайлович підготував яскраву плеяду вчених-педіатрів – 8 докторів та 23 кандидати медичних наук. Серед учнів Віктора Михайловича Сідельникова: проф. Ласиця О.І., проф. Казак С.С., д.м.н. Макаренко М.О., проф. Пєший М.М., проф. Кузьменко А.Я., чл.-кор. НАМН України, проф. Волосовець О.П., проф. Кривопустов С.П., д.м.н. Руднєв О.М. та ін.

У 1997 році після передчасної кончини В.М.Сідельникова кафедру очо­лив його учень професор ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ ВОЛОСОВЕЦЬ (нар. 26.09.61). Він є членом-кореспондентом НАМН України, заступник ом директора Департаменту – начальник ом відділу освіти та науки Департаменту кадрового менеджменту, освіти та науки МОЗ України , Головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності «дитяча кардіоревматологія», Віце-Президентом Асоціації ревматологів України, Заслужен им діяч ем науки і техніки України .

Має понад 700 наукових праць, 15 патентів на винаходи, 40 підручників, навчальних посібників та 9 монографій. Його наукові праці присвячені проблемам дослідження впливу наслідків аварії на ЧАЕС на дитячий організм, діагностиці і лікуванню природжених та набутих уражень міокарду у дітей, розробці новітніх діагностичних підходів у дитячій кардіоревматології, алергології та неонатології.
У докторській дисертації Волосовця О.П. “Стан серцево-судинної системи у дітей із зон екологічного неблагополуччя” був доведений вплив радіонуклідів та інших екотоксичних факторів забрудненого довкілля на розвиток набутих уражень серця у дітей, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, та розроблені шляхи комплексної патогенетичної терапії цих станів. Був створений  окремий напрямок в медицині дитинства – екологічна педіатрична кардіологія. Дослідження О.П. Волосовця та його учнів лягли в основу державних Протоколів лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей. Волосовцем О.П. було розроблено, науково обгрунтовано та впроваджено систему підготовки фахівців для охорони здоров’я, яка базується на принципах єдиної безперервної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців, управлінні якістю їх підготовки. Організовано цикл науково-практичних семінарів з БПР «Проблемно орієнтована педіатрія» в Україні

МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ КРУГЛИЙ СТІЛ «ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ У ПРАКТИЦІ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ, ПЕДІАТРА, ТЕРАПЕВТА: РАЦІОНАЛЬНА АНТИМІКРОБНА ТЕРАПІЯ» З ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЄЮ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

м. Київ, 5 березня 2011 року

О.П. Волосовець створив власну наукову школу – підготував 9 кандидатів та 2 докторів наук. Колектив кафедри під керівництвом О.П.Волосовця виконав вели­кий цикл робіт по неонатальній кардіології, дитячій пульмонології, алергології та гастро­енте­рології, впровадженню сучасних ультразвукових методів діагности­ки у прак­тику охорони здоров’я. Ці розробки лягли в основу виданого у 1999 році під­ручника “Дитячі хвороби” (під. ред. В.М.Сідельникова та В.В.Бережно­го) та нав­чальних посібників.
Досягнення колективу кафедри були визнані Міністерством охорони здо­ров’я України, яке наказом від 9.11.98 №317 затвердило кафедру як опо­р­ну серед пе­діатричних кафедр вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації.
Колектив кафедри під керівництвом О.П. Волосовця протягом останніх років впровадив в роботу охорони здоров’я численні новітні методи діагностики та лікування, зокрема: оцінку коронарного кровообігу у дітей за допомогою допплєрографії; ранню діагностику та лікування діастолічної недостатності у дітей; лікування захворювань бронхолегеневої системи у дітей; диференціальну діагностику цитотоксичного та вазогенного набряку головного мозку у новонароджених; ін. Наукові дослідження фахівців кафедри і клініки та новітні підходи до викладання педіатрії широко доповідаються і обговорюються на традиційних щорічних науково-методичних конференціях "Актуальні питання педіатрії", присвячених пам’яті профессора Віктора Михайловича Сідельникова.


Президія конференції «Актуальні питання педіатрії»

Президія конференції «Актуальні питання педіатрії» (Харків, 2008 рік)

 

За останні роки співробітниками кафедри були під­го­товлені Типова програма під­готовки студентів ме­дичних факультетів з фаху “дитячі хвороби” та Ти­пова про­гра­ма і план під­го­товки фахівців у ма­гістратурі з фаху “педіатрія”, які за­твер­дже­ні МОЗ Ук­раї­ни та заснований міжкафедральний банк наглядних мате­ріа­лів та посібників з педіатрії;  було видано ряд підручників та посібників для студентів медичних ВУЗів. За досягнуті показники в навчальній, лікувальній та науковій праці за 2005 – 2006 роки кафедра зайняла перше місце в Університеті серед клінічних кафедр. 

З 2007 року кафедра почала  викладання педіатрії на засадах кредитно-модульної системи та впровадила англомовну форму навчання. Кафедра здійснює післядипломну освіту за спеціальностями: педіатрія та неонатологія.

І нині співробітники кафедри педіатрії №2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця продовжують розвивати славні традиції своїх попередників і намага­ють­ся бути гідними величі їх діянь.