НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедрa фтизіатрії та пульмонології

Історія кафедри

У 2014 році виповнилося 90 років з дня заснування кафедри фтизіатрії та пульмонології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Створенню кафедри передувала велика робота. Після заснування в 1841 році медичного факультету в Київському університеті, а потім і Медичного інституту (13 грудня 1921 р.), лекції з туберкульозу читали на кафедрах внутрішніх хвороб.

Багато уваги вивченню та викладанню туберкульозу приділяв академік Феофіл Гаврилович Яновський, який завідував кафедрою госпітальної терапії у Медичному інституті.

Автор першого в СРСР посібника «Туберкульоз» (1923 рік). Один з організаторів Київського НДІ фтизіатрії і пульмонології (28.11.1922), що носить його ім’я.

 

У 1924 р в Київському медичному інституті була створена доцентура з туберкульозу, якою завідував до 1929 року професор Антон Іванович Собкевич.

А.І. Собкевич народився 01.03.1883 року в селі Максимовичі, що тоді належало Радомишльському повіту Київської губернії (нині Житомирська область). Закінчив Києво-Софійське духовне училище, а потім і духовну семінарію. Навчання за рахунок держави вимагало відпрацювати три роки за направленням. Потяг до медицини був настільки великим, що довелося у 1904 році поступити на медичний факультет Томського університету.

Ставши студентом медичного факультету, з головою поринає в лабораторні дослідження, пише перші наукові роботи. Його цікавлять властивості джерельних вод, меду. Він захоплюється природною міцністю сибіряків. За роботу «Аналіз пташиної крові» дістає першу золоту медаль. Другу медаль здобуває за визначення кількості сірки в сечі. Звичайно, такого студента-відмінника після закінчення медичного факультету (1910) залишають у вузі. Він працює викладачем, веде науково-дослідницьку роботу в клініці та лабораторії. У роки Першої світової війни перебував на Західному фронті, був головним лікарем санітарно-інфекційного лазарету (1914-1918). У 1918 р. повернувся до Томська, працював викладачем у медичному університеті. У 1918 р. захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора медицини. У 1921 р. був обраний постійним науковим співробітником УАН, переїхав до Києва та з 1922 року працював у Київському медичному інституті (доцент, заступник декана, декан медичного факультету), а з 1924 р. завідувач доцентури з туберкульозу. У 1926 р. призначається директором Київського НДІ туберкульозу, яким завідував до 1929 р.

У 1931-1935 рр. Антона Івановича призначають професором Київського фармацевтичного інституту, потім – науковим співробітником Київського НДІ гігієни харчування (1935-1938 рр.).

А.І. Собкевич багато уваги приділяв науковому аналізу симптоматики туберкульозу, розробці рекомендацій з раціонального харчування хворих. Поряд з лекціями по туберкульозу він організовував практичні заняття з фтизіатрії для майбутніх лікарів. Асистентами на курсі туберкульозу в цей період працювали В.Х.Оксюзов і Г.Р.Сидоренко. Співробітник доцентури В. X. Оксюзов запропонував апарат для накладання штучного пневмотораксу, ним же була написана й опублікована робота по терапії та санаторному лікуванню хворих на туберкульоз легень. Асистент Г.Р. Сидоренко вивчав питання трудотерапії у хворих на туберкульоз органів дихання. А.І. Собкевич був активним учасником українських лікарських організацій, членом президії Медичної секції ВУАН (1929) та членом термінологічної комісії. З 1938 р. за станом здоров’я не працював. Антон Іванович помер 23.12.1945 р. Похований в Києві на Лук’янівському кладовищі (ділянка № 13-ІІ, ряд 10, місце 1).

У 1934 р. в Київському медичному інституті була створена кафедра туберкульозу, яку до 1946 р. очолював професор Давид Якович Епштейн.

Д.Я. Епштейн народився 25.09.1871 р. у Києві. Закінчив медичний факультет Віденського університету у 1896 р. і в 1900 р. на медичному факультеті Київського університету здав іспит на звання «Русского лекаря». У 1924 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Лечение легочного туберкулеза путем искусственного пневмоторокса». Доктор мед. наук з 1925 р., професор з 1940 р.

