НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О. Богомольця
ЧЕСТЬ, МИЛОСЕРДЯ, СЛАВА

Кафедра мікробіології, вірусології та імунології

Історія кафедри

 

Задовго до утворення кафедри мікробіології, в другій половині минулого сторіччя в стінах Київського університету Св. Володимира були розпочаті наукові дослідження в галузі мікробіології. Приват-доцент В. В. Лукомський ще в 1875-1876 роках читав в університеті курс мікології у зв’язку з мікопаразитарною теорією розвитку заразних хвороб. Видатну роль мали роботи професора кафедри діагностики з пропедевтичною клінікою Ф.О. Леша, якого можна вважати засновником медичної протозоології (вивчення лямблій, балантидій, відкриття в 1875 році патогенних кишкових амеб). Учень Ф.О. Леша, згодом видатний терапевт зі світовим ім’ям Ф.Г. Яновський був засновником на медичному факультеті бактеріологічної лабораторії, він дав докладну на той час характеристику біологічних властивостей черевнотифозних збудників. Терапевт З.Х. Зенкевич доводив мікробне походження інфекційних хвороб. В 1884 році він захистив дисертацію на тему: "Значение низших организмов в этиологии инфекционных болезней". Хірург М.М. Волкович, незалежно від Фріша, відкрив і вивчив збудника риносклероми (1888р.), який увійшов у літературу як паличка Волковича- Фріша.

Значним є внесок завідувача кафедрою патологічної анатомії професора Г.М. Мінха у вивченні збудників сибірки, чуми, прокази, поворотного тифу. В 1874 році Г.М. Мінх заразив себе кров’ю хворого на поворотний тиф, тим самим довів роль кровососучих комах у передачі збудників висипного та поворотного тифів. Лише через 40 років цього висновку дійшли закордонні вчені.

Глибокі дослідження в галузі імунології належать професору В.К. Високовичу, завідувачу кафедрою патологічної анатомії. Він задовго до відкриття 1.1. Мечниковим явища фагоцитозу науково обґрунтував значення ретикулоендотеліальної системи у боротьбі організму з інфекційними збудниками, встановив зв’язок між важкістю інфекційного процесу і патогенністю збудника.

Університет Св.Володимира

Завідувач кафедрою загальної патології В.В. Підвисоцький виховав блискучу школу мікробіологів (Д.К. Заболотний, ГЛ. Савченко та ін.). Професор В.В. Підвисоцький організував у Києві видавництво журналу "Русский архив патологии, клинической медицины и бактериологии".

Перший спеціальний курс бактеріологічної діагностики прочитав проф. А.Д. Павловський для студентів медичного факультету Київського університету Св. Володимира ще в 1890 році. Разом з тим, самостійна кафедра мікробіології була заснована лише в 1919 році, коли за ухвалою Ради Комісарів вищих навчальних закладів м. Києва від 6-го червня 1919 року був створений Київський університет з медичним факультетом і паралельними кафедрами з українською і російською мовами викладання.

Спочатку існувало дві кафедри мікробіології відповідно до двох лектур. Кафедру мікробіології на українській лектурі очолив професор Марк Петрович Нещадименко (1869-1942), а на російській лектурі – професор Олексій Антонинович Кронтовський (1885-1933), який увійшов в історію мікробіологічної науки як автор вчення про культуру тканин. З 1920 року почалося поступове об’єднання двох лектур в єдину українську лектуру, що остаточно відбулося 5 вересня 1920 року, і замість двох кафедр була створена єдина кафедра мікробіології Київського медичного інституту, на чолі якої став доктор медичних наук професор М.П. Нещадименко. Він керував кафедрою до 1941 року.

М.П. Нещадименко одним з перших вивчив дію дифтерійного токсину на організм. Його докторська дисертація "Експериментальні дослідження порушень кровообігу при отруєнні дифтерійним токсином" була захищена у Київському університеті ще в 1910 році. Токсин-анатоксин-антитоксин – ось те коло питань проблеми дифтерії, що розвивалися кафедра під керівництвом професора М. П. Нещадименка та асистента Ю. А. Козлова. Проф. М. П. Нещадименко був ініціатором застосування анатоксину для боротьби з дифтерією. Він експериментально довів можливість одночасної імунізації двома і більше антигенами: вірусом вісповакцини і дифтерійним анатоксином, а також ТАБ – вакциною, холерною вакциною і дифтерійним анатоксином. Ідею створення асоційованих вакцин продовжували розвивати на кафедрі і в наступні часи (А.П. Мороз, 1947; Н.М. Волкова-Шаравська, 1950; Л.І. Герус, 1953; О.Г. Тишко, 1964; Л.Г. Фещенко, 1965) 3 ім’ям М.П. Нещадименка пов’язане І впровадження в Україні протитуберкульозної вакцини БЦЖ. В коло наукових інтересів М.П. Нещадименка входили питання створення нових методів мікробіологічного дослідження, з’ясування ролі стрептокока інфекційній патології людини, фундаментальні дослідження з менінгококової інфекції (разом з С.С. Дяченко).

Під час роботи на посаді наукового керівника Київського санітарно-бактеріологічного інституту короткий час (1932-1933 pp .) кафедру очолював відомий мікробіолог і імунолог доктор медичних наук професор Володимир Олександрович Барикін (1879-1942).