Після захисту дисертації Давид Якович Епштейн в 1929 році призначається доцентом курсу туберкульозу в Київському медичному інституті. В 1934 році курс туберкульозу був реорганізований у кафедру туберкульозу, яку очолив професор Д.Я. Епштейн і керував нею до 1946 року. Базами доцентури та кафедри туберкульозу були туберкульозне відділення лікарні імені Жовтневої революції та перший протитуберкульозний диспансер міста Києва.

Завдяки невтомній енергії Д.Я. Епштейну вдалося створити прекрасно обладнану клініку для лікування хворих на туберкульоз, яка стала зразковою школою для студентів і лікарів.

Д. Я. Епштейн опублікував більше 40 наукових праць з різноманітних питань фтизіатрії, удосконалив метод лікування туберкульозу за допомогою штучного пневмотораксу. Особливий інтерес представляють його монографії «Душа туберкульозного хворого» (1927), «Штучний пневмоторакс» (1931), «Туберкулез и вегетативная нервная система» (1931), «Туберкулез, его предупреждение и лечение» (1943). Асистентами на кафедрі туберкульозу в цей період працювали Д. Л. Шмайн, І. І. Уманський. Плідною була діяльність доцента А. І. Кагана. Він виконав дослідження з туберкульозу гортані, застосування пневмоперитонеума, класифікації туберкульозу, лікування плевритів.

Великі заслуги Д.Я. Епштейна в справі організації боротьби з туберкульозом в Україні. Він був засновником 1-го Наукового фтизіатричного Товариства в м. Києві, головою комісії з питань туберкульозу Вченої медичної ради Міністерства охорони здоров’я УРСР,заступником голови Київського фтизіатричного товариства і Товариства фтизіатрів України, членом ради Міністерства охорони здоров’я СРСР з питань туберкульозу. Помер Д.Я. Епштейн 05.06.1946 р. на 75 році життя.

З 1948 року по 1960 рік кафедрою туберкульозу Київського медичного інституту завідував професор Володимир Петрович Рудін. В.П. Рудін народився 06.08.1912 р. в районі Люцині, колишньої Вітебської губернії в сім’ї вчителя. Після закінчення школи поступив в Мінський медичний інститут, після закінчення якого в 1933 році працював епідеміологом і фтизіатром в Полоцькому районі Вітебської області.

З березня 1934 р по серпень 1941року трудова діяльність В. П. Рудіна проходила в Ялтинському науково-дослідному інституті туберкульозу, де він був інтерном, науковим, а потім старшим науковим співробітником. Автор близько 100 наукових праць, присвячених таким актуальним питанням фтизіатрії як вікова реактивність організму хворих на туберкульоз, особливості діагностики, клініки, патогенезу, лікування туберкульозу у юнаків, літніх осіб, туберкульозний менінгіт та нові методи кліматотерапії туберкульозу. На завершальному етапі роботи в Ялтинському інституті туберкульозу В. П. Рудін в 1940 році опублікував монографію «Аеротерапія хворих на туберкульоз в холодному півріччі на південному березі Криму».

З 1946 по 1948 рік В. П. Рудін працював доцентом на кафедрі туберкульозу Львівського медичного інституту. Одночасно за сумісництвом був заступником директора з наукової частини Львівського інституту туберкульозу. В 1947 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук на тему: «О лечении туберкулеза легких холодн ы ми воздушными ваннами».

У серпні 1948 р. В.П. Рудін за конкурсом був обраний завідувачем кафедрою туберкульозу і професором кафедри Київського медичного інституту. В 1951 році він опублікував монографію «Туберкулез» (кортико-висцеральная патология и терапия). Володів великим лекторським талантом. Його лекції для студентів завжди були змістовними і легко сприймалися.

Під керівництвом В.П. Рудіна виконані три кандидатські дисертації (Б.А. Березовський, М.С. Пилипчук, Д.І. Покотило). В цей період на кафедрі працювали доц. Г.Р. Сидоренко і засновник фтизіохірургії на Україні, талановитий клініцист В.Н. Савич, асистентами – Н.К. Миронов, В. Д. Дем’янова. В.Н. Савич розробив модифікацію екстраплевральної торакопластики, успішно зробив перев’язку Боталової протоки, вперше у м. Києві виконав пульмонектомію.

Залишивши кафедру у вересні 1960 року професор В. П. Рудін очолив диспансерне відділення Українського науково-дослідного інституту туберкульозу, в якому працював до 1977 року. Поряд з науково-педагогічною діяльністю, виконував велику громадську роботу: був двічі обраний депутатом Ялтинської міської Ради, членом Вченої медичної Ради МО3 УРСР, членом правління Всесоюзного та головою Київського товариства фтизіатрів. Помер В. П. Рудін 15 вересня 1977 в м. Києві. Похований на міському Гостомельському кладовищі.

З 1960 року по 1996 рік кафедру фтизіатрії очолював Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України (1977), академік АН Вищої школи України, доктор медичних наук, професор Микола Степанович Пилипчук. Автор 250 наукових праць, у тому числі 10 монографій, 5 видань підручника “Туберкульоз” для студентів вищих навчальних медичних закладів (ВНМЗ) України ІІІ-І V рівнів акредитації, він став автором чотирьох винаходів, був учасником ВДНГ УРСР, створив наукову школу, підготував 11 докторів і 48 кандидатів медичних наук. У 1983 році до кафедри туберкульозу був приєднаний курс пульмонології, який очолив доц. Ю.Д. Усенко.

М.С. Пилипчук народився 22.05.1926 р. в с. Зелятіне Столінського району Брестської області в сім’ї селянина. Під час Великої Вітчизняної війни був зв’язковим партизанського загону. З жовтня 1944 року по грудень 1945 року служив у Радянській Армії, демобілізований в 1945 р у зв’язку з важким захворюванням. У 1946 р поступив до Київського медичного інституту, після закінчення якого з відзнакою в 1952 р був рекомендований Вченою радою на наукову роботу. В 1955 р М. С. Пилипчук захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук, а в 1963 р. – наукового ступеня доктора медичних наук на тему «Клиническая оценка хирургических методов лечения больных туберкулезом легких». Доктор мед. наук – з 1963 р., професор – з 1964 р., проректор з лікувальної роботи – з 1965 по 1970 рік.

М. С. Пилипчук постійно вдосконалював форми і методи викладання туберкульозу, впроваджував методи оптимізації та технічні засоби в процес навчання студентів.

Тривалий час під керівництвом М.С. Пилипчука працювали і захистили докторські дисертації колишній директор Інституту фтизіатрії і пульмонології професор О. М. Іванюта, зав. кафедри туберкульозу Луганського медичного інституту професор Н.І. Фомічова, зав. кафедри Оренбурзького медичного інституту професор В. С. Голанов, зав. кафедри Тюменського медичного інституту доцент А.І. Голеніцький, зав. кафедри інфекційних хвороб, фтизіатрії і пульмонології Приватного вищого навчального закладу «Київський медичний університет Української асоціації народної медицини» професор В.П. Мельник, професор цієї ж кафедри О.В. Панасюк, професори кафедри фтизіатрії та пульмонології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Р.Г. Процюк та В.І. Петренко. На кафедрі в той час працювали доценти: Ю.Д. Усенко, Н.Є. Бугаєв, П.Г. Отрощенко, Б.Ф. Гончарук, І.Є. Петрова, С.М. Срібний, Г.А. Подлесних, Г.О. Тимошенко, О.Б. Пікас; асистенти: І.М. Лопатюк, О.М. Тонковид, Ж.Я. Колесникова, В.І. Кривохижа, В.І.Горголь, М.М. Коваленко, В.І. Потайчук, І.В. Прохорович, А.А. Литвінов, В.О. Панасюк, А.Р.Корнілов; старшими лаборантами З.Н.Великдан, Л.С.Коробейников, Л.І.Рудакова. Під керівництвом М.С. Пилипчука також виконали докторські дисертації зав. кафедри Куйбишевського медичного інституту, професор К.П. Просвірнов, зав. кафедри туберкульозу Донецького медичного інституту професор Б.В. Норейко, зав. кафедри нервових хвороб Донецького медичного інституту професор В.Г. Назаренко, професор А.І. Герасимов, доктор мед. наук Г.Є. Бутенко.