Протягом всього періоду свого існування кафедра зазнавала кілька разів організаційних змін. Так, з часу заснування і до 1936 року вона буї єдиною в інституті. З початку 1936-1937 навчального року в інститут створено дві кафедри мікробіології: одна – кафедра санітарно-гігієнічного і педіатричного факультетів, на чолі якої стояв професор М.П. Нещадименко, друга – кафедра лікувального факультету на чолі з доцентом A.M. Мар’яшевою (1886-1955). Такий стан існування двох кафедр зберігся до 1941 року, початку Великої Вітчизняної війни.

Під час Великої Вітчизняної війни кафедра разом з інститутом були евакуйовані до м. Харкова, а потім до м. Челябінська, де кафедра знову стала єдиною, відповідно до єдиного лікувального факультету інституту. В цей період кафедру очолював професор Семен Олександрович Блінкін.

Із звільненням Києва від німецьких загарбників 6-го листопада 1943 року і відновлення діяльності інституту в Києві з грудня місяця 1943 року знову почали функціонувати дві кафедри: перша – санітарно-гігієнічного і педіатричного факультетів на чолі з доктором медичних наук Сергієм Степановичем Дяченком (1898-1992), друга – лікувального факультету на чолі з доцентом A . M . Мар’яшевою. Але 14 листопада 1944 року обидві кафедри були остаточно об’єднані в єдину кафедру для всіх факультетів інституту, яку очолив професор С.С. Дяченко.

Заслужений діяч науки України, професор С.С. Дяченко був завідувачем кафедри до 1973 року, а далі до кінця свого життя (помер 22 січня 1992 року) її науковим консультантом. Заслужений діяч науки України, доктор медичних наук, професор С.С. Дяченко очолив кафедру з грудня 1944 року.

Під час його роботи на посаді завідувача кафедрою колектив зміцнів в науковому і педагогічному відношеннях. Науковий доробок Сергія Степановича становить 223 наукових роботи, з них: 8 монографій та 8 науково-популярних книжок. Його наукові інтереси були сконцентровані на таких основних напрямках:

  1. Всебічне вивчення антигенної структури патогенних мікроорганізмів кишкової групи;
  2. Дослідження етіології інфекційних захворювань, розробка методів (діагностики та узагальнення досвіду їх використання;
  3. З’ясування деяких фізіологічних механізмів імунітету;
  4. Вірусологія;
  5. Висвітлення філософських питань мікробіології і вірусології;
  6. Дослідження маловідомих сторінок мікробіології та вірусології на І Україні.

 

 

В 1973-1979 роках виконував обов’язки завідувача кафедрою Заслужений винахідник України, кандидат медичних наук, доцент Володимир Владиславович Гашинський.

В.В. Гашинський – вихованець кафедри, який пройшов шлях від її аспіранта до в.о. завідувача кафедрою. Під його керівництвом і безпосередньою участю запропоновані оригінальні методи дослідження мікроорганізмів: мікрокамери для культивування бактерій під контролем мікроскопу, нові поживні середовища, спосіб визначення чутливості бактерій до антибіотиків та інші. На прикладі вивчення мікроциклічного розвитку спороутворюючих бактерій доведене невідоме раніш явище ауторегуляції онтогенезу бактерій, відтворено повторний цикл спороутворюючих бактерій (В.В. Гашинський, В.Г. Войцеховський). Ґрунтовні дослідження здійснені з впровад ження замінника агар-агару – пласт-агару, основою якого є поліакриламідний гель (В.В. Гашинський, В.Г. Войцеховський, Т.І. Крайнюкова І.П. Білько, В.В. Онищенко, О.В. Прохватило, Л.В. Авдеева та ін.).Ці дослідження були захищені багатьма авторськими свідоцтвами і патентами, а основному розробникові В.В. Гашинському було присвоєно високе звання "Заслужений винахідник України".

З 1979 року по теперішній час кафедру очолює доктор медичних наук професор Володимир Павлович Широбоков.

Завідувач кафедри – професор В.П. Широбоков з 1983 до 1991 р. був головою ЦМК з мікробіології при МОЗ СРСР, Заслужений діяч науки: техніки України, дійсний член (академік) НАН України та АМН України, дійсний член Російської академії медико-технічних наук, а з 1991 р. і по сьогоднішній день він є головою Проблемної комісії з мікробіології та вірусології при МОЗ та АМН України.

Наукові інтереси В.П. Широбокова повязані насамперед з вірусологією, зокрема з ентеровірусами, вивченню яких академік присвятив значну частину свого наукового шляху. Виконані на кафедрі під його керівництвом кандидатські та докуторські дисертації присвячені розумінню глибинних молекулярно-генетичних основ структури та функцій вірусів. Проте і бактеріологія також не залишається осторонь – останнім часом увагу В.П. Широбокова привернули проблеми нормальної мікрофлори людини та можливість корекції її порушень за допомогою пробіотиків. Під керівництвом В.П. Широбокова кафедра перетворилася на потужний науковий центр, обладнаний за останніми вимогами сучасної дослідницької практики.

 


Грамота МОЗ 2012


Диплом академіка НАМН України


Диплом почесного професора Ін-та ім. І.І.Мечникова 001


Диплом почесного професора тернопільського медуніверситету


Медаль НАМН 2012


Медаль-відзнака НАН України 2012


Посвідчення академіка НАМН України