Основний науковий напрямок М.С.Пилипчука – розробка методів діагностики та удосконалення лікування хворих на туберкульоз і неспецифічні захворювання легень. В результаті проведених досліджень в лікувальну практику впроваджено застосування гепарину, донаторів сульфгідрильних груп і галаскорбіну з метою профілактики та усунення побічної дії туберкулостатиків. Доведена доцільність застосування протеолітичних ферментів у хворих на туберкульоз та гнійні захворювання легенів, розроблена методика внутрішньвенного введення ізоніазиду, ПАСК та етіонаміду, а також тривалих інфузій туберкулостатиків в легеневу артерію. Освоєна і налагоджена гемосорбція, ендолімфотерапія, модифіковані бічний доступ при резекції легенів і методика ушивання культі бронха, застосований пневмоперітонеум при резекції легень, розроблено питання реабілітації працездатності. Довів можливість проведення резекції легенів тільки з плазмозамінними розчинами і з застосуванням аутокрові. Створив новий напрямок у вивченні та застосуванні аерозольтерапії, про стан сурфактантної системи легень, мукоциліарного апарату, аерогематичного бар’єру при захворюваннях органів дихання. Проводив експерименти на тваринах з пересадки легенів. Під його керівництвом успішно розроблялася проблема лікування хворих на туберкульоз, які страждають хронічним алкоголізмом.

За матеріалами наукових досліджень видано «Атлас резекции легких и пневмонектомий», монографії «Колапсохирургия туберкульоза легких», «Хирургия туберкульоза легких и плевры», «Туберкулёмы легких, плевры и середостения», «Внутривенная антибактериальная терапия больных туберкулёзом с гнойными заболеваниями легких», «Туберкулёзний менингоенцефалит», «Медицинская реабилитация после операций на легких», «Болезни органов дыхания», чотири видання підручника «Туберкульоз» та інші.

М. С. Пилипчук приділяв велику увагу лікувальній роботі. Постійно проводив консультації хворих у закладах практичної охорони здоров’я міста Києва, Черкаської та Чернігівської областей. Ним проведено більше 1 500 операцій на легенях. Під його керівництвом на кафедрі туберкульозу підвищили кваліфікацію на курсах стажування 185 лікарів, на факультеті підвищення кваліфікації викладачів – 85 асистентів, 34 доцента, 29 завідуючих кафедрами. М. С. Пилипчук брав активну участь в роботі з’їздів фтизіатрів та міжнародному науковому співробітництві, він був співголовою XX Міжнародного конгресу фтизіатрів, членом Міжнародного союзу боротьби з туберкульозом, головою міського, заступником голови Республіканського, членом правління Всесоюзного товариств фтизіатрів, членом редколегії журналу «Лікарська справа», членом редакційної ради журналу «Проблеми туберкульозу», заступником редактора міжвідомчого збірника «Туберкульоз» , членом Республіканської проблемної комісії з туберкульозу. Протягом десяти років був членом експертної комісії ВАК СРСР, семи років – відповідальним секретарем журналу «Лікарська справа», більше п’яти років – проректором Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця з лікувальної роботи. Впродовж десяти років обирався головою районного товариства «Знання».

Микола Степанович Пилипчук – учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня, медалями «За Перемогу над Німеччиною», «За трудову доблесть», «За доблесну працю», шістьма ювілейними медалями, трьома знаками «Переможець соціалістичного змагання», знаком «Відмінник охорони здоров’я». За досягнення в підготовці лікарських кадрів і розвиток медичної науки йому двічі оголошено подяку МО3 УРСР. Він нагороджений Грамотою Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі. Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України за наукове розроблення системи пульмонологічної допомоги в України.

Працюючи 48 років на фронті боротьби з туберкульозом, М.С. Пилипчук зарекомендував себе, як висококваліфікований фахівець з туберкульозу, блискучий клініцист, педагог, гуманіст, великої культури людина, що мала любов і повагу як серед хворих, так і серед широкої маси лікарів і студентів. Помер М.С. Пилипчук 21.07.1996 р. у м. Києві. Похований на Байковому кладовищі.

З 1997 р. кафедрою фтизіатрії та пульмонології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця завідує доктор медичних наук, професор Василь Іванович Петренко, декан медичного факультету №3. Президент Асоціації фтизіатрів, пульмонологів і торакальних хірургів м. Києва. Автор 7 підручників, 4 навчально-методичних посібників “Фтизіатрія”, 18 методичних рекомендацій та 10 патентів. Головний редактор журналу “Туберкульоз. Легеневі хвороби. ВІЛ-інфекція”.

На кафедрі працювали професор В.П. Мельник, доценти І.Є. Петрова, Г.Г. Подлесних, О.Г. Андрєєва, Г.О. Тимошенко, асистенти Ж.Я. Колеснікова, О.М. Павленко, І.Є. Шехтер, І.М. Кононенко, О.В. Стополянський, Л.В.Веселовський.

Нині на кафедрі успішно працюють академік АН ВО України, заслужений діяч науки і техніки України, відмінник освіти, доктор медичник наук, професори Раду Георгійович Процюк, Ольга Богданівна Пікас, доценти В.І. Потайчук, О.Є. Бєгоулєв, асистенти О.М. Тонковид, І.О. Галан, Д.Г. Донець, Ю.А. Варченко, О.С.Філіпова, ст. лаборант Т.В. Малиновська; аспіранти Г.В. Радиш, Г.Ф. Марченко, магістр Я.Є. Красюк, лаборанти Л.М. Пуліка, Л.Д. Борщевська, Т.Г. Мегедь, Л.Г. Мегедь. Згуртований та досвідчений колектив кафедри особливу увагу приділяє питанням удосконалення педагогічної, наукової та лікувальної роботи. Кафедра є базовою в Україні і координує методичну роботу профільних кафедр ВНМЗ України ІІІ-І V рівнів акредитації. Колектив кафедри підготував методичні розробки практичних занять для студентів І V -VІ курсів медичних факультетів і викладачів ВНМЗ України ІІІ-І V рівнів акредитації згідно з Болонським процесом, навчальні програми з фтизіатрії для студентів, лікарів-інтернів і магістрів.

Кафедра фтизіатрії та пульмонології є міжфакультетською і проводить навчання студентів 4-6 курсів відповідно до навчального плану та програм на лікувальних (1-4 медичних), медико-психологічному та стоматологічному факультетах. Відповідно з начальним планом і програмою педагогічне навчання на кафедрі щорічно складає біля 9-10 тис. годин. Щоденно кафедра приймає 8-12 груп студентів, тобто 80-120 студентів. Навчання студентів проводиться на трьох навчальних базах:

– з туберкульозу у дорослих – в Київському міському протитуберкульозному диспансері № 1;

– з дитячого туберкульозу – в Київській міській дитячій клінічній туберкульозній лікарні;

-з пульмонології – в Київській міський клінічній лікарні № 4.

З 1978 року на базі кафедри щорічно навчаються викладачі (професори, доценти, асистенти) ВНМЗ України III – IV рівнів акредитації, які приїжджають на навчання на Факультет підвищення кваліфікації викладачів (ФПКв) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. За останні 17 років підвищили кваліфікацію 83 викладачі із них 15 завідувачів кафедрами, 24 доценти, 44 асистенти. На кафедрі для навчання студентів максимально використовуються технічні засоби: навчальні кінофільми, слайди, відеофільми, демонстрації таблиць, муляжів, схем рентгенограм і бронхограм. Створені тести для комп’ютерного контролю знань студентів, які застосовуються як в процесі навчання, так і під час підсумкового модульного контролю.

Найбільше використання отримали стенди та таблиці. На стендах подані великомасштабні схеми організації протитуберкульозної роботи, класифікації туберкульозу, протитуберкульозних препаратів, методи лікування і профілактики, патогенез і імунітет. В усіх навчальних кімнатах є таблиці і стенди, які відображають морфологічні і рентгенологічні зміни при різних формах туберкульозу легень, техніку вакцинації і туберкулінодіагностики, а також ілюструють місцеві зміни після цих маніпуляцій.

Серед технічних засобів навчання важливе місце посідає музей макро-препаратів.

Великого значення викладачі надають практичним навичкам, якими мають оволодіти студенти на практичних заняттях. Особливо це стосується проведення та інтерпретації туберкулінової проби Манту, рентгенологічної діагностики та лікування туберкульозу. В кожній учбовій кімнаті встановлені негатоскопи для демонстрації рентгенограм, що ілюструють перебіг різноманітних форм туберкульозу.

В приміщенні обладнана окрема учбова кімната, де встановлено флюороскопи. Студенту пропонується відшукати фотокадр із патологічними змінами на флюорограмі або описати запропонований йому кадр із будь-якою формою туберкульозу. В одній із навчальних кімнат встановлені мікроскопи і набори мазків мокротиння, у яких студентам дається завдання виявити мікобактерії туберкульозу.

Зі студентами проводять клінічні розбори хворих, також студенти присутні під час проведення плевральних пункцій та інших маніпуляцій. У навчальному процесі широко використовується рентгенологічний кабінет, маніпуляційна, клінічна і бактеріологічна лабораторії та бронхоопераційна на клінічних базах кафедри.

Читання лекцій проводиться в аудиторії на 120 місць, де є централізований пульт керування технічним устаткуванням і апаратурою для демонстрації ілюстративного матеріалу.

На кафедрі фтизіатрії та пульмонології в аудиторії комп’ютерного тестування встановлено систему « OpenTEST 2» (відкрита ліцензія GNU / GPL , розробник – Харківський національний університет радіоелектроніки), що дозволяє при проведенні тестового контролю студентів використовувати мультимедійні дані (відео, графіка, звук), а також випадковим чином формувати набір питань для кожного студента зі створеної бази тестів, окремої для кожного факультету українською, російською та англійською мовами.

Кафедра велику увагу приділяє вдосконаленню навчального процесу та науковій роботі. За участю співробітників кафедри. Розроблено «Типовий навчальний план і програма спеціалізації (інтернатури) випускників медичних інститутів і медичних факультетів університетів зі спеціальності «Фтизіатрія», «Типовий навчальний план підготовки магістрів медицини зі спеціальності «Фтизіатрія», «Програму з фтизіатрії для студентів медичних вузів», «Методичні рекомендації по керівництву самостійною роботою студентів на кафедрі фтизіатрії», рекомендації «Організація самостійної роботи студентів», видано підручник «Туберкульоз» (українською, російською, англійською мовами), навчальні посібники «Інтернатура з фтизіатрії», «Туберкульоз, ВІЛ-інфекція/СНІД».

Основні наукові напрями дослідження кафедри пов’язані з вивченням актуальних проблем фтизіатрії та пульмонології:

  • впровадження передової методології та наукових досягнень у навчально-методичні посібники , у навчальні плани та програми та в педагогічний процес на кафедрах фтизіатрії та пульмонології ВНМЗ України III-IV рівнів акредитації;
  • пошук, розробка та вдосконалення раціональних методів навчання фтизіатрії як науки про найпоширеніше інфекційне захворювання з урахуванням епідеміологічної ситуації з туберкульозу, ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні;
  • вдосконалення методів виявлення, діагностики, лікування та профілактики туберкульозу і неспецифічних захворювань органів дихання;
  • розробка і впровадження в практику діагностику і лікування ускладнених форм туберкульозу і неспецифічних захворювань легень;

– діагностику порушень бар’єрної функції легень і методи їх корекції при захворюваннях органів дихання, що виникли внаслідок аварії на ЧАЕС;

– запропоновано комплекс показників для діагностики та оцінки ефективності лікування туберкульозу легень на основі визначення лейкотрієнів і простогландинів;

  • вивчення особливостей фармакокінетики протитуберкульозних препаратів у хворих із легеневим серцем.
  • на кафедрі вперше розроблена методика плеврографії у діагностиці та диференційній діагностиці залишкових порожнин плеври та легень, яка дає змогу обрати правильну тактику лікування хворих;
  • вперше вивченні особливості фармакокінетики протитуберкульозних препаратів за різних методів введення, зокрема в ультразвукових аерозолях, що дало змогу вдосконалити методи лікування хворих на туберкульоз легень;
  • вперше створено функціонально-збережений напрям у використанні інгаляцій аерозолів протитуберкульозних препаратів у лікуванні хворих на туберкульоз, обґрунтована методика аерозольтерапії;
  • вивчені бар′єрні функції легень та їхні зміни під впливом лікарських засобів, що вводять шляхом інгаляцій аерозолів;
  • науково обґрунтовано і впроваджено у практику корекцію порушень сурфактанту легень, розроблені нові методи лікування хворих на туберкульоз, які захищені авторськими свідоцтвами та патентами.

Фундаментальні праці в галузі аерозолетерапії, радіонуклідні та електоронно – мікроскопічні дослідження про вплив інгаляцій ультразвукових аерозолів лікарських препаратів на аерогематичний бар′єр, сурфактантну систему легень, кондиціювання повітря, що вдихається, і мукоциліарний кліренс, гемодинаміку малого та великого кола кровообігу, дали змогу розкрити невідомі механізми як лікувальної, так і пошкоджувальної дії аерозолів.

Результати цих досліджень знайшли місце на сторінках підручника «Туберкульоз», навчального посібника «Туберкульоз, ВІЛ-інфекція/СНІД», монографії «Аэрозольтерапи я при заболеваниях органов дыхания», методичних рекомендацій «Использование аэрозольтерапи и в комплексном лечении больных туберкулезом легких», «Оценка состояния и способы коррекции изменений сурфактантов легких в комлексном лечении больных туберкулезом», «Диагностика и методы коррекции нарушений гемодинамики малого круга у больных туберкулезом и неспецифических заболеваниям легких», «Лечение легочных кровохарканий и кровотечений», «Диагностика и лечение осложненных форм туберкулеза и неспецифических воспалительных заболеваний легких», у винаходах «Способ исследования состояния сурфактанта при туберкулёзе легких», «Способ дифференциальной диагностики туберкулеза и неспецифических заболеваний легких», «Способ диагностики плеврита туберкулезной этиологии», «Устройство для определения поверхностного натяжения легких», «Способ лечения заболеваний легких, сопровождающихся повреждением сурфактанта», «Способ диагностики хронического бронхита», як і широко впроваджено в педагогічний процес, лікарську практику та які свого часу було представлено на виставках досягнення народного господарства України. У результаті проведених досліджень удосконалено режими хіміотерапії хворих на туберкульоз.

За останні 15 років співробітниками кафедри видано 5 підручників «Туберкульоз» і 5 навчальних посібників по туберкульозу для студентів ВНМЗ України III – IV рівнів акредитації. Отримано 9 патентів на корисну модель, опубліковано 1127 наукових робіт і 2 методичні рекомендації, затверджених МОЗ УРСР. Кафедра постійно і наполегливо працює над підготовкою науково-педагогічних кадрів. Підготовлено 4 кандидатів мед. наук: Пікас О.Б. (1998 р.) – науковий керівник проф. Процюк Р.Г.; Потайчук В.І. (2001 р.) – науковий керівник проф. Петренко В.І.; Панасюк В.О. (1998 р.) – науковий керівник проф. Петренко В.І.; Бєгоулєв О.Є. (2007 р.) – науковий керівник проф. Петренко В.І. та одного доктора мед. наук Пікас О.Б. (2013р.) – науковий консультант проф. Петренко В.І.). П’ять співробітників кафедри працюють над виконанням кандидатських дисертацій. Варченко Ю.А. (науковий керівник проф. Петренко В.І.), Радиш Г.В. (науковий керівник проф. Петренко В.І.), Галан І.О. (науковий керівник проф. Петренко В.І.), Загута Ю.Б. (науковий керівник проф. Процюк Р.Г.), Марченко Г.Ф. (науковий керівник проф. Процюк Р.Г.). Колектив кафедри є висококваліфікованим, має великий досвід у навчанні студентів, лікуванні хворих на туберкульоз, проведення наукових досліджень. Всі викладачі мають вищу лікарську категорію, пройшли підвищення кваліфікації на факультеті підвищення кваліфікації викладачів Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та стажування за кордоном, проводять заняття зі студентами на високому науково-педагогічному рівні.

Нині кафедра досліджує стан епідемічної ситуації з туберкульозу в Україні, причини та шляхи подолання хвороби, особливості перебігу, діагностики та лікування туберкульозу у поєднанні з ВІЛ/СНІДом та вірусними гепатитами В і С. Співробітники кафедри беруть активну участь у з′їздах, конгресах, науково-практичних конференціях з питань медичної освіти та охорони здоров′я. Багатогранна наукова діяльність колективу кафедри дістала визнання не тільки в Україні, а й за кордоном.

Суттєву допомогу надають співробітники кафедри органам охорони здоров’я у науково-методичному і організаційному напрямах